Олександр Бондар: рішення Стокгольмського суду щодо газу Фірташа Україна може не виконувати

Якби я або інший чиновник зайняв би позицію не держави, а комерційної структури, проти нас би порушило справу управління "К" СБУ. Зараз все відбувається із точністю до навпаки... Інтерв`ю

Нещодавно у пресі було оприлюдненорішення Стокгольмського суду, за яким український бюджет втрачає 24 мільярди гривень та повертає РосУкрЕнерго газ, який переуступив Україні Газпром під час підписання газових контрактів 2009 року.  

Нагадаємо, що з приходом до влади команди Януковича повернення газу або грошей за газ компанії РУЕ стало однією з приоритетних задач енергоблоку нового Кабміну. На сьогодні частина завдання виконана. Торгова палата арбітражу винесла рішення на користь компанії РосУкрЕнерго. Це при тому, що персональна участь нинішнього міністра палива та енергетика Юрія Бойка у посередницькій структурі РУЕ за останні п’ять років вже стала основою міжнародних досліджень, журналістських розслідувань та теоретичних праць про тіньові схеми існування газового бізнесу. 

Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони Анатолій Гриценко порахував, що “сума коштів, які Україна має виплатити компанії “РосУкрЕнерго” за рішенням Стокгольмського арбітражного суду, дорівнює сукупному бюджету армії, СБУ, внутрішніх військ, міліції, прикордонників, розвідки тощо. Україна має виплатити РУЕ 4 млрд. доларів, або – по 3 тис. грн. з кожної української сім’ї".

Чи будуть виплачені кошти Фірташу? Чи є рішення Стокгольмського суду остаточним? Про це ми запитали колишнього голову Фонда Держмайна України Олександра Бондаря.   

Олександре Миколайовичу, наскільки обов’язковими є до виконання Україною рішення Стокгольмського арбітражу?

Всі рішення арбітражу, а саме торгової палати Стокгольмського суду повинні бути підтверджені на території України. Ніякого рішення суду про підтвердження або скасування вердикту торгової палати Стокгольмського суду на території України не було. Тому воно не є обов’язковим для виконання. Коли я п’ять років був головою Фонду Держмайна, було прийнято багато рішень міжнародних судів щодо України, які ми оскаржували в українських судах та не виконували. Тому що такою була позиція держава – захищати свої інтереси. У нас, наприклад, була суперечка по Полтавській нафтогазовій компанії. Ці суди відбувалися довго, а Фонд держмайна позивався через неправомірні вимоги іноземних інвесторів, та ми виграли. І якби хоч-якийсь чиновник, або я або хтось інший, навіть теоретично зайняв би позицію не держави, а комерційної структури, то це одразу ж стало би приводом для порушення проти нас справи управлінням "К" СБУ за порушення державних інтересів. Зараз все відбувається із точністю до навпаки. І державні інституції, і правохоронні органи захищають інтереси приватної структури, а не держави. Мені здається, це дуже небезпечний прецедент на майбутнє. Я може розписати схему, як цією “перемогою” будуть користуватися інші структури. Наприклад, є серйозна структура, яка каже, що їй нібито багато років не повертається ПДВ, вона виграє суд, знаходить лобістів у держструктурах, які виконують ці рішення. 

Безумовно, Стокгольмський арбітраж - авторитетний суд. Але якщо одна із сторін процесу відкликає своїх юристів і відкликає всі документи, які підтверджують її правоту, то, безумовно, арбітражний суд приймає рішення на підставі того, що дають сторони...

Тобто, образно кажучи, міністр ПЕКу Юрій Бойко прийшов із засновником РУЕ Фірташем до торгової палати Стокгольмського суду, та сказав: тут я хочу віддати 11 мільярдів кубів оцьому пану з РосУкрЕнерго, всі папери забираю, адвокатів не буде, оформіть, будь ласка, рішення по-грамотному...

Гадаю, що було не так прямолінійно, не так буквально, а більш витончено. Про те, щоб віддати газ, наполягала сторона РосУкрЕнерго, а держава відкликала документи, які підтверджують її правоту та юристів, які б могли її захищати. Україну не було кому захищати від наполягань РУЕ. Рішення було підготовлене за участі однієї сторони.

У НАКу був потужний юридичний супровід по цій справі. Якби команду юристів залишили, то Україна б не програла цей суд?...

Юристів, як я сказав, відкликали. Документи  – теж. Детально про це потрібно запитувати у НАКу, хоча навряд чи вони щось скажуть. Ця справа за своєю суттю не могла бути програшною. Були всі документи, були угоди з Газпромом, що весь газ був викуплений Україною. Виходить, що держава Україна двічі повинна платити за одне і те ж. Якби не було заплачено за цей газ, то питання виглядало би зовсім по-іншому. Зараз ніхто не згадує, що за цей газ вже було заплачено. Вимагають сплатити ще раз за те ж саме. Я розумію зацікавленість основних спонсорів передвиборчої кампанії Президента. Це все зрозуміло, але держава в особі і Президента та голови уряду повинна зрозуміти, це – дуже небезпечно для подальших можливих ситуацій. Якщо хоча б одне питання ви вирішуєте у такому ось вигляді на користь комерційної структури, то наступні питання буде дуже важко вирішити  на користь держави.

Міністр юстиції Олександр Лавринович нещодавно дав коментар, що «Нафтогаз» є відокремленим суб’єктом господарювання і держава не несе відповідальності за його зобов’язання і що важливо уникнути підміни понять «держава Україна» і «Нафтогаз». Арбітражне рішення, винесене проти «Нафтогазу», може бути виконане за рахунок активів, що є власністю самого «Нафтогазу», а інша державна власність не може бути стягнута на користь РУЕ. 

НАК - це сто відсотків державна власність. Крім того, у міжнародній практиці є випадки, коли держава несла відповідальність за зобов’язання своєї компанії. Нагадаю, коли Фонд держмайна брав участь у захисту майнових інтересів Полтавської нафтогазової компанії, то у нас там взагалі був якийсь відсоток власності, там було СП, і тим не менше, ми із залученням Мінюсту брали участь у захисті інтересів. Була потужна протидія держави намаганням порушити її інтерес. І нам допомагали і СБУ, і прокуратура. А зараз ніхто не бореться за інтереси держави, а всі воюють за інтереси приватної структури. Для мене це дивно. Це при тому, що всі розповідають, що в нас сильна держава, побудована вертикаль та ми можемо зробити все, що завгодно.

Свідченням державницьких дій стало би те, якби були розглянуті підстави для оскарження цього рішення. Або вже почали оскаржувати його у судових інстанціях України. Треба робити юридичні кроки, які ніхто поки що не робить. Той самий Бойко сказав, що у нас цього газу немає, і ми виконати цього рішення не можемо. Це слова, поки що реальних вчинків на підтвердження захисту держави ніхто не робить. Я не виключаю, що буде кулуарна домовленість представників держави із власниками РУЕ по типу мирової угоди. А провину за те, що держава втрачає гроші, можна буде покласти на опозицію, зокрема, на Тимошенко.

Чому російська влада самоусунулася від цієї справи, вони ж газ переуступали?

Поведінка російської влади. як мінімум, нешляхетна до Тимошенко та попереднього уряду. Вони всі домовленості робили спільно. Їх це влаштовувало. Коли зараз йде політичний накат на колишнього прем’єра та команду, вони самоусунулися та ніяких заяв не роблять. Хоча їх повинно так само турбувати, як і українську сторону. Швидше за все росіян все влаштовує, з ними домовилися, що все відбуватиметься саме так.

А якщо Фірташ таки отримає гроші за газ, то він занесе якийсь відсоток росіянам та президенту?

Я гадаю, що якщо отримає гроші, то вони будуть поділені між усіма учасниками. Гадаю, буде заплачено за мовчання і російській стороні.

Розмовляла Маша Міщенко