Артем Ситник / REUTERS

​​​​​​​Земельні таємниці директора НАБУ

22:00, 15.11.2018
8 хв.

Буча, передмістя Києва, козирні місця. Колись тут було пасовище дослідницької ферми Національного університету біоресурсів та природокористування. Але тепер тут «пасуться» аж ніяк не корови. Під приватну забудову землі (не зовсім законно) отримують українські можновладці. Серед них – очільник НАБУ Артем Ситник.

Місцевий житель Віктор Бархоленко показує «Грошам», як природа відступає під натиском забудов. Ось робітники вирубують дерева, аби звести черговий маєток. Заливати бетоном почнуть явно не тільки цю ділянку, а і все навколо. «Земельні ділянки розпайовані та знаходяться у приватній власності», - розповідає він.

Але цю землю роздали, м’яко кажучи, не зовсім законно, переконує активіст: «65 гектарів було незаконно вилучено із державної форми власності до комунальної. Надалі ці 65 гектарів було розподілено через підставних осіб».

Активіст Віктор Бархоленко розповідає, як у Бучі проходять оборудки з землею

Віктор Бархоленко слідкує за земельними оборудками в Бучі уже понад 15 років. Протестує. За що і впав у немилість місцевих князьків. Пережив уже кілька нападів. «Я тільки приїхав до свого будинку, почали завдавати ударів… Моє лице розмальовано шрамами… Це не один такий випадок був», - розповідає він.

Відео дня
Активіст зумів зібрати чималенький архів, в якому нещодавно знайшов справжню сенсацію

Попри таку небезпеку, активіст зумів зібрати чималенький архів, в якому нещодавно знайшов справжню сенсацію. Це - журнал обліку державних актів на землю у межах Бучі. Тут вся історія видачі землі. Нерідко це протизаконні, корупційні оборудки. Тож, яким було його – і наше – здивування, коли серед тисяч записів бачимо прізвище: «Ділянка, 10 соток, отримана на Ситника Артема».

Артем Ситник в 2009 році за правом на безкоштовну приватизацію отримав ділянку під приватну забудову

Артем Ситник – нинішній голова антикорупційного бюро. Документи свідчать, що 1 вересня 2009-го року він отримав ділянку за адресою вулиця Є. Маланюка, 1. Під приватну забудову. Отримав за правом на безкоштовну приватизацію. На перший погляд — нічого незаконного. Але є одне «але».

Активісти переконують – роздавати цю землю міськрада Бучі не мала права. Цікаво і те, що цієї ж думки дотримуються правоохоронці. До нас потрапили документи прокуратури київської області. У рамках кримінальної справи прокурори стверджують: знайшли цілу низку порушень. Мало того, що державні землі університету не можна було так просто роздавати, деякі документи про передачу земель просто підробляли.

«Всі прокурори про це знали і мали вживати заходів. Але довгий час вони цього не робили», - говорить Бархоленко.

Читайте такожСитник заявив, що рекламу з ним у метро замовив один із очільників «БПП»

Формально обласна прокуратура подала позов до суду. Але Віктор Бархоленко переконує – справу спеціально злили: «Вони звернулися із позовом у інтересах держави в особі ірпіньського відділу земельних ресурсів. Це свідома маніпуляція, щоби програти цю справу в суді. Тому що позов має бути в особі міністерства науки і освіти», - підкреслює він.

Місцеві прокурори розбиралися у цій справі роками. В тому числі й тоді, коли Артем Ситник працював головою слідчого відділу прокуратури Київської області. Тобто, не знати про проблеми із бучанською землею, в тому числі – своєю, Ситник просто не міг.

«Вона була оформлена у 2009 році. Якраз усі ці матеріали були на розгляді у тій же прокуратурі, де він працював», - розповідає Бархоленко.

Втім, мер Бучі Анатолій Федорук підозри прокурорів стосовно дерибану землі відкидає. «Якщо прокуратура до даного часу мала такий документ і не дослідила його, то це, фактично, ця посадова особа вчинила злочин. Нехай буде службове розслідування…», - говорить він.

«А не тому, що ця особа отримала земельну ділянку?», - питаємо.

«Я не готовий говорити, яка посадова особа отримала у Бучі земельну ділянку», - відповідає нам мер.

«Ви не вбачаєте у цьому певний конфлікт інтересів?», - допитуємось знову.

«Напевно, скільки існують органи місцевого самоврядування, є і нагляд прокуратури. Кожен громадянин має право на отримання чи на звернення», - говорить мер.

