Зміни до бюджету-2008: уряд не озирається ні на Банкову, ні на Банк

За браку джерел фінансування дефіциту уряд має дві опції... Однак він свідомо обрав третій шлях: усі додаткові надходження спрямовуються на нові видатки...

Зміни до держбюджету, які мали бути подані в Раду ще за результатами соціально-економічного розвитку України в першому кварталі поточного року, були зареєстровані в парламенті 7 липня. Уряд зволікав з бюджетом до останнього, усвідомлюючи, що в нього бракує багнетів для ухвалення власного варіанта. А «з голосу» в четвер можуть наголосувати такого, що редакційна комісія працюватиме весь липень, намагаючись утиснути депутатські пропозиції в прокрустове ложе дефіциту.

Документ, зареєстрований у понеділок у парламенті, вкотре демонструє, що уряд гне свою лінію, не особливо озираючись на моралізаторство Банкової та макроекономічні нотації Банку на Інститутській. Хоч як наполягав Стельмах на тому, що більша частка додаткових надходжень має бути заощаджена й скерована на зменшення дефіциту, усі 32 з лишком мільярдів гривень до останньої копійки розписані по статтях. Дефіцит таки скорочено, однак лише на статистично невагому величину, якщо оцінити скорочення на тлі нового номінального ВВП розміром у 959 млрд. грн.

145 млн. грн., на які уряд погодився скоротити нетто-внутрішні запозичення, макроекономічної погоди не роблять.

Взагалі-то дефіцит українського держбюджету розміром у 18,674 мільярда гривень на тлі останніх подій постає макроекономічною фантасмагорією. Його примарність у тому, що немає джерел його фінансування. Приватизацію загальмовано. Про підсумки роуд-шоу українських високопосадовців з метою презентації вітчизняних євробондів нічого не чутно з тієї причини, що цими підсумками на загал не хваляться. Дорогу Україні на ринку капіталів перейшов Казахстан, розмістивши свої євробонди за ціною 9 відсотків річних. Ураховуючи, що суверенний рейтинг Казахстану вищий за український, офіційному Києву довелося розпрощатися з думкою про ціну своїх паперів у сім з половиною відсотка річних. Тож у єврозапозиченнях взято паузу, а падіння суверенних рейтингів України вже починає давати негативний макроекономічний ефект. Тож уряду не залишається нічого іншого як запозичати на внутрішньому ринку, однак він і цього не поспішає робити, пропонуючи казначейські облігації за ціною, на яку спокушаються тільки державні банки та ще Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Тож за браку надійних джерел фінансування дефіциту уряд, здавалося б, має дві опції. Перша – фінансувати його за рахунок скорочення коштів на казначейському рахунку, що, власне, і відбувається в Україні щогрудня. Друга – подивитися правді у вічі й скоротити дефіцит де-юре при перегляді бюджету. Однак Кабмін свідомо обрав третій шлях – попри те, що значна кількість бюджетних програм або не фінансується взагалі, або недофінансовується, усі додаткові надходження спрямовуються на нові видатки, незважаючи на те, що «діра» (вона ж – дефіцит бюджету розміром у 18 млрд.) незакрита.

Тож близько 12 мільярдів гривень із 32 мільярдів додаткового ресурсу запропоновано спрямувати на соціальні програми. (Хоча Ю.В. говорить про пропорцію 30:30:30). Левова частка цих видатків – додатковий трансферт Пенсійному фонду вартістю в 6 мільярдів гривень. Можна, звичайно, ніжитися на хвилях просторікувань про соціальну спрямованість бюджету, однак факт залишається фактом – система пенсійного забезпечення в Україні в теперішньому вигляді нежиттєздатна, оскільки вона значною мірою залежить від допомоги державного бюджету. Іншими словами, власних надходжень до ПФ не вистачає, аби сплачувати пенсії, і різниця компенсується з бюджету. Уряд «технічно» пояснює, що 4,4 млрд. з цих 6 мільярдів – це авансові кошти для виплати січневих коштів, однак парадокс у тім, що ці кошти… уже були враховані в грудневому бюджеті. До липня вже стало очевидним, що без цього рятівного круга ПФ буде непереливки.

Понад 6 мільярдів гривень іде на державну підтримку окремих галузей промисловості, з-поміж яких осібно стоїть за величиною своїх апетитів Нафтогаз. З одного боку, уряд зволікає з неминучим – підвищенням тарифів на газ. З другого – продовжує субсидіювати Нафтогаз, цього разу – на додаткових 4,5 млрд. грн. Доводиться лише здогадуватися, скільки коштуватиме бюджетові латання нафтогазових дірок з 1 січня наступного року.

Що ж до інфраструктурних видатків, на які передбачено понад 3 мільярди гривень, то «живі гроші» затьмарила новина про щедроту держгарантій. Кредити під гарантії уряду прописані в змінах до бюджету на суму в 10,4 млрд. грн., ще на 10 млрд. планується їх видати дещо пізніше. Юлія Тимошенко відразу попереджає: «Це теж будуть бюджетні гроші». Іншими словами, позичальники й наміру не мають повертати ці запозичення, і за них розраховуватиметься бюджет? У середині й наприкінці 90-х Україна вже пройшла крізь шторм запозичень під державні гарантії, які видавалися наввипередки структурам, наближеним до кабмінів тих часів і шлейф яких у вигляді дев’яти мільярдів гривень непогашених кредитів тягнеться понині.

Хоча Нацбанку й не вдалося переконати урядовців заощадити частину додаткових коштів, усе ж таки є свято і на його вулиці – врешті-решт пропонується оформити у вигляді цінних паперів давній борг уряду перед ним у сумі 1 млрд. 33 млн. доларів, який пропонується сек’ютеризувати у формі одно-, п’яти- та семирічних облігацій. Щоправда, НБУ за це доведеться заплатити – у прямому сенсі цього слова. Його перерахування в бюджет збільшено на 1,5 млрд. грн. 

А якщо ж у четвер трапиться передвакаційне чудо і бюджет буде проголосовано і він потрапить на стіл Президентові, то там на нього (що б нам не розповідала його прес-служба) чекають ретельно заготовлені принади, від яких важко буде відмовитися. Слово «Батурин» у різних варіаціях (військовий ліцей, реконструкція гетьманської столиці тощо) зустрічається в бюджеті не рідше, аніж «підвищення соціальних стандартів».

Станіслав Голубенко

УНІАН в Google News