Що означає рішення НАТО?

Доки ми не вирішимо свої питання, НАТО шарахатиметься від нас як від прокажених… Формулювання ПДЧ було знято у зв’язку з тиском Росії... Експертні оцінки

Україна не отримала ПДЧ. Натомість Альянс запропонував нам ще більш посилену співпрацю. Таке посилення, за словами генсека НАТО Яап де Хооп Схеффера, означатиме створення Національних річних планів (НРП), а також посилення інформаційних центрів НАТО в Києві. Міністр закордонних справ України Володимир Огризко вважає таке рішення позитивним.

Коментують політики та експерти.

Тарас Чорновіл, народний депутат (ПР):

ДОКИ МИ НЕ ВИРІШИМО СВОЇ ПИТАННЯ, ДОТИ НАТО САХАТИМЕТЬСЯ ВІД НАС ЯК ВІД ПРОКАЖЕНИХ

Заява міністра закордонних справ України про те, що Україна «фактично отримала ПДЧ» виглядає принаймні дивною і дещо смішною. Нам просто продовжили дію попередніх планів. Річний план, який зараз оголосили, нічим не відрізняється від тих планів, які ми щороку затверджували, продовжували, здійснювали. Такі плани Україні потрібні, тому що в них закладено модернізацію і реформу збройних сил. Також передбачено зміни в соціальному та політичному бутті, тобто потрібні речі... Але ж ці речі ми робили і два, і шість років тому.

Рішення в Брюсселі більше нагадує шкільний варіант – коли учня залишають на другий рік. Нам дали зрозуміти, що, крім щорічних планів, ми зробили далеко не все, ми не досягли того рівня, при якому можна виходити на більш-менш фінішну пряму.

Як на мене, це є дуже болісний ляпас, але, отримавши його, не потрібно робити якісь бравурні заяви, а просто подивитися, чого ми ще не зробили, і просто працювати далі.

Щодо самої перспективи НАТО… Знаєте, скільки не кричи “халва! халва!”, у роті солодше не стане». Наші лідери себе зомбують, вони тільки повторюють собі: «Нас так хочуть в НАТО, нас так туди приймають, але нам заважають». То Росія винна, то ще хтось винен… Так, Росія впливає на прийняття рішення, але заявляти, що всі є лобістами Росії неправильно, бо за таким принципом назвемо й Америку лобістом Росії. Тому що остання заява Кондолізи Райс свідчить, що й Америка охолола до натовських перспектив України. Тобто повноцінних лобістів України вже не залишилося.

Одне з основних завдань НАТО зараз – підвищення загального рівня безпеки у світі, і, виходячи з цього, оцінюються приєднання нових країн. Ось, наприклад, приєднання Албанії підвищує чи понижує рівень безпеки в світі? Підвищує, тому що Албанія може перетворитися, якщо її не включити в цю систему, на основний трафік для поставки наркотиків з Афганістану в Європу. Включення Македонії знімає колосальні проблеми протистояння, які є в цій країні. Включення Сербії знімає протистояння Сербія – Косово.

Коли ми говоримо про Україну для НАТО, то це збільшує рівень небезпеки для самого НАТО. Бо Україна на сьогодні так посварилася з Росією, що її приєднання до НАТО переросте в протистояння між НАТО і Росією.

Доки ми не знімемо свої зовнішні та, безперечно, внутрішні проблеми – склади з боєприпасами, які постійно зриваються, політичну ситуацію, – доти НАТО сахатиметься від нас, як від прокажених.

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України:

ФОРМУЛЮВАННЯ ПДЧ БУЛО ЗНЯТО У ЗВ’ЯЗКУ З ТИСКОМ РОСІЇ

Формулювання такого рішення свідчить про те, що Альянс виконує свої зобов’язання щодо майбутнього членства України та Грузії в НАТО.

Після кавказької війни ми бачимо певний зсув інтересів певних країн. Перш за все – Німеччини й Франції в бік Росії. А це, звичайно, посилює опозицію в Альянсі проти членства України й Грузії в НАТО. Проте все-таки консенсусу досягнуто, і країни підтверджують свої зобов’язання прийняти Україну та Грузію в НАТО.

Щодо ПДЧ… У даному випадку ми бачимо підміну ПДЧ Національними річними планами (НРП). Очевидно, ці плани включатимуть той зміст, який передбачено ПДЧ, але це не називатиметься ПДЧ. І це, власне, не буде зобов’язувальним механізмом для самого НАТО...

Річні плани, будучи за змістом подібними до ПДЧ, не матимуть юридичного контролю з боку Альянсу. Натомість ми бачимо механізм співпраці: плани виконуватимуться, і це в майбутньому може бути передумовою вступу в НАТО.

З політичних міркувань формулювання ПДЧ було знято у зв’язку з тиском з боку Росії.

Безумовно, що відмову надання Україні ПДЧ можна вважати перемогою Росії. Першу перемогу Росія здобула на Бухарестському саміті. Тоді вона вперше зупинила розширення Альянсу на пострадянський простір і сьогодні закріпила цей успіх після кавказької війни.

Очевидно, що це було компромісне рішення… НАТО намагається все-таки зберегти зміст тих заходів, які передбачало ПДЧ. Для нас це не така погана ситуація, але й не можна сказати, що це є наш виграш. Це просто поступ, але досить маленький поступ.

Можливо, генсекретаря НАТО й не цікавить стурбування Росії, але ми бачимо, як це цікавить Німеччину, Францію, Італію та Нідерланди.

Леонід Кожара, заступник голови Комітету ВР закордонних справ (ПР):

ФРАЗА «УКРАЇНА ФАКТИЧНО ОТРИМАЛА ПДЧ» НАГАДУЄ «БУТИ ТРОШКИ ВАГІТНОЮ»

Рішення, яке прийняли члени НАТО, було прогнозоване, оскільки є досить жорстка позиція деяких країн-членів Альянсу. Це Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди.

А ви знаєте, що останнім часом і Сполучені Штати змінили свою позицію: сказали, що Україні ПДЧ не потрібне, а можливий варіант прямого приєднання до НАТО.

Верховна Рада ухвалила постанову, згідно з якою питання щодо вступу до військово-політичних союзів вирішується за результатами всеукраїнського референдуму. Тобто, приймаючи таке рішення, НАТО вже розуміло, що єдиний крок для України для визначення цього питання –проведення референдуму.

Якщо перекласти з дипломатичної мови, якою говорить НАТО, то це означатиме: «Ви в себе визначтеся, будь ласка. Причому визначтеся відповідно до законодавства».

Навколо НАТО створено багато міфів – як зі сторони самого НАТО, так і в нас усередині. Зокрема міфи, що НАТО – це фактично благодійна організація, шлях до благополуччя, економічного зростання і так далі.

Сьогодні генсек НАТО каже, що співпрацю з Росією буде поновлено. Слід відзначити, що ця ініціатива належить НАТО, а не Росії.

НАТО також зацікавлене в співпраці з Україною. Які це будуть форми, подивимося. Гадаю, що НАТО в сьогоднішніх умовах швидко реформуватиметься. Реалізується ідея перетворення з оборонної організації на оборонно-безпекову. Причому з найширшим залученням Росії та України.

Я як дипломат, фахівець, вважаю, що Україні в сьогоднішнє НАТО вступати не потрібно, слід дочекатися його реформації.

Знаєте, фраза Володимира Огризка «Україна фактично отримала ПДЧ» нагадує фразу «бути трошки вагітною», тобто або бути, або – ні. Що ми отримали? Та нічого ми не отримали.

Дмитро Корчинський, голова партії «Братство»:

НАТО ТРИМАЄ РОСІЮ В ТОНУСІ

Пан міністр мав право так казати, тому що гасло «найшвидший вступ до НАТО» – це гасло для внутрішнього споживання. Від самого початку було ясно, що для НАТО невигідно бачити Україну й Грузію у своєму складі.

З суто воєнної точки зору, було вигідно мати прошарок між собою і Росією, а не мати кордон з країною щодо якої, власне, і створювався блок.

Ігри з Україною та Грузією щодо їхнього членства в НАТО – це ігри з Росією. Свої відносини з Росією Європа, яка є всередині НАТО, ставитиме завжди вище від інтересів України, Грузії.

Рішення в Брюсселі означає, що нас ніхто й не збирався брати в НАТО. Альянсу це не було вигідно ні з воєнної точки зору, ні з політичної. НАТО було вигідно грати в такий спосіб, тобто загрожувати Росії своїм подальшим розширенням на Схід, аби тримати її в тонусі, щоб був предмет для переговорів. Але брати Грузію та Україну в НАТО ніхто не збирався.

Опитувала Ксеня Лесів

УНІАН в Google News