Кадр з фільму "Алея жаху" / фото Kinomania Film Distribution
Нетиповий Гільєрмо дель Торо: огляд фільму "Алея жаху"
16:17, 20.01.2022
7 хв.
20 січня в український прокат вийшов нео-нуарний трилер "Алея жаху" від головного майстра страшних казок Гільєрмо дель Торо. Втім, цього разу атмосферна картина з приголомшливим акторським складом вийшла дещо незвичною для режисера, але від цього не менш вражаючою. Детальніше читайте в огляді УНІАН.
Мексиканський режисер Гільєрмо дель Торо за свою більш ніж тридцятирічну кінокар'єру встиг заслужити собі звання головного майстра страшних кіноказок. За цей час він попрацював у найрізноманітніших піджанрах хоррора – від прибульців і мутантів до привидів і духів. Тут були і драматичні фільми, події яких розгорталися на тлі трагічних історичних подій ("Хребет диявола", "Лабіринт фавна"), і більш прямолінійні бойовики ("Блейд 2", "Хеллбой", "Тихоокеанський рубіж"), і готична драма ("Багряний пік"), і фантастична мелодрама ("Форма води"), і навіть вампірська епідемія (серіал "Штам").
Але було, те, що об'єднувало всі його роботи – щось надприродне, особлива естетика навіть найнепривабливіших речей, певний глибокий посил, тонко прописані образи героїв і, звісно ж, приголомшливий акторський склад.
Кадр з фільму "Алея жаху" / фото Kinomania Film Distribution
Його нова робота "Алея жаху" / Nightmare Alley (США, 2021), звісно, багато чого з цього зберегла, але обійшлася чи не без головного – містики. Причому сам дель Торо анонсував такий поворот подій ще до виходу фільму, а тому підготовлений глядач вже відразу розумів, що буде щось нетипове – класичного хоррора тут чекати точно не варто. Проте, і без цього фільм вийшов вельми гідним і в усьому іншому цілком в стилі дель Торо.
Про що фільм "Алея жаху"
Фільм розповідає про чоловіка на ім'я стен Карлайл – його роль дуже переконливо виконує Бредлі Купер ("Похмілля у Вегасі", "Мій хлопець – псих", "Вартові Галактики", "Зірка народилася"). З самого початку стає ясно, що за плечима у нього багаж вельми сумнівних діянь, але в цілому він здається хлопцем добрим, готовим допомогти навіть тим, від кого всі відвернулися.
Рятуючись від привидів минулого, Карлайн приєднується до бродячого цирку – спочатку він перебивається тут простими підробітками, але поступово переймає знання потонулого у пляшці фокусника Піта (Девід Стретейрн – "Мільярди", "Земля кочівників") і його дружини/напарниці Зіни (Тоні Коллетт – "Ножі наголо", "Неможливо повірити"). І ось уже, окрилений новими вміннями "читати людей" і підбурюваний жагою отримати від життя більше, прихопивши симпатичну і наївну циркачку Моллі (Руні Мара – "Дівчина з татуюванням дракона", "Марія Магдалина") – герой вирушає підкорювати Нью-Йорк.
Кадр з фільму "Алея жаху" / фото Kinomania Film Distribution
Якийсь час Стену і Моллі вдається досить успішно виманювати гроші у багатіїв, переконуючи їх у тому, що чоловік вміє розмовляти з мертвими. Втім, ніякої містики тут немає – і дель Торо не втомлюється по ходу всього фільму регулярно нагадувати про цю особливість. Просто герої освоїли елементарні навички менталізму, засновані на спеціальній вербально-зоровій техніці, яку свого часу розробив Піт.
Однак якщо Піт і Зіна використовували її помірно, задовольняючись малим, то Стена захопила жадібність, яка в підсумку його і згубила. Власне, в цьому і полягає основний посил фільму. У гонитві за грошима особистість Карлайла трансформується – він зраджує близьких, здійсняє мерзенні вчинки і абсолютно не турбується про те, які наслідки це матиме для інших. Що примітно, Стен і сам цього не заперечує, ймовірно, свято вірячи в те, що тільки таким чином можна відвоювати своє місце під сонцем в депресивній Америці на рубежі 1940-х років.
Кадр з фільму "Алея жаху" / фото Kinomania Film Distribution
Переломною для нього стає зустріч з доктором/психологом Ліліт Ріттер у виконанні блискучої Кейт Бланшетт ("Авіатор", "Керол", "Володар перснів", "Тор: Рагнарок"). Використовуючи її знання про клієнтів, Стен зважується на більш ризиковані афери, які можуть закінчитися для нього і його близьких вельми плачевно. Поступово стає ясно, що для того, щоб змагатися з "великою рибою", герою недостатньо елементарного менталізму, примітивних театрально-циркових прийомів і надії на везіння, яке, як відомо, має властивість закінчуватися.
За що варто похвалити "Алею жаху"
Як і більшість інших робіт Гільєрмо дель Торо, "Алея жаху" відрізняється неймовірною естетикою. З одного боку, завдяки картинці та звуку він відмінно передає атмосферу Америки часів "Великої депресії". З іншого боку, дель Торо володіє рідкісним даром знімати красиво навіть те, що у багатьох викликає не найприємніші відчуття. Взяти ті ж бродячі цирки першої половини 20 століття – найчастіше в кіно їх зображують як фрік-шоу, що викликають у більшості глядачів швидше огиду, починаючи від класичних "Виродків" і закінчуючи "Американською історією жахів". У дель Торо ж це все виглядає якось навіть мило, незважаючи на всі реалії.
Кадр з фільму "Алея жаху" / фото Kinomania Film Distribution
Водночас дель Торо приділив величезну увагу деталям і діалогам, за якими варто дуже уважно стежити з самого початку, щоб нічого не впустити ближче до кінця. При цьому режисерові вдається утримувати увагу глядача протягом усього фільму, та так, що інтрига зберігається до самого кінця. Раз у раз по ходу перегляду у глядачів виникають припущення, що далі відбудеться, але в підсумку вони не підтверджуються. І в цьому вся сила саспенса від дель Торо.
Також хочеться виділити майстерно поставлені діалоги, які можна буквально розтягувати на цитати. Окрема похвала за жарт про Гітлера.
Кадр з фільму "Алея жаху" / фото Kinomania Film Distribution
Ну і, звісно ж, акторський склад. Тут просто немає тих, хто не впорався б зі своєю роллю на вищому рівні. Крім уже вищезгаданих зірок, блискуче зіграли Віллем Дефо, Рон Перлман, Річард Дженкінс, Холт Маккеллані, Пол Андерсон і багато інших.
Спірні моменти в "Алеї жаху"
У фільму досить великий хронометраж – 150 хвилин. При цьому перша частина, що описує життя Стена Карлайла в цирку, все ж виглядає дещо затягнутою. Звісно, тут є купа моментів, важливих для подальшого сюжету, але дещо можна було б скоротити. У якийсь момент глядач може зловити себе на думці, мовляв, "пройшло вже півфільму, а основна дія досі не почалося, як же вони вліплять у другу частину все те, що було показано в трейлері". У підсумку вийшло так, що і правда – деякі моменти і персонажі після переїзду Карлайла в Нью-Йорк виявилися дещо не до кінця розкритими, а місцями навіть не дуже логічними. Наприклад, ставлення Карлайна до алкоголю або мотивація героїні Кейт Бланшетт.
Кадр з фільму "Алея жаху" / фото Kinomania Film Distribution
Також у глядачів може залишитися легке відчуття розчарування, що їхні очікування не зовсім виправдовуються – починаючи від того, який сюжет фільму, і закінчуючи роллю певних персонажів. Але, в принципі, це не можна відносити прям до таких вже недоліків, скоріше, нехай це буде попередженням – не варто занадто зациклюватися на власних очікуваннях від фільму, краще насолоджуйтеся баченням режисера, і налаштовуйтеся на той темп, який він задає.
Наш вердикт: "Алея жаху" Гільєрмо дель Торо – дуже красиве кіно з неймовірними акторами. Однак цього разу, замість містики і магії, режисер пропонує глядачам цілком реалістичну драму про сходження, падіння і жадібність. Фільм однозначно вартий того, щоб подивитися його на "великому екрані", і навіть дрібні недоліки не зіпсують вам загальне враження.
Загальна оцінка – 8 з 10.
***
Про інші кіносеріальні новинки тижня читайте в нашому окремому матеріалі.
Марина Григоренко
