Нова редакція бюджетного кодексу як обриси виборчої програми Тимошенко?

Експеримент пообіцяють перед виборами, а практична реалізація його – уже відбуватиметься після виборів, коли все можна буде відкоригувати й навіть скасувати...

Експеримент пообіцяють перед виборами, а практична реалізація його – уже відбуватиметься після виборів, коли все можна буде відкоригувати й навіть скасувати...

Передвиборчі штаби тільки-но розгортаються, призов рекрутів, які за звичкою мріють підзаробити на виборах, ще не розпочався з огляду на відносне безгрошів’я, на передовій розвідроти спроквола обмінюються локальними ударами. Однак одна зі сторін уже розпочала артпідготовку, яка дедалі дужчає. Уряд Тимошенко та її фракція в Раді почали залучати законодавчий потенціал, який досі бездарно витрачався на підкилимну й публічну боротьбу як з партнерами, так і з “недопартнерами” по коаліції.

Хто проти мораторію на перевірки?

Відмашка стартового прапорця відбулася на Лівобережжі – на інсценізованому віче з головами сільських Рад, та на Правому Березі – на нараді з ретельно відібраними посланцями малого й середнього бізнесу. Нараду було організовано в піку протестувальникам, які представляли цей самий прошарок населення. Саме там і були озвучені ініціативи (деякі на той час готові, деякі писані на коліні), котрі, якщо скласти їх докупи, набувають обрисів передвиборчої програми кандидата в Президенти. Українцям невдовзі розкажуть, що відмінність цієї програми від писульок конкурентів у тому, що вона вже майже реалізована.

По лінії підтримки малого та середнього бізнесу тридцять з гаком постанов уряду, підготовлених здебільшого відомством Кужель, покликані полегшити регуляторне ярмо на шиї підприємців та зробити – принаймні до виборів – дозвільну систему милостивішою. На цьому напрямі електорального удару ключовим є одноосібне оголошення мораторію на будь-які перевірки підприємців, окрім тих, що стосуються платежів до бюджету. Звісно, перевірки вітчизняних пожежо-санепідем-архітект-наглядів коштують підприємцям грошей, нервів і сивини, однак їх установлено законом. Недосконалим, щоправда, законом, якого ніхто не скасовував.

Зате його призупинив своєю постановою Кабмін. Та покажіть мені політичну силу, яка оскаржить цю та інші схожі за духом постанови в суді чи дозволить собі засумніватися у їхній юридичній досконалості.

Тож, оголошуючи мораторій на перевірки всупереч Закону, Тимошенко та її команда зробили безпрограшний хід. Політтехнологам – аплодисменти.

Наступний електоральний удар завдається по лінії місцевого самоврядування. Минув місяць після наради з сільськими головами (23 травня), на якій вони отримали спецвипуск урядової газети з переліком проектів рішень, що ухвалюватимуться урядом на підтримку найзанедбанішої ланки місцевого самоврядування – сільської. За цей час змінено підхід до нарахування зарплат сільським головам (вони стали менш залежними від суб’єктивізму голів райрад) і оголошено той самий мораторій на перевірку сільрад.

То були хлопавки в порівнянні з салютом, що має прозвучати на честь місцевого самоврядування.

Районні чиновники без бюджетного стільця

На кону – нова редакція Бюджетного кодексу, підтримка якого рештками фракції “Нашої України”, що зберігає лояльність Президентові, не могла не обговорюватися на несподіваній зустрічі В.А. та Ю.В.

За річний період між його першим та другим читанням цей документ змінився до невпізнання. Із сухого канцелярського набору статей, що унормовують такі прозаїчні речі, як відносини між Мінфіном та розпорядниками бюджетних коштів, а також регламентують запровадження приреченого на фіаско в умовах України програмно-цільового виконання бюджету (такий порядок не діє в корумпованих державах), цей документ перетворився на передвиборчий маніфест БЮТ. “Регіони” це усвідомлюють і намагаються не допустити висадки десанту в їх глибокий тил – у ті донецькі, луганські, харківські села й міста районного значення, де місцеві депутати від БЮТ розкажуть, хто справді стоїть на сторожі інтересів місцевого самоврядування.

