Джемілєв: Спецслужби РФ хотіли мене ліквідувати і ввести в Меджліс своїх людей
Джемілєв: Спецслужби РФ хотіли мене ліквідувати і ввести в Меджліс своїх людей

Джемілєв: Спецслужби РФ хотіли мене ліквідувати і ввести в Меджліс своїх людей

19:16, 07.11.2009
13 хв.

Зустріч з Януковичем я відхилив... З Тимошенко ведемо переговори. Луценко і Москаль необгрунтовано наїхали на Президента... Я непогано заробляю... Інтерв`ю

Зустріч з Януковичем я відхилив... З Тимошенко ведемо переговори. Луценко і Москаль необгрунтовано наїхали на Президента... Я непогано заробляю..

Мустафа Джемілєв – народний депутат України, лідер кримських татар, дисидент. Він один з найвідоміших в`язнів у правозахисному русі СРСР, провів п`ятнадцять років у таборах, а одне з його голодувань тривало 303 дні. Навряд чи в парламенті знайдеться ще хоч би трійка людей, готових стільки не їсти, відстоюючи права свого народу. Нагадаю, що тоді радянська влада дала наказ годувати Джемілєва через зонд, оскільки побоювалися, що його смерть викличе на Заході новий напад «антирадянської істерії». До парламенту Мустафа-ефенді потрапив за списком НУ–НС, підписав договір про коаліцію.

Коли нещодавно міністр Юрій Луценко сказав, що в Криму готувалася серія терактів, зокрема замах на лідера кримських татар Мустафу Джемілєва, я сприйняла це з певною часткою скепсису. Юрій Віталійович любить у прямому ефірі сказати щось таке емоційне... Та й глава кримської міліції Геннадій Москаль виступає з антикримінальними заявками з такою періодичністю, що йому варто було б детективи писати... Сам Мустафа Джемілєв підтвердив інформацію про підготовку замаху, сказавши, що за цим стоять російські спецслужби.

Відео дня

Мустафа Джемілєв відповів на запитання УНІАН.

РОСІЙСЬКІ ЗМІ ВВАЖАЮТЬ НАС «НАЙБІЛЬШ ВОРОЖОЮ ДО РОСІЇ» СТРУКТУРОЮ

Мустафа-ефенді, хочу почати з питання про замах, що готувався на вас. Ви сказали, що за цим стоять російські спецслужби. А глава кримської міліції Геннадій Москальслідів російських спецслужб нібито не знайшов...

Мої заявки базуються на офіційних джерелах. Влітку була заява МЗС України про видворення російського дипломата Володимира Лисенка і генконсула російського МВС. Серед звинувачень, які їм пред`являлися, було й те, що вони планували усунення керівництва Меджлісу, конкретно – Мустафи Джемілєва і Рефата Чубарова – і введення в керівництво національного руху проросійськи орієнтованих людей. Зокрема людей з організації Міллі Фірка. Це угрупування в розпал російсько-грузинської війни зробило заяву про нібито українську політику геноциду кримських татар і просило допомоги у Росії.

Правда, не уточнюється, на яке усунення були готові піти влітку організатори цього плану: фізичне чи політичне. Не секрет, що і російська влада, і російська преса розглядають Меджліс кримсько-татарського народу як «найбільш ворожу щодо Росії» структуру. Крім того, в російських ЗМІ публікувалися дані про якийсь сценарій фізичного усунення керівників Меджлісу, там прямо і йшлося про вбивство лідерів Меджлісу руками чеченських бойовиків, які зараз на службі в ГРУ.

Якщо від мене чекають, що я пред`явлю розпорядження за підписом Путіна або начальника ГРУ про те, що мене треба вбити, то такого звичайно, немає. Нагадаю, що ще в липні МЗС мотивував свою ноту про припинення акредитації двох російських дипломатів повідомленнями СБУ і Службою зовнішньої розвідки.

Прийнято думати, що татари визначилися з тим, кого вони підтримають на президентських виборах. Ви – член коаліції, значить, кримсько-татарський народ голосує за Тимошенко? Скажіть, що вона пообіцяла кримським татарам?

Поки немає жодних домовленостей з прем`єром. Ми зараз ведемо переговори. У Меджлісі ми створили аналітичну групу, яка дасть нам свої викладки по всіх кандидатах. Крім того, ми розробили питання, які ми би поставили кандидатам. Там не тільки питання, пов`язані з проблемами кримських татар. Це стосується перспектив євроатлантичної інтеграції України, політичного устрою. Ну й, звичайно, нас цікавлять проблеми кримських татар: ухвалення закону про відновлення прав депортованих, про відновлення історичної топонімії і багато іншого.

Будуть переговори. До мене звертався Янукович з проханням про зустріч. Але я поки ухилився. Планується зустріч з прем`єр-міністром.

МОСКАЛЬ І ЛУЦЕНКО НЕОБГРУНТОВАНО НАЇХАЛИ НА ПРЕЗИДЕНТА

Піднявши тему екстремізму в Криму, політики заговорили про те, що в країні дуже лояльне міграційне законодавство, звинувачуючи в цьому фактично Президента.

Я нічого не говорив про лояльність міграційного законодавства. Про це говорили Москаль і Луценко. Навпаки, я вважаю, що там є статті, що перешкоджають поверненню кримських татар.

Як виходить, що в Україні реєструють радикальні ісламістські організації?

Внутрішні служби українських відомств іноді перекладають з хворої голови на здорову. То вони говорять про те, скільки злочинів скоюють мігранти, при цьому не уточнюючи, що в загальній статистиці злочинів мігранти скоюють значно менше, ніж корінні громадяни. У зв`язку з останнім інцидентом вони необгрунтовано наїхали на Президента, мовляв, він дав громадянство такій-то людині. Але Президент не аналізує кожну персональну справу і осіб тих, кому дає громадянство, він підписує документи, які йому представляє Міністерство внутрішніх справ. А там працює спеціальна комісія з громадянства. Тому все звалювати на Президента не зовсім коректно.

А взагалі радикальні, фундаменталістські (ми їх називаємо нетрадиційні форми ісламу) з`явилися пізно. «Хизб-ут тахрір» як політична партія на базі ісламу з`явилася тільки в 1951 році в Палестині. І Москаль має рацію в тому, що на території України не може бути філіалу політичних партій іноземних держав.

Представник «Хизб-ут тахріру» сказав, що вони не партія, а релігійне товариство. Ну, якщо ви не партія, то повинні називатися не «Хизб-ут тахрір», а «Джамаат ут тахрір», тому що «хизб» – це партія.

«Ат-такфір Валь-Хиджра», про яку говорив Москаль, була створена релігійними увязненими, яких за екстремістську діяльність відправили до в`язниці в Єгипті. Багато положень цих течій суперечать ісламу. Наприклад, «Хизб-ут тахрір» пропагує положення про те, що мусульмани, які проживають у немусульманських країнах, не мають підкорятимуться законам цієї країни, а жити за законами шаріату. Це суперечить базовим принципам ісламу. Тому що мусульмани, де б вони не проживали, повинні жити з тими законами, які встановлені у цій країні. А те, що пропонують послідовники «Хизб-ут тахріру», носить дуже провокаційний характер. Друге їх положення: вони ділять мусульман на правильних і неправильних. Правильними вони вважають себе, хоча складають приблизно соту частину від усього населення мусульман, а інші – неправильні, гяури, невірні. Третє їх положення – відмова від участі в політичному житті країни, наприклад, неучасть у виборах. Абсолютно очевидно, що неучасть кримських татар у виборах України, відповідає очікуванням певних політичних сил у Криму.

Геннадій Москаль ініціював закон, що перешкоджає проникненню до України радикальних угрупувань. Але він нездійсненний. Який сенс забороняти організації з конкретними назвами, якщо завтра вони просто візьмуть і перереєструються під іншими назвами? Або, наприклад, він чітко не прописує, що таке екстремізм чи фундаменталізм.

Скажіть, коли в СРСР у таборах ви голодували, ви хотіли померти чи вірили, що здатні щось змінити?

Реально, перебуваючи в таборах, ми вірили, що тоталітаризм упаде, але це здавалося нам дуже далеким майбутнім. Напевно, для всіх дисидентів була одна мотивація, хотілося почуватися людиною.

Де б ти не був, ти повинен чинити як людина, незалежно від того, які наслідки твій вчинок несе для тебе особисто.

ОХОРОНЦІ РАХУВАЛИ, СКІЛЬКИ КЕРАМЗИТОБЕТОННИХ БЛОКІВ Я ВІДНЕСУ

А табірне начальство Вас поважало? Все-таки Ви були гідним супротивником.

Мустафа Джемілєв Вони відчували до мене ненависть, і це зрозуміло. Адже їх десятиліттями вчили, що я – ворог. Але у них було щось схоже на повагу. Оскільки вони знали, що ми ніколи не брешемо. Вони знали, що у разі небажання відповідати на запитання, я скажу: я не відповідатиму на ваше запитання, але не викручуватимуся.

Ув`язнені, звичайно, ставилися до мене з повагою. Вони знали, що я нікому не донесу зміст наших розмов і зможу допомогти у правових проблемах.

Адміністрація таборів прагнула давати нам найважчі роботи і часто влаштовувала провокації. Мені іноді відкрито говорили, що на вас є інструкція давати вам найважче. Пам`ятаю, як в Магадані я тягав керамзитобетонні блоки. А два амбали-охоронці стояли і рахували, скільки я віднесу. Їм не потрібно було зводити стіну чи побудувати щось, їм просто потрібно було, щоб я переносив ці блоки.

Так гартувалася сталь, маю на увазі - дух...

Це диктувалося не турботою про мій дух, а бажанням якнайбільше виснажити моє тіло.

Російська Федерація, вважаючи себе правонаступницею СРСР, могла б, між іншим, подумати про компенсацію для Вас?..

Нічого. Я зараз непогано заробляю.

У 1992 році представники кримських татар зайняли парламент автономії, а потім за одним Вашим словом згорнули все і пішли. Ви впевнені, що і сьогодні за одним словом змогли б підняти свій народ?

Я би хотів нагадати, що було в 1992 році. Наш протест був кроком у відповідь на те, що розгромили наш домострой і відвезли в невідомому напрямку двадцять трьох кримських татар. Побиття їх було таким жорстоким, що родичі серйозно були стурбовані, чи є вони серед живих. Ми проводили засідання Меджлісу. Потім я вийшов до кримсько-татарського народу і в мегафон оголосив загальну мобілізацію. Для всіх це було несподіванкою. Адже кримські татари проповідували ненасильство. Ми не відмовляємося від цього принципу, але не дамо на ньому спекулювати. Це було неймовірне емоційне напруження. Але коли вище керівництво Криму вийшло з твердою обіцянкою розслідувати інцидент, а затриманих відпустили, ми стабілізували ситуацію і згорнули акцію.

Що стосується того, чи може сьогодні Меджліс підняти свій народ. Ми проводимо соціологічні дослідження. Меджліс – це орган, який обирається всенародно. І рівень довіри Меджлісу тримається на рівні десь 70 відсотків.

Зовсім, як рівень довіри до «Єдиної Росії»...

Для порівняння, рівень довіри до Верховної Ради не перевищував 16 відсотків.

Звичайно, серед кримських татар є незадоволені. Це люди, які загалом розраховують, що ми зуміємо поліпшити їх матеріальне становище. І ми робимо все, що можемо.

Я хочу, сказати: це нормально, що є незадоволені, що є якісь угрупування. Було б тривожно, якби було повне єднання.

Колись я читав лекцію в університеті Джорджа Вашингтона, і слухачі наполегливо питали мене, чи є у кримських татар опозиція. Коли я сказав, що серед татар є різні угрупування, вони заспокоїлися.

Я БУВ ЧЕТВЕРТИМ У СПИСКУ САХАРОВА

А ви з Андрієм Сахаровим після звільнення часто зустрічалися, адже він двічі приїжджав до Омська, коли над вами мав був відбутися суд?

Я звільнився з Магадана, і ми спочатку приїхали до Олени Боннер до Москви, а потім приїхав він. Андрій Сахаров потім у своїх мемуарах писав, що йому подзвонив Горбачов і сказав: прийнято рішення, і він може з Нижнього Новгорода повертатися у свою московську квартиру. Тоді він сказав, що один повертатися не буде, і вимагав звільнення двадцяти своїх соратників. Четвертим у цьому списку був я. До цього ми з ним багато переписувалися. Він приїжджав на судові процеси... Але туди не пускали. Першого разу він приїхав – йому сказали, що процес відкладається, а наступного дня мені в камері зачитали вирок. А другий раз, їх просто не пустили. Там штовхнули Олену Боннер, а вона дала ляпас майорові. Побачився я з Оленою Боннер і Сахаровим вже у Москві, ми сиділи довго і говорили про майбутнє.

А є у Вас відчуття тріумфу? Адже все, що планували, про що мріяли, все, загалом, здійснилося.

Розпад СРСР був дуже далекою мрією. У таборах ми мріяли про інше: щоб померти серед своїх близьких і бути похованими по-людськи. Адже там у разі смерті тіло не видають.

Я одержав набагато більше, ніж мріяв...

А кримські татари не розчаровані сьогоднішньою Україною?

Середній рівень життя в Україні ніяк не нижче, ніж за Радянської влади. Просто зараз людей пригнічує нерівність, розшарування. Мій брат, глибоко віруюча людина, обурювався – каже, потрібно терміново піднімати ціну на газ, адже ми губимо економіку країни. Пенсія мого брата – вісімсот гривень, і він каже, йому вистачає. У нього немає заздрості, він обмежує свої потреби.

В Анкарі є вулиця, названа вашим ім`ям. Ви гуляли нею?

Мустафа Джемілєв Я був на цій вулиці. Коли я приїжджаю до Туреччини, мене там завжди супроводжує поліцейський ескорт. Приїжджаємо ми на цю вулицю, а я, жартома, питаю: а що це на цій вулиці білизна розвішена? Люди з мого супроводу на мене серйозно подивилися і кажуть: хвилиночку, зараз знімуть.

Якось приїжджаю до Туреччини, мене розмістили в дуже красивому готелі. Тут приходять люди, сфотографували мене і, ані слова не сказавши, збираються йти. А я питаю: а навіщо знімали? Вони пояснили, що приїхали за дорученням мера міста Чаталджі – це недалеко від Стамбулу, де був притулок кримських ханів, там проживає багато кримських татар. То цей мер пообіцяв жителям, що якщо його переоберуть, він поставить пам`ятник лідерові кримських татар. Я із цього приводу поскаржився голові об`єднання турецької інтелігенції, сказав, що ставити пам`ятник за життя – не прийнято. Його зазвичай ставлять років через п`ять після смерті людини, коли добре дослідять його життя, що він нічого не натворив, був хорошою людиною. Я кажу: а раптом я ще довго проживу і натворю якихось дурощів, то що, потім пам`ятник зносити? А він відповідає: ти із цього приводу не хвилюйся. Якщо чогось натвориш, ми тоді напишемо, що ця людина до такого-то року була цілком хорошою, навіть видатною, а після такого-то року – історія мовчить.

Розмовляла Лана Самохвалова

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся