Актор Влад Никитюк: Російські актори побояться приїжджати до нас, бо розбити їм "кабіни" хочу не тільки я

Український актор Влад Никитюк в інтерв'ю УНІАН розповів, як війна змінила його життя, як виживає в теперішніх умовах, чи став на військовий облік, чи намагався достукатися до колег з Росії, та якою буде його реакція, якщо він побачить росіянина на знімальному майданчику.

Владе, де вас рік тому застала широкомасштабна війна? Що робили у перші місяці?

Торік 21 лютого ми з коханою приїхали на Закарпаття на довгоочікуваний відпочинок, а через три дні почалася повномасштабна війна. Я одразу ж зареєструвався у місцевому ЦНАП, мені видали талон і сказали, що коли буде потрібна допомога, вони зателефонують. Проте ми не стали чекати на дзвінок і почали займатись волонтерством - питання логістики, збору коштів, відправки, інформаційне висвітлення і подібні речі. 

Чи приходила вам повістка?

Якщо ти вже стоїш на обліку, вона має прийти? Я не служив, в мене немає бойового досвіду, я не резервіст, не призовник, не контрактник. 

А як ви ставитесь до мобілізації?

До примусової мобілізації - ніяк. Чим ми тоді відрізняємося від наших ворогів? Важливо, щоб все було в межах закону. Будь-які неправові дії мають бути одразу висвітлені й зупинені. 

Вже понад рік країна живе в надскладних умовах. Багато людей лишились без даху над головою, без роботи. Як артисти виживають в умовах безробіття?

Не буду приховувати - важко. Цей рік ми з моєю коханою живемо на гроші, які відкладали, щоб купити квартиру. Наші плани зруйнували. Ми - волонтери, і вже рік займаємося виключно цією справою. 

Я свідомий того, що поки триває війна, прогресу в нашій професії не буде. Тому головна задача - скоріше виграти війну, щоб відновити нашу кіногалузь. Вірю, що буде багато роботи, цікавих проектів після нашої перемоги. Але зараз я ніяк не заробляю. Живу на заощадження. 

Одразу відповідь для всіх, хто думає, що ми отримуємо якусь зарплатню як волонтери - "ні". Нічого ми не отримуємо. Тільки шукаємо варіанти, як зібрати більше донатів для ЗСУ. Нам з командою вже вдалося зібрати понад 270 тисяч доларів. Волонерство для мене - як модель початкового бізнесу: ти, як можеш, вкладаєшся в нашу перемогу, отримуєш збитки, але задля того, щоб у майбутньому скоріше повернутися до своєї професії і відшкодувати ці втрати. Сподіваюсь, я правильно вкладаюсь. 

Ви разом з Даніілом Мірешкіним бували на сході з волонтерською допомогою. Чи не було вам страшно їхати в одну з найгарячіших точок України?

Не буду відповідати за Даню, але мені спершу було ніяково. А от саме страшно було, коли я ночував в казармі і прокинувся від ранкового звуку вибухів. Через ракетні обстріли я вже проходив таку "практику" вдома, в Києві, але в казармі відчуття були інші. Та, дивлячись на наших спокійних воїнів, розумієш, що до всього можна звикнути. Люди в нашій країні мимоволі звикли до війни. Це прикро, але й сильно водночас. 

Деякі українські артисти виїхали за кордон, щоб розповідати про жахи війни, а ви залишилися вдома. Чому ухвалили саме таке рішення?

Немає такого дозволу, щоб просто так виїжджати за кордон. Це стосується як чоловіків-артистів, так і інших. Можливо, є лазівки, як це зробити. Але моя принципова позиція - бути тут, щоб допомагати державі, або бути напоготові, щоб захищати свою сім’ю. 

Якщо буде можливість, поїдете?

Раніше я не збирався виїжджати за кордон, якщо цей виїзд не був би пов‘язаний з волонтерськими справами. Зараз, окрім цього, для мене виїзд за кордон може бути можливим, якщо мені запропонують роботу. Але мова про легальний виїзд, за офіційним запитом від роботодавця.

Ваша дружина підтримала вас у тому, що ви маєте бути на батьківщині, чи, можливо, вона вмовляла вас виїхати?

Моя кохана - найпрекрасніша жінка у світі. Ми разом ухвалили рішення, що війна - це той момент життя, який ми не обирали, але він є, і, по совісті, ми маємо вчинити саме так. Як воно було б, якби ми вчинили інакше, ми вже ніколи не дізнаємося. 

А як змінилися ваші стосунки за цей час? Наприклад, під час пандемії коронавірусу було багато розлучень.

