Чи підсиджує Грищенко Огризка?

Огризко відчуває національні інтереси... Ющенко просуває замість Тимошенко Богатирьову й Грищенка... Кремль нікому не довіряє в Україні... Експертні оцінки

Президент України Віктор Ющенко створив міжвідомчу стратегічну групу з українсько-російських відносин. Спеціальним представником Президента у цій групі призначено чинного посла України в Росії Костянтина Грищенка. 

Чи мають під собою підґрунтя чутки про те, що, Огризко став жертвою кулуарною боротьби, бо, кажуть, створенням цієї групи пан Грищенко розчищає собі дорогу до посади голови МЗС в недалекому майбутньому. Як сприймають створення комісії та призначення Грищенка в Україні та в Росії? Ці питання ми поставили українським та російським експертам.

Валерій Чалий, директор міжнародних програм центру Разумкова (Україна):

ОГРИЗКО ВІДЧУВАЄ НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ

У тактику й тональність наших відносин з Росією слід було вносити корективи. Й експерти нашого центру говорили про це багато. При призначенні Володимира Станіславовича Огризка я казав, що це достойна фігура, достойний дипломат, який відчуває національні інтереси. Але прогнозував, що найбільші проблеми виникнуть на російському напрямку. І все так і відбулося...

Звичайно двосторонні відносини залежать від двох сторін. І наші відносини залежать від багатьох факторів. Але при цьому всьому тональність, у якій очільники МЗС ведуть розмову, дуже важлива. Питання що робити з Росією (після конфлікту в Грузії) викликає певну розгубленість у європейських столицях. Тому є такий тренд – підштовхувати Україну до пошуку нового алгоритму діалогу з Росією.

Звичайно, потрібна оновлена стратегія відносин з Росією, потрібні люди, яких можуть почути й зустріти в Москві. Наскільки я розумію, ініціатива створення міжвідомчої групи могла виходити саме від Костянтина Грищенка. І навіть назва групи спонукає припустити, що, можливо, коріння пропозиції в тому, що Костянтин Грищенко працював у такій групі кілька років тому, коли її очолювали покійний Олександр Разумков з української сторони та Сергій Ястржембський (пізніше – Сергій Приходько) – з російської. Але тоді мова йшла про двосторонній механізм. Пропонувалося швидке реагування та вихід на Президента.

З іншого боку, цієї комісією хочуть посилити Президента у формуванні таких двосторонніх відносин. Тому що останнім часом ані інтенсивність контактів на найвищому рівні, ані самі рішення не можуть задовольнити главу держави. Й основний діалог при обговоренні газових проблем більш активною вела прем’єр-міністр. Є необхідність вироблення нових підходів.

До того ж з’явиться ще один канал інформування Президента. А якщо буде кілька каналів, – це навіть добре. Але якщо є різні лінії і різні центри формування політики, – це не є корисним. Тож і Президент, і МЗС мають і далі керувати на всіх напрямках зовнішньої політики.

Станіслав Бєлковський, політолог (Росія):

ЮЩЕНКО ПРОСУВАЄ ЗАМІСТЬ ТИМОШЕНКО БОГАТИРЬОВУ ТА ГРИЩЕНКА

Створення комісії не призведе до якихось якісних змін. Логіка ставлення Росії до України визначається двома факторами.

Перший – це приниження 2004 року (Кремль ніколи не вибачить, бо кремлівські очільники були впевнені, що переможе Віктор Янукович). Тому нинішнє керівництво України сприймається або як вороги, або як “зрадники”.

Другий фактор – енергетичний. Кремлю важливо мати в Україні людей, які делікатно допоможуть вирішити всі питання з газовими поставками, а також щодо приватизації найбільших підприємств України, у чому зацікавлений великий російський капітал. І у цьому питанні Кремлю все рівно з ким домовлятися.

Маленькі технічні поліпшення можливі, бо Костянтин Грищенко не викликає роздратування. Але не слід розраховувати, що це щось кардинально змінить у відносинах із Росією.

Крім того, Віктор Ющенко хоче відсунути від контактів із Кремлем Юлію Тимошенко, демонструючи, що такі особи, як Раїса Богатирьова й Костянтин Грищенко теж у чомусь можуть бути корисні. Це призначення ніхто не розцінює як руку дружби, бо не буде ніяких нових пропозицій, які б якісно коригували курс України на російському напрямку. Це лише висування на авансцену деяких персоналій, котрі більш прийнятні ніж інші, але в концепції відносин нічого не змінює. Крім того, Ющенко – головний об’єкт ненависті Кремля...

Сергій Михеєв, віце-президент Центру політичних технологій (Росія):

КРЕМЛЬ НІКОМУ НЕ ДОВІРЯЄ В УКРАЇНІ

Можна уявити, що українське керівництво вирішило всерйоз замислитися про свої відносини з Росією, особливо після останньої зустрічі міністрів країн НАТО в Брюсселі...

А швидше за все, створення комісії – декоративні спроби відзначитися: ось Президент України працює над поліпшенням відносин з Росією. Не вірю я, що якась комісія зможе щось вирішити. Крім того, в Україні незабаром вибори, які, так виглядає, Віктор Ющенко програє, тож взагалі незрозуміло, з ким зараз вести переговори.

Щодо самого Грищенка, то навряд чи він є послом доброї волі, який входить до кожного московського кабінету. Когось він знає, його теж хтось знає, але не можна сказати, що він стане універсальним посередником. Нинішня “дво- – тривладдя” в Україні не дає можливості російський владі обрати співрозмовника. Насправді в Україні нема особи, яка б мала довіру Кремля і була би здатна змінити ситуацію.

Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ України:

НЕ ВИКЛЮЧАЮ, ЩО ГРИЩЕНКО ХОЧЕ СТАТИ МІНІСТРОМ, АЛЕ Й НИНІШНІЙ МІНІСТР – НАДЗВИЧАЙНО ФАХОВИЙ

Наміри української влади поліпшувати відносин з Росією заслуговують на повагу. Створення міжвідомчої стратегічної групи скріплює ці наміри.

Але вже давно існує міждержавна українсько-російська комісія, яку очолюють президенти обох країн. Оскільки міждержавна комісія не виправдала довіри або не може зорганізувати належним чином свою роботу, то створено міжвідомчу стратегічну групу...

Міжвідомча група не завадить, якщо за її створенням стоять щирі наміри. Хоча, повторю, що можна було б відповідним чином зорганізувати роботу міждержавної комісії. А щодо призначення спеціального представника з розвитку двосторонніх відносин (ним призначено саме Костянтина Грищенка), то тут взагалі є питання.

Теорія і практика міжнародних відносин чітко визначає характер і інструментарій, який забезпечує дво- або багатосторонні відносини. Посли країни невипадково називаються надзвичайними та повноважними. Посол володіє всією гамою повноважень, необхідних для здійснення політики. То для чого потрібний ще й “спеціальний представник”? Є посол. Для чого його обвішувати спеціальним представництвом, як ялинку іграшками? Ялинка виглядатиме привабливіше, але чи виконуватиме вона свої функції краще? Це виходить якась “дипломатична” тавтологія.

Звичайно, маслом кашу не зіпсуєш. Але коли масла забагато, то таки зіпсуєш. Надзвичайний і Повноважний Посол наділений усією повнотою влади. Я не сумніваюся, що Костянтин Іванович у ролі посла може виконувати свої функції без оцих додаткових звань. Просто вважаю, що зайве звання не додасть йому хисту чи авторитету.

Щодо того, як справлявся МЗС зі своїми завданнями на російському векторі? Звичайно, Президент керує зовнішньополітичною діяльності, проводить цю політику, курирує МЗС. Тому важко коментувати ефективність МЗС, адже воно здійснювало політику глави держави. Наскільки закономірними та логічними були вказівки Президента, якщо вони були? Не знаю. Але є компетентний апарат МЗС, який набравшись сміливості, завжди може відстоювати свою позицію.

Я не виключаю, що Костянтин Грищенко сам хоче стати міністром, і в нього для цього є всі можливості, він молодий, але вже досвідчений. Але й нинішній міністр надзвичайно досвідчений і фаховий.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News