Стівен Пайфер: Вашингтон має застерегти Москву щодо спроб тиснути на Україну

Росія проявляє настійливі зусилля із заохочення кримського сепаратизму... Пам`ятаючи досвід Грузії, США мають гарантувати абсолютну ясність у Києві...

Росія проявляє настійливі зусилля із заохочення кримського сепаратизму... Пам`ятаючи досвід Грузії, США мають гарантувати абсолютну ясність у Києві...

Пропонуємо увазі читачів другу частину перекладу фрагментів ґрунтовної 60-сторінкової доповіді колишнього посла США в Україні Стівена Пайфера під назвою "Відвернути кризу в Україні" (першу частину дивіться тут).Вона підготовлена для Ради з міжнародних відносин, яка має великий вплив на формування політики Державного департаменту США та Білого дому.

Інтереси США та політичні рекомендації

Посилення внутрішніх напружень, яке знову відкриє тему поділу України на Схід–Захід, не буде сприятливим для американських інтересів в Україні або для формування більш широкої та стабільної Європи. Політичний параліч зупинив би просування України на шляху перетворення її на сучасну європейську державу. Посилення тертя щодо геополітичної орієнтації або мовного питання може підірвати єдність держави. Більш розділена Україна була б менш спроможною сформулювати послідовний зовнішньополітичний курс, який би міг бути  підтриманий американським урядом. Це могло б навіть змусити Україну переорієнтуватися на курс, більш зосереджений на московському напрямі.

Найнебезпечніший сценарій для України і для американських інтересів (українсько-російські сутички й криза в Криму) може підірвати територіальну цілісність України, зробити Крим чимось схожим на новий заморожений конфлікт і зруйнувати євроатлантичні прагнення України. Така криза неминуче потрапила б на вершечок вхідної кореспонденції в Овальному кабінеті. Настійливі російські зусилля заохотити кримський сепаратизм або відновити зв`язки між Кримом і Росією можуть стати головним пунктом порядку денного дебатів між США та Росією. Адже наслідки можуть затьмарити результати конфлікту між Росією та Грузією 2008 року.

Розгляд цих наслідків потребував би значно більше часу від вашингтонських високопосадовців, увага яких буде прикута до інших місць. Президент Барак Обама та американський уряд зацікавлені, таким чином, у політиці, яка б пом`якшила внутрішні тертя в Україні й мінімізувала перспективи конфронтації між Україною та Росією. Необхідно вкласти унцію в запобігання, аби заощадити пізніше фунт, необхідний на лікування.

Стратегія адміністрації щодо України має сприяти подальшій підтримці реформ і просування по євроатлантичному шляху, при цьому пристосовуватись до внутрішньополітичної ситуації і враховувати вразливість Києва до російського тиску. Принциповий месидж до Києва має бути сфокусовано на потребі для України навести лад у своєму домі та обережно ставитися до будь-яких конфліктів з Росією. Вашингтон має бути готовий застерегти Москву від недооцінки наслідків спроб надто сильно тиснути на Україну. Стратегія адміністрації має охоплювати п`ять елементів: влиття нової енергії у співпрацю з Києвом на високому рівні; допоміжні заходи для мінімізації внутрішнього тертя; кроки, які б допомогли зменшити вразливість України до російського тиску; процедури для стимуляції відносин між НАТО й Україною; тісну координацію з Європою.

Співпраця на високому рівні

Відновити регулярний діалог на високому рівні. Адміністрація повинна відновити канал високого рівня з Києвом, в ідеалі створюючи механізм, подібний до міждержавних комісій 1996–2000 років. Це може гарантувати вчасне розв’язання двосторонніх проблем і запропонувати канал для трансляції щирих, нехай навіть жорстких, політичних месиджів.

Мінімізувати внутрішні тертя

Довести необхідність політичної єдності в Києві. Об`єднаний уряд матиме набагато більші шанси впоратися з внутрішніми тертями й чинити опір російському тискові. Вашингтон має переконати в необхідності вищого ступеня єдності між президентом і прем`єр-міністром.

Консультувати українське керівництво при розв’язанні тяжких проблем. Вашингтон має спокійно консультувати Ющенка при спробах вибору ним конфліктів з Росією у важкому політичному році, зокрема й щодо ведення попередніх розмов про виведення Чорноморського флоту з Криму та відносини з НАТО. Пам`ятаючи досвід Грузії, Вашингтон повинен гарантувати абсолютну ясність у Києві щодо того, якої підтримки може очікувати Київ, якщо ввійде в конфронтацію з Москвою.

Збільшити допомогу демократії, націлену на сприяння наступному поколінню політиків. Адміністрація має збільшити допомогу демократії з метою просування нового покоління політичних діячів, здатних до зосередження на більш широкому національному інтересі й на забезпеченні більш зрілого лідерства. Допомога має бути орієнтована на програми обміну, котрі повинні бути націлені саме (хоча й не виключно) на політичних діячів, що зростають у Криму та Східній Україні. Допомога демократії має також зосередитися на тому, аби допомагати українцям прибрати конституційні двозначності й скоротити корупцію. Обидва ці чинники зробили свій внесок у політичні збурення минулих чотирьох років.

Націлити технічну допомогу на збільшення економічних можливостей у Севастополі. Ґрунтуючись на досвіді Сполучених Штатів у закритті військових баз, американська допомога має сприяти тому, щоб економічні та ділові можливості в Севастополі стали такими, аби місцева економіка не опинилася перед загрозою потенційного спустошення після виведення Чорноморського флоту.

Скоротити вразливість до російського тиску

Збільшити технічну допомогу, призначену для розвитку енергетичної безпеки.

Енергетична залежність України від Росії створює головний пункт уразливості. Вашингтон повинен спрямувати технічну допомогу, щоб Київ міг вжити прозорі заходи для купівлі й транспортування природного газу, розширення внутрішніх джерел виробництва енергії, підвищення цін у межах України до ринкового рівня з метою стимулювання енергозбереження та збільшення внутрішнього виробництва енергії.

Проводити моніторинг російських дій в Україні. Вашингтон має моніторити дії Росії в Україні й тісно консультуватися з українським урядом щодо таких дій, щоб обидві сторони могли їх краще розуміти. Американський уряд повинен заохотити розширену присутність неурядових організацій у Криму та в Східній Україні.

Поліпшити відносини з Росією. Хоча Україна не буде домінуючим фактором у розвитку відносин між США та Росією, поліпшення відносин з Москвою збільшить свободу маневру для України. Якщо станеться спалах напруження у відносинах між Києвом і Москвою, Вашингтон може захотіти взяти участь у розв’язанні проблеми. Це має гарантувати, що Росія повною мірою оцінить негативні наслідки своїх жорстких дій, котрі можуть підірвати територіальну цілісність України або іншим чином серйозно дестабілізувати становище в країні. Будапештський Меморандум 1994 року про гарантії безпеки забезпечує для України механізм залучення Сполучених Штатів, якщо Україна почуватиме, що її безпеці загрожують.

Налагодження відносин між НАТО й Україною

Підтримати інтеграцію в НАТО. Адміністрація Обами повинна продовжити підтримувати інтеграцію України в НАТО. Проте, беручи до уваги політичні збурення в Києві й пов’язане з цим небажання схвалити ПДЧ, Вашингтон має запропонувати, щоб Київ розвивав свої відносини на основі грудневого рішення міністрів закордонних справ НАТО. Тобто радше зосередитися на щорічних національних програмах, аніж добиватися ПДЧ. Щорічна національна програма може будьте наповнена змістом ПДЧ без самої назви ПДЧ, адже цей термін спричинює непотрібні тертя в українсько-російських відносинах.

Програма має включити додаткові навчання, обміни й формальні зустрічі Ради НАТО – Україна, аби поглибити практичне співробітництво між НАТО та Україною.

Переглянути політику у відносинах між НАТО та Україною. У 2010 році, після президентських виборів в Україні, адміністрація повинна переглянути свою політику у відносинах між НАТО та Україною. Якщо український президент і кабінет міністрів продовжуватимуть добиватися ПДЧ, досягнуть більшого ступеня внутрішньої єдності в питанні НАТО й здобудуть підтримку серед еліт і широких верств населення, уряд США повинен буде підтримати прагнення України до ПДЧ.

Координація з Європою

Координація в межах НАТО політики щодо України. Вашингтон повинен працювати зі своїми союзниками-членам НАТО, щоб гарантувати розробку і схвалення щорічних національних програм для України. А це охоплює повний порядок денний практичних дій задля розвитку співробітництва між Києвом і Альянсом, а також подальші реформи в самій Україні. Вашингтон має працювати з союзниками над іншими кроками, щоб дати сигнал про тривалий сильний інтерес Альянсу до України, навіть якщо ПДЧ найближчим часом не є можливим.

Стимулювати більш відкриті підходи ЄС до України. Вашингтон має переконати Європейський Союз залучити Україну більш відкритим чином через Східне партнерство ЄС. Інша можливість – прискорені переговори України з ЄС щодо угоди про асоціацію та пов`язані з цим угоди про вільну торгівлю.

***

Така політика може допомогти Україні впоратися з її внутрішніми тертями й налагодити відносини з Росією. Вона мінімізує перспективи розширення внутрішнього розколу чи зіткнення між Києвом та Москвою, які, щонайменше, відклали б сподівання США на майбутній розвиток України, а в крайньому випадку втягнули б Вашингтон у велику українську кризу.

З англійської переклав Микола Писарчук

УНІАН в Google News