Валерій Гелетей: депутати спілкуються як на бандитській стрілці

Тут Цушко з’являється і проголошує: “Всіх заарештувати, всіх зачистити!” Я запитую: “Василю Петровичу, це ж я, голова УДО, кого заарештувати?” Міністр наче нічого не чув, у нього мобільний від вуха не відривався...

Валерій Гелетей за кілька тижнів став одним з найбільш цитованих ньюзмейкерів України. Члени правлячої коаліції за цей період відправляли його у своїх промовах чи то на допити, чи то за решітку .  Нещодавно призначений начальником Управління державної охорони пан Гелетей, покликаний займатися захистом перших посадових осіб держави, а також будівель головних державних  інституцій, в умовах політичної кризи перетворюється мало не на стратегічну особу.  УНІАН звернувся за інтерв’ю до головного держохоронця країни.

“ЯКЩО З’ЯВИЛАСЯ ВЕРСІЯ ОТРУЄННЯ, ТО ОБСТЕЖЕННЯ СЛІД РОБИТИ НЕГАЙНО...”

Валерію Вікторовичу, одна з найрезонансніших останніх  новин – інфаркт міністра внутрішніх справ Цушка і версія про те, що хворобу  спричинило отруєння. Родина Цушка прийняла рішення про його обстеження в Німеччині. Чи Ви не вважаєте, що тепер, зважаючи на ситуацію, міністру слід надати охорону?

Управління Державної Охорони не охороняє пана Цушка, і ніколи не займалося охороною міністра внутрішніх справ. Тобто, щоб ви чітко розуміли: ми не маємо відношення до Міністерства внутрішніх справ. У нас з іншими відповідними структурами є взаємодія щодо охорони керівників держави, масових заходів.  МВС, СБУ і Управління державної охорони згідно наказу співпрацюють щодо забезпечення охорони визначених осіб, іноземних делегацій під час їх візитів до України. Щодо охорони міністра, то сьогодні це питання - не нашої компетенції.

Чи Ви вірите, що міністра отруїли, і чи не є це спробою знівелювати тему отруєння Президента?

Щодо хвороби міністра Цушка, то я володію інформацією настільки, наскільки нею володієте  ви, журналісти, тобто зі ЗМІ. Щоб говорити про отруєння - необхідні відповідні аналізи і точка зору фахівця. Якщо є така інформація, то слід оперативно і чітко провести відповідні експертизи, запросити спеціалістів і дати, в першу чергу, медичний висновок і оцінку, чи є отруєння чи ні,  аби виключити політичні спекуляції. Якщо така експертиза робиться, то це правильно, якщо ж не робиться, то я не розумію, чому вона не робиться. Якщо з’явилася така версія, то експертизи і обстеження слід проводити негайно.  По-людськи я бажаю міністру Цушку якнайшвидшого одужання, але переконаний, що після повернення в Україну він мусить відповісти суспільству, чому “Беркут”  брав участь у захопленні державної установи. Таке неможливе в демократичних цивілізованих країнах. 

Суспільство було збентежено новинами про передислокація внутрішніх військ  і маневрами ДАІ минулого тижня .  Це викликає аналогію з листопадом  2004 року, коли  екс-голова МВС Білоконь “захворів”, а його  заступники були готові вивести  війська  на Майдан.  Хвороба міністра внутрішніх справ вже породила розмови про те, що відсутність Цушка – це спроба уникнути відповідальності за можливий силовий розвиток подій. 

Внутрішні війська зараз, як відомо, підпорядковані Головнокомандуючому, главі держави. Ніхто більше  не має права давати їм вказівки,  втручатися у процес роботи, робити передислокацію. І я не хотів би  навіть припускати можливість силового сценарію, бо ці розмови тримають у нездоровому тонусі суспільство.

Ситуація  дійсно була нездорова  під час останніх дій МВС, на мою думку, подібні дії в очах суспільства компрометують міністерство. Зараз міністр хворий, тому слід притримати емоції, але кроком свого особистого втручання у події у Генпрокуратурі він міг спаплюжити всі взаємовідносини двох структур. УДО і МВС - споріднені структури, наші стосунки  братерські і напрацьовувалися роками.

УДО забезпечує охорону відповідних державних установ:  Верховної Ради, Кабінету міністрів, Секретаріату Президента України, ЦВК, Конституційного суду, Генеральної прокуратури. Нещодавно я проводив зібрання УДО і співробітники мене запитують: а як нам поводитися, якщо міністр знову прийде із “Беркутом” та “Титаном”? Ми в змозі витримати такий штурм, але такий розвиток подій став би фатальним.  Від кого ми захищаємо людей?  Від своїх? Від структури, яка близька нам? Будувати так відносини - нікуди не годиться. 

Щодо підтягування внутрішніх військ... Ви знаєте: я написав листа Президенту, голові СБУ, в якому заявив, що якщо на адмінбудівлі державних органів влади підуть наступом війська, то нам або доведеться застосовувати зброю (і тоді - кровопролиття), або я не зможу забезпечити захист адмінбудівель. Ми ніколи не думали, що можливий силовий захват прокуратури, і де гарантії, що цього не відбудеться  з іншим органом  влади? Після цього, як ви знаєте, Президенту були підпорядковані внутрішні війська. Але це не була лише реакція на мій лист, це була реакція глави держави на неадекватні дії пана міністра.

А стосунки між підрозділами, людьми ваших структур збереглися?

Так, звичайно. Ми спілкуємося на рівні начальників, заступників, ми плануємо провести футбольний матч із підрозділом МВС міста Києва. Наші товариські стосунки не зіпсувалися. У нас залишилися гарні приязні відносини. Ми усвідомлюємо, що наші колеги із МВС так само боляче переживають останні події, коли їх змусили штурмувати ГП. Більше того, за великим рахунком,  Міністерство внутрішніх справ під час інциденту у Генпрокуратурі не виконувало наказ Цушка, адже він наказав заарештувати, вичистити всіх працівників УДО. Але ніхто жодних команд не виконував щодо затримання. Вони виконали наказ тільки в тій частині, що предписував   зробити “коридор” і провести депутатів  до кабінету Генпрокурора. Я, до речі, під час цього зіткнення казав: Василю  Петровичу, ці хлопці не будуть нікого заарештовувати, ми одне одного роками знаємо.

“ЦУШКО МАЙЖЕ НІЧОГО НЕ ЧУВ, У МЕНЕ БУЛО ТАКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО ВСІ НАКАЗИ ЙОМУ ПО МОБІЛЦІ ХТОСЬ ВІДДАВАВ...”

Все-таки, хотілося би, щоб ви повніше відтворили картину того, що відбулося у Генпрокуратурі.

Секретар РНБО Іван Степанович Плющ поїхав у Генпрокуратуру представляти виконуючого обов’язки генпрокурора Віктора Шемчука. Я був з ним задля того, щоб забезпечити охорону нового в.о. генпрокурора. Так завжди робиться: ми заходимо у кабінет новопризначеної особи, представляємо йому охорону, запитуємо про якісь побажання  щодо заходів безпеки. Ми взяли шість охоронців, вони були у цивільному ( наші співробітники можуть бути одягнені як у форму,  так і в цивільному). Я мав представити охорону Шемчуку. Плющ зачитав наказ на колегії, Святослав Піскун зустрів це спокійно, правда повідомив, що піде до суду. Ми разом із ним піднялися на четвертий поверх у його кабінет. Піскун зібрав якісь особисті речі. Ми ще кажемо йому: "Святославе Михайловичу, не беріть всі пакунки, краще машиною їх відправити. Бо там на вулиці журналісти почнуть знімати, що ви із сумками йдете".  Він подякував нам,  каже: "Слушне зауваження, так і зроблю". Ми Святослава Михайловича провели, ще продовжували його охороняти. Вхід на представлення Шемчука ми зробили обмежений, він так захотів - і це його право. Тут мені повідомляють, що йдуть народні депутати від Регіонів.  А оскільки їх було багато, в кожного охорона, на дверях вийшла затримка. І тут я у вікно бачу, як через браму лізуть, двері ламають бійці "Беркута" . Трохи згодом сам Василь Петрович Цушко з’являється. Шемчук і присутні вже спустилися на нижчий поверх, бо мала відбуватися колегія. А тут Василь Петрович з’являється і проголошує: “Всіх заарештувати, всіх зачистити!” Я запитую: “Василю Петровичу, це ж я, голова УДО, кого заарештувати?” Мушу сказати, що міністр наче  нічого не чув, в мене було таке враження, що всі накази йому по мобілці хтось віддавав. У нього мобільний телефон від вуха не відривався.

А далі як розгорталися події?  Солом’янський суд виніс рішення на користь Піскуна.  Ми зробили запит у цей райсуд, звідки прийшло повідомлення, що дана справа не розглядалася і не була зареєстрована. Тому, можливо, суддя там щось підписав, але була порушена процедура. Процедура передбачає, що людина приходить, дає заяву, її реєструють, потім голова суду розписує на суддю. Про ухвалу щодо Піскуна в суді ніхто не знає. Є певна процедура щодо термінів. Але за цей час пан Піскун привласнив собі повноваження і підписав угоду на охорону адмінбудівлі із комерційною структурою, яка нібито є в складі МВС. Але це не передбачається жодним законом. 

Після захоплення “Беркутом” Генпрокуратури виникає запитання: чи здатна УДО захистити перших посадових осіб держави та членів їх родин?

 Ще ніхто не піддав сумніву, що ми можемо це зробити.  Під час інциденту у Прокуратурі наші люди діяли з усією відповідальністю, вони стримали себе, не допустили кровопролиття, виконали мій наказ – не застосували зброю.  Це допомогло уникнути страшних наслідків.

“ВИСТУПАЮТЬ ГЕНЕРАЛИ, КОТРІ ПРАЦЮВАЛИ В ТИЛАХ, В ШТАБАХ, НА КУХНЯХ І НЕ МАЮТЬ РОЗУМІННЯ ТОГО, ЩО ВІДБУВАЛОСЯ...”

Валерію Вікторовичу, Ви свого часу зробили гучну заяву про те, що готується замах на лідерів опозиції. І вона здалася провокацією, викликала недовіру і сарказм навіть у прихильників опозиції. Суспільство перестає вірити у реальність того, що життю політиків може загрожувати небезпека.  Чутка про замах, який нібито готується на політика, стає частиною технології. Якими документами Ви можете підтвердити свої слова? На якому етапі розслідування ця справа? І чи Ви готові вибачитися перед українським суспільством, якщо це виявиться неправдою?

Зараз різні ньюзмейкери виступають у ЗМІ  і дають оцінку моїй заяві. Це генерали, котрі працювали в тилах, в штабах, на кухнях і не мають розуміння того, що відбувалося і до яких наслідків воно могло призвести. У даному випадку, я не є людиною, котра проводить оперативно-розшукову діяльність, і не є керівником, який керує цим процесом. Але, як колишній керівник управління по боротьбі з організованою злочинністю,  не  можу відкинути ті дзвінки, попередження, сигнали, які мені надходять. Я вже шість років не міняю мобільний телефон. І я не можу відсторонитися від інформації з різних джерел. Півроку, як я пішов з УБОЗу, тож не дивно, що в мене збереглося багато оперативних контактів. З різних джерел надійшла інформація, що у Києві з’явилися кримінальні авторитети, злодії в законі. Я називав конкретні імена, прізвища. Це було два місяці тому, коли розпочалися перші протистояння. На одному із зібрань силовиків я кажу Василеві Цушку: “Василю Петровичу, у  Києві  збираються кримінальні авторитети”. Він каже: “Ну і що, це ще не підстави їх арештовувати”. Я кажу: “Але питання не стоїть, щоб їх арештовувати, але завдання силових структур - профілактика  можливих антизаконних дій”.  Реакції - нуль.  Втім, більшість з цих людей у 2004 році активно співпрацювала зі штабом одного із керівників держави. Тоді фактично працював ще один кримінальний штаб. Ви пам’ятаєте, було побиття людей біля ЦВК: звідти зняли всіх працівників міліції, щоб вичистити майданчик біля входу в приміщення. На це була отримана вказівка саме з цього штабу.  Кримінальні авторитети, які тоді згуртували тих бойовиків, наносили тілесні ушкодження, розганяли й били людей. І серед тих осіб є такі, що  перебувають у розшуку. Один з них - у міжнародному.  І сьогодні  ці  люди приїхали до Києва - у той час, коли відбувалися два Майдани. Я не говорив, що ці люди приїхали бити, вбивати або коїти злочини. Але  вони в зоні особливого контролю і завдання відповідних структур перевірити, чим вони займаються. Кримінальні авторитети не могли приїхати просто так, якби їм не дали гарантії безпеки. Більшість тих людей мала бути допитана. Поки що як свідки по подіях  2004 року.  Міністр  все ж пообіцяв щось робити. Але особливої роботи не було. Минув місяць, я питав про це керівників оперативних підрозділів, у відповідь чув: ми все знаємо, але всі оперативні підрозділи на Майданах, люди працюють, щоб все проходило мирно.

Ці питання залишалися. Приїжджі мали пряме відношення до кримінальних бізнес-розбірок та розтягування майна Курочкіна, а сам покійний Курочкін мав відношення до побиття людей біля ЦВК. Але якщо на першому етапі вони ділили бізнес, то потім була озвучена інформація про те, що окрім кримінальних  розборок, “гості столиці” мали зустрічі із навколополітичною тусовкою, певними  політтехнологами. Це речі зафіксовані, є документи, які я передав у СБУ.

Отже, документи є?

Документи є. Після моєї заяви мене почали смикати на телеканалах: покажи, що в тебе є, хто тобі це дав? Я не маю права говорити, бо люди, які контактували зі мною, можуть опинитися у небезпеці. Я несу за них відповідальність. Це ризикова ситуація. Чому інформація про замах була озвучена? Розголошення інформації мало на меті упередження замаху. Це не працює завжди, цього не варто робити щоразу.

Я спілкувався із Тимошенко, вона знала про небезпеку. Я говорив і про так зване інсценування... Це такий захід, який передбачає поїздки, бронювання готелів, телефонні дзвінки під контролем нашої служби. Скажімо, вона купує квиток на літак, або повідомляє про короткий відпочинок... А ми, маючи коло підозрюваних,  і те, звідки процес може початися, могли б з’ясувати, чи справді готуються ці люди до замаху. Можна відстежувати їхні поїздки, бронювання, поселення у готелях...  Такі дії  робляться, аби  вирахувати,  наскільки ймовірні підозрювані  будуть рухатися у тому напрямку, у якому буде рухатися пані Тимошенко. Але Тимошенко сказала мені, що будуть вибори, з’їзди,  мітинги і що вона не зможе витримувати цю лінію поведінки. Вона сказала так:  зробіть охорону і я посилю охорону, зробіть все можливе, щоб я спокійно спала та працювала. Але я сподіваюся, що певні люди після цього розголосу у Києві не з’являться.

Кримінальна справа по моїй заяві порушена і розслідується. Але я не можу розголошувати таємниці слідства.

Зараз помітна нездорова тенденція щодо використання силових структур у політичних цілях.  Суспільство вже не дивує інформація, що приміром, Сюзанні Станік раптом подарували  кілька елітних квартир. Але виникає питання: чи  має  право СБУ про це  заявляти,  поки йде слідство?

Дехто каже, що СБУ не мала такого права. Але Служба не порушила закон. Корупція , хабарництво -  це злочин, який карається арештом. Сьогодні корупція є національною небезпекою для країни і співробітники Служби діяли як люди,  яким небайдуже майбутнє держави. Наскільки я поінформований,  мама Сюзанни Станік, літня вже жінка,  за останні півроку отримала майна, землі і нерухомості на 12 мільйонів.

І якщо Служба безпеки відслідкувала процес оформлення документів,  підписи нотаріусів при оформленні угод на цю нерухомість, інші речі, що викликають запитання, то вона мусила про це говорити. Наскільки мені відомо,  мати пані Сюзанни взагалі не була присутня при всіх оборудках, там була присутня інша людина, не буду  говорити хто.

Уявіть:  людина, від позиції і рішення якої  залежить не тільки робота Конституційного Суду, але й дуже важливі речі для нашого суспільства,  не може пояснити, звідки це майно в членів її родини!  Це можливо в цивілізованій європейській країні?  Є питання і до інших суддів Конституційного Суду. І я вам скажу, що скільки б ми не говорили про європейські норми, скільки б не піддавали сумніву необхідність публічного розголошення інформації про видатки чиновників,  про квартири суддів, у будь-якій країні за такого звинувачення до кінця розслідування суддя сам пішов би у відставку, або був би усунений на час слідства. Я особисто на її місці, якби все сказане було неправдою, вийшов би публічно,  пояснив все про квартири. Подивіться й на інше. СБУ заявляє про наявність квартир, збирається направити матеріали у Генпрокуратуру, а представники Генпрокуратури на прес-конференції, ще не отримавши жодного папірця від СБУ, кажуть: ми все перевірили, по Сюзанні Станік нічого немає. Я спілкувався із головою СБУ і запитую:  ГПУ  каже, що там нічого немає.  Наливайченко здивувався: як же вони перевіряли, якщо ми  ще нічого не відправили і тільки надсилаємо ці документи до  ГПУ?  І чи не виникають тоді питання до Генпрокуратури?

“ПРЕДСТАВНИКИ НАРОДУ У ПАРЛАМЕНТІ СПІЛКУЮТЬСЯ ЯК НА БАНДИТСЬКІЙ СТРІЛЦІ...”

Вас звинувачували у побитті чотирьох народних депутатів у Генеральній прокуратурі...

Є категорія людей, котрим я вже взагалі ніколи не зможу вірити. Я побачив депутатів, які вміють професійно провокувати. У Генпрокуратурі мені буквально під ноги підтягували людину, народного  депутата  із обмеженими фізичними можливостями, намагалися штовхнути на нього. Я втримався, а через кілька хвилин депутати-регіонали вийшли до камери і повідомили: Гелетей по- звірячому вчинив, побив трьох депутатів. Потім дивлюся новини і зі здивуванням взнаю, що, виявляється, мене вже затримали, я нібито сиджу на допиті і вже взяв на себе вину. Ця ніч у Генпрокуратурі просто була відкриттям, люди із депутатськими значками погрожували мені насильством. Представники народу у парламенті спілкуються як на бандитській стрілці. Найпристойніше слово в них було "закопаємо". Я  вперше познайомився із політичним бандитизмом. 

Я тоді звернувся до журналістів: будь-ласка, фільмуйте все,  що тут відбувається,  знімайте кожен мій крок. І після цього нардепи трохи заспокоїлися. .

Ну, за ці дні Вас звинувачували не тільки в побитті депутатів. Вам пригадали вашу кар`єру, яка дійсно викликає запитання. За чотири роки - від стажера до голови Департаменту по боротьбі з тероризмом. Дасте рецепт такого швидкого зростання від лейтенанта до генерала ?

Від якого стажера? Прошу, напишіть, із задоволенням я вам надиктую свою біографію. Я працюю в міліції з 1988 року. Спочатку я вчився у школі міліції, а потім працював дільничим інспектором, у карному розшуку оперативним уповноваженим. У 1989 році поїхав вчитися у Київську вищу школу міліції, потім вона стала Академією. Вибачте, якщо вже такий інтерес до моєї персони, то зазначу, що Академію, так само як школу міліції, я закінчив із червоним дипломом.  З 1993 я працював в Управлінні  боротьби з бандитизмом, тероризмом та організованою злочинністю. Це були фактично перші роки становлення бізнесу, це був розпал злочинності, бандитизму та рекету. Ми тоді ходили у бронежилетах, звільняли заручників. У цей час було все... Потім я працював старшим оперативним уповноваженим, начальником відділу боротьби з організованою злочинністю Мінського району Києва, після чого працював заступником начальника УБОЗу, потім першим заступником начальника УБОЗу. Потім перейшов працювати начальником міліції Жовтневого району. Я люблю порядок у справах, у побуті.  У Жовтневому прийшов у розвалений будинок,  а залишив відремонтоване приміщення, налагоджену роботу, стабільно працюючий механізм.  Потім я працював керівником управління оперативної служби, після чого - керівником управління оперативної служби  у Києві, пізніше - першим заступником керівника департаменту оперативної служби МВС України. Останні два роки працював начальником УБОЗу міста Києва. І це наочно демонструє, я пройшов всі сходинки МВС.

Заміна силового віце-прем’єра Володимира Радченка на Олександра Кузьмука і призначення першим заступником секретаря  РНБО Олександра Турчинова - це гра м’язів перших осіб, демонстративне підтягування у команди “яструбів” ?

Заміна Радченка була для мене несподіванкою. І я не можу її пояснити. Бо таких людей, як Володимир Іванович, у правоохоронній системі – одиниці. Я бував на нарадах, які він проводив. Він – порядна людина, яка ніколи не піде на проведення якихось незаконних наказів. Так було і в 2004 році, і так було б зараз. У його роботі не було політичної складової, його цікавила тільки юридично-правова оцінка подій. У тому  числі, коли ми говорили з ним про так звані теракти на залізниці.  Ми ж дорослі люди, там провели відтворення, там не було жодних питань – службова недбалість. Але Рудьковський забирає людей із станції, привозить в міністерство, дає їм юристів відпрацьовувати версію терактів. Стрілочницю потім привели до Цушка, вона бачить двох міністрів-соціалістів, розуміє, що вони домовляться. Звичайно, вона підпише все, що вони скажуть. Такій людині побувати просто в міліції – стрес, а тут в присутності міністрів.  Справа заглохла, хоча на версії терактів наголошував навіть Мороз. Я тоді ще Цушку сказав:” Василю Петровичу, міліція швидко зробила розслідування, виявила недбалість, але якщо ви зараз віддасте своїх людей під суд, намагаючись спростувати їхню версію, звинуватите їх, то вони вийдуть на прес-конференцію із такими матеріалами, що над вами вся країна буде сміятися.” Хоча відомо, як за наказом Рудьковського там створювали видимість терактів, мотузками замотували, підтягували. Ну це так... по ходу.

А щодо Турчинова... То його призначили, коли звільнився Хорошковський. Я Олександра Валентиновича знаю, я співпрацював із СБУ, коли він її очолював. І коли він займається роботою, то політики немає.  

І все ж, якщо Ваші заяви про підготовку замахів не підтвердяться, чи Ви готові вибачитися перед суспільством і нести відповідальність?

Найкращим “підтвердженням” моєї правоти був би замах і вбивство, але я зробив заяву, щоб цього не сталося. Все, що я казав – правда.

Розмовляла Лана Самохвалова

УНІАН в Google News