Мені здається, наші стосунки укріпилися. Ми рухаємось в одному напрямку, а це допомагає нам підтримувати одне одного і краще розуміти. 

Ви дуже популярний актор, який знімався у безлічі фільмів та серіалів, у тому числі разом з росіянами. Чи спілкувалися ви з ними після 24 лютого 2022 року?

Перше, що я почав робити десь о 6-й ранку 24 лютого 2022 року, це писати всім своїм російським колегам в соціальних мережах про те, що нас бомблять. Чесно кажучи, я завжди розумів, хто вони насправді, тому друзів серед них у мене ніколи не було. 

Було лише дві людини, яких я не розгадав, ставився до них з повагою й довірою, але коли і вони виявилися Z - зомбі, це перевернуло усе в моїй голові. Гірко було усвідомити, що весь час ми працювали зі справжніми лицемірами. З того часу я не хотів ні з ким з них спілкуватися. Можливо, я тільки розбив би їм обличчя при нагоді, а так... більше нічого не цікавить. 

Як ви ставитеся до "хороших росіян"? Чи існують вони для вас?

Поки триває повномасштабна війна, для мене не існує ніяких - "хороших" чи "поганих" - росіян. Ситуація така, що саме росіяни прийшли вбивати нас на нашій землі. І щоб швидше здобути нашу перемогу, нам не треба витрачати час на порівняння, хто наскільки з росіян хороший. Тим росіянам, які нам допомагають, я можу сказати: "Дякую". Але ніяких сентиментів у мене до них немає.

Як гадаєте, чи приїдуть вони до нас після завершення війни? 

Я думаю, не приїдуть, бо, повірте мені, розбити їм "кабіни" хочу не тільки я. Вони просто побояться. 

До того ж, є ціла акторська комуна, в якій ми робимо усе, щоб у майбутньому їхні приїзди до нас були надважкими, а краще - неможливими. Наприклад, ми подали петицію до президента про заборону творчої діяльності російських діячів культури на території України. Вона зібрала достатню кількість підписів, а це означає, що нас підтримують. З нашого боку це сигнал до верхівки влади, що терпіти подібні речі, які були до війни, зараз ніхто не збирається.

Однак божевільних людей, які працюють на наших телеканалах, вистачає. Я не здивуюся, коли ці люди запросять акторів-росіян до нас на зйомки під час війни… Але я впевнений, їм тут життя не буде, а канали зазнають збитків. Не вигідно. Якщо хтось з наших почне знімати їх, він поставить хрест на житті в Україні. 

Як вважаєте, коли наше кіновиробництво може повністю відновитися?

Вже зараз є маленькі проблиски. На жаль, дуже маленькі. На хороше кіно потрібні гроші. Вони зараз виділяються першочергово на армію. Закордонним діячам культури приїздити до нас не вигідно, бо одна тільки повітряна тривога може зупинити одноденний процес зйомок, а це великі втрати. Поки триває війна, все буде складно.  

До речі, скоро на українські екрани має вийти серіал з росіянином Прохором Дубравіним. Але через те, що він підтримав війну, його вирішили замінити діпфейком. Що думаєте з цього приводу?

Декілька місяців тому я жартував, що, можливо, хтось, не дай Боже, додумається "чорний квадрат" наліпити на рашистів, які беруть участь в серіалах, так вони додумались зробити діпфейк. СТБ - можливо все. Я думаю, що поки триває повномасштабна війна, подібних речей апріорі бути не може. А ті, хто це роблять, мають нести покарання, як зрадники. Вся ж проблема в грошах. Вони вклалися і хочуть щось заробити. Але ж не такою ціною.

Розкажіть, чим ви займаєтесь зараз, окрім волонтерства? 

Завдяки волонтерству в моєму оточенні з’явилося багато іноземних знайомих. Вивчаю англійську. Вірю, що після нашої перемоги приїдуть багато закордонних діячів культури, з якими я хочу бути готовий працювати. 

Намагаюся тримати культурний фронт. Оскільки кіно та серіали не знімаються, а грати комедії на театральних майданчиках (бо тільки комедії зараз продаються) в мене немає настрою, ми з волонтерською організацією відкрили виставку на роковини повномасштабного вторгнення - "Українська галерея Перемоги". На ній представлені експонати українських художників і митців, які використовували воєнні артефакти у своїх роботах. 

Про що мрієте найбільше, окрім нашої перемоги?

Я ніколи не був біля океану. Хочу побачити океан.

Діана Могилєвич

УНІАН в Google News