Суд над Тимошенко: свідок від Бойка розказав про колегіальні рішення

Юлію Тимошенко, яку везли в одному автозаку з Луценком, доставили до Печерського суду о 5.30 ранку. Вона чекала початку засідання чотири з половиною години… Репортаж

Юлію Тимошенко (їх везли у одному автозаку з Юрієм Луценком) доставили до Печерського суду о пів на шосту ранку.

Вона чекала в конвойній кімнаті та в залі суду початку засідання чотири з половиною години. Не знаю, о котрій годині її підняли з нар у СІЗО, але її зачіска, її макіяж були в повному порядку. Плаття здавалося випрасуваним ідеально, ніби вона їхала в суд з Турівської – офісу своєї політсили.

Виглядала дещо втомленою, проте, як ми побачили пізніше, гострота сприйняття та швидкість реакції були не гірші, ніж у одного-єдиного на сьогодні свідка, вайлуватого та ситого міністра закордонних справ Костянтина Грищенка.

До суду завітала майже об’єднана опозиція

Щоб потрапити на це перше після п’ятничного арешту Тимошенко слухання справи, слід було займати під Печерським судом чергу за півтори-дві години до початку засідання. Коли о восьмій ранку я йшла по Хрещатику, то відзначила, що зазвичай сонна в такий час центральна вулиця була повна народу. Усі рухалися до Печерського суду й гомоніли про Тимошенко. Великі групи людей розтягнулися від метро аж до магазину «Унітод Бенетон» (так з легкої руки Калашникова тепер називають бутік «Юнайтед Бенетон», сама чула по телевізору, як він його назвав, відвойовуючи там місце для антитимошенківському мітингу).

Потрапити на суд було маленькою перемогою. Біля входу до суду штовхалися та обмінювалися люб’язностями депутати й журналісти. Уже о десятій годині сидіти в залі було ніде. Але така сумна подія, як арешт Тимошенко, таки справила неабиякий вплив на опозицію. До зали, широко усміхаючись, зайшов Арсеній Яценюк. «Добрий день, Юліє Володимирівно!» Вона теж усміхнулася й відповіла на привітання. Разом з ним завітав лідер фракції НУ-НС Микола Мартиненко. Тут же були Анатолій Гриценко і Борис Тарасюк. Кожен з вищезгаданих нардепів неодноразово критикував лідера БЮТ, але цей судовий процес та її арешт змусили всіх стати під одні прапори (принаймні під час суду). На гальорці посадили священиків (не Московського патріархату).

Бютівці не гаяли часу ці дві доби, поки Тимошенко сиділа в СІЗО. Вони облаштували наметове містечко і загалом провели чималу оргроботу.

Наталія Королевська передавала адвокату Юрію Сухову клопотання про взяття на поруки від діячів та Героїв України.

– Юля, Руслана Лижичко та Сашко Пономарьов переказували вітання. Кажуть, що вірять у перемогу, – сказав хтось із колег Тимошенко.

– Я теж вірю.

У товстій теці адвоката Юрія Сухова були офіційно оформлені десятки клопотань про взяття на поруки від священників, нардепів, дисидентів, артистів...

Юлія Тимошенко, поки не розпочалося засідання, трохи поговорила з журналістами.

Про умови в СІЗО не поширювалася. Сказала, що не скаржиться. Коли запитали про те, з ким сидить, сказала, що в СІЗО перебувають тисячі ні в чому не винних людей, а лише незгодних із владою.

– Я дякую всім, хто мене підтримував, - заявила вона. - Тим, хто лягав під колеса автозаку, хто виходив на мітинги. Завдяки вам цю подію побачив світ. Я не чекала такої потужної реакції від міжнародної спільноти.

Засідання почалося з клопотання адвоката Сухова про зміну запобіжного заходу. Далі – процесуальний обмін аргументами та думками, запитання Кірєєва до Тимошенко, чи підтримує вона клопотання адвоката.

Тимошенко зробила заяву:

– Пан Кірєєв знає, що в моїх діях немає складу злочину. Але він за негласним дорученням своїх керівників ламає не мене, а мою незалежну країну. Я ні про що просити вас не буду. Ваші костоламні засоби не зроблять мене винуватою. Виконуйте замовлення. Від ваших ритуальних слів нічого не зміниться.

Кірєєв оголосив перерву для розгляду клопотання. А через півгодини відмовив.

Тоді адвокат оголосив інше клопотання. Вище духовенство Української православної церкви, предстоятель УПЦ КП патріарх Філарет, настоятелі Михайлівського монастиря та Володимирського собору, керівництво українських католиків та керівництво протестантської церкви Євангельських християн-баптистів просили взяти Тимошенко на поруки. Причому богослови покопалися в посланнях та псалмах, очевидно, думаючи, що, зібравши біблійні висловлювання про неправедні суди, розбудять совість пана судді. «Коли за Тимошенко поручається священство, то поручається вся паства. Ми просимо про передачу на поруки від імені всіх парафіян нашої церкви. Усі вони поручаються», – такими словами переконували клірики Кірєєва. Але, знову оголосивши перерву, Кірєєв не знайшов підстав для звільнення.

Тоді адвокат оголосив нове клопотання – від іншої категорії прохачів. Від письменників, інтелектуалів та дисидентів (тут були і Матіос, і Возняк, і Калинці, і Маринович, і Ада Роговцева), а також від народних депутатів України, які хотіли взяти Тимошенко на поруки. Кірєєв пообіцяв розглянути після допиту свідка та запросив до зали суду главу МЗС Костянтина Грищенка.

Ще один ВІП-свідок

Костянтин Грищенко

Костянтин Грищенко на час підписання контрактів був послом України в РФ.

Він почав дипломатично:

– Газової кризи 2009 року можна було б уникнути, якби в грудні 2008 року відбувся візит тодішнього Президента України Віктора Ющенка до Росії.

Попри те, що Росія очікувала, цей візит не відбувся.

Можна було б уникнути кризи, яка після Нового року стала причиною загострення відносин між Україною та низкою інших країн, зокрема Росії.

Легкий наїзд на Ющенка навряд чи відбивав істину: український президент був фактично нев’їзний до Росії…

Далі пан міністр узявся за підсудну. Його «вільні та детальні покази у газовій справі» по суті були виснажливим і монотонним монологом на тему, що екс-прем’єр-міністр не мала права видавати директиви на переговори НАК «Нафтогаз України» з російським ВАТ «Газпром» без їхнього затвердження на засіданні уряду.

– Коли йдеться про питання життєзабезпечення держави, без колегіального рішення, як це визначено законодавством, прем’єр-міністр не може приймати одноосібне рішення. Прем’єр-міністр може давати будь-які доручення лише на основі колегіального рішення. Без цього ви порушуєте внутрішню процедуру. Ви можете підписати будь-яку міждержавну або міжурядову угоду, але несете повну відповідальність за те, що підписуєте. При вирішенні тих питань, від яких залежить майбутнє країни, аргументація мала була висловлена чітко й зрозуміло, хоча б своїм колегам. Коли цього немає, виникає сумнів – для чого здійснюється цей захід, – розмірковував Грищенко.

– Назвіть хоча би один документ, який забороняє мені вести переговори та приймати рішення? Будь ласка, процитуйте хоча б один абзац якого-небудь документа, у якому сказано, що моя робота потребує директив, – сипала Тимошенко запитаннями, сама про цьому цитуючи закон про Кабмін та відстоюючи свої права на проведення переговорів.

– Юліє Володимирівно, я сам двічі член…(очевидно, Кабміну. – Авт.).

Депутати з гальорки зареготали…

– Коли, наприклад, посадовій особі прийде в голову віддати Сумську область, то він не зможе це зробити, бо для цього об’єктивно існують запобіжники…

– А де ж був запобіжник, коли ви Севастополь на 25 років віддавали? – запитували нардепи.

– Скажіть, Азаров підписав шість рамкових угод щодо нашої ГТС, де директиви Кабміну? Ці угоди теж можуть призвести, як ви кажете, до глибинних, серйозних, непередбачених наслідків? – запитувала Тимошенко.

Цей бліц хоч трохи пожвавив нудну промову міністра.

– Скажіть, скільки коштував газ, коли Ющенко відкликав з переговорів Дубину, ви ж були заступником секретаря РНБО? – поцікавилася Тимошенко.

– Не знаю, – казав міністр.

– А яка ціна називалася на газ після Нового року? – знову запитувала Тимошенко.

 І цього міністр закордонних справ, заступник голови РНБО та посол України в РФ в період кризи не знав. Точніше, казав, що не знає.

Людина, яка переконувала нас, що гострої необхідності в підписанні контрактів не було, стверджував, що не знав етапів цієї війни. Далі пішов блок запитань про причетність міністра до «РосУкрЕнерго».

І тут, роздратувавшись, міністр скотився до «жартів»:

– Юліє Володимирівно, я з міжнародних питань, а ви в газі… Почитайте міжнародні нормативні акти зараз, коли у вас багато часу… Та я був послом, коли ви з Лазаренком працювали… Та ваше ЄЕСУ…

Такі ВІП-свідки, як Азаров і Грищенко, не знаходять для діалогу нічого іншого, як згадати ЄЕСУ. Хоча до цієї справи воно не має жодного стосунку. Насамкінець адвокат Юрій Сухов заявив, що міністр закордонних справ не може вважатися свідком у справі екс-прем’єр-міністра, оскільки не надає конкретних фактів, які б стосувалися підписання газових угод з Росією у 2009 році.

– Жодної фактичної відповіді не було. Усе що сказав Костянтин Іванович, не може бути використане для формування обвинувачень», - сказав Сухов.

Однак обвинувачення заперечило. Допит було продовжено.

Урешті-решт один із присутніх у залі підвівся і звернувся до суду: «У мене запитання до головуючого. Як ви ведете засідання? Чому не вимагаєте від свідка конкретних відповідей? Це лекція, яку читає міністр. Так, я порушив порядок у залі, але ви порушили його більше разів, ніж я». Після цієї заяви чоловік залишив судове засідання.

Утім, на одне запитання Грищенко відповів ствердно. Коли його запитали, чи був він заступником голови Республіканської партії Юрія Бойка (одного з отців РУЕ), той відповів: «Був».

Коли пан міністр покинув суд, була п’ята година. Кірєєв знову оголосив перерву, щоб розглянути клопотання адвоката.

Олександр Тимошенко: «Вона, на щастя, моя дружина»

У коридорі я побачила чоловіка Юлії Володимирівни Олександра Тимошенка. Він під час засідання стояв навпроти дружини. Не знаю, як витримав щонайменше п’ять годин, не присівши.

– Скажіть, як ваші дружині вдалося впоратися в тих умовах із зачіскою?

– Бачте, справилася, – усміхнувся він.

– Чи ви мали час поговорити з нею у п’ятницю?

– Ні. Обняв, перекинулися парою слів.

– А як донька все переживає?

– Ми всі переживаємо це важко.

Після перерви суддя відмовив у клопотанні щодо взяття на поруки (не побачив достатніх підстав) та розглянув клопотання Юрія Сухова. Сухов просив завести в справу адвоката Миколу Сірого (всі, хто раніше були захисниками, продовжують працювати у справі як консультанти. Очевидно, такий підхід – періодична заміна адвокатів – команда БЮТ вважає ефективним). А ще попросив, щоб суддя допустив як захисників Євгенію Тимошенко-Карр та чоловіка Олександра Тимошенко.

Зал не стримав здивування, коли суддя дозволив.

– Хто вам Юлія Тимошенко? – запитав Кірєєв Олександра Тимошенка.

– Жінка моя, на щастя, – відповів той.

Євгенії Тимошенко не було, вона мала прийти на наступне засідання. Це клопотання щодо родичів було зроблено майже без надії на схвалення, але з однією метою. Аби підсудна могла з ними бачитися. Так нам пояснили бютівці. Судові засідання та перерви в них дають такі можливості.

…Засідання завершилося. Суддя дав захисту день перерви.

У дворі Печерського суду готувалися вивозити в СІЗО Юлію Тимошенко в автозаку. Знову побачила щільні ряди «Беркуту», знову плачі на вулицях та скандування: «Юля!» Виводячи автозак з двору, беркутівці розчищали прохід та перевертали смітники, залишаючи після себе купу бруду.

 

 

Маша Міщенко

Фото УНІАН