Вівторок,
25 квітня 2017
Наші спільноти

Віктор Пинзеник: Ми йдемо дорогою обвалу, але це ще не приреченість

Зараз бюджет краще не приймати... Уряд з’їв гроші на казначейському рахунку... Припинення співпраці з МВФ дасть протверезіння... Ми могли уникнути спаду в 15%... Інтерв’ю

Нинішній бюджетний рік ми прожили без міністра фінансів. Нагадаємо, що в лютому Віктор Пинзеник подав у відставку з посади міністра. Пояснив свій крок тим, що йде, бо завжди прагнув жити за збалансованим бюджетом, із мінімальним бюджетним дефіцитом та неемісійним джерелом його покриття, даючи зрозуміти, що за нинішньої політики так жити не виходить. Сьогоднішня наша розмова – своєрідний фінансовий підсумок цього року...

ЗАРАЗ БЮДЖЕТ КРАЩЕ НЕ ПРИЙМАТИ

Вікторе Михайловичу, мої колеги, редактори з бізнес-видань прогнозують улітку такий валютний курс, що страшно й повторювати...

Віктор ПинзеникДорога, якою іде Україна, це – дорога до обвалу курсу та інфляції. Але уникнути цього можливо. Це не є приреченість. Зійти з неї ще є можливість.

А чи залежить це від особи майбутнього Президента?

Певною мірою так. Якщо це призведе до зміни уряду. Але сьогодні основні важелі впливу на економіку має уряд.

Змінам сприятиме економічна ситуація. Виразки вже настільки великі, хоча й приховані, що ситуація змусить діяти. Зверніть увагу на щотижневі вояжі чиновників до Вашингтона (у штаб-квартиру МВФ. – Авт.)...

Треба ж десь гроші брати. Таке вже з нами траплялося, Кучма теж так колись робив...

Але останні десять років держава виплачувала заробітну плату, не їздячи до Вашингтона. У нинішньому році жодного місяця уряд не здатний був виплатити зарплату та пенсії, не позичивши грошей. Це свідчить про дуже серйозну виразку в бюджеті, яка приховувалася. Рік її маскували за рахунок грошей Валютного фонду. Як тільки гроші МВФ закінчилися, проблеми знову спливли на поверхню. Маскувати проблеми стало нічим.

ЗАМІСТЬ ВІДКРИТОЇ РОЗМОВИ З СУСПІЛЬСТВОМ УРЯД НАРОЩУЄ БОРГИ

Ситуація виглядає такою, що уряд не хоче подавати проект держбюджету-2010. Але працювати з бюджетом у ручному режимі – заповітна мрія будь-якого українського Кабміну, тим більше під вибори. Тимошенко в цьому не краща і не гірша за когось іншого.

Розподіл коштів бюджету в разі його неприйняття визначається Бюджетним кодексом. Бюджет-2010 у тій редакції, якій він є, краще не приймати. Чому? Тому, що немає зараз шансів прийняти професійний бюджет, бюджет національного порятунку. Є перспектива прийняти документ посилення проблем, породження ускладнень. На професійний документ немає політичної волі.

Зараз ми маємо дві серйозні проблеми – Нафтогаз та Пенсійний фонд. І без збалансування цих фондів неможливо говорити про професійний бюджет, або вихід із зашморгу під назвою “життя в борг”, у який втягнули Україну. У нас 22 мільярди гривень становлять тільки виплати з відсотків.

А може зможемо якось домовитися із зовнішніми кредиторами, щоб реструктурувати борги років так на сто?

А ви б погодилися реструктурувати свою зарплату років так на сто?

Яка різниця: зовнішні чи внутрішні кредитори? Це – приватні гроші. І це нічого не вирішує. Якби країна мала тільки старі борги, а не нарощувала нові, то можна було б про щось говорити. Але реструктурувати борг, якщо він щороку зростає, немає сенсу. Що це змінює?

На початок року держава мала 189 мільярдів гривень боргу. На 1 жовтня – 280 мільярдів. Реструктурували 190 млрд. старих і отримали 190 нових боргів. Замість чесної, відкритої розмови з суспільством про ескономічну ситуацію, знову нарощують борги, а з ними й проблеми. Не реструктуризація розв’язує проблему, а просто правило – жити за рахунок наявних ресурсів.

УРЯД З’ЇВ ГРОШІ НА КАЗНАЧЕЙСЬКОМУ РАХУНКУ

Президент сказав, що звертатиметься до прокурора у зв’язку з тим, що уряд (цитую) “вкрав гроші органів місцевого самоврядування”. Чи є в Президента підстави для такого твердження?

Віктор ПинзеникПринаймні є підстави для реакції на те, що відбувається. Уряд жодного місяця не може звести кінці з кінцями.

Є казначейський рахунок. Там “сидять” гроші не лише уряду, а й місцевих бюджетів, суб’єктів господарювання, які ввозитимуть товар через митницю – це не гроші бюджету. Плюс – 800 мільйонів від Одеського припортового заводу – застава, яку не повернули. Що зробив уряд? “З’їв” ці гроші. Хоча юридично вони йому не належать. Ці гроші можна використовувати як інструмент фінансування дефіциту, коли у вас збалансований бюджет і ви завжди зможете їх відновити, а місцеві бюджети зможуть узяти їх.

А так місцеві бюджети опинилися в ситуації, коли на рахунку є гроші, але забрати їх не можна. Бо Казначейство – це той самий банк. І ось те, про що каже Президент, означає, що якийсь місцевий бюджет має на рахунку 10 мільйонів гривень, а йому платіж не проводять. Я не знаю, наскільки масовим стало таке явище, але уряд не має, чим заплатити видатки до кінця року. Не може країна так жити. Ця проблема тягнеться ще з січня. Щомісячно її “замальовували” коштами МВФ.

Чи ви би узялися зробити якісь макропрогнози бюджету на наступний рік?

Їх зробити неможливо при такому рихлому бюджеті. Країна мусить знати прогноз. Він дає можливість заглянути в завтрашній день. Але прогноз стає неможливим, коли ви вже заклали фундамент, який щомиті може розвалитися. Зараз говорити про стіни, дах, немає сенсу, бо в країні є загроза для фундаменту. Якби країна звела баланс бюджету з дефіцитом 3–5 відсотків, то можна було б говорити про прогнозований бюджет.

Саме за вашого перебування на посаді міністра започаткувалася традиція не подавати бюджетну резолюцію. Ви не жалієте?

Ні. Тому, що вона ніякої ролі не грала. Бюджетну резолюцію має приймати уряд. Це декларація намірів політики: де, у якій сфері, що вирішимо на поточний рік. Таких намірів зазвичай нараховується сотні, а то й тисячі. Чи здатна Україна за рік розв’язати тисячу проблем?

Традиція ухвалення декларацій була така. Я з Міністерством фінансів готував у 2006 році декларацію на дві сторінки. Після того з парламенту повертався документ на триста сторінок, де кожен депутат висловлював свої пропозиції. І то така “каша” виходить... Бюджетна резолюція не потрібна. Мають бути задекларовані одна-дві, якщо на кілька років – п’ять проблем, – з планом їх поетапного вирішення.

Основа основ стабільності є баланс. Ключовий баланс країни, від якого залежить стабільність, тобто баланс бюджету. Як утримати його, як визначити логіку пріоритетів, коли є чотириста п’ятдесять ініціаторів логіки пріоритетів? Кожен бачить свій: один вибив кошти на школу в Житомирській області, на другий рік про школу забули. Після того у Львівській області почали будувати – забули. А потім почали будувати невідомо де. У цивілізованих країнах парламент не може поміняти жодну цифру в бюджеті. А ми з вами бачимо традицію: бюджетну ніч, коли вночі пишеться щось, що зранку має стати бюджетом, наступного року. А потім – бюджетний день, коли з голосу в парламентській залі правиться ключовий фінансовий документ країни.

Країна має вийти з цих ненормальних речей. До речі, у 2006 році я хотів внести зміни до Бюджетного кодексу, щоб парламент взагалі не втручався в бюджет – у розумінні правок. Це виключна прерогатива уряду. Парламент має сказати цьому документу “так” або “ні”. “Ні” має завершуватися відставкою. Бо це ознака відсутності коаліції.

ПРИПИНЕННЯ СПІВПРАЦІ З МВФ ДАСТЬ ПРОТВЕРЕЗІННЯ

Як би ви оцінили політику уряду в частині рекапіталізації банків?

Віктор ПинзеникДуже важливо зрозуміти, що таке рекапіталізація. Це – відновлення банку.

Чи можемо ми вважати відновленим банк, якщо він постійно потребує вливання коштів? Така потреба свідчить про те, що банк перетворився в касу з видачі депозитів. Я не розумію, чим керувався уряд, визначаючи перелік банків. Чому досі в нас банки в підвішеному стані? Токсичні активи вирізають, негайно ліквідовують банк, продають активи, повертають людям гроші. Якщо ж “реставрувати” – рекапіталізувати банк, то так, щоб люди це відчули. Щоб не бігли знімати депозити, бачачи, що все працює.

Тому оцінити позитивно роботу з рекапіталізації я не можу.

Чому у 2008 році ви до останнього заперечували факт переговорів із МВФ?

Чому заперечував? Просто багатьох речей я не коментував. Уряд звертався до МВФ із проханням щодо програми „Запобіжний stand by”, що передбачав лише право на гроші. Нам мали б виділити кошти, й у випадку потреби ми могли б їх використати. Однак після того, як місія Фонду ознайомилася з ситуацією в банківській сфері, про слово „запобіжний” чи “випереджальний” забули. Через тиждень після від’їзду місії була готова програма, за якою упродовж року країна отримувала негайний доступ до кредиту.

Чим загрожує економіці припинення співпраці з МВФ?

Швидшим протверезінням. Припинення цієї співпраці піде на користь економіці. Проблеми вилізуть – доведеться їх вирішувати.

Це не означає, що потрібно відмовлятися від співпраці з МВФ. Але допомога за кредитом приносить користь, коли є лікування, а не тимчасове заліковування, а точніше – маскування проблем.

Як мінімум, два кандидати в президенти пропонують консорціум з Росією щодо управління ГТС. Один з них – фаворит виборчих перегонів. Наші експерти переконали нас, що такий консорціум – це втрата нашої магістральної труби...

Унікальність нашої ГТС у тому, що вона виконує функцію акумулятора. Акумулювати газ можна тільки там, де є сховища. Це унікальна система, вона дає шанс вийти на хороші цивілізовані відносини з Росією. Я бачив у пресі проект міжурядової угоди – між РФ та Україною – щодо газових відносин. Там міститься пасаж про відмову України від суверенного імунітету. Що це означає? Це відмова від імунітету на рішення судів. Українська ГТС не може бути приватизована. Але якщо така міжнародна угода буде ратифікована, то відмова від суверенітету означає, що за рішенням суду, коли спором позову є майно, то вона має вищу силу, ніж національне законодавство. Треба враховувати ту обставину, що в продавців та покупців газу не збігаються економічні інтереси з транзитером газу. Вони діаметрально різні.

МИ МОГЛИ УНИКНУТИ СПАДУ В 15%

Уряд виробив стільки антикризових галузевих програм підтримки... Підтримував і олійників, і металургів, і аграріїв, і хіміків, і навіть космічну галузь. І при цьому ми маємо таке різке й глибоке падіння економіки. Чому це не спрацювало?

Віктор ПинзеникА тому, що ніхто не приймав ніяких програм. Я не знаю жодної програми, спрямованої на підтримку. Це все нагадує лікарню, де, виявивши хворобу рук, приймають рішення відрубати голову. Аби зрозуміти, що ці програми нічого не варті, слід було поставити запитання: чому впала економіка? Обвал відбувся в металургії, бо у світі пішло вниз будівництво. У нас упали металургія та будівництво й потягнули за собою інші галузі. Причина спаду галузі – відсутність споживання.

Яке рішення мав прийняти уряд? Підтримати споживання в цих секторах, замістити зовнішній ринок внутрішнім. Будувати дороги, мости, теплотраси... А від того, що ви звільните від податків якусь галузь, хіба збільшиться споживання металу чи будівництва? Ці рішення не дають ефекту. Країна не мала впасти на 15 відсотків. Найгірший прогноз був мінус десять, і він називався сценарій “жорсткої посадки”. Ми не могли уникнути спаду, але ми могли уникнути спаду в мінус 15. Для того слід було підтримати споживання.

Хороший приклад з Німеччиною, де уряд давав виплату людям за здачу старого автомобіля. Таким чином уряд Німеччини заохочував до придбання нового автомобіля. У нас найбільший сектор, яких зазнав утрат, – металургія, і він мав би отримати замовлення. Це потребувало прийняття непопулярних рішень. Але воно дало б змогу б уникнути проблем.

Нещодавно Березовський закликав великий капітал голосувати за хрестоматійного ліберала Ющенка. Чи хрестоматійна ліберальна політика врятує Україну?

Я не бачив лист і не готовий коментувати це. У нинішній ситуації слід вживати певні речі нестандартного характеру. Але є аксіоматичні речі. Якщо стало менше доходів, слід урізати видатки.

Розмовляла Лана Самохвалова

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку