Відставка Семиноженка: остання крапля була від Табачника?

Як розповідають, Семиноженка критикували перед Президентом регулярно і буквально всі. Причому, за різні речі. Герман – за надмірну проросійськість. Персонажі типу Колесніченка або Лук’янова – за надмірну проукраїнськість...

Мінісенсацією п’ятниці стало несподіване звільнення Верховною Радою з посади гуманітарного віце-прем’єра Володимира Семиноженка. Та ще й з неймовірним показником голосування – 378 (!) депутатських голосів «за». Важко навіть згадати, коли востаннє наш розколотий парламент демонстрував таку рідкісну одностайність.

І розклад цікавий: до голосів опозиції (120 від фракції Блоку Юлії Тимошенко, 57 від фракції Блоку "Наша Україна-Народна Самооборона") додалися ще чисельніша голоси тієї самої коаліції, яка зовсім недавно призначала академіка Семиноженка на високу посаду (153 депутати від фракції Партії регіонів, 27 від фракції Комуністичної партії, 18 від фракції Блоку Литвина і 3 позафракційних).

У людини, бодай трохи знайомої з внутрішньою механікою голосувань у ВР останнього часу, не виникне жодного сумніву, що ця коаліційна одностайність може виходити лише з самісінького вершечку нинішньої влади – з Банкової.

Опозиціонери, що називається, були у своєму праві. Звільнити члена «ворожого» уряду – це святе для опозиції. Власне, і проект постанови вносився депутатом БЮТ Ольгою Боднар.  До того ж, як відзначив ще один бютівець, віце-спікер ВР Микола Томенко, депутати від опозиції голосували за звільнення Володимира Семиноженка з посади віце-прем`єра, бо він є прихильником ідеї створення союзної держави з Росією (нагадаємо, 26 березня цього року віце-прем’єр заявляв, що уряд розгляне ідею створення союзу України, Росії і Білорусі).

Але опозиційний віце-спікер висловив закономірний подив, чому сесійний зал ані слова не почув від коаліції щодо причин звільнення і Семиноженка, і міністра охорони навколишнього природного середовища Віктора Бойка. "Тому історія з двома звільненнями виглядає, м`яко кажучи, дивною та непрозорою".

Цю прогалину спробував заповнити доволі одіозний «радикал-регіонал» Вадим Колесніченко.  Він зазначив, що фракція Партії регіонів голосувала за звільнення Володимира Семиноженка з посади віце-прем`єр-міністра, оскільки він виявився неефективним менеджером.

"Це була політика очищення від неефективного менеджера. Ви можете уявити, як треба було насолити всім, щоб об`єднався весь парламент", - сказав депутат.

Серед «солоних» прикладів невдалого менеджерства Семиноженка Колесніченко назвав неефективне вирішення питання щодо Інституту національної пам`яті, порушення ст. 22 закону про Кабінет міністрів, організацію «непотрібного» нового перекладу Європейської хартії мов національних меншин, створення «непотрібного» українсько-польського інституту, причетність до формування двох неефективних комітетів (з науково-технічного інноваційного розвитку та з боротьби з поширенням наркотиків).

Колесніченко сподівається, що наступний віце-прем`єр-міністр зрозуміє ті помилки, які зробив його попередник, і не повторюватиме їх. А кандидатура цього наступника буде висунута коаліцією (прізвище має бути назване наступного тижня).

Між тим, епатажний бютівець Олег Ляшко, посилаючись на «чутки в парламенті», озвучив інформацію про те, що на посаду віце-прем`єра з гуманітарних питань може бути призначений міністр освіти Дмитро Табачник. Те саме пророкує «заукраїнець» В’ячеслав Кириленко. В той же час, політолог Вадим Карасьов «сватає» на місце Семиноженка Ганну Герман, яку нібито відправлять у почесне заслання подалі від «тіла».

Джерела автора в Кабінеті Міністрів не підтвердили, що Дмитро Володимирович піде на підвищення. Скоріше пройде пропозиція голови парламентської фракції ПР Олександра Єфремова скоротити посаду гуманітарного віце-прем’єра взагалі.

Зате джерело не виключає, що саме скарги Табачника на Семиноженка могли стати останньою краплею, яка вплинула на рішення Януковича позбутися відомого баритона сучасності.

Як розповідають, Семиноженка критикували перед Президентом регулярно і буквально всі. Причому, за різні речі. Та ж Ганна Герман – за надмірну проросійськість. Персонажі типу Колесніченка або Лук’янова – за надмірну проукраїнськість, за збереження «бандерівських» структур типу Інституту національної пам’яті тощо. Всі разом – за прямолінійність та самозакоханість.

А Табачник, нібито, покритикував наостанок свого посереднього безпосереднього начальника за невмотивоване створення держкомітету з науково-технічного інноваційного розвитку. Навіщо створювати зайві сутності? Це неправильно з точки зору народних інтересів – кожен новий урядовий підрозділ коштує бюджету немалих коштів. Які, до речі, мають тенденцію розкрадатися. І хоча ступінь нинішнього впливу Табачника на Януковича не слід переоцінювати, але, які відомо, крапля камінь точить.

Принагідно подано сигнал по всій управлінській вертикалі: звільнений може бути будь-хто і в будь-який момент. Незважаючи на ранги та старі заслуги. А чиновниками, які отримали та засвоїли подібний сигнал, погодьтесь, управляти значно легше.

Микола Писарчук

УНІАН в Google News