Те, що відбувається з Україною, матиме значення для США

Київ успішно придушив сепаратизм у середині 1990-их, але не погасив його остаточно.... Ющенко навряд чи відступить перед лицем російських погроз... Доповідь "Відвернути кризу в Україні"

Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер підготував ґрунтовну 60-сторінкову доповідь під назвою "Відвернути кризу в Україні". Вона представлена Раді з міжнародних відносин, яка має великий вплив на формування політики Державного департаменту США та Білого дому.

УНІАН надає фрагменти документа

Виклики для України в 2009 році

2009 – рік виклику для України. Після конфлікту між Росією та Грузією у серпні 2008 року Київ матиме справу з дедалі жорсткішою російською зовнішньою політикою. Кремль, який розцінює Україну як частину сфери своїх привілейованих інтересів, ясно дав зрозуміти своє невдоволення бажанням Києва інтегруватися в Європейську та Євроатлантичну спільноту і спробує зруйнувати цей курс. Існує можливість, яка стала реальнішою після серпневого конфлікту, серйозної конфронтації між Києвом і Москвою щодо таких тем, як геополітична  орієнтація України та Чорноморський флот.

У внутрішньополітичному плані Україна стоїть перед президентськими виборами і, можливо, достроковими парламентськими виборами в 2009 році, які розгортатимуться на тлі економічного спаду та фінансової кризи. Ці чинники (окремо або в тандемі з політикою Кремля, націленою на дестабілізацію) можуть розпалити внутрішні тертя щодо таких тем як статус російської мови, геополітична орієнтація, або ж Севастополь, Крим і Чорноморський флот. Ці тертя, якщо вони будуть активізовані, можуть знову відкрити можливість розділу України на Схід і Захід. Цей розділ зазнав ерозії протягом останніх п`ятнадцяти років, але не зник. У разі свого розширення цей розлам може послабити внутрішню єдність держави Україна і розпалити внутрішньополітичну кризу, або ж кризу у відносинах з Росією. У найнебезпечнішому випадку така криза може загрожувати територіальній цілісності України.

Те, що відбувається з Україною, матиме значення для Вашингтона. Ще від початку 1990-их американський уряд надавав Україні особливого значення. Він виділив мільярди доларів допомоги, щоб полегшити розвиток країни як стійкої, незалежної, демократичної держави зі здоровою ринковою економікою, інтегрованої в Європейські та Євроатлантичні інституції. Послаблена єдність держави або криза (внутрішньополітична чи у відносинах з Росією) перешкодили б просуванню України по цьому шляху.

Ризики і сценарії

Тривалий український політичний сезон в 2009 році означатиме продовження слабкого управління та активізує внутрішні тертя у країні. Київ також стоїть перед ризиком конфронтації з Росією. У кращому разі Україна видряпається без серйозної кризи. Українці мали справу з великими політичними збуреннями і показали здатність знайти компроміс перед тим, як події виходили з-під контролю. Сценарій „видряпання” може бути найбільш імовірним. Але інші сценарії, хоча вони і мають низьку або навіть дуже низьку ймовірність, являють собою істотні ризики для України і для американських інтересів.

Якщо політика паралізує український уряд, він внаслідок цього нічого не доведе до кінця в областях демократичних або економічних реформ. Електорат стане ще більш цинічним. Суспільне розчарування може поставити під питання бачення долі України, яке склалося після Помаранчевої революції: демократична держава, приєднана до Європи. Повторне відкриття теми поділу на Схід і Захід послабило б єдність держави. Неуважність і брак єдиного бачення  утруднили б співпрацю із Заходом і підживили б „утому від України”. Київ почував би себе менш упевненим щодо своїх зв`язків із Заходом у той час, коли він може увійти в конфронтацію з більш рішучим Кремлем.

Внутрішня криза

Більш серйозна ситуація розвинулася б, якщо внутрішні тертя призвели б до розриву. Гостра внутрішня суперечка щодо відносин України з НАТО, яка буде головним питанням зовнішньої політики в 2009 році, може розпалити внутрішні тертя, спровокувати конфронтацію між Радою  і Президентом Віктором Ющенком, і послабити, якщо не зруйнувати, будь-який базис, на якому могла б бути побудована національна згода щодо курсу зовнішньої політики України.

Теми НАТО і Чорноморського флоту можуть розпалити напруженість у Криму, викликаючи відродження сепаратистських настроїв як на півострові, так і в Східній Україні. Київ успішно придушив сепаратизм у середині 1990-их, але не погасив його остаточно. Тут було б істотним спритне управління з боку Києва, при цьому найбільшим ризиком можуть стати зіткнення між маніфестантами-сепаратистами і українськими внутрішніми силами безпеки. Такі зіткнення можуть підживити ширші пристрасті, викликаючи кризу, яка кине виклик здатності країни зберегти свою територіальну цілісність.

Російська причетність до української внутрішньої кризи

Кремль вважає, що нестабільна Україна – в його інтересах. Така нестабільність робить Україну непривабливою політичною моделлю для росіян, так само як і непривабливим кандидатом на членство в НАТО або Європейському Союзі. Москва (яка керується власними геополітичними цілями) може посилювати внутрішні тертя в Україні, наприклад, нарощуючи свою риторику проти відносин НАТО-Україна або провокуючи етнічних росіян у Севастополі, щоб ті агресивніше висловлювалися  щодо Чорноморського флоту. Націоналісти в Росії хапатимуться за будь-які сепаратистські прояви на Кримському півострові, щоб відродити спори, які велися на початку 1990-их про нібито незаконність передачі Криму або Севастополя до України.

Москва, крім того, може виявитися пійманою у пастку своєї власної риторики, якщо в Севастополі матимуть місце громадянські заворушення і зіткнення з українськими силами безпеки. Присутність Чорноморського флоту забезпечила б готові засоби для Росії, щоб захистити місцевих етнічних росіян, створюючи небезпечну ситуацію, у якій російська військово-морська піхота і підрозділи внутрішніх українських сил безпеки можуть увійти в прямі сутички з непередбачуваними наслідками.

Криза українсько-російських відносин

Москва й Київ стабільно ведуть активну словесну війну по широкій гамі тем. Деякі з них можуть спровокувати масштабну кризу у відносинах між цими двома країнами. Однією з можливих галузей суперечностей може стати рішення Газпрому скоротити постачання газу, подібне до сценаріїв, які спостерігалися у січні 2006 і 2009 рр. Нова газова суперечка між Україною й Росією може знову трансформуватися у ширшу європейську енергетичну кризу.

Російське рішення виступати проти активніших зусиль Києва, спрямованих на інтеграцію до НАТО (можливо, з метою розворушити внутрішню опозицію) може також викликати масштабну кризу. Ющенко навряд чи відступить перед лицем російських погроз. Москва може здійснити ескалацію напруженості, скорочуючи поставки газу , накладаючи інші економічні санкції, або роблячи демонстративні військові кроки, наприклад, розгортаючи нові армійські частини ближче до українського кордону. Хоча Україна не є членом НАТО і не має від нього ніяких гарантій, вона, звичайно, звернулася б до Альянсу за підтримкою.

Далі буде...

З англійської переклав Микола Писарчук

УНІАН в Google News