Так, документ значно вдосконалює свого попередника, що був ухвалений ще 2001 року, до невпізнання змінивши тоді успадковану ще з радянських часів бюджетну систему. Нова редакція Кодексу чіткіше прописує всі процедури бюджетного процесу, на нюансах яких варто зупинитися в окремій публікації.

Головний електоральний посил у іншому – 12 тисяч з лишком місцевих бюджетів України, у тому числі й сільські (з населенням територіальних громад понад 401 особу) виводяться на прямі трансфертні відносини з Міністерством фінансів України. Це означатиме, що чиновник департаменту територіальних бюджетів Мінфіну рахуватиме дотації селу Гайворон у Володарському районі на Київщині, смт Калинівка у Васильківському районі, селу Біла Горілка Лохвицького району на Полтавщині та бюджетам тисяч інших українських сіл. Рахуватиме, звісно, спеціальна комп’ютерна програма. Спрощено кажучи, вона покликана визначити різницю між доходами та видатками відповідного бюджету, яка має бути компенсована держбюджетом (або, навпаки, вилучена – адже є такі бюджетозаможні села, як Петропавлівська Борщагівка чи Княжичі під Києвом). У держбюджеті 2010 буде спеціальний додаток, де перераховуватимуться тисячі сільських бюджетів з тими тисячами чи десятками тисяч дотацій, що їм належать.

Передвиборчу привабливість такого підходу важко не помітити.

По-перше, селам нагадуватимуть, що їх елегантно звільнили з-під гніту районних державних адміністрацій. Не вдалося прибрати їх із Конституції – так ми забрали з-під них бюджетного стільця, і районні чиновники тепер хапатимуть ротом повітря.

По-друге, ретельно продумано час експерименту – його пообіцяють ПЕРЕД виборами (адже зміни набувають чинності з 1 січня 2010 року) і розхвалюватимуть по дорозі до них, а практична реалізація експерименту – болісна, сповнена сотень технічних помилок – уже відбуватиметься ПІСЛЯ виборів, коли все можна буде відкоригувати (скажімо, продовжити трансферні взаємини між Києвом та селами з населенням від тисячі осіб) або взагалі відмовитися від нововведень. А якщо на виборах переможуть опоненти – поставити їм у вину, що сплюндрували геніальну ідею.

По-третє, селам нагадуватимуть, що програмно-обчислювальний центр їхнього бюджетного достатку знаходиться в Києві на вулиці Грушевського.

По-четверте, у проекті бюджету-2010, незважаючи на безгрошів’я, трансферти селам таки будуть збільшені порівняно з поточним роком – для держбюджету це порівняно дрібничка, а електоральна віддача від цієї інвестиції буде відчутна.

До 2001 року, коли в Україні діяла бюджетна «матрьошка» і області ділили гроші на свій політичний розсуд між районами та містами, Мінфін був переповнений ходоками з областей, котрі випрошували додаткові дотації або просили зменшити вилучення. З 2001 року Мінфін полегшено зітхнув – потік прохачів обмілів (хтось щось утратив, однак то інша тема). З наступного року в бюро перепусток Мінфіну постануть нові відвідувачі – сільські голови – у сподіванні переконати, що їхнього села в херсонській прерії з київських пагорбів не видно, комп’ютерна програма помилилася і тепер немає чим платити зарплату секретареві сільради.

А поки що БЮТ докладе всіх зусиль, аби нова редакція Бюджетного кодексу була проголосована, хай навіть для цього треба буде проголосувати за Шамшура на посаду міністра закордонних справ. Урядова реклама, у якій сільським жителям повідомлять, що вони прокинулися в новому, більш справедливому бюджетному середовищі, записуватиметься, мабуть, невдовзі після результативного голосування.

А ветуватиме Президент чи ні новий Бюджетний кодекс, залежатиме не так від його ідеології, як від того, виграють чи ні від нової системи міжбюджетних відносин його Хоружівка з Безрадичами.

Станіслав Голубенко

УНІАН в Google News