Суд над Луценком: ключовий свідок від обвинувачення порівняв допити в ГПУ з жахами Афганістану

Мельник не тільки відмовився від своїх попередніх показів і став на бік екс-міністра, а й розповів про особливості допиту в прокуратурі… Справа Луценка розвалюється «великими каменями»…

Мельник не тільки відмовився від своїх попередніх показів і став на бік екс-міністра, а й розповів про особливості допиту в прокуратурі… Справа Луценка розвалюється «великими каменями»…

Досудові покази сфальшовані?

У справі екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка триває допит свідків. У п’ятничному засіданні, яке розпочинається о 8:15 ранку, першим з’являється колишній заступник начальника департаменту розвідувально-пошукової діяльності з тилового забезпечення МВС України Сергій Левченко. Він знову свідчить у епізоді з водієм Луценка.

Левченко розповідає, що особливо не вникав у питання працевлаштування Леоніда Приступлюка і думав, що той раніше працював у органах внутрішніх справ. Він також додає, що Приступлюк був оформлений у МВС на законних підставах і без вказівки Луценка.

– Ні, не було такої вказівки. Ми з міністром спілкувалися тільки з питань кримінальних справ, і то тих, які стояли в міністра на контролі, – запевняє свідок.

Левченко, як і більшість його попередників-свідків та потерпілих, відмовляється від своїх показів у досудовому слідстві на користь Луценка. Зокрема відзначає, що не казав про незаконне оформлення на роботу Приступлюка.

– Я не міг дати такі покази, тому що я особисто наказ (про його працевлаштування. – Авт.) не читав, – зазначає свідок.

Каже, що також не казав на досудовому слідстві, що в разі відмови підписувати документи щодо Приступлюка в нього могли виникнути проблеми на службі.

З тривалістю допитів теж виникає неув’язка. У протоколах зазначено, що допити Левченка тривали не більш як годину, але в суді свідок стверджує, що він перебував у прокуратурі досить довго, а останній раз його взагалі допитували у вихідний.

Прокурори цікавляться, чому Левченко підписав покази, які тепер вважає неправдивими.

– Я не казав, що вони повністю неправдиві. Але під час допиту в нас із слідчим виникала полеміка з різних питань. Протокол не я писав. Його писали з моїх слів. Мені – аби швидше покинути стіни прокуратури… Я підписував, не читаючи, часу вже не було, 4-5 годин ішов допит.

Свідок розповідає і про традицію МВС оформляти водіїв міністрів у згадуваний департамент, адже їм треба було мати доступ до державної таємниці.

– Особисто я знав, що водії майже всіх міністрів працювали в нашому підрозділі. І не тільки міністрів, а й заступників міністрів… Цю практику запровадив не Луценко.

Відповідь Луценка Могильову: “Ті, хто шукає крайніх, – мокрожопі поци”

У перерві після допиту Левченка Юрій Віталійович намагається зробити заяву для журналістів у відповідь на звинувачення Могильоваза ганьбу в Одесі. 

– У зв’язку з трагедією в Одесі я маю заявити таке… – розпочинає ЮВ.

– Юрію Віталійовичу, ну, будь ласка! – намагається запинити його конвой.

І щоб уникнути поширення інформації з перших вуст, грифонівці одразу починають видаляти журналістів з залу.

– Засідання немає, виходьте, – вигукують міліціянти, відтискаючи нас до виходу.

– Після того, як у результаті так званої спецоперації МВС в Одесі ми отримали… – тут Луценко на мить замовкає, не доказавши фрази, бачачи, що журналістів уже майже не лишилося і конвой видаляє останніх. – Я вам напишу заяву і передам через адвокатів. Скажу лише одне. Я старався не коментувати ситуацію в Одесі, бо імідж МВС і так висить на волосині. Але після того, як мене роблять ще й крайнім за два трупи наших бійців, я можу сказати лише одне: в Одесі людей, які не вміють працювати, називають поцами. А тих, хто шукає крайніх – мокрожопими поцами. Оце Могильов.

Згодом Луценко через прес-службу передав журналістам документи, які підтверджують, як щороку в Україні проводилося не менш як п’ять антитерористичних навчань, зокрема і в Одесі.

“Причиною трагедії стала не слабка підготовка спецназу МВС і не відсутність спецзасобів, а повна відсутність професіоналізму керівників відомства. Саме вони мали б знати, що затримання особливо небезпечних злочинців, які можуть мати зброю, доручається «Соколу» УБОЗ, – пише Луценко. – Саме вони мали б врахувати, що при потребі, за відсутності «Соколу», використання «Беркута» допускається лише в бронежилетах та з автоматичною зброєю… Затримання злочинців у готелі теж мало проводитися відповідними антитерористичними підрозділами «Сокіл» УБОЗ і «Омега» Внутрішніх військ. При необхідності – у координації з «Альфою» СБУ. Те, про що я кажу, – прописні істини для будь-кого, хто працює в МВС. Як виявилося – це невідомо нинішнім горе-керівникам системи. Усе, що виходить за рамки заробітку кадилака або виконання вказівок Адміністрації президента, скидається на самоплив. Звідси – жертви беззахисних міліціонерів в Одесі, яких кинули напризволяще. Звідси – загиблий у київському райвідділку студент. Міліція під керівництвом Могильова стає смертельно небезпечною і для своїх, і для навколишніх. У цих обставинах виступи Могильова, які ми чуємо, є аморальними”.

Ключовий свідок розповів про кромішнє пекло в ГПУ

Після перерви Луценко звертається з клопотанням до суду, аби той допитав слідчих ГПУ Войченка, Деркача та Макарчука для встановлення істини, бо розбіжності показів з протоколами допиту стають уже традицією, а не винятком. До цього переліку ЮВ додає і прокурора Зінченка, який на момент досудового слідства був наглядовим прокурором.

Вовк радиться на місці й вирішує відмовити. Передчасно, мовляв.

До залу викликають ключового свідка – колишнього помічника екс-міністра внутрішніх справ Валерія Мельника. Кажуть, саме на його показах прокурори і будували всю піраміду обвинувачення екс-міністра.

Мельника викликають уже не вперше. Раніше він не з’являвся в суді, посилаючись на стан здоров’я, і писав на ім’я судді Вовка заяви, аби його покази, які він дав на досудовому слідстві, зачитали в суді без його участі. Захист і Луценко обурювалися. На попередньому засіданні ЮВ навіть запропонував привести Мельника приводом. Утім, сьогодні він прийшов сам, приємно здивувавши своїми показами захисників і підсудного та загнавши в глухий кут прокурорів.

– Коли проводився допит, я був дуже хворий. І просив слідчих, щоби слідство перенесли. Але мене ніхто не слухав, – починає Мельник. – Якщо є можливість, я хотів би, щоб суд зачитав мої покази, які я давав на попередньому слідстві.

Вовк пропонує йому самому оглянути свої покази.

– Ваша честь, у протоколах, не знаю, чому так сталося, багато моїх свідчень перекручено. Напевно, слідчий, який вів справу, переформулював усе, як йому було потрібно, – звертається Мельник до Вовка, ознайомившись із показами в томах справи. – Я за два тижні до першого допиту переніс важку операцію, у мене була підозра на онкологію. Я просив слідчого відпустити мене в госпіталь, щоб отримати ліки й уколи… Допитувати хвору людину з 9-ї години ранку до 9-ї вечора, ганяючи з кабінету в кабінет, – це знущання. Я думав про одне: як вийти з цих кабінетів і отримати ліки… Я читав ці протоколи, старався уважно, але в мене в очах були метелики, я не міг розібрати, що там написано. Дочитався до того, що перекреслив ці протоколи на першому допиті, розвернувся й пішов. Вони (слідчі. – Авт.) бігли за мною до самого виходу. Я був весь мокрий у крові, зробив перев’язку, син мене забрав і повіз у госпіталь. Вони дзвонили мені у п’ятницю, суботу, неділю. У понеділок змусили приїхати, щоб я вичитав свій протокол. Так я давав свідчення у прокуратурі.

Мельник передає Вовку медичні документи, які підтверджують, де й коли йому робили операцію, який у нього був діагноз тощо.

Даючи вільні покази, Мельник запевняє, що жодних вказівок від Луценка з приводу працевлаштування в МВС Приступлюка не отримував.

– Вказівок прямих я від Юрія Віталійовича не отримував. Він лише сказав у кабінеті, що треба визначитися з місцем перебування (у МВС) водія. Я передзвонив у кадри і спитав: як раніше водії приймалися на службу? Мені сказали, що всі водії раніше приймалися в департамент розшукової діяльності, оскільки мають зберігати державну таємницю.

Свідок запевняє, що Приступлюк був оформлений “згідно з чинним законодавством”.

– Я по-іншому не можу назвати, як криве дзеркало, своє свідчення, нібито я розмовляв з Юрієм Віталійовичем по гучномовному зв’язку. Це абсурд! – продовжує Мельник. – Вести розмову з міністром, щоб чула вся вулиця Богомольця (гучний зв`язок у нас виходить на вулицю) – я цього не розумію! Я вибачаюсь за помилки, які допустив слідчий з особливо важливих справ ГПУ – але не казав я цього і не було цього в дійсності.

Мельник з надривом каже, що досі не може прийти до тями через вимушені свідчення в суді про те, що “нібито міністр щось неправильно зробив”. І знову згадує жахи допитів у прокуратурі.

– Кажу, мені потрібно отримати укол чи поміняти пов’язки – нуль емоцій. Кромішнє пекло було в Афганістані, але я це пережив. Більш кромішнє пекло я пройшов у Генеральній прокуратурі. Вибачте мені прокурори, якщо я вас образив.

Зал ледве стримує сміх...

Далі Мельник безапеляційно заявляє, що свідчення, які він дає сьогодні, – правдиві.

Прокурори бажають почути історію знайомства Мельника з Луценком (вони разом працювали в Соцпартії). Потім переходять до працевлаштування Приступлюка.

– Чи спілкувалися ви з Прилипком (начальник департаменту. – Авт.) щодо призначення Приступлюка? – питає прокурор.

– Так, я спілкувався з Прилипком. І він мені сказав, що існує практика в міністерстві протягом 20 років: завжди водії міністра працюють в оперативно-пошукових службах. Чітких вказівок я не давав, просто сказав – треба визначитися, де він (Приступлюк. – Авт.) буде працювати.

– Скільки скарг було подано вами в ході досудового слідства на неправомірні й незаконні дії слідчого? – цікавиться прокурор Зінченко.

– Про які скарги ви говорите, коли людина була однією ногою на кладовищі? – обурюється свідок. – Стидно говорити в суді, але для мене тоді було важливо втекти і зробити собі перев’язки.

– На вас після закінчення досудового слідства ніхто не намагався чинити тиск? – запитує адвокат Олексій Багенць.

– Було два телефонних дзвінки. Мені сказали, треба говорити те, що я казав на досудовому слідстві. Я сказав, що не пам’ятаю, що було на досудовому, і скажу те, що було насправді.

– Хто це дзвонив? – уточнює Баганець.

– Я подивився на номер телефону… Це був номер слідчого прокуратури на Подолі, а як представився… Чи Сергій Олександрович, чи Олександр Сергійович…

– Сергій Олександрович – ім`я та по батькові слідчого Деркача, – тихенько зауважує дружина Луценка Ірина.

Ірина Луценко: піраміда, побудована прокуратурою, почала розсипатися величезними каменями

Сьогодні вона, як і решта захисту, могла полегшено зітхнути. Покази Мельника – це відкол величезного шматка обвинувачення.

– Чесно кажучи, навіть Юра був здивований тим, що казав Валерій Гордійович. Ми думали, що людину настільки залякали, що вона не має сили волі зізнатися в тому, що вона просто оббрехала чоловіка, – ділилася враженнями після засідання Ірина Луценко. – Але ми побачили шокуючі факти про поведінку прокуратури, яка хворій людині – два тижня після операції (стікала кров’ю, як Луценко свого часу після голодування стікав кров’ю), не дала можливості підлікуватися, а тиснула, використовуючи її слабкість, і садистськими методами вибивала з неї покази. Це справжній поступок – прийти і заявити, що зараз він каже правду. Ми дуже задоволені. Це основний свідок, на нашу думку, від якого починалися всі брехливі свідчення прокуратури. Сьогодні піраміда, побудована прокуратурою, не те що захиталася, а почала розсипатися величезними каменями.

Водночас прокурор Клименко, який завжди не проти поговорити перед телекамерами, сьогодні вперше відмовився спілкуватися з пресою, мовчки пробігши повз журналістів.

Далі буде.

Анна Ященко

УНІАН в Google News