І цим правом родина тоді ще прокурора, а нині директора НАБУ Ситника скористалась сповна.

Адже ще один земельний скандал пана Ситника ми знайшли у Криму. Виявляється, там, у Севастополі, у 2013 році, дружина Артема Ситника Ганна отримала ділянку.  І не яку-небудь, а в елітному котеджному містечку. 4 сотки всього за 500 метрів від моря, із закритою територією та багатими сусідами. Про це у подробицях розповідає блогер та ведучий ток-шоу «Право на владу» Сергій Іванов: «Там поруч дача співачки Алсу і православна церква, і мечеть. Все дуже круто».

Після анексії півострова подружжя вирішило не втрачати такий ласий шматок і виставило його на продаж. І Ганна Ситник землю таки продала. Сергій Іванов оприлюднив договір купівлі – продажу цієї ділянки.

Дружина головного антикорупціонера продала землю громадянину Росії за 15 тисяч доларів. Операцію провів російський нотаріус за російськими законами. І Ганна Ситник навіть поповнила бюджет окупантів, сплативши мито у 6 тисяч 600 рублів.

«Найцікавіше, що ця оборудка і кошти не відображені в декларації директора НАБУ», - констатує Іванов.

А не показати у декларації прибуток у 15 тисяч доларів – це вже серйозне порушення, нагадують експерти.

«Передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. Залежно від ступеня тяжкості. Тому компетентні органи можуть притягнути його до відповідальності», - говорить юрист Ігор Кравцов.  

Ба більше, продавати землю в Криму за російськими законами взагалі заборонено! «Угода має бути укладена за українським законодавством, має бути занесена до українських реєстрів. За українським законодавством має відбутися оплата», - нагадує юрист.

До речі, так само Ситник продав землю і під Києвом, в Бучі. У 2014-ому, перед конкурсом на посаду голови НАБУ. Ціна ділянки - 216 тисяч гривень. За тогочасним курсом – це близько 17 тисяч доларів.

Земельну ділянку у Бучі Ситник продав перед призначенням керівником НАБУ

Така ж сума від продажу вказана і в його декларації, яку він подав перед отриманням посади. Однак у декларації ми не бачимо ані слова про те, що за ділянку продав Ситник, ані про її кримінальну історію. Щоправда, законодавство цього розповідати на той час і не вимагало. Тож, формально, тут ніби все чисто.

Читайте такожЗаступник глави СБУ Демчина подав до суду на Ситника

Земля пішла по руках. Сьогодні новий власник ділянки Ситника перепродає її. Намагаємося  «придбати» – і у телефонній розмові він зізнається: купив землю саме у Ситника. «Купив у цього, як його, ну, хто у нас голова антикорупційного бюро? Ситник! Так що проблем там не буде», - вважає покупець.

Відтак всі ниточки ведуть саме до головного антикорупціонера. І ця його історія має неочікуване продовження. У 2016-ому Ситник у прокуратурі Київської області уже не працював. І там знову подали до суду на міськраду. А, заодно, і до всіх громадян, які отримали ділянки на спірних землях. Мовляв, нехай повернуть усе в державну власність. До нас потрапив перелік осіб, до яких позиваються. Тут 61 одна особа, але Артема Ситника серед них… немає.

Серед адрес ділянок, до яких прокурори мають претензії, є вулиця Маланюка 2, 3 і 4. Але чомусь немає першого номеру.

ФОТО 4633/ Серед адрес ділянок, до яких прокурори мають претензії, немає ділянки Артема Ситника

Серед адрес ділянок, до яких прокурори мають претензії, немає ділянки Артема Ситника

Чи не тому, що колишня земля Артема Ситника знаходиться саме за цією адресою?... Може, обласні прокурори «по старій пам’яті» не хочуть тривожити скелети у шафі колишнього колеги?...

«Тут немає нічого дивного. Тому що тут, на мою думку, діє прокурорська солідарність. І своїх не здають», - говорить активіст Віктор Бархоленко.

Ми кілька разів просили Київську обласну прокуратуру пояснити цю ситуацію. Утім, коментувати будь-що з цього приводу вони відмовилися.

Ще за тиждень до виходу цього матеріалу ми звернулися до НАБУ з офіційним запитом по коментар. Але пояснювати цю ситуацію відмовився і Артем Ситник. Тим не менш, «Гроші» чекають на відповідь головного антикорупціонера і про Бучу, і про Крим.

Андрій Засаднюк, Тетяна Стежар

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся