Олександр Ткаченко / фото УНІАН

Олександр Ткаченко: Пережити кризу креативній індустрії, медіа та іншим галузям, які зараз знаходяться в режимі завмирання, очікування або напівсмерті, допоможе не тільки фінансування, а й зміни до законів

17:30, 07.04.2020
16 хв. Інтерв'ю

Голова комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко в інтерв’ю УНІАН розповів, чому креативна галузь потребує фінансування, тим паче, під час кризи, які зміни до законів допоможуть культурній сфері пережити важкі часи та чи страшно ходити у парламент, зважаючи, що будівля на Грушевського, 5 у столиці є потенційним розсадником коронавірусу Covid-19.

Напередодні кризи, пов’язаної з розповсюдженням у світі Covid-19, в Україні змінився Уряд. Ви підтримували ці зміни. Зараз не жалкуєте?

Насправді ніхто не розцінював відставку Уряду, як необхідний захід для боротьби з коронавірусом, тому що прогнози були трохи інакші.

Але тепер перед новим Урядом стоїть надзвичайний виклик: не тільки втримати економіку України і побороти хворобу, але й дозволити громадянам країни відчувати себе захищеними і з точки зору здоров’я, і з точки зору подальшої роботи тощо. Зараз нам немає, що ділити. Треба об’єднуватись і виживати разом.

Відео дня

Але ж деякі кадрові зміни відбулись вже у новому Уряді. Наприклад, заміна міністра охорони здоров’я у розпал карантину чи міністра фінансів у розпал економічної кризи. Навіщо?

Було багато нарікань стосовно їхньої діяльності в швидкості реакції та стилі комунікації. Найголовніше зараз об’єднати зусилля. І це не просто слова. Ми збираємося разом і обговорюємо статті видатків на ті чи інші позиції бюджету. Зрозуміло, що бюджет обмежений, але ми наполягаємо, що важливі пріоритети не тільки в боротьбі з коронавірусом, а й у тому, що робити з економікою. Знаходимо рішення, бажано ефективне. А коли вже подолаємо кризу, тоді будемо проводити аналіз щодо помилок.

Олександр Ткаченко після голосування за відкриття ринку землі / фото УНІАН

На нещодавньому позачерговому засіданні Верховна Рада приймала купу надважливих законів, зокрема, щоб «задобрити» МВФ. Наприклад, ринок землі.

Насправді Україна – унікальна держава, у якої такий ринок був відсутній. Фактично, тепер (дія цього закону буде з липня наступного року) в країні запускається ринок землі, який дозволяє українським фермерам, українським громадянам взяти участь у його формуванні. У документі мова йде про те, що земля буде віддаватися безпосередньо фізичним особам, не більше 100 га в одні руки. Всі ризики, які пов’язані з іноземцями, з великою кількістю гектарів в одні руки – ліквідовані. Тому мені не зрозуміла позиція тих, хто продовжує закон критикувати.

Поза ринком землі залишаються державні та комунальні землі. Це дозволить, сподіваюся, після подолання коронавіруса й економічної кризи, запустити цей ринок на благо громадян та економіки країни.

Голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко заявив, що, можливо, до кінця 2020 року буде проведений референдум щодо продажу сільськогосподарської землі іноземцям. Як ви ставитесь до такої ініціативи?

Я не чув такої заяви, але ключове у цьому питанні слово - «можливо». Можливо буде проведений, а можливо не буде. Це тема для дискусії. Але особисто я не вбачаю в цьому необхідності зараз.

Окрім ринку землі на позачерговому засіданні Верховної Ради розглядався законопроект про регулювання банківської діяльності. Ви за нього не голосували, тому що цей документ охрестили «антиколомойським»?

По-перше, цей закон достатньо сильно розширює можливості НБУ, який залишається державою в державі, і стосовно діяльності якого під час коливання курсу гривні у минулому році було багато запитань. Наприклад, чому при падінні курсу гривні та малій інфляції ми не змінювали облікову ставку Національного банку, чи у підходах у виведенні банків з ринку.

По-друге, сильно розширюються повноваження Фонду гарантування вкладів. Аж до відкладення до невідомих термінів відшкодування потенційних збитків.

І, по-третє, справа по ПриватБанку знаходиться в суді. А прийняттям цього закону ми, фактично, підігруємо позиціям НБУ, який націоналізував цей банк. Мені видається, що у такій ситуації краще дочекатися рішення суду, а вже потім приймати рішення, ніж унеможливлювати чи робити складнішим цей розгляд у судах.

У Верховної Ради не вистачило голосів для прийняття секвестру бюджету.  Ви також критикували документ, підготований Мінфіном. Що саме ви вважаєте в ньому неправильним?

Мене особисто в цій всій історії турбувало не зменшення фінансування, що очевидно за умов кризи, а рівномірність підходу щодо різних сфер фінансування. Обурений тим, що, наприклад, фінансування на будівництвомузею Голодомору залишилося, а це 100 млн гривень, хоча було прийняте принципове рішення припинити капітальне будівництво. Тобто важливо чітко пріорітизувати те, що на часі, і виділяти бюджет на це у першу чергу.Так само виникають запитання, яким чином може здійснюватися фінансування Олімпійських ігор, які не відбуваються.

Натомість, коли мова йде про конкретних людей у культурній сфері (тому що УКФ фінансує багато невеличких проектів), це фінансування скорочується практично в три рази. Чи коли мова йде про необхідність реставрації відомих культурних пам’яток, цей бюджет скорочується до критичного мінімуму. Криза мине, коронавірус мине, а, не дай Бог, щось станеться з нашими святинями й історичними пам’ятками, це залишиться на совісті тих, хто може приймати рішення.

Міністерство фінансів, Кабінет міністрів тільки у останній день звернули увагу на ініційоване мною публічне звернення культурної громадськості щодо УКФ, кіно, інституту книги, після чого деякі кошти були виділені. Також я зустрічався з прем’єром, обговорював це питання, щоб виправити нерівномірність у підходах і зробити можливим адекватне фінансування культурної галузі.

Але, погодьтеся, багато українців скажуть, що це зараз не на часі. Чому потрібно фінансувати культуру саме під час кризи?

Культура це теж люди. Люди, які працюють в цій сфері, такі ж самі, як люди, які працюють у сфері будівництва, такі самі, як люди, які працюють в лікарнях та інших галузях.

Власне, те, чим ми «дихаємо», складає культурне середовище, в якому ми живемо. Є відомий постулат, що без сильної культури немає сильної економіки. Якщо ми б не виробляли фільми під час війни, очевидно, було б гірше. Де б ми брали емоції і переможний дух, щоб боротися з ворогом?

Зараз перед медійними діячами стоять великі виклики. Вони працюють, щоб життя продовжувалось. А без культури його немає.

На вашу думку, як сильно криза вплине на розвиток цієї сфери?

Криза найбільше вдарить по креативній сфері, так само як по малому та середньому бізнесу. Тому що, якщо у великих компаній та холдингів є запас міцності, то у малого та середнього бізнесу, до якого відноситься і креативна сфера, такого запасу немає. А це сотні тисяч робочих місць. Це робота над культурним ідентифікаційним кодом нації. Припиняти її неможливо.

Всі приводять приклад Німеччини, яка виділила додатково 50 млрд євро на фінансування культури. Ми, звісно, ще не Німеччина. Таких коштів в бюджеті немає. Але існують можливості, за рівного підходу до формування бюджету, фінансування цих галузей. А якщо з’являться додаткові кошти у вигляді підтримки МВФ та інших міжнародних інституцій, безперечно, варто розглядати додаткове фінансування і для креативних індустрій.

З іншого боку, мова повинна йти не тільки про фінансування, а й про зміни до законів. Я сформував ряд поправок щодо змін законів, які допоможуть пережити кризу креативній індустрії, медіа та іншим галузям, що зараз знаходяться в режимі завмирання, очікування або напівсмерті. Наприклад, компенсація оренди при збереженні робочих місць, чи грантів митцям та пільгових кредитів. Тобто ті зміни, які сильно полегшать оподаткування цієї сфери тазвільнять від багатьох видів виплат креативні індустрії на період пандемії.

Комітети Ради можуть збиратися онлайн / фото УНІАН

Ваш прогноз, коли ці зміни можуть бути розглянуті? Коли збиратиметься Верховна Рада, комітет?

На щастя, зараз у нас є можливість збиратися онлайн. Плануємо засідання комітету у середу (8 квітня). Так само, я знаю, працюють колеги з інших комітетів, які розглядають, в тому числі, наші пропозиції.

Зважаючи, як довго депутатів не могли зібрати на нещодавнє позачергове засідання, чи розглядається якесь питання змін до Регламенту, щоб Верховна Рада могла проводити засідання онлайн?

Перший крок вже зроблено. Онлайн можуть збиратися комітети. Оскільки основна робота йде саме в них, це вже непоганий крок для розв’язання цієї проблеми.

Щодо рішень, які приймаються безпосередньо у Верховній Раді, поки що мова не йшла про те, щоб дозволити збиратися в режимі онлайн. З регламентних та з технічних причин. Але, думаю, обговорення будуть тривати.

А як з дисципліною на комітетах? Наприклад, коли депутат не хоче виходити на зв’язок, у нього «пропадає» інтернет, а без кворуму комітет рішення не може прийняти?

Всі працюють, як зайчики! Зараз на телефоні з колегами я проводжу більше часу, ніж до коронавірусу.

Нардеп розповів, чи страшно йому зараз ходити у Верховну Раду / фото УНІАН

Одним з перших пацієнтів з коронавірусом в Україні став народний депутат. Якщо немає змоги збиратися онлайн, вам не страшно ходити у Верховну Раду – потенційний розсадник вірусу?

Трохи лячно. Але коли ти оцінюєш ризики, які стоять - злякатися за самого себе чи за неможливість прийняти рішення, яке потрібне для мільйонів - ти повинен обирати або себе, або роботу. Всі крехтять, але йдуть у сесійну залу і приймають рішення. Звісно, ми максимально дотримуємося рекомендацій та використовуємо усі потрібні засоби захисту – маску, рукавички, антисептики і навіть окуляри.

Давайте поговоримо про внутрішньопартійні речі. «Слуга народу» не монолітна фракція. В ній вже давно спостерігається наявність різних депутатських груп. А останні суперечки всередині фракції наштовхують на думку, що фракція може роз’єднатися. За вашими спостереженнями, чи слід після карантину очікувати на появу окремих депутатських груп замість монофракції?

Крім груп по інтересах, про які багато говорять, є ідеологічні різні бачення того, як повинна розвиватися країна. Все-таки за цього президента і за цю партію проголосувала надзвичайно велика кількість людей, які насправді дотримуються різних політичних поглядів. Але саме тому це є фракцією монобільшості.

Природньо, що дискусії у фракції існують і продовжуються. З розвитком подій, цілком можливо, що вони можуть загострюватися, можуть не збігатися точки зору на різні події в країні. Але те, що ця дискусія жива, говорить про те, що «Слуга народу» не та фракція, коли один щось сказав, а всі туди побігли. Рішення приймається в результаті обговорень. І, звісно, коли ми говоримо про кризу, вони будуть ще гострішими.

Якщо порівнювати з минулим складом Верховної Ради, то в БПП існували депутати, які знаходились в опозиції до президента. Чи є така опозиція зараз в СН?

У фракції існує єдина безперечна річ - це повага до президента. Я не знаю жодного депутата, хто б говорив про опозицію саме до Зеленського. Але існують різні позиції стосовно рішень, які приймаються, які обговорюються. І, мені здається, що це є здоровою ознакою сучасної політики. Тому що про рішення, які приймалися в БПП чи в НФ, ми дізнавалися по факту прийняття. Обговорювали вони їх тишком-нишком. А той факт, що в СН існує жвава європейська політична дискусія, як в багатьох великих партіях на Заході, я вважаю здоровою ознакою.

Як ви ставитесь до того, що час від часу до монобільшості приєднуються інші фракції, які від початку себе називали опозиційними?

Ми завжди раді попутникам. Це як з відомим сервісом каршерінгу, коли є водій, який, вирушаючи в місце призначення, чітко розуміє маршрут та рухається по ньому. По дорозі, він  не проти взяти попутника, якщо їм рухатися в одному напрямку. Якщо попутник «за», то він підсідає в це авто, але те, як дістатися до фінальної точки – це вже справа водія.

Ви не приховуєте амбіцій очолити Київ. На вашу думку, столиця справляється з теперішніми викликами?

Київ назавжди у моєму серці, а не в кишені, як у деяких товаришів. А взагалі, столиця намагається справлятися. На мою думку, зараз не час, щоб критикувати когось. Те, що можна було б зробити, порадити, вказати на певні недоліки, я це робив і буду робити. Зокрема, питання щодо впровадження жорстких обмежень з 6 квітня. Особисто моя думка, що суворе дотримання карантинного режиму – це обов’язок кожного громадянина, так само як і обов’язок міста – контролювати дотримання його виконання. Однак, тут важливо не вдаватися до крайнощів у прийнятті окремих обмежувальних рішень. А з цим дійсно є проблеми.

Нардеп оцінив прийняті карантинні заходи у столиці / фото УНІАН

Наприклад?

Три тижні тому проводилися продуктові ринки та ярмарки в Києві, на що я звертав увагу. Радий, що зауваження були почуті. Очевидно, що люди без масок, переважно, літні, могли наражатися на небезпеку захворіти. Також рішення щодо розвезення транспортомможна було б модифікувати. Можливо, метро могло б перевозити по перепустках медичних працівників чи правоохоронців, адже воно все одно не може бути зупинене повністю з точки зору безпеки та майбутнього функціонування. Наскільки мені відомо, потяги продовжують курсувати, хоч і в рази з меншою періодичністю. Також дуже небезпечний момент – це заборона пересування із використанням індивідуального транспорту, яку столична влада має намір впровадити. У мене одразу виникає запитання: як дітям доставляти продукти своїм літнім батькам і близьким? Або чи самі ці місцеві чиновники в першу чергу почнуть дотримуватися цієї вимоги?

Деякі люди, і, виглядає так, що серед депутатів такі теж є, вирішили, що краще заразитися і отримати лікування зараз, поки немає критичного навантаження на лікарні і лікарі ще не виснажені великим потоком хворих, щоб не мати проблеми потім. Як ви ставитесь до такого?

Це абсурд.

Що мають насправді робити люди при владі під час пандемії?

Крім того, що своїм прикладом демонструвати елементарну відповідальність, зробити все, щоб унеможливити розповсюдження хвороби, щоб якнайменше людей постраждало. А також думати про те, що коли мине ця біда, люди повинні повернутися до звичного життя – мати роботу із заробітною платою та отримувати від цього задоволення.

Весь світ зараз готується до жорсткої економічної кризи, яка прийде за пандемією. Президент нещодавно озвучив не дуже райдужні перспективи, до яких слід готуватися Україні. І я в цьому питанні песиміст…

А я оптиміст. Якщо серйозно, все дуже сильно залежить від нас самих. Я був за містом і бачив, як на вихіднихвеличезні групи людей вибігли грітися на сонечко, обійматися, не використовуючи жодні засоби захисту, не дотримуючись дистанції. Якщо так буде продовжуватися, то ми самі спровокуємо песимістичний сценарій, який триватиме ще довго.

Олександр Ткаченко допомагає медикам, передаючи їм елементи захисту / фото УНІАН

Зараз дуже багато волонтерських ініціатив, до яких долучається бізнес: роблять закупи для опорних лікарень, проводять акції #підвезимедика тощо. Наскільки це допоможе запобігти песимістичному сценарію? Скільки ще людей до таких заходів повинні долучитися? Чи будуть серед них депутати?

Більшість депутатів вже долучилися. Я безпосередньо допомагав і допомагаю іншим, зокрема, ми постійно опікуємося лікарнями на предмет передачі для них елементів захисту. Попри, на перший погляд, доступність – маски – от що системно потрібно постачати в медзаклади. Очевидно, що ті, хто спроможний, вже включилися чи ще включаться. Але найголовніше, що ми можемо зробити зараз, – це наші літні батьки. Забезпечити їх всім необхідним, щоб вони не виходили з дому. Друге – це медики. Їм, нарешті, почали збільшувати зарплатню. Люди розуміють, що вони так само на передовій, як бійці, які воюють в ООС.

До речі, на фоні пандемії, суспільство якось забуває, що у нас ще йде війна.

Принаймні, група депутатів, серед яких був і я, зробила заяву стосовно неможливості роботи консультативної групи з «представниками ОРДЛО» у тому вигляді, як її представляли. Зараз вже обговорюються інші варіанти. Ми повинні унеможливити військовий розвиток подій, принаймні, проявляючи політичну позицію.

Тетяна Урбанська

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся