Підпишіться на нас в Google
3 вересня 2026 року в українських кінотеатрах у форматі IMAX стартує прокат науково-фантастичного екшн-трилера "Надія" (Hope), а з 10 вересня він вийде у широкий прокат по всій країні.
Це масштабний південнокорейський проєкт, який поєднав на екрані Хойон із "Гри в кальмара" та подружжя Майкла Фассбендера/Алісії Вікандер. За його створенням стоять роки підготовки, десятки мільйонів доларів і технології, які дозволили перетворити голлівудських акторів на повноцінних інопланетних персонажів. Але найбільше вражає інше: режисер На Хон Джін, відомий своїми жорсткими трилерами, цього разу замахнувся на жанровий блокбастер такого масштабу, якого корейське кіно ще не бачило.
УНІАН разом з кінодистриб'ютором Green Light Films розповідають, як створювали "Надію" і чому на неї довелося чекати роками.
Від ідеї до зйомок – 5 років роботи
"Надія" почалася з одного образу: людина дивиться новини про катастрофу в ресторані – і раптом розуміє, що все це відбувається просто у неї за вікном. І хоча сценарій На Хон Джін написав досить швидко, до зйомок команда йшла ще п'ять років.
Причина – масштаб. Потрібно було придумати не лише історію, а й спосіб її зняти: від складного екшну до технології, яка дозволила б поєднати живих акторів із цифровими прибульцями.
Самих інопланетян команда розробляла майже сім років – для них створили окрему мову й алфавіт, а зовнішність продумували так, щоб вона передавала характер і минуле кожного персонажа.
46 мільйонів доларів – і жодного бажання ховати масштаб за CGI
Бюджет "Надії" перевищив 70 мільярдів вон – а це близько $46 мільйонів, що на момент виходу зробило фільм найдорожчим корейським проєктом в історії.
І ці гроші буквально видно на екрані. Для зйомок екшну запросили команду XM2, яка працювала над франшизами "007" та "Місія неможлива". Знімали з електробайків, використовували wire-cam (підвісна камера на тросі для динамічної відеозйомки) і систему слайдерів, здатну розганятися до 200 км/год.
Хойон потрапила у фільм за порадою Хван Чон Міна
Першим ключовим актором для На Хон Джіна став Хван Чон Мін – режисер уже працював із ним у фільмі "Крик" (південнокорейський трилер The Wailing, не плутати з американською слешер-франшизою Scream) і фактично писав роль Бом Сока з думкою про нього.
А от Хойон з першого сезону "Гри в кальмара" йому порадив саме Хван Чон Мін. Після двогодинної розмови з акторкою режисер зрозумів, що знайшов свою Сон Е – поліцейську, яка опиняється в епіцентрі хаосу.
Далі Хойон довелося ще й переконати погодитися на роль. І вона не просто прийшла на майданчик як зірка, заради нової ролі вона вивчила поводження зі зброєю, тактичні рухи, отримала права на механіку та пройшла інтенсив із дріфту, щоб самостійно виконувати автомобільні трюки.
Фассбендер і Вікандер стали прибульцями – буквально на очах у режисера
Майкл Фассбендер ("Безславні виродки", "Прометей", "Сором", "Вбивця", "Операція "Чорний кейс", франшиза "Люди Ікс", серіал "Агентство"), Алісія Вікандер ("З машини", "Дівчина з Данії", "Агенти А.Н.К.Л.", "Розкрадачка гробниць: Лара Крофт", "Гамбіт королеви"), Тейлор Расселл ("Смертельний лабіринт", "Разом з кістками") та Кемерон Бріттон ("Дівчина у павутинні", "Мікі-17", серіали "Мисливець за розумом", "Академия Амбрелла", "Нуар Людина-павук") грають у "Надії" прибульців. Для них це означало повністю новий досвід: motion capture та facial capture, під час якого їхні рухи й міміка в реальному часі переносилися на цифрових персонажів.
Першим випробування пройшов Фассбендер. Коли він зробив перший дубль, команда побачила його міміку одразу на обличчі прибульця через live feed. Це був момент, коли стало зрозуміло: технологія працює.
Причому зчитували навіть найменші зміни погляду та виразу обличчя. Тож цифрові істоти у "Надії" – це не просто CGI: за кожним із них стоїть конкретний актор і його фізична гра.
200 людей жили в горах, щоб зняти цю стрічку
Для вигаданого Гоуп-Гарбор команда збирала локації буквально по частинах: селище створили в Хенамі, лісові сцени знімали на Чеджу, а для наймасштабніших епізодів вирушили до Румунії, в ліс Ретезат.
Дістатися туди було майже так само складно, як зняти сам фільм: сім-вісім годин від Бухареста, близько 200 членів команди жили на висоті близько 2000 метрів, а потім ще годину їхали ґрунтовими гірськими дорогами до знімального майданчика.
Там знімали коней, погоні, стрілянину, вибухи й аварії – причому актори самі виконували значну частину екшну.
В підсумку "Надія" поєднала в собі те, що рідко зустрінеш в одному корейському фільмі: 46-мільйонний бюджет, світових зірок, масштабний практичний екшн, motion capture і складні VFX (візуальні ефекти). Але в центрі все одно залишається почерк На Хон Джіна – режисера "Крику", "Жовтого моря" та "Переслідувача".
Світова прем'єра "Надії" відбулася в основному конкурсі Каннського кінофестивалю, де після показу фільм отримав шестихвилинні овації.
І це, мабуть, найкращий контекст для "Надії": корейське кіно вже давно не просить дозволу грати на глобальному полі – воно просто виходить на нього зі своїми правилами. "Паразити", "Гра в кальмара", "Крик", "Рішення піти", "Жодного вибору" показали, наскільки далеко може зайти корейська індустрія. "Надія" робить наступний крок – бере жанр великого науково-фантастичного екшена і доводить, що його можна зробити по-корейськи, але зі світовим масштабом.
Наразі оцінка фільму на IMDb становить 6,9 з 10 балів, тоді як на Rotten Tomatoes він має 77% схвалення від критиків. Водночас на Metacritic кіноексперти оцінили його в 68 з 100 балів, що відповідає характеристиці "в цілому позитивні відгуки".
