Роковини Другої світової: чому США показали Польщі спину?

Демократичні країни переймалися збереженням добрих відносин з не дуже демократичними режимами... Чи не нагадує це нинішнє загравання деяких країн Заходу з Росією?..

Демократичні країни переймалися збереженням добрих відносин з не дуже демократичними режимами... Чи не нагадує це нинішнє загравання деяких країн Заходу з Росією?..

І справді: сьогодні в польському Гданську, який так і не став німецьким Данцигом, відзначати 70 років від дня початку Другої світової війни зібралися канцлер Німеччини, прем’єр-міністри України та Росії, міністри закордонних справ Великої Британії та Франції і багато інших посадовців з різних країн світу. І лише від США приїхав відставний міністр оборони Вільям Перрі та радник президента Обами з питань національної безпеки генерал Джеймс Джонс. Такий рівень представництва головного покровителя Польщі на міжнародній арені у світовій пресі назвали “ляпасом польському уряду”.

Справді, офіційна Варшава чекала якщо не на віце-президента Джозефа Байдена, то вже принаймні на держсекретаря Гілларі Клінтон. Про причини такого несподіваного дипломатичного демаршу сайт Євросоюзу Euractiv.com пише таке: “Польща сподівалася, що держсекретар США Гілларі Клінтон відвідає церемонію й проведе переговори з польськими представниками на такі теми, як американський протиракетний щит, який планувалося розгорнути в Польщі та Чеській Республіці. Згідно з деякими доповідями, США вирішили відмовитися від цих планів з метою уникнути напруги у відносинах з Росією”.

Варшавська щоденна “Газета Виборча” зазначає, що Вашингтон вивчає інші варіанти, зокрема розгортання щита в Ізраїлі, Туреччині, на Балканах або навіть на військових кораблях. Британська „Індепендент” цитує офіційного представника Пентагона, який стверджує, що ще немає остаточного рішення з розгортання американської протиракетної оборони в Європі”.

“Деякі доповіді”, на які посилається сайт ЄС, це, вочевидь, стаття на веб-сторінці впливового та поінформованого американського аналітичного центру Heritage Foundation під назвою “Ляпас в обличчя Польщі?” У ній, зокрема, пишеться: “Польща була важливим американським союзником з кінця Холодної війни, і американська відсутність уже коментується в Польщі в найгостріших термінах. Не кожен поляк – за ракетний захист, але кожен у Польщі постраждав від війни та її довготривалих наслідків. Відмова віддати їм гідну пошану була б образою і могла б інтерпретуватися лише як підтвердження того, що США, переймаючись російською чутливістю до протиракетного захисту, аніскілечки не турбується про Польщу”.

Урочистості 1 вересня почалися на півострові Вестерплятте поблизу Гданська. Саме тут маленький польський гарнізон прийняв героїчний бій проти в сотні разів потужніших сил фашистських окупантів. Він тримався цілий тиждень – без підтримки й без надії. Німці зазнали неабияких втрат, поки не знищили героїв. Для поляків Вестерплятте – це те саме, що Брест для екс-СРСР або Перл-Харбор для американців. Тим боліснішим є ляпас із Вашингтона.

Щоправда, відверто кажучи, сам автор з підозрою ставиться до 1 вересня 1939 року як дати початку Другої світової. Так, вторгнення німців у Польщу стало сигналом для оголошення війни гітлерівській Німеччині з боку Великої Британії. Але війна ця тривалий час була “дивною”, без воєнних дій. Це більше схоже на початок “дерибану” Польщі між двома могутніми авторитарними режимами – гітлерівським та сталінським.

Війна, судячи з усього, почалася раніше – 15 березня 1938 року, коли фашистські війська вступили на територію Чехословаччини, хоча це відбувалося практично без боїв. Щоправда, у Європі останнім часом не надто люблять згадувати про так звану „Мюнхенську змову”.

Хоча історики й політики зійшлися на даті 1 вересня 1939 року... Саме вона усталилася у свідомості світової громадськості. Саме в цей день згадують про уроки історії. Згадують про те, як зовні забавна й примітивна провокація зі штурмом якоїсь радіостанції на німецькій території здорованями, котрі вигукували антинімецькі гасла польської мовою з сильним німецьким акцентом, стала сигналом для масштабної і жорстокої воєнної операції.

І ця провокація з трагічними наслідками стала можливою тому, що в той час і Велика Британія, і Франція, і ті самі Сполучені Штати переймалися переважно міркуваннями збереження добрих відносин з не надто демократичними, але потужними державами з великим потенціалом. Намагалися не дратувати їх усілякими “дрібничками” типу Албанії, Абіссінії, африканських колоній, зрештою Чехословаччини. Антиракетних щитів тоді не було.

Невже історія справді вчить лише того, що нічого не вчить? Невже адміністрація Барака Обами теж не дратуватиме “потужні держави” з “чутливих” для них тем? Жертвами такого підходу стають навіть найвідданіші політичні союзники США в Європі. А нам НАТО (читай – США) через високопоставленого функціонера натякнуло, що в разі воєнного “чого” втручатися не буде. Що ж, приклад Грузії продемонстрував, що так воно й може бути.

Отже, у нас є всі шанси через деякий час побачити й почути по телебаченню, як група здорованів у вишиванках і крислатих брилях, з обрізами в руках, вигукуючи з властиво російським аканням „Смєрть маскалям!”, штурмують у Севастополі крейсер “Москва”...

Микола Писарчук

УНІАН в Google News