Журналіст Роман Скрипін: Є ризик згортання досягнень Майдану

Обличчя в Українському домі остаточно переконали мене в правильності рішення не йти на ці заходи... Політична джинса опанувала весь медійний простір... Політики спаскудили помаранчевий колір...

Обличчя в Українському домі, які я бачив по ТБ, остаточно переконали мене в правильності рішення не йти на ці заходи... Політична джинса опанувала весь медійний простір... Політики спаскудили помаранчевий колір...

Роман Скрипін – один із співавторів ідеї створення «5 каналу» – «каналу чесних новин», який був головним майданчиком висвітлення Помаранчевої революції. У дні п’ятої річниці Майдану ми поставили панові Скрипіну кілька запитань.

Романе, чи святкуєте річницю Майдану, чи є День свободи для вас святом?

Свято – це коли за покликом серця... Майдан – це зміна світогляду, самоусвідомлення. Тобто чіплятися за один день – 22 листопада – вважаю безглуздям.

Будь-які офіційні заходи під патронатом влади мають неприємний присмак кон’юнктурщини. Подивіться хоча б на День Незалежності.

Уміти організувати свято – мистецтво. Уміти його організувати так, аби це було щиро – вищий пілотаж. Це залежить від наявності совісті й смаку. Те, що я побачив учора у прямих трансляціях з Українського дому на обличчях, лише остаточно переконало мене в правильності рішення не йти на ці заходи, хоча запрошення було.

Головним здобутком Майдану вважають свободу слова. Чи вважаєте ви, що хоча б заради цього варто було проводити його?

Майдан ніхто ж не проводив. Він виник сам. На хвилі невдоволення тим скотським життям у стайнях, куди загнав режим Кучми.

Добре, що Майдан відбувся. Добре, що після Майдану суспільство змогло дихнути на повні груди. Дай Боже, аби вибори 2010 не наділи знову корсет обмеження свободи слова. На жаль, я не бачу щирої життєвої необхідності в свободі слова й дотриманні громадянських свобод у основних претендентів на президентську посаду. Є ризик, що матимемо згортання досягнутого.

Пригадайте, будь ласка, найяскравіші моменти, які переживав колектив “5-го каналу” під час революції. Як ви тоді сприйняли чутки про можливість розгону Майдану?

Єдиним правильним і своєчасним рішенням тодішнього правління "5-го каналу" було забезпечити пряму й фактично цілодобову трансляцію з Майдану...

Чи були тоді якісь побажання від Петра Порошенка, який мав до нього безпосереднє відношення?

У якому плані? Побажання щодо роботи каналу чи змісту інформаційних програм?

На щастя, у Петра Порошенка вистачило сміливості, мужності й сили волі не втручатися в редакційну політику до 2005 року – відповідно до підписаних раніше угод. Через мене пан Порошенко свої політичні інтереси на каналі ніколи не реалізував...

Перебуваючи на каналі, я міг гарантувати журналістам, що засади редакційної політики буде дотримано. Після того, як я пішов, то, звісно, таких гарантій дати вже не міг. А нині ми бачимо “5-й канал” таким, яким він є...

Як у вас тоді була організована робота – чергування, прямі ефіри?

Люди спали на роботі. Графіки були складені... Але вони постійно змінювалися. Зрештою, ніхто ніколи не відмовлявся від будь-якої роботи.

Ваше обличчя часто було присутнє на Майдані – ви вели передачі в прямому ефірі, а екрани з трансляцією “5-го каналу” були виставлені в найбільш людних і відповідальних точках. Чи бували ви на Майдані фізично?

Був – після нічного марафону. Фактично в день початку Майдану – 22 листопада зранку. Стояв як громадянин. З прапором.

Глава УГКЦ Любомир Гузар вважає, що називати політика «помаранчевим – це наче приписувати йому великі чесноти». Як вважаєте ви?

Політики, на жаль, спаскудили колір, який є кольором СВОБОДИ, а не певних політичних сил. Вважаю, що тих, хто експлуатує помаранчевий колір, змиє час, лишивши його яскравим і незайманим.

Часом здається, що деякі політики, котрі стояли на сцені Майдану, соромляться цього. Чому – на вашу думку?

Бо вони кар’єристи й номенклатурники. Ні совісті в них, ні порядності. І пам’ять – коротша за дівочу.

Якось Олег Скрипка сказав, що не потрібно розчаровуватися в Майдані. Ви теж так вважаєте?

Можна розчаровуватися у діях політиків і Президента, а не в Майдані, який був і є ЯВИЩЕМ. Як можна соромитися не руйнівного, а мирного протесту проти сваволі влади та цензури?!

Тож мені не соромно. Я пишаюся, що став свідком та учасником тих подій.

Чи не здається вам, що існує загроза повернення темників?

Повертається, точніше вже опанувала практично весь медійний простір політична “джинса” (замовні, проплачені матеріали. – Авт.). Вона продиктована політичними інтересами власників медіа. Це помітно. Яку газету не візьміть, який журнал не відкрийте, який канал не ввімкніть, яку радіостанцію не послухайте, – суцільна “джинса”. Є й приємні винятки, але таких острівців об’єктивності надто мало.

Найприкріше, що реалізують такі замовлення власників саме журналісти. Професія на цьому страшенно втрачає авторитет, нівелюються стандарти. Зрештою, занижується професійна планка, бо лояльний журналіст – це вже геть зовсім і не журналіст.

А ось цензури у вигляді темників від влади – немає. І це добре.

Та не добре, що в країні відсутнє справжнє суспільне телебачення й радіомовлення. Справжнє – це таке, що поза впливом Президента, уряду, парламенту та бізнесових кіл. Це б дало змогу встановити якісні критерії на ринку. А цього не зроблено. Тож маємо продажний медійний ринок з диктатом грошей, помноженим на політичну доцільність.

Підготувала Оксана Климончук

P.S.Роман Скрипін також розповів у інтерв’ю про свої відносини з тодішнім персоналом та менеджментом каналу й причини його звільнення у 2006 році. Оскільки ця частина виходила за рамки теми бесіди й стосувалася подій кількарічної давності, які вже висвітлювалися в ЗМІ, ми не включили її до інтерв’ю. Тим більше ми не маємо позиції тих осіб, яких журналіст згадує. Та оскільки Роман Скрипін висловив припущення про цензурування його відповідей, подаємо його слова повністю, аби зняти такі підозри:

“Знаю, що було знято програму про Литвина “П`яте скликання” Святослава Цеголка, де згадувалася його роль у справі Ґонґадзе. Це перед парламентськими виборами 2006. Але з ефіру програму знімали персонально генпродюсер і гендиректор каналу пани Юрій Стець та Іван Адамчук, відповідно. Причому, пояснили це так: “сервер завис”. Хочу зазначити, що відтоді й “не відвис”. Тож, це був “перший дзвіночок”. Ну а далі вже була справа техніки – як позбутися мене на каналі. Це був уже 2006. Місію, очевидно, було виконано. Я перебуваючи на каналі, міг гарантувати журналістам, що засади редакційної політики буде дотримано. Після того, як я пішов з “5 каналу” я таких гарантій дати вже не міг. І вже пізніше канал в цілому було "зачищено" від нелояльних до порушення підписаних раніше документів. Тож нині ми бачимо “5 канал” таким, яким він є. Я для себе зауважую з ефіру багато що. Це і наявність “джинси” в новинах, як бізнесової, так і політичної. І “вивірений” курс у цілому. Утім, гадаю, не варто далі щось говорити про “5 канал”. Для мене особисто, це вже в далекому минулому й нині не викликає ніяких емоцій”.

УНІАН в Google News