Ситуація в Києві: опозиційним силам треба навчитися їсти торт

Маємо рідкісний випадок, коли доречно винайти власний велосипед… У Києва менше прав, ніж у Макіївки, Львова, Одеси… Попов – новітній Омельченко, який поборов Косаківського… Інтерв’ю з Катериною Кириченко

Маємо рідкісний випадок, коли доречно винайти власний велосипед… У Києва менше прав, ніж у Макіївки, Львова, Одеси… Попов – новітній Омельченко, який поборов Косаківського…

Парламент таки дав зелене світлопроцесу скасування райрад у столиці. Що це, боротьба з бюрократією чи київським самоврядуванням? Чому в киян має бути менше прав обирати, ніж у донеччан? На ці запитання відповідає політтехнолог, керівник Інституту антикризових стратегій Катерина Кириченко.

Пані Катерино, яка ваша оцінка учорашнього рішення парламенту щодо райрад столиці?

Іде процес урівняння киян у правах з іншими територіальними громадами України. Згідно з законом про місцеве самоврядування та ст. 140 Конституції кожна міськрада має право на власний розсуд утворювати чи не утворювати райради в містах. І лише Київ через закон про столицю зобов’язаний створювати райради.

Отже, Верховна Рада врівняла Київ у правах з іншими містами країни.

Останнє рішення в цьому питанні має бути за Київрадою.

Чи можливо було скасувати не райради, а кількість депутатів у них? Скажімо, щоб їх було не 627, а залишилася сотня?

Справа не в кількості. Політично короткозоро так розглядати ситуацію. Сьогодні в Києві поєднано бульдога з носорогом – дві полярні системи співіснують в окремо взятому місті… Радянські надбання – райради, з одного боку, і мер міста, якого стали обирати за часи незалежності, – з другого... Ви ж не забувайте, що за владарювання КПРС і районних рад голів міст не обирали.

Тому оце поєднання вертикально-горизонтальної моделі управління містом нічого доброго не дає, а породжує лише конфлікти.

 У Донецьку райради таки не скасували. Чому ж у киян має бути менше прав обирати, ніж у донеччан?

Зараз у киян прав менше за донеччан, бо ми навіть не маємо права розглянути питання про скасування цих атавізмів. Херсонська міськрада теж вирішила залишити райради. І це їхнє право визначатися. Потрібні Донецьку райради? Добре. А сусідня Макіївка ще 10 років тому, за мерства Джарти, скасувала райради.

Львів це зробив у 1994 році, за відсутності Конституції. Рада нагримала тоді на львівських депутатів, призначила вибори, а люди проігнорували їх. Бо для міста з магдебурзьким правом за плечима райради муляли як рудименти часів розвиненого соціалізму.

Тож у киян сьогодні менше прав, ніж у жителів Макіївки, Львова, Одеси, Вінниці, Миколаєва, Запоріжжя, Харкова та інших міст, де від райрад відмовилися багато років тому.

Прихильники ліквідації райрад посилаються на досвід Москви й Душанбе, а чи не краще дивитися на Захід – Париж чи Лондон?

У світі більш як 250 виборчих систем. Ми не маємо сліпо мавпувати чийсь приклад. Це той рідкісний випадок, коли доречно винайти власний велосипед з урахуванням анатомії нашого суспільства.

Ви сказали ключову річ – «подивитися на Париж чи Лондон». Оце «чи» – визначальне: вийде або як у Парижі, або як у Лондоні. Пам’ятаєте в Пушкіна: «В одну телегу впрячь неможно коня и трепетную лань»!

У Парижі 200 років після французької революції взагалі не було посади мера. З 1977 року парижани не голосують за мера, а роблять це місцеві депутати.

У Лондоні з 2000 року кожні чотири роки йде пряме обрання мера у два тури.

Рим 200 років поспіль обирає мера громадою і теж живуть нівроку. А в Москві мера призначає Мосгордума (там лише 35 депутатів) за поданням президента.

Що б я перейняла – обов’язкову участь у виборах. Не прийшов обирати владу – сплати великий штраф. Так роблять у Італії, Австралії, Бельгії, Греції. Є країни, де санкції суворіші за штрафи – ув’язнення. Або неможливість обіймати державні посади протягом трьох років – як у Аргентині, наприклад.

Моделі – похідні. Головне – свідомий виборець. Він диктує обранцям поведінку.

Візьмімо Париж, зараз там скандал: Ширак 15 років не мер, а депутати “накопали” на нього компромат – за 20 років мерства десь «прибилося» 21 фіктивне робоче місце. І Ширак з його партією офіційно сплатять мерії 2 мільйони євро, щоб ті не позивалися. 2 мільйони отримає місто, а не депутати у власну кишеню! А в нас розікрали все, пограбували місто на мільярди і по курортах сидять. Ось вам і різниця.

БЮТ заявив, що збиратиме підписи за проведення референдуму з цього питання…

Публічність завжди доцільна. Тільки референдумові має передувати експертний лікнеп. Питання треба ставити не однобоко: ви за чи проти ліквідації райрад? А світоглядно: чи потрібен інститут мера в столиці? Якщо кияни відповідають ствердно, автоматично випадають райради – тоді вони є п’ятим колесом до воза.

Якщо ж кияни кажуть: не хочемо обирати мера, наобиралися вже – скасовуємо обрання мера громадою. Зовсім іншої політичної ваги в цьому разі набудуть голови районів.

Не можна бути одночасно членом двох територіальних громад – районної, міської, і обирати мера міста, мера району, які ніяк не впливають одне на одного. Це нонсенс.

Райради скасують і виборів у Києві цього року взагалі не буде. Як це відіб’ється на суспільно-політичній ситуації в місті?

Києву потрібні зміни, а не вибори заради виборів. І районні перегони ситуацію б не поліпшили. Потрібні двотурові вибори мера та якісно новий склад Київради.

Чому ж тоді стільки політичних пристрастей навколо райрад? Київський БЮТ тріщить по швах, Блок Кличка виключив свого спікера Дмитра Андрієвського...

Від безсилля. БЮТ, публічно перебуваючи в опозиції, завжди співпрацював з Черновецьким у всіх ключових питаннях – від земельних до бюджетних.

Андрієвський багато скликань депутат і завжди був послідовним у голосуваннях. І за ліквідацію райрад виступав уже кілька років, тому було б дивно, якби він зайняв протилежну позицію.

Емоції – панацея в особистих стосунках, а в політиці треба діяти з холодною головою та гарячим серцем. З юридичного боку ці рішення не вартують паперу, на якому зафіксовані, – імперативного мандата за чинним законодавством немає.

Команда першого заступника голови КДМА Попова начебто бореться з корупцію, вирішує проблеми ЖКГ столиці, фактичний керівник міста також пообіцяв, що до кінця року транспортна інфраструктура столиці поповниться трьома новими станціями метро, швидкісним трамваєм і новою транспортною розв’язкою...

Три станції метро ще за Омельченка були готові на 90 відсотків. Гріх зараз не відкрити те, що 4 роки стоїть готове.

Чи розкрутиться Попов до наступних виборів? Чи може бути “третє пришестя” Черновецького?

Віктор Янукович і Олександр Попов

Київ уже проходив таку технологію. У 1994 році законно обраний мер Косаківський посварився з Кучмою, його обклали заступниками, підтягнули Омельченка – на посаду першого заступника. Косаківського зробили безправнішим за англійську королеву – ізолювали, викурили з кабінету під приводом ремонту. Пам’ятаєте, «беркутівці» тоді приходили ремонт робити в мера?

В останній день, 27 березня 1998 року, навіть скасували вибори, бо соціологія показувала, що Омельченко ще не переможе. А за рік, у травні 1999-го, Омельченко став мером, набравши більш як 70% голосів.

Тож якщо влада зможе навести мости з киянами, стати їм зрозумілою, – у Черновецького шансів немає. Якщо на вибори знову піде 70 кандидатів – хто в ліс, хто по дрова, – будуть і спроби зіграти на бідних, яким справді потрібна горезвісна гречка.

Але ж є і опозиція, там теж багато претендентів на мера – Кличко, Пилипишин, хтось від БЮТ, Тігіпка...

Для багатьох кандидатів виборчі кампанії – це лише спосіб заробити, відтягуючи голоси в інших. А щоб перемагати владу, треба крокувати строєм, об’єднуватися. Є анекдот – квінтесенція того, про що ми говоримо. Дзвінок на «Вірменське радіо» від чоловіка: є дві дівчини – одна розумна і гарна, але подобається всім друзям і зраджує, а друга страшнюча, мов смерть, але ж вірна – на кому одружуватися? Не замислюючись, «Вірменське радіо» відповідає: обирайте, або їсти разом з друзями торт, або лайно наодинці.

От для опозиційних сил треба навчитися їсти разом торт, а не програвати кожен у своєму окопі.

Яна Солнцева