Чи врятує Януковича підвищення статусу російської мови

«Я завжди за президента Ющенка говорив в ефірах, на вчених радах російською мовою, - сказав Головаха. - А зараз, відколи знову включили двомовність як політичний інструмент, то перейшов на українську»...

Якщо в Гугл вбити фразу: “Янукович пообіцяв російській мові статус державної”, то пошуковик видасть більше ста тисяч посилань з інтерпретацією інтерв`ю Віктора Януковича від 19 березня ІТАР-ТАРС. Ці інформації рясніють розлогими цитатами гаранта Конституції, втім основний месидж виписаний у заголовку “російській мові обіцяно статус другої державної”... Гортаючи посилання, серед інших сