Україна: флірт із НАТО на очах у Росії

Україна продемонструвала перетягування каната між Президентом і прем`єр-міністром щодо того, хто має останнє слово у зовнішній політиці України, причому кожен ховався за свою власну інтерпретацію Конституції країни...

Західно-орієнтовані еліти у номінально нейтральній Україні хотіли б бачити, що їхня країна приєднується до НАТО, незважаючи на сильне заперечення цієї ідеї у народі.

"Громадська думка є досить негативною щодо НАТО, більше того, протягом останніх чотирьох або п`яти років ситуація погіршилася для прихильників організації," - сказав Олексій Толпиго, експерт Київського центру політичних досліджень і конфліктології.

НАТО й Київ уже співпрацюють у широкому спектрі напрямків у рамках плану дій Україна-НАТО, а торік НАТО розпочав "посилений діалог" з Україною, один із кроків, необхідних для того, щоб в остаточному підсумку приєднатися до організації.

Сполучені Штати схвалюють рух України до НАТО, але Росія, найважливіший економічний та енергетичний партнер України, настійливо виступає проти цього.

Добре усвідомлюючи це, український прем`єр-міністр Віктор Янукович, електорат якого – головним чином етнічні росіяни, став прихильником компромісу.

"Янукович хоче сподобатися своїм виборцям, але також і США та західним країнам з одного боку, а Росії – з іншого, тому він перебуває у складній ситуації", - каже Толпиго.

Але прозахідний Президент Віктор Ющенко відкидає "політику невизначеності" і хоче діалогу з НАТО, підтримуючи розширення військових і цивільних навчальних програм в американських та натовських освітніх закладах.

Президент, проте, закликає брати до уваги російську чутливість. "Ми розуміємо, що рішення України інтегруватися до європейського військового блоку вимагає ясності в російсько-українських відносинах", – сказав він журналістам.

Українські чиновники різних ідеологічних уподобань в цілому мінімізували важливість недавнього напруження у відносинах між Росією та США через можливе встановлення американської системи протиракетної оборони в Східній Європі, заперечуючи відродження атмосфери холодної війни.

Але Ющенко, який зазначив також, що Росія співробітничає з НАТО, переконаний, що з огляду на геополітичне становище України, її безпеку можна гарантувати лише новою системою європейської безпеки, яку, у цьому аспекті представляє НАТО.

Президент також вважає, що тільки за допомогою НАТО Україна може модернізувати свою застарілу армію і скоротити військові витрати.

Український міністр оборони Анатолій Гриценко, президентський призначенець, також публічно підтримав триваючі зусилля України привести свої збройні сили у відповідність до  стандартів НАТО, додавши, що рішення щодо членства може бути прийняте у 2009 році.

Але за минулі місяці Україна продемонструвала перетягування каната між Президентом і прем`єр-міністром щодо того, хто має останнє слово у зовнішній політиці України, причому кожен ховався за свою власну інтерпретацію Конституції країни.

Навіть при тому, що недавня конституційна реформа зробила законодавчу владу значно сильнішою, ніж Президент, Ющенко зберігає право накласти вето на запропоновані урядом законопроекти.

Беручи до уваги, що Ющенко – беззастережно за членство, прем`єр-міністр схвалює співробітництво з НАТО, але вважає, що питання членства повинне бути згодом винесене на референдум.

"Янукович сказав, що ще не час для референдуму, оскільки результат був би досить очевидним", - каже Толпиго. "Недавні опитування показують, що 64% населення – проти членства в НАТО, тоді як лише 19% схвалюють це".

Крім того, комуністи, які є частиною правлячої коаліції, загрожують вийти з неї, якщо уряд не в змозі виконати передвиборчі обіцянки, серед яких проведення референдуму щодо членства в НАТО.

Комуністи вважають, що членство у міждержавних асоціаціях повинне вирішуватися національними референдумами, але тільки Президент має владу його призначити.

Активісти комуністичної партії разом з православними та проросійськими організаціями планують провести неофіційний референдум щодо членства у НАТО в Києві 25 березня. Подібні заходи вже були проведені в Криму, де 99% учасників проголосували проти приєднання до НАТО.

Заходи були відхилені Центральною виборчою комісією України як політичні акції, що не мають ніяких юридично обов`язкових наслідків.

Проте Янукович виявився відносно толерантним до поглядів Ющенка. Просвітницька кампанія щодо НАТО, яка коштує мільйон доларів і покликана проінформувати населення України щодо цілей організації, уже перебуває в стадії реалізації.

Навіть перед „помаранчевою революцією” у листопаді 2004 - січні 2005 рр., подією, яка для багатьох спостерігачів позначила вирішальну зміну в зовнішній політиці України у напрямі до Заходу, тодішній президент Леонід Кучма намагався утримати баланс між Сполученими Штатами і Росією.

У 2004 році, коли відносини з Росією були більш сприятливими, Україна мала п`ятий за розміром військовий контингент у війні з Іраком (2 000 вояків).

Це було збалансовано військовою присутністю Росії в Криму, як передбачено двосторонньою угодою, яка дозволяє Москві тримати свій військово-морський флот на українській території до 2017 року.

Уряд стверджує, що присутність флоту приносить економічні вигоди Україні, і кілька місяців тому державними офіційними особами була піднята можливість подовження угоди.

Але навіть якщо атлантист міністр оборони Гриценко не розцінює російську базу як перешкоду для угоди між Києвом і НАТО, його однодумці чинять сильний тиск з метою кінцевого виведення російського флоту в 2017 році.

Україна й Росія не спромоглися вирішити велику кількість спорів щодо статусу бази, по-різному інтерпретуючи існуючі угоди. Це, однак, не перешкодило обом країнам час від часу брати спільну участь в об`єднаних військових навчаннях.

Золтан Дуїшин

Інтер Пресс Сервіс (Італія)

Переклав з англійської Микола Писарчук

УНІАН в Google News