Пасенюк: Онопенко прагне одноосібно очолити судову владу в Україні

Пасенюк: Онопенко прагне одноосібно очолити судову владу в Україні

Приходжу до Онопенка, а він каже: адмінсудів не буде... Я маю моральне та історичне право бути переобраним... До появи Зварича причетний і Онопенко... У кожного судді свій рівень моральності...

Приходжу до Онопенка, а він каже: адмінсудів не буде... Я маю моральне та історичне право бути переобраним... До появи Зварича причетний і Онопенко... У кожного судді свій рівень моральності...

Нещодавно в пресі відбулася публічна дискусія між головою Верховного Суду Василем Онопенко та головою Вищого адміністративного суду Олександром Пасенюком, яку в ЗМІ назвали судовою війною. Нагадаємо, що голова ВСУ Онопенко заявив, що голова ВАСУ Олександр Пасенюк погано працює, тож його слід звільнити, а Пасенюк, у свою чергу, сказав, що Онопенко голослівний і що між ними має місце “професійне зіткнення позицій”.

Ми вже надавали слово голові Верховного Суду Василеві Онопенку. (дивіться інтерв’ю з ним).

Ми також взяли інтерв’ю в голови Вищого адміністративного суду Олександра Пасенюка.

ПРИХОДЖУ ДО ОНОПЕНКА, А ВІН КАЖЕ: АДМІНСУДІВ НЕ БУДЕ

Олександре Михайловичу, скажіть, ваш публічний конфлікт із головою Верховного Суду – це історія про те, як Іван Іванович посварився з Іваном Никифоровичем, чи це-таки зіткнення бачень щодо розвитку судової системи?

 Олександр ПАСЕНЮК Історія непроста, а для мене, як для людини неконфліктної – неприємна. З Василем Васильовичем я знайомий близько шістнадцяти років. Разом з ним ми стояли біля витоків адміністративної юстиції. Він тоді був міністром юстиції, а я начальником управління в цьому ж відомстві. Власне, на його запрошення я і прийшов у Мін’юст, а перед тим працював у обласному суді в кримінальній колегії.

То був час, коли доводилося приймати рішення щодо смертних вироків. Це завжди важко, я навіть відчув момент професійного вигорання і вже подумував про зміну роботи. Тоді й перейшов у Мін’юст. Коли став заступником міністра юстиції, то представляв на засіданні Верховної Ради законопроект про скасування смертної кари...

Повертаючись до Онопенка. Ми співпрацювали й пізніше, коли він очолював парламентський комітет, а я продовжував працювати в Мін’юсті, згодом – в Адміністрації Президента. Я з болем згадую ті часи, коли ми з нинішнім головою Верховного Суду працювали над створенням системи адміністративних судів. Тоді наша співпраця була ефективна, а наші погляди щодо адміністративної юстиції збігалися.

Становлення адміністративного судочинства в Україні просувалося непросто. З одного боку, усі гілки влади декларували нам свою підтримку, з другого – наш процесуальний кодекс приймався вкрай важко. Бо що таке адміністративне судочинство? Це єдина гілка судової влади, де відповідачем виступає орган влади. У нас існує презумпція винуватості саме відповідача. Наш суд не карає. У цьому наша відмінність від інших судів. Каральної спрямованості немає, адімнсуд тільки відновлює порушене право. Може й вийти за межі позову, якщо цього потребує захист прав простого громадянина. Тоді суд займає активну позицію і збирає аргументи на користь саме простого громадянина. А орган влади має такі докази долучати до справи.

Ідеологія адміністративного судочинства – це захист прав простого громадянина, юридичних осіб, котрі звернулися по цей захист до суду. А влада об’єктивно не хотіла створювати суди, призначені спеціально для того, щоб там із нею з’ясовували стосунки громадяни. Влада ніколи не захоче бути відповідачем у судовій справі, бо така природа влади.

Але ми маємо успішну європейську практику. Майже у всіх європейських країнах існує система адміністративних судів. Вони мають різні моделі. Є окремі системи адмінсудів, є системи адмінсудів, які входять до судів загальної юрисдикції. Коли Василь Онопенко обирався головою Верховного Суду, я, хоч і вагався якоюсь мірою, але прийняв рішення як член Пленуму ВСУ голосувати за нього. Він – колишній суддя районного рівня, потім обласного рівня, суддя Верховного Суду, колишній міністр юстиції, колишній депутат та голова парламентського комітету. Він був одним з ініціаторів створення адміністративної юстиції, людина з політичними зв’язками. Усе це було на його користь. Я покладав надії на те, що він багато зробить для судової реформи та адміністративної юстиції. Але не так сталося, як гадалося…

Пан Онопенко каже, що для нього теж адміністративна юстиція – це святе…

Давайте дивитися правді у вічі. Через тиждень після його обрання я зайшов до Василя Онопенка привітати його з обрання та обговорити наші подальші спільні кроки щодо підготовки нового закону про судоустрій, щодо реформування судової системи та розбудови адміністративної юстиції в країні. Нагадаю, на той час працював тільки Вищий адміністративний суд, а всі інші суди фактично не працювали, хоча формально були створені, було підібрано працівників апаратів, відкрито банківські рахунки... Але суди не працювали, бо не було приміщень, належного фінансування, не було укомплектовано суддівські кадри. Поясню детальніше: у 2005 році запрацював наш Вищий адміністративний суд як суд касаційної інстанції, а справи першої та апеляційної інстанцій розглядалися в загальних та господарських судах. За нашим процесуальним законом суд першої інстанції починає працювати, коли є приміщення та три судді в штаті, а апеляційний – коли є приміщення та сім суддів у штаті.

Але коли ми зустрілися, однією з перших фраз Василя Онопенка стала заява, що ми не створюватимемо апеляційні та окружні адміністративні суди. Фактично це означало, що судів не буде. Мене як струмом вдарило. Я запитую: чому не буде? Він каже: я тут подумав і вирішив. Складалося враження, що він думав не сам. Гадаю, його погляд на адміністративну юстицію на сто відсотків змінили противники адміністративної юстиції, серед яких і голови обласних судів. Тоді я намагався пояснити Василю Васильовичу, що мова йде не про нестворення судів, а про ліквідацію вже існуючих судів. Бо суди вже є, вони просто ще не розпочали процесуальну діяльність. На той час уже були залучені сотні людей. Що я сказав би тим людям, які прийшли до нашої системи з управлінь юстиції, з інших судів? Вибачте, адміністративна юстиція скасовується, суди ліквідуються? Адміністративні суди в європейській судовій практиці ліквідувалися лише двічі. Перший раз це зробили нацистська Німеччина в себе в країні, а другий – ця ж нацистська Німеччина ліквідувала адмінсуди в Польщі…

У НАШОМУ СУДІ ПОЗИВАЮТЬСЯ НАВІТЬ ДО МЕНЕ

...І забігаючи наперед, давайте визнаємо, я за ці два роки не лише створив цю систему, а й довів її ефективність. Не лише я, звичайно, а я і моя команда. Раніше було неможливо звернутися в суд з позовом до Кабінету Міністрів, до Президента, до Верховної Ради, до будь-якого міністерства. Теоретично можливо, але ніхто не звертався. У нас звертаються тисячі громадян, зараз фактично позиваються до будь-яких посадових осіб, навіть до голів судів. Ми теж виконуємо адміністративні функції, і люди, котрі вважають, що їхні права порушено, звертаються до суду. В адміністративних судах позиваються навіть до мене.

Але в той момент я сказав голові ВСУ: Василю Васильовичу, я поважаю вашу точку зору, і можлива ситуація, коли адміністративне судочинство існує як спеціалізація в загальних судах. Але адміністративне судочинство вже створене. І воно є таким, яким його бачили головні творці нашого судоустрою. Воно є таким, як у європейських країнах. У сімнадцяти країнах Європи адміністративна юстиція взагалі на замикається на Верховному Суді. І нарешті, у законі про судоустрій є визначена вертикаль адміністративних судів. Її визначено як окрему гілку судової влади, але вона не є автономна, як каже Онопенко. У нас справді є своя Рада суддів, є своя кваліфікаційна комісія, свої органи самоврядування. Але над нами є Верховний Суд. ВСУ є найвищий орган судової влади в Україні. Багато рішень, які розглядаються Вищим господарським судом та Вищим адміністративним судом, переглядаються у Верховному Суді України. Це визначено законом про судоустрій та процесуальним кодексом. Ми не працюємо автономно, приймаючи рішення, ми автономізовані лише в організаційних питаннях. Але це нормальна європейська практика. Це не Пасенюк вигадав, це – вимоги Конституції та закону. Усі закиди про надмірну самостійність спеціалізованих судів надумані…

Якщо простежити всі виступи Онопенка на зібраннях та конференціях, з’їздах суддів, де він намагався переконати, що адмінсудів не буде, то можна зробити висновок: значною мірою саме через це в нас почався відтік кадрів. Люди, які збиралися в нас працювати, почали забирати документи. З самого початку обрання Василя Васильовича головою Верховного Суду в нас триває війна позицій.

Як вигадаєте, це самостійне бачення Онопенка чи це бачення, яке йому нав’язала певна політсила?

Ні, наші політики навіть вищого ешелону не дуже розуміються на питаннях судової реформи. Я бесідував з першими особами держави й багатьом їм сам роз’яснював, що таке судова реформа, якою є побудова судів. Думку наших політичних лідерів формують юристи-професіонали, правники, судді. Саме зараз Василь Васильович формує негативну думку про адміністративну юстицію.

Я МАЮ МОРАЛЬНЕ ТА ІСТОРИЧНЕ ПРАВО БУТИ ПЕРЕОБРАНИМ

 

Днями спливає строк ваших повноважень, які ваші дії далі?

Мене призначив Президент. Але в зараз норма закону про судоустрій щодо призначення голів судів Президентом визнана неконституційною, тож виникає пробіл у законодавстві. Цю функцію перебрала на себе Рада суддів України. Дехто вважає, що це незаконно, але кілька сотень суддів уже призначено Радою суддів. Переважно це ті люди, які досі довгий час працювали головами та заступниками голів судів. Таким чином, за нинішньою процедурою, яка не встановлена законом, але визначена рішенням Ради суддів, мене має повторно призначити або не призначити головою суду Рада суддів України за поданням голови Верховного Суду на підставі рекомендації Ради судів адміністративних судів.

І які шанси переобратися?

Враховуючи теперішню позицію голови ВСУ, майже жодних. Рада суддів адмінсудів прийняла рішення рекомендувати мене на повторне призначення на цю посаду. І скажу чесно, я вважаю, що так і має бути. Я зі своєю командою побудував цю судову систему, думаю, що маю на це право – і моральне, й історичне. Тим більше що я дуже багато ще не зробив. Я кілька років веду війну за збереження адміністративної юстиції, відволікаючись від багатьох важливих проблем. Ще п’ять років мого керівництва, протягом яких мені б якщо й не допомагали, то хоча б не заважали, дали б мені змогу довести до ладу адміністративну юстицію в Україні.

У будь-якому разі, для мене головне – це підтримка суддів Вищого адмінсуду, нашої Ради суддів, усієї системи адміністративних судів, яку вони мені вже висловили. Їхня підтримка – це реальна оцінка мого керівництва протягом п’яти років. Я надзвичайно ціную таке ставлення свої колег та вдячний за довіру з їхнього боку. Водночас надзвичайно болісно чути негативну реакцію Верховного Суду – того органу, який раніше підтримував мене, допомагав адмін’юстиції, переймався нашими проблемами й допомагав їх долати.

Чи співпрацюєте ви з Секретаріатом Президента?

За своєю посадою, як керівник суду, я співпрацюю і з Секретаріатом Президентом, і з Верховою Радою, і з Кабінетом Міністрів та всіма урядовими органами. Правильно говорити про незалежність суду. Але багато питань вирішується не органами суддівського самоврядування, а саме першими особами нашої держави та державними установами. Секретаріат Президента вирішує питання про створення судів, про перше призначення суддів, Кабмін – про фінансування судів, про кадрове наповнення їх працівниками апарату. Верховна Рада приймає нормативні акти, котрі вирішують глобальні питання судоустрою України. Таким чином співпрацювати лише з однією гілкою влади практично неможливо. З усіма ними я працюю з професійних потреб. І відчуваю підтримку від усіх гілок влади.

У 2007 році Онопенко сказав, що судів не буде, а я сказав: будуть. І сьогодні працюють усі двадцять сім окружних судів, сім апеляційних та Вищий адміністративний суд України. І знаєте, чому я маю підтримку? Я завжди тримався подалі від політики. Вважаю, що суддя обов’язково повинен бути поза політикою. За 15 років напрацював певний авторитет. За 5 років на посаді голови ВАСУ зробив дуже багато для адміністративної юстиції. І це навряд чи хтось може заперечити, якщо це неупереджена людина.

ПЕРЕВІРЯЛЬНИКИ ДАЛИ НАМ ТОВСТУ, НА ТРИ ПАЛЬЦІ, ДОВІДКУ ПРО ПОРУШЕННЯ, МИ ЇМ ТАКУ САМУ З ЗАПЕРЕЧЕННЯМИ

Вашу роботу визнала незадовільною комісія суддів із судів різних юрисдикцій...

Панові Онопенку варто було б пояснити причини таких перевірок. За словами конкретних учасників цієї групи перевірки, їм була дана команда обов’язково знайти недоліки в нашій роботі. Я сам один з авторів закону про судоустрій, і можу з упевненістю говорити про незаконність таких перевірок. Максимум, що може зробити суд вищого рівня, – це надати судам нижчого рівня методичну допомогу. Організаційно впливати на всі процеси в судах нижчого рівня він не може. Тож я дуже здивувався, коли до нас прийшла бригада суддів перевіряти нашу роботу. Будучи впевненим, що в мене все нормально, я надав їм доступ до всіх документів, які їх цікавили. Перевіряльники ж почали колекціонувати недоліки. Вони в мене є, але не якісь особливі, а такі ж самі, як і в усій судовій системі. Недоліків всюди багато, пустіть мене в будь-який суд – такого можна назбирати...

Я категорично не згоден з висновками комісії, з її оцінками нашої роботи. Очевидна агресивна спрямованість робочої групи, яка здійснювала перевірку. Про це свідчить і брак об’єктивного порівняльного аналізу результатів, методичних рекомендацій щодо усунення недоліків, і напружена, вкрай недружня атмосфера, що супроводжувала перевірку.

Нагадаю, перша перевірка була у 2007 році. А через рік знову перевірка! Система господарських судів існує не один рік – там не проводили жодних перевірок. Чому? А ви б бачили, як палали очі в тих перевіряльників, як дехто з них був агресивно налаштований. Вони дали нам товсту – на три пальці – довідку про порушення, ми їм таку саму довідку – на три пальці – із запереченнями та проханням надати методичну допомогу. Але допомоги так і не дочекалися, натомість отримали голослівні звинувачення й нереальні строки виправлення вад. Прикро, що все добре, зроблене нами за ці роки, проігноровано. Усе було перевернуто з ніг на голову. У мене навіть ніхто не просив пояснень, не з’ясовували, чому було прийнято те чи інше організаційне рішення. Вони тільки ходили й констатували: це – порушення Конституції, це – порушення закону. Якщо Вищий адмінсуд вимушено забезпечував роботу кваліфкомісії та Ради суддів – це також порушення закону. А який вихід, якщо судова адміністрація цього не робила? Паралізувати роботу цих органів? То мені закидають, що у ВАСУ в ручному режимі розподіляються справи. Та в нас уже три роки автоматичний розподіл справ. Я неодноразово на цьому наголошував. У багатьох загальних судах автоматичного розподілу немає. У нашій системі 21 суд має автоматичний розподіл справ. Узагалі всі адмінсуди йдуть на кілька кроків попереду щодо організації роботи та застосування передових методів роботи порівняно з господарськими й загальними судами. У деяких наших судах успішно застосовують новітні технології, надсилаючи сторонам у справі електронні повістки, установлюючи в судах інформаційні кіоски, де громадяни можуть дізнатися всю інформацію про рух своєї справи, повідомляючи про розгляд конкретної справи SMS-повідомленням.

У ЦЬОМУ СУДІ – МОЇ КРОВ, ПІТ І СЛЬОЗИ, А ЗАМІСТЬ ПОДЯКИ, АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК – 180!

...Але основним показником діяльності судів є статистика, яка повною мірою віддзеркалює успіхи нашої роботи. За три роки роботи Вищим адмінсудом розглянуто 81 тисячу справ. Тільки в цьому році кількість розглянутих справ ВАСУ зросла на 58% (із 6 тисяч у першому півріччі минулого року до більш як 10 цього року). Якість роботи ВАСУ теж значно покращилася. Про це свідчить зменшення майже удвічі порівняно з аналогічним періодом минулого року кількості скасованих Верховним Судом України судових рішень ВАСУ – з 1,2% до 0,7%.

Чомусь ці цифри не були враховані перевіркою. Ніхто не брав до уваги також той ентузіазм, із яким всі ми працювали, створюючи систему з нуля! Ось бачите емблему на моїй визитівці з Фемідою? Її безкоштовно терміново зробив мій син, бо наближалися семінари, важливі зустрічі з представниками міжнародних організацій, іноземними колегами, конче потрібен був логотип адміністративної юстиції України, а фінансування не було. До речі, цим логотипом ВАСУ користується й досі.

План реконструкції нашої будівлі безкоштовно складали мої родичі, бо треба було кудись переїжджати, а я сидів у Мін’юсті, канцелярія наша розміщалася в якомусь скляному апендиксі в тому ж Мін’юсті, судді всі були по місту розкидані, зали судових засідань орендувалися... Зараз є приміщення, усе автоматизовано, усе працює – і часто значно краще, ніж у судах загальної юрисдикції. У цьому суді – мої кров, піт і сльози, а замість подяки, артеріальний тиск – 180! Прикро, що Онопенко вніс у судову систему політику та протистояння.

До речі, пан Онопенко дещо лукавить, коли каже про те, що висновок президій Верховного Суду та Ради суддів України був однозначним і категоричним. Насправді в зазначеній постанові чітко зазначено і про те, що вжиті ВАСУ заходи сприяли поліпшенню оперативності та якості розгляду справ, організації роботи, і про збільшення кількості розглянутих справ, і про позитивні тенденції тощо… Тож можу стверджувати, що заяви та звинувачення мене в поганій організації роботи покликані створити негатив навколо мене, зіпсувати мій імідж та принизити в очах суддівської спільноти та громадськості.

А все-таки чи не важко простому громадянинові розібратися, куди з трьох судових гілок влади йти позиватися?

Це просто... Подивіться на європейські, подекуди вкрай розгалужені, системи судів. І ні в кого не виникає нарікань на незручність чи незрозумілість. В Україні одна з найпростіших судових систем у Європі. Господарську справу несуть у господарський суд, кримінальну та цивільну – у загальний, якщо спір з владою – в адміністративний. Закиди про те, що громадянин не знатиме, до якого суду звертатися, – спекулятивні.

ДО ПОЯВИ В НАШІЙ СИСТЕМІ ЗВАРИЧА ПРИЧЕТНИЙ І ОНОПЕНКО

Вам закидають, що ви пробивали на посаду суддю Ігоря Зварича, у кабінеті якого посівають мільйонами доларів...

Я вже втомився відповідати на це запитання. Я не знав Зварича, не вчився з ним і не працював. Існує єдина процедура призначення голів судів. Зварича рекомендував голова апеляційного суду Львівської області й судова адміністрація. Справді, я підписував подання в Секретаріат Президента, як і щодо всіх голів адмінсудів. Він став головою суду за сталою процедурою. Тією ж мірою до появи в нашій системі Зварича причетний і Онопенко. Постанову комітету про обрання Зварича суддею підписував саме він….

Зварич – це мій біль… Не моя вина, що суддя Зварич став «Зваричем». Люди змінюються, під впливом певних обставин, напевно, проявляються певні негативні риси їхнього характеру, внутрішнього світу, вилазить назовні те приховане, чорне «я». Василь Васильович теж був іншим Онопенком до призначення на посаду голови ВСУ. Тепер у нього інші погляди…

Так, у нас є помилки в доборі кадрів. Але ми їх позбуваємося. Усіма силами намагаємося зцементувати колектив, створивши здорову робочу атмосферу. Наша система формується з різних людей, які прийшли з різних судів, з різними характерами, різною судовою практикою, з різних колективів. Неможливо відповідати за кожен крок кожного судді.

Яким є стан справ щодо голови Окружного адмінсуду Києва Олега Бачуна?

Я знаю про ситуацію із Бачуном тільки зі звернень народних депутатів Писаренка та Портнова до Вищого адмінсуду, а також з преси. Вони звернулися до мене, до Ради суддів адмінсудів. Наша Рада доручила розібратися в цьому питанні кваліфікаційній комісії суддів адміністративних судів, де порушили дисциплінарне провадження, наразі проводиться перевірка. Рада суддів адмінсудів звернулася також до мене, щоб я ініціював подання про звільнення його з посади. Зараз поки що проводиться перевірка, і я чекаю на її результати. Але якщо все викладене в публікаціях, – правда, то для голови суду це компрометуюча інформація. Але все необхідно довести. Це мають перевірити правоохоронні органи.

У КОЖНОГО СУДДІ СВІЙ РІВЕНЬ МОРАЛЬНОСТІ

Я нещодавно спілкувалася з людьми, які в принципі з повагою ставляться до судової системи, багато що зробили для її розбудови. І в ситуації з Бачуном вони сказали десь таке: судді вищого ешелону всі однакові… Бачун не кращий і не гірший, він просто провів якесь не те рішення, про яке просили його потужні політики…

Як це так – усі однакові? Чому однакові?

Занадто багато спокус...

Це – неправда, усі судді різні. Як і всі люди різні. Я спілкуюся зі своїм колективом і знаю, що кожен суддя – це особистість, у кожного свій рівень фаховості, і в кожного, даруйте, свій рівень моральності.

Я особисто підбирав суддів до Вищого адміністративного суду України, і до кожного судді ми ставилися прискіпливо, з’ясовували рекомендації, характеристики. Наш суд, безумовно, здатний професійно здійснювати правосуддя.

За новим законом про Президента вам дається аж два дні на розгляд справ щодо виборчого процесу. Вам цього достатньо?

Олександр ПАСЕНЮК Це дуже наболіле питання. Зовсім недостатньо. Якщо в судах першої інстанції, враховуючи швидкоплинність процесу, це, можливо, і правильно, то для Вищого адміністративного суду два дні – це практично нічого. Згадуючи попередні дві виборчі кампанії, можу сказати, що лише на оголошення всіх учасників процесу, суті справи, заслуховування клопотань та заперечень на них може піти день-два. Я багато про це говорив, виступав у ЗМІ перед тим, як Конституційний суд приймав рішення. У 2006, 2007 роках ми розглядали справи спочатку сім, а потім п’ять днів. Судове засідання, судові дебати, підготовка судового рішення – це все час. Як можна зупинити судові дебати? Були випадки, коли в мене на процесі адвокат виступав два дні.

ОНОПЕНКО ХОЧЕ ОДНООСІБНО ОЧОЛИТИ СУДОВУ ВЛАДУ В УКРАЇНІ.

У якому складі в судах першої інстанції розглядатимуться рішення про підсумки голосування?

Якщо оскаржуватимуть рішення ЦВК щодо підсумків голосування, задля уникнення впливу на окремих суддів, вони розглядатимуться всім складом суду. У 2006 – 2007 роках у нас було п’ять суддів у колегії. Враховуючи практику Верховного Суду, який розглядав свого часу справу виборів Президента України всім складом судової палати, щоб не було жодних зазіхань та впливу від партій та окремих осіб, потрібно, щоб рішення приймав весь склад суду.

Роботи є і буде багато. Але ми зі всім справляємося, тож звинувачення Онопенка в порушенні нами законодавства при вирішенні виборчих справ голослівні. Закон не встановлює якийсь окремий порядок та організацію розгляду саме виборчих справ. Існує загальний порядок створення судових колегій і складу суду. З усією відповідальністю можу стверджувати, що у Вищому адмінсуді розгляд виборчих справ відповідає чинному законодавству й судовій практиці. Аналогічний порядок існував і в 2006-му та 2007 роках під час розгляду ВАСУ виборчих справ, і жодних нарікань тоді не було.

Якраз навпаки, вітчизняною та міжнародною спільнотою було визнано належний рівень розгляду виборчих справ системою адміністративних судів. Наприклад, у звіті Місії ОБСЄ зі спостереження за виборами 2006 року зазначено, що адмінсуди розглядали виборчі справи професійно, своєчасно та з дотриманням прав людини й основних свобод.

Отже, підсумовуючи відповідь на перше запитання... Василь Онопенко не поділяє ваш погляд на роль адміністративної юстиції і в такий спосіб, який ми спостерігаємо, опонує вам?

Прикро визнавати, але, схоже, пан Онопенко хоче одноосібно очолити судову владу в Україні. Особливо мене непокоїть те, що втілюючи в життя це його прагнення, деякі члени команди Василя Васильовича намагаються в незаконний спосіб впливати на суддів адміністративних судів, членів Ради суддів адмінсудів, нав’язуючи їм негативну думку про мене та спонукаючи до прийняття рішень проти мене як голови ВАСУ. Трапляються також спроби втручання цих людей у вирішення багатьох організаційних питань діяльності адміністративних судів. Такі неправові методи розв’язання проблем у судовій сфері викликають у мене щире занепокоєння, адже це означає пряме посягання на незалежність суддівського корпусу, принижує честь та гідність суддів і є неприпустимим у демократичному суспільстві.

Розмовляла Лана Самохвалова

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter