Що робити з Нацбанком: порада народним депутатам

На час перевірки було б дуже незайвим надати цим двом особам цілодобову охорону, аби вони, бува, не “наклали на себе руки” трьома пострілами в голову...

На час перевірки було б дуже незайвим надати цим двом особам цілодобову охорону, аби вони, бува, не “наклали на себе руки” трьома пострілами в голову...

Володимир СТЕЛЬМАХ

Те, що необхідно негайно відправляти у відставку голову Національного банку Володимира Стельмаха, було очевидним ще в жовтні.

Зараз це робити хоч і пізно, але все рівно необхідно. Проте слід розуміти, що обвал гривні – це наслідок не тільки діяльності Національного банку, а й уряду. Кожен, хто бажає, може подивитись інформацію про залишок коштів на коррахунках банків у НБУ, а також результати проведення операцій Національного банку з регулювання ліквідності банків за вересень – грудень 2008 року й переконатися ось у чому. Гроші на валютний ринок ішли не тільки у зв’язку рефінансуванням банків з боку НБУ, а й за рахунок коштів, які він дав уряду, а той вкидав їх у банківську систему з рахунку Казначейства в тому ж таки НБУ.

Неважко проаналізувати хоча б події останніх двох днів і зрозуміти, що Нафтогаз нещодавно купив 800 млн. дол. США, зокрема й за рахунок кредиту НБУ в розмірі 6,23 млрд. грн. Насправді ці кошти Нафтогаз мав би отримати від уряду, бо в бюджеті закладено 10 млрд. грн. на компенсацію за газ, що відпускається населенню за заниженою ціною. Але від уряду він нічого не отримав, бо казна станом на 1 січня 2009 року може бути повністю порожня. За наявною інформацію, крім 6 млрд. грн., які в порушення законодавства Нацбанк уже дав уряду, 17 грудня пані Тимошенко вимагала ще гроші. І хоча Стельмах відмовив уряду, але погодився рефінансувати Ощадбанк саме для кредиту Нафтогазу.

І з цього потрібно зробити очевидний висновок, що депутатам Верховної Ради потрібно негайно отримати від НБУ й уряду та оцінити таку інформацію, що є закритою для пересічного громадянина.

По-перше, проглянути суми, процентні ставки та терміни видачі всіх кредитів НБУ за період вересня – грудня поточного року, забезпечення, яке надано банками під ці кредити, та перевірити, хто і на яких підставах приймав у НБУ відповідні рішення.

По-друге, проаналізувати взаємозв’язок кожного з цих кредитів із виходом на валютний ринок кожного конкретного банку, що отримав кредит від НБУ, і цілі, на які іноземна валюта формально купувалась.

По-третє, з’ясувати умови й курс, за яким Національний банк продавав іноземну валюту тим чи іншим комерційним банкам.

По-четверте, простежити рух коштів на рахунку Казначейства в НБУ та терміни перерахування цих коштів на рахунки бюджетоотримувачів у комерційних банках України, бо ці кошти теж є очевидним джерелом знецінення гривні.

Народним депутатам також потрібно негайно затребувати від НБУ відновити вимогу щодо обов’язкового продажу частини виручки суб’єктів господарювання в іноземній валюті. Без цього кроку буде дуже важко домогтися подолання паніки й відновлення довіри до національної валюти.

Крім того, народні депутати мають прийняти постанову про недовіру голові та першому заступникові голови Національного банку. Більше того, на час перевірки було б дуже незайвим надати цим двом особам цілодобову охорону, аби вони, бува, не “наклали на себе руки” трьома пострілами в голову...

І ще – щодо голови НБУ. Очолити Національний банк має людина, яка є визнаним професіоналом, не має власного бізнесу й не пов’язана з жодною бізнес-групою в країні. На мою думку, оптимальним був би варіант призначення керівником Нацбанку України Арсенія Яценюка. Він має досить високий рівень професійних знань, практичний досвід керівництва центральним банком (до того ж у кризовій ситуації 2004 року) й високий рівень суспільної довіри. Якщо він не погодиться обіймати цю посаду, або парламентським фракціям не вдасться домовитися щодо консолідованого голосування щодо цієї кандидатурі, то непоганим варіантом був би, скажімо, Сергій Яременко – визнаний банківський фахівець, колишній голова Держексімбанку, багаторічний керівник департаменту валютного регулювання НБУ, у тому числі й у період кризи 2004 року. Він може бути незручним для багатьох, бо є професіоналом найвищого ґатунку, який, гадаю, не піддаватиметься тискові та впливу з будь-якого боку.

Адже саме таким має бути керівник центрального банку, особливо в кризовій ситуації. Чи не так?

Борис Кушнірук, економіст