Грищенко: Якщо немає посла, то страждає в основному сторона, яка призначає
Грищенко: Якщо немає посла, то страждає в основному сторона, яка призначає

Грищенко: Якщо немає посла, то страждає в основному сторона, яка призначає

15:04, 10.11.2009
15 хв.

Хотілося б, щоб у нас були відносини, як у США й Канади... Ніде матроси РФ не почуваються так комфортно, як у Криму... Інтерв`ю з послом України в Росії

Надзвичайний і Повноважний посол України в Росії Костянтин Грищенко відповів на запитання УНІАН.

ХОТІЛОСЯ Б, ЩОБИ НАШІ ВІДНОСИНИ БУДУВАЛИСЯ, ЯК У США І КАНАДИ

Нещодавно Москву відвідав новий глава МЗС України Петро Порошенко. Як Ви розцінюєте підсумки цього візиту, його значення для розвитку українсько-російських відносин?

Відео дня

Костянтин ГРИЩЕНКОСимволічно, що в дуже стислі терміни після свого призначення новий міністр приїхав до Москви. Чому? Очевидно, що у нас накопичилося багато питань, які потрібно обговорювати і шукати рішення на рівні керівників зовнішньополітичних відомств. В.о. міністра Володимир Хандогій працював з максимальною віддачею, але все таки міністр - це абсолютно інший рівень, що дозволяє виходити на такі політичні рішення, які надалі ведуть до системних змін,  зачіпають діяльність усіх органів влади.

Що було важливим у цьому візиті? Це, перш за все, конструктивна атмосфера діалогу. Є питання, де у нас не співпадає бачення проблем, неоднакові підходи. Але саме розуміння того, що, будучи різними, ми маємо дуже багато спільного, мені здається, викристалізувалося в ході цих переговорів.

Порошенко, перебуваючи у Москві, заявив, що Україна готова до відновлення діалогу з Росією на всіх рівнях. На практиці ж часто здається, що наші країни не йдуть на поліпшення відносин просто з принципу, діючи за схемою «він перший почав». Чи можна перебороти цю безвихідь і за рахунок чого?

Я упевнений в одному: для того, щоб вибудовувати відносини на перспективу, потрібно розуміти один одного. Хотілося б, щоб наші відносини як двох сусідніх, дуже важливих один для одного держав, будувалися на основі партнерства і взаємної поваги інтересів один одного так само, як це склалося, скажімо, у США й Канади. Незважаючи на всі відмінності у внутрішній організації держав, взаємну залежність усвідомлюють і в Канаді, і в Сполучених Штатах. У їх відносинах велику роль відіграють американські штати й канадські провінції, що мають власні інтереси, які доповнюють зусилля федеральних урядів.

Ми теж зараз приділяємо багато уваги прикордонній співпраці. Зустріч у Харкові, яку проводили ще Володимир Хандогій і Сергій Лавров разом з губернаторами прикордонних областей з українського і російського боку, показала, наскільки в цьому форматі зацікавлена регіональна влада, адже перед нею відкривається колосальне поле взаємних інтересів і співпраці. Це й обширні економічні зв`язки, це й спільні інтереси у галузі освіти (наприклад, з багато молодих харків`ян зараз навчаються в Бєлгороді, а жителі Бєлгорода - в Харкові), це й транспортні питання, питання перетину кордону. Але, найголовніше - тут безпосередньо зачіпаються інтереси простих людей.

Окрім мікрорівня, є величезний потенціал для взаємодії і при вирішенні макропроблем, пов`язаних з формуванням нової архітектури європейської безпеки. У чому суть ініціативи президента Росії Дмитра Медведєва? Що ця ініціатива пропонує нового для європейської структури безпеки, яким чином Україна може включитися в обговорення цієї теми і що вона може від цього отримати? Усі ці питання стоять сьогодні перед українською дипломатією. Тема, зрозуміло, професійна, але дуже важлива і з політичної точки зору. Сама ініціатива постійно уточнюється, ми регулярно одержуємо інформацію від наших російських колег, і зараз вивчаємо її. Не вдаватимуся в подробиці, але це один з важливих пунктів порядку денного двосторонніх відносин.

Україна і Росія недавно досягли домовленості про створення «гарячої лінії» між міністерствами закордонних справ і посольствами двох країн. Не могли б ви розповісти, що це за механізм, і як він діятиме?

Це не якийсь там особливий телефон. Йдеться про те, щоб у складних, критичних ситуаціях не обмежуватися звичайними каналами, які, в принципі, самі по собі ефективні й надійні. Домовилися, що у разі необхідності міністри зможуть спілкуватися безпосередньо один з одним в оперативному режимі. Сподіваюся, це допоможе уникнути в контактах між зовнішньополітичними відомствами зайвого обміну різкими публічними заявами, про що принципово домовилися Порошенко і Лавров 23 жовтня.

Більш того, вже є приклад того, як така «гаряча лінія» працює: у п`ятницю, 30 жовтня відбулася телефонна розмова міністрів закордонних справ України і Росії, під час якої обговорювалося питання координації дій у боротьбі з епідемією грипу. Росія дещо раніше зіткнулася з цією проблемою, так що накопичений у неї досвід і, особливо, розроблена російськими ученими вакцина будуть дуже корисні для нас.

Можна сказати, що Москва і Київ домовилися разом боротися з епідемією?

Так, враховуючи кількість поїздок наших громадян один до одного і близькість моделей організації системи охорони здоров`я, це цілком природно. Питання протидії поширенню небезпечного штаму грипу обговорювалося під час телефонної розмови глав урядів двох країн 30 жовтня. Я знаходжуся в постійному контакті зі статс-секретарем - заступником міністра закордонних справ Росії Григорієм Карасем, який займається цим питанням у російському зовнішньополітичному відомстві. Ми з нашими колегами з МЗС РФ сприяли налагодженню взаємодії між міністерствами охорони здоров`я України і Росії. І, як ви знаєте, відповідно до рішення уряду РФ як допомогу в боротьбі з епідемією Україні виділено 200 тисяч упаковок ефективного противірусного засобу. Думаю, саме в такі моменти розкривається справжній зміст таких понять, як «добросусідство» і «стратегічне партнерство».

Я ВЖЕ БУВ МІНІСТРОМ, І ЦЕ КРІСЛО НЕ Є ДЛЯ МЕНЕ НАДМЕТОЮ

Коли Володимир Огризко залишив пост міністра, Ваша кандидатура називалася серед найбільш імовірних. Чи не образливо Вам, що все склалося таким чином?

Це не та ситуація, коли слово «образа» взагалі може бути застосоване. Рішення про кандидатуру міністра ухвалює Президент. Вона проходить узгодження в парламенті. Тут немає місця якимсь емоціям. Та і був я вже міністром закордонних справ у складний і цікавий час. І це крісло не є для мене тією вершиною, яку можна було б розглядати як якусь надмету своєї професійної діяльності. Я вважаю, що у мене зараз достатньо широке поле для роботи, де потрібен мій професійний, політичний і просто життєвий досвід, зв`язки, що складалися десятиліттями.

А як у Вас складаються особисті стосунки в роботі з новим міністром закордонних справ України?

З Петром Олексійовичем у мене з перших днів після його призначення склалися хороші ділові стосунки, засновані на взаємоповазі. Думаю, що новий міністр заслуговує на те, щоб дипломатична служба його максимально підтримала і на професійному рівні допомагала в тих практичних зусиллях, які сьогодні необхідні для забезпечення зовнішньополітичних інтересів України. Мене як посла особливо тішить, що вже в день свого призначення новий міністр одним з пріоритетів своєї роботи назвав поліпшення відносин з Росією.

ВІД ВІДСУТНОСТІ ПОСЛА У КРАЇНІ ПЕРЕБУВАННЯ ВТРАЧАЄ В ОСНОВНОМУ СТОРОНА, ЯКА ПРИЗНАЧАЄ

Російська сторона поки вважає за краще відкласти від`їзд нового посла РФ Михайла Зурабова до Києва. Наскільки це ускладнює двосторонні контакти? Чи відомі хоч би приблизні терміни прибуття Зурабова до Києва?

Це питання, звичайно ж, не до нас. Вважаю, що Михайло Зурабов - дуже розумна і талановита людина, досвідчений політик, здатний по-новому оцінити як проблеми, що накопичилися у наших відносинах, так і можливості їх вирішення. Я знайомий з ним особисто. Упевнений, він докладатиме максимальних зусиль для того, що вирішити поставлені перед ним завдання. Коли їхати послу, має визначати президент Росії. Ми на це не впливаємо. Але, очевидно, що від відсутності посла в країні перебування в основному втрачає сторона, яка призначає.

Якщо говорити про контакти керівництва двох країн, наскільки на відносинах позначається відсутність зустрічей президентів України і Росії?

Абсолютно очевидно, що для вирішення будь-яких питань потрібен діалог. Без спілкування нічого ніколи не вирішується. Сама по собі відсутність поглибленого обміну думками не йде на користь двом країнам. Але ми не стоїмо на місці, працюємо далі на рівні, що дозволяє усувати багато практичних проблем, від яких залежить і економічна взаємодія, і, скажімо, комфортність перебування громадян двох країн на території, відповідно, України і Росії.

Але при всьому цьому відновлення діалогу на вищому рівні нам необхідне. Президентів обирає народ, і без їх думки, без їх участі вирішувати принципові питання неправильно і навряд чи можливо. Я би, при цьому, не ставив цю проблему тільки в площину якихось особистих взаємин між першими особами. Багато що залежить від тонкого прошарку радників і помічників угорі, від того, наскільки зважено вони формують підходи, пропонують рішення для керівництва країни. Київ до відновлення такого діалогу готовий без жодних попередніх умов.

Костянтин ГРИЩЕНКО

В ОБОХ КРАЇНАХ Є АДВОКАТИ СУДНОГО ДНЯ, ЯКІ ДУМАЮТЬ, ЯК БИ ЩЕ ЗІПСУВАТИ ВІДНОСИНИ

Яка ситуація з можливим взаємним висиланням дипломатів двох країн? Чи залишається все в підвішеному стані. Якщо говорити загалом, чи викликає стурбованість у Києві діяльність російських дипломатів та інших представників РФ на території України?

Цю сторінку в наших відносинах ми перегорнули. Такі ситуації виникають у відносинах різних країн, іноді навіть дуже близьких союзників, у тому числі і в західному світі. Складнощі, як мені здається, виникають у зв`язку з тим, що дипломат іноді забуває, що він в іншій країні, що він повинен слідувати правилам, які прописані у відомих Віденських конвенціях. Сподіваюся, такі ситуації більше не виникатимуть. Принаймні, ані в мене, ані у моїх колег і в Києві, і в Москві жодного захоплення ситуація, що виникла в липні цього року не викликала. Упевнений, кожен зі свого боку робитиме все можливе, щоб у нас були тільки позитивні сигнали від диппредставництв на території один одного.

Відомо, на переговорах міністрів закордонних справ обговорювалося питання «чорних списків». Розкажіть про результати цих переговорів і наскільки ймовірно, що сторони відмовляться від такої практики?

Так, це питання обговорювалося. Можу вас запевнити: ніхто в Києві не прагне безпідставно закривати в`їзд до країни для тих або інших російських політиків або громадських діячів. Дуже не хотілося б, щоб виникали причини для самої постановки такого питання. Для нас у даному випадку йдеться про захист самих базових принципів, таких як національна безпека, територіальна цілісність, суверенітет держави. Проте, незважаючи на всю популярність цієї теми, мене більше хвилює не доля політиків, а те, що так багато громадян України зупиняють на кордоні і без пояснення причин повертають наступним потягом. Упевнений, ця проблема вимагає дуже серйозного підходу з обох боків. Люди повинні мати змогу дізнатися, чи зможуть вони потрапити з України до Росії і навпаки.

Наскільки реальним в осяжній перспективі є введення візового режиму між країнами? Чи не планується зміна правил про перетин кордону, наприклад, тільки по закордонних паспортах, або зміни термінів реєстрації?

Я не чув таких офіційних пропозицій ні з одного боку. Про це говорять в основному ті, хто насправді не впливає на вирішення цих питань і вкидають тему, щоб ще більше зіпсувати атмосферу відносин. Вона і так складна. У обох країнах є «адвокати судного дня», які вранці прокидаються і думають, як би ще зіпсувати українсько-російські відносини. Введення візового режиму між Україною і Росією вдарить по інтересах багатьох мільйонів росіян і українців, істотно ускладнить торгівлю й економічну спвіпрацю, спровокує глибоку соціальну кризу в прикордонних областях. Щорічно близько шести мільйонів українців відвідує Росію і близько семи мільйонів росіян відпочивають, працюють, їздять в гості до України. У липні я зробив поїздку по сусідніх з Україною Воронежській, Білгородській, Курській і Брянській областях Росії. У всіх цих регіонах у страшному сні не можуть собі уявити необхідність отримання віз для того, щоб відвідати сусідні українські райони. Навпаки, переді мною ставили питання про спрощення процедур проходження митно-прикордонного контролю для жителів суміжних регіонів. І зараз ми активно працюємо у цьому напрямі.

Костянтин ГРИЩЕНКО

НІДЕ РОСІЙСЬКІ МАТРОСИ НЕ ПОЧУВАЮТЬСЯ ТАК КОМФОРТНО, ЯК У КРИМУ

Одним з центральних питань між Україною і Росією на переговорах залишається тема Чорноморського флоту. Незважаючи на те, що Київ багато раз озвучував свою позицію про неможливість пролонгації договору, всі російські політики заявляють про зацікавленість продовження перебування флоту в Україні. У Києва є плани з використання цієї бази після відходу ЧФ? Чи можуть туди прийти інші іноземні контингенти?

Позиція України грунтується на положеннях Конституції. Основний Закон передбачає повну заборону на постійну присутність іноземних військ і баз на нашій території. Є перехідні положення, які роблять виключення для Чорноморського флоту Росії до 2017 року. Це конституційні параметри даного питання.

З іншого боку, ніхто не ставить під сумнів, що ЧФ до кінця цього терміну повинен мати усі можливості функціонувати як ефективне з`єднання, де офіцери і матроси можуть почуватися комфортно. І, повірте, вони й почуваються у нас як ніде комфортно. Якщо дозволите, наведу старий радянський анекдот про чотири флоти. «Ставлять адміралові питання, скільки флотів є в Радянському Союзі? Відповідь - один. Північний - це флот, Тихоокеанський, - це майже флот, Балтійський, - це колишній флот, а Чорноморський - це санаторій для усіх трьох». Зрозуміло, я не ставлю під сумнів, що за своєю боєготовністю ЧФ не поступається іншим російським флотам, проте все ж таки Крим - це не Кольський півострів.

Але якщо говорити серйозно, важливо, щоб ми вирішили ті питання, які залишилися не до кінця врегульованими, при підписанні трьох основних угод у 1997 році. Треба відрегулювати, наприклад, ситуацію з інвентаризацією земельних ділянок, що знаходяться у віданні ЧФ, припинити їх використання не за призначенням. Не думаю, що хтось зацікавлений, щоб конкретний адмірал одержував додаткові надходження від діяльності, яка не входить до його прямих службових обов`язків. Такі пропуски в угодах 1997 року треба заповнити, а далі їх просто виконувати прозоро й відповідально. І під час зустрічі двох міністрів було домовлено провести до кінця року засідання підкомісії з ЧФ, де будуть обговорені всі ці питання.

Скажіть, чи скоротилося в умовах кризи фінансування Посольства України в Москві? Якщо так, то наскільки, і чи впливає це на роботу дипмісії?

Я вважаю, що новий міністр закордонних справ Петро Порошенко вже показав, що він володіє ключами до проблеми, яка заважає ефективній роботі всієї дипломатичної служби. Рішення про виділення додатково 63 млн. грн. - це той сигнал, який показує, що держава і різні політичні сили обернулися лицем до потреб МЗС. Ми не вимагаємо якихось особливо розкішних умов або привілеїв, але зайва економія на дипломатії у результаті веде до дуже великих втрат.

У посольстві в Москві ми теж відчували складнощі, пов`язані з обмеженим фінансуванням. Але при цьому знаходили в Україні тих, хто нам допомагав у проведенні протокольних заходів і в забезпеченні якихось інших елементів життєдіяльності посольства. Хоча це ненормальна ситуація, і її треба міняти.

Роман Цимбалюк, власкор УНІАН, Москва

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся