Купуючи пиво, ви допомагаєте «бідним» депутатам

Відтепер кожен українець, купуючи пляшку пива, може з гордістю усвідомлювати: частина коштів, сплачених за хмільний напій, іде на утримання народних обранців...

Відтепер кожен українець, купуючи пляшку пива, може з гордістю усвідомлювати: частина коштів, сплачених за хмільний напій, іде на утримання народних обранців. Голосуючи минулого тижня за зміни до закону про держбюджет на 2009 рік, народні депутати України спромоглися з голосу вставити поправку про додаткове підвищення акцизів (не до 54 копійок за літр, а відразу до 60-ти) з тим, щоб ці кошти пішли до кошторису найвищого законодавчого органу України.

Навіщо депутатам 744 млн. грн.?

Ці 97 мільйонів гривень додадуться до тих 743 млн. 847 тисяч гривень, які ВР уже має у своєму розпорядженні відповідно до цьогорічного бюджету. Ось як саме розподілено за статтями ці кошти –

Апарат Верховної Ради України – 743,847 млн. грн., з них:

здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради України – 413 млн.;

організаційне, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України – 157 млн.;

організація та здійснення офіційних прийомів Верховною Радою України – 1,7 млн.;

візити народних депутатів України за кордон –5,3 млн.;

обслуговування діяльності Верховної Ради України – 77,8 млн.;

створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи органів законодавчої влади – 35 тис.;

фінансова підтримка санаторно-курортного комплексу Управління справами Верховної Ради України – 68 млн.;

висвітлення діяльності народних депутатів України через засоби телебачення і радіомовлення – 6,2 млн. і

фінансова підтримка видання газети "Голос України" та журналу "Віче" – 13,8 млн. грн.

Тепер з 1 липня (звісно, якщо Президент підпише цей шедевр законотворчості) фінансування ВР зростає ще на 97 млн. грн., з яких депутати спрямували на забезпечення законодавчої діяльності (читай – собі на зарплату) 58 млн. А ще пару місяців тому нам розповідали, як чиновники мужньо чинять розправу над своїми зарплатами, рубаючи їх навпіл, як Тарас Бульба ляхів. На жаль, парламентарі нагадують не стільки гоголівського героя, скільки Попандопула з «Весілля в Малинівці», коли той ділив експропрійоване майно. Користуючись попандопулівським алгоритмом і лексикою ухваленого законопроекту, розподіл «пивних» мільйонів виглядає таким чином: «Це – вам на лікування діабету, а це нам на зарубіжні поїздки. Це нам на Дюльбер (депутатська здравниця у Криму), а це нам на зарплату. А це знову вам на ремонт труб у Львові. А це нам на авіаквитки, щоб літати до виборців на звіти, а це знову вам на ремонт музею Шевченка в Каневі. А це трохи нам на висвітлення нашої діяльності в ЗМІ».

Нардепам – якщо такі знайдуться – не варто перейматися соціологічними наслідками настільки відвертої експлуатації державної скарбниці на свою користь. Оскільки рівень довіри населення України до інститутів влади перебуває на позначці, яку важко розгледіти навіть у мікроскоп, то якими б не були чергові демонстрації «любові» нардепів до свого електорату, опустити нижче їхній рейтинг фактично неможливо.

Що робити з такими депутатами? Британський досвід

Уболівання українських нардепів за кошторис Верховної Ради симптоматично перетнулося в інформаційному просторі зі скандалом, що розгорівся й досі триває у Великій Британії. Одне з тамтешніх видань, смакуючи й зумисне розтягуючи задоволення, розпочало публікацію витрат членів британського парламенту, які вони перекладали на плечі платників податків. Ішлося, щоправда, не про мільйони, а про десятки тисяч фунтів стерлінгів, однак ляпас від їх оприлюднення настільки гучний, що досі віддає луною в британських медіа. Хтось грішив дрібничками – як-от чистив за рахунок бюджету свої приватні басейни (який це має стосунок до титанічної законодавчої праці?). Найпоширеніша стаття витрат, що сусідить зі зловживанням – це витрати на другий будинок (як правило, ближче до Лондона чи в самій столиці), який депутати з провінції використовують для свого перебування. Витрати на утримання списували майже всі, а ось у багатьох випадках у будинку проживали родичі, а не сам депутат. Британський міністр оборони Боб Айнсворт стягнув зі скарбниці шість тисяч фунтів стерлінгів за перепланування свого другого будинку. “Дейлі Телеграф” наводить деталізований перелік робіт, за які розплатилися рядові британці – електропроводка, встановлення дверей, паркану й воріт, підготовка підлоги до ламінування та ремонт каміну. Лейборист ще вимагав тисячу за плазмовий телевізор і 2 тис 225 фунтів за розкішний диван, однак у внутрішнього аудиту вистачило сміливості не пропустити цей запит.

На сайті Скай Ньюз наведено повний перелік пустощів членів британського уряду та парламенту за кошт платників податків – включно з відшкодуванням ПДВ за продані будинки та заявками на повернення 68 пенсів за бісквіти.

Хвиля обурення накрила всі партії, представлені в британському парламенті, однак бульдозером вона пройшлася по лейбористах, які вже засиділися у владі і зволікають з оголошенням чергових виборів до крайнього терміну – травня 2010 року. Зачепив скандал і їхніх опонентів – консерваторів, котрі подумки вже виграли майбутні вибори. Британці, які давно вже не дивуються прірві, що простяглася між обіцянками політиків та їхніми діями, цього разу таки лементують і вимагають крові. У відставку вже пішло кілька членів кабінету Гордона Брауна, які не встояли перед спокусою профінансувати свої майже персональні витрати за рахунок Казначейства. Партії намагають щосили відмежуватися від заплямованих у скандалі – їм заборонили балотуватися на наступних виборах. А на наступних виборах успіх уже пророкують партіям, що виявилися менш причетними до цього скандалу – зокрема радикалам на кшталт UKIP – United Kingdom Independence Party та Національній партії. Відраза британців до правлячих лейбористів з усією силою проявилася на нещодавніх виборах до Європарламенту, де лейбористи зазнали нищівної поразки.

Приманка для Президента

А ми настільки втомлені від політики, від цих нічних теревенів на телеканалах, від пошуків крайніх, що мляво і байдуже звертаємо увагу на те, що чинять з країною члени закритих акціонерних товариств під назвою «партійні списки».

Однак тримати дулю в кишені й попивати при цьому пиво – це в наших традиціях. Найкраще нагадування за «пивний» скандал в українському парламенті – рядок на етикетці: «Купуючи наше пиво, ви долучаєтеся до фінансування українського парламенту».

А Президент швидше за все, законопроект підпише. Адже в текст мудрі парламентарі навмисне заклали приманку спеціально для гаранта – 22,5 мільйони гривень спрямовуються на реставрацію будинку-музею Тараса Шевченка в Каневі...

Станіслав Голубенко