До чого може призвести визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії?

"Рішення Кремля підтримали палестинські бойовики і Віктор Янукович, поки про іншу підтримку я не чув..." Експерти про наслідки кремлівського рішення для світової спільноти

Президенти самопроголошених республік Абхазія та Південна Осетія  Сергій Багапш та Едуард Кокойти

Валерій Чалий, директор міжнародного Центру Разумкова:

РЕЗУЛЬТАТИ НАСТРОЇВ У ЄВРОПІ МИ ПОБАЧИМО ДУЖЕ СКОРО

Визнання Росією незалежності окремих територій Грузії – Абхазії та Південної Осетії – сьогодні не має юридичних наслідків для статусу цих невизнаних територій. Тому що для цього потрібне, звичайно, широке міжнародне визнання. Сьогодні таке рішення підтримав ХАМАС (палестинські бойовики) і Віктор Янукович, поки про іншу підтримку я не чув.

Щодо подальших наслідків… Вони пов’язані з тією межею, до якої готова йти Росія, у порушенні норм міжнародного права. Адже сьогодні, по суті, є два етапи в Грузії: перший стосувався військового зіткнення Грузії з Південною Осетією, потім Грузії та Росії, а другий етап почався з відмови Росії вивести війська з Грузії і з моменту визнання незалежності територій Грузії. Тобто Росія порушила міжнародне право у тій частині, яку сама підтримувала – резолюцію ООН, де говорилося про територіальну цілісність Грузії.

Далі порушення продовжується, заклики міжнародного співтовариства не спрацьовують, тому, звичайно, це реальний виклик не тільки міжнародно-правовій системі, а й міжнародному співтовариству.

Росія вже сьогодні знаходиться у дипломатичній ізоляції. Не думаю, що зайде надто далеко і буде якась міжнародна ізоляція, але, гадаю, що рішення саміту першого вересня ЄС покаже, чи не надто необачною була позиція Російської Федерації у ставці на фактор сили.

Тому, на мою думку, є дві групи наслідків. Перша: сьогоднішні наслідки – розбалансована система - і вона свідчить про те, що вразі, коли одна зі сторін конфлікту є членом Радбезу ООН, у даному випадку Росія, прийти до вирішення конфлікту цим інструментом дуже складно. Це певна міна уповільненої дії усієї системи, яка останні десятиліття регулювала заморожені регіональні конфлікти.

Друга – стратегічні наслідки. Вони стосуються того, що в майбутньому ті, хто сповідуватиме сепаратистські настрої, навіть на території самої Росії, можуть знову звертатися до цього прикладу – дій Росії в Грузії. Тобто, гадаю, у стратегічному сенсі Росія повелася досить необачно.

Можливо, така ситуація призведе до більш ефективної розбудови європейської системи безпеки. Звичайно, це підштовхне до обговорення надійності Росії як партнера. Уже сьогодні обговорюється питання довіри, адже Росія пішла навіть на порушення тих домовленостей, які були досягнуті з керівництвом Німеччини та Франції. І це насторожує лідерів цих країн.

Тобто сьогодні є такі почуття, які об’єднують в Європі подив, настороженість і готовність до більш рішучих дій.

Гадаю, що результати цих настроїв ми побачимо дуже скоро.

Які цілі Росії? Росія, не будучи в змозі конкурувати економічно, соціально з провідними центрами євроатлантичних впливів, і тільки маючи силовий фактор (ядерну зброю та армію), вирішила використати цей фактор для того, аби змінити поле конкуренції. Намагаючись перевести конфліктну ситуацію в конкуренцію, Росія намагається досягти, як вона думає, нового впливу в геополітиці.

Але сподівання на те, що вона знайде в такій грі партнера з боку країн Заходу, навряд чи будуть виправдані.

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України:

ВИЗНАННЯМ КОСОВО МІЖНАРОДНЕ СПІВТОВАРИСТВО ЗАГНАЛО СЕБЕ В ГЛУХИЙ КУТ

Наслідки дуже сумні… І не для міжнародної політики, а для міжнародної безпеки, перш за все.

На жаль, перший крок до дестабілізації міжнародної ситуації зробили країни ЄС та США, коли визнали Косово. Це власне був той бікфордовий шнур, який може підірвати всю загальноєвропейську безпеку, коли один з ключових принципів міжнародного права - право на територіальну цілісність і суверенітет країни - був грубо порушений.

Експертному середовищу було давно зрозуміло, одразу після визнання Косово, що ситуація з міжнародною безпекою значно погіршиться. Гадаю, для Росії Косово було вдалим прецедентом для реалізації її омріяних планів. І тепер вона може спокійно сказати: «То чому Осетія і Абхазія не можуть бути визнані?». Тобто визнанням Косово міжнародне співтовариство загнало саме себе в глухий кут і тепер воно не може посилатися на міжнародне право. І ми бачимо, яка млява реакція міжнародної спільноти на ці дії і навіть відверту агресію Росії проти Грузії.

Тепер, безумовно, територіальна цілісність країн буде поставлена під сумнів. Міжнародне право, як основний регулятор відносин між країнами, буде в черговий раз піддане сумніву. А якщо немає міжнародного права, то які ще регулятори можуть бути між країнами?! Таким регулятором є тільки військова сила - і Росія це продемонструвала на Кавказі. Тому, звичайно, це потужний поштовх для сепаратизму, перш за все, внутрішнього. Регіони, які тяжіють до самостійності, шукатимуть собі спонсорів за кордоном – країни, які зацікавлені в дестабілізації країн своїх сусідів, які мають певні претензії до них.

Тепер інспірування сепаратизму використовуватиметься в інших країнах як дуже поширений засіб силової політики держав. Ця тенденція може призвести до міжнародного хаосу, вона дуже небезпечна. І не тільки для Грузії, як це зараз з’ясувалося, а й для нас, і навіть для західних країн, які мають проблеми з сепаратизмом.

Якщо міжнародні сили не зможуть знайти протистояння такому сепаратизму, то тоді може бути непередбачувана ситуація. І тут може бути велика загроза для України, оскільки ми вже знаємо про спроби створити так званий «пісюар» – тенденції в Криму до сепаратизму, які були власне знівельовані у 94 році, можуть загостритися з новою силою.

Проте я не думаю, що і для Росії це вихід, тому що вона щойно покінчила з чеченською війною. Росія сама складена наче з клаптиків - різних автономій, регіонів… І як би не вибудовував путінський режим вертикаль влади, все одно протиріччя зберігаються у самій Росії. Тому це й загроза цілісності й самої Росії.

На жаль, керівництво Росії приступило до свого омріяного плану – «відновлення» кордонів Росії в межах СРСР у такий ось спосіб.

Звичайно, це не додасть авторитету Росії. Гадаю, що зараз авторитарний режим Росії показав своє справжнє обличчя. І західні демократії, якщо вони більше піклуються про демократичні цінності, а не про російський газ, то звичайно, вони мають вжити заходи, які можуть призвести до міжнародної ізоляції Росії.

По-перше, НАТО вже висловило свою позицію і припинило співпрацю з Росією. ЄС ще плекає надії на те, що Росія покаже ще своє демократичне обличчя. Що є абсолютно марним.

А США зараз знаходяться у такій ситуації, коли в них свої вибори, відбуватиметься передача влади, тобто вони більше зайняті своїми внутрішніми проблемами, ніж міжнародними.

Що стосується ООН, то ця організація черговий раз підтвердила свою абсолютну недієздатність. У силу того механізму, який був, можливо, продуктивний для часів холодної війни, але тепер, коли Росія, будучи постійним членом Радбезу, має право заблокувати будь-яке рішення, а відтак рішення не буде прийняте...

Тобто тут має бути згуртування усієї міжнародної спільноти, у рамках усіх провідних міжнародних організацій, аби не допустити подальшої ескалації міжнародної дестабілізації, рушійною силою якої стала сама Росія.

Гадаю, що членство Росії у Великій вісімці має бути поставлене під велике питання. Мають бути висловлені тепер позиції провідних міжнародних організацій і, перш за все, провідної організації в галузі міжнародної безпеки.

Іван Попеску, член постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи:

РОСІЯ ВЧИНИЛА ТАК, ЯК СВОГО ЧАСУ ВЧИНИЛИ США

Те, що відбулося на Кавказі, воно напряму пов’язано з тим, що відбулося на Балканах. Визнання Косово – автономного краю у складі Сербської республіки – спричинило той поштовх, який поставив під сумнів Гельсінкські домовленості, коли на перший план висувається принцип суверенітету, недоторканості кордонів, а принцип права народів на самовизначення - на другому місці.

Росія вчинила так, як свого часу зробили США. Тобто як тільки десь інтереси американських громадян були порушені, то вони застосовували силу. А тут загинули громадяни Росії, а також її миротворці...

Коли виникла проблема Косово, то для вирішення проблеми були задіяні сили НАТО. І не тільки на території Косово, і не лише щодо військових об’єктів, а також і щодо мирних об’єктів. У результаті був створений прецедент. Коли Косово в односторонньому порядку оголосило про незалежність, незважаючи на те, що не було резолюції Ради безпеки ООН, багато західних країн поспішили визнати Косово.

Оскільки це вдруге повторюється, то міжнародна спільнота повинна задуматися: а що буде далі? А далі потрібно робити все для того, аби вирішувати питання мирним шляхом.

Згадайте про те, що на Чорному морі концентруються кораблі НАТО. Ви бачите, які маневри робить російський ЧФ?! У тому числі той, який базується у Севастополі. Ви чуєте, які заяви звучать?!

Це поки боротьба на ідеологічному, інформаційному рівні... Гадаю, усі розуміють, що може наступити новий етап холодної війни.

Яку позицію повинна була б займати Україна? Для України стратегічними партнерами є усі наші сусіди. Це і ЄС, і Росія, і Грузія. Принаймні так було до початку цих подій. І Україна мала б бути одним з ініціаторів пошуку компромісу. Проте керівництво України зайняло односторонню позицію. Потрібно розуміти, що Росія - стратегічний партнер, і не лише в питанні газу... Гадаю, у Верховній Раді буде дуже запекла боротьба, проте врешті решт потрібно буде приймати рішення в інтересах України.

Опитувала Ксеня Лесів

УНІАН в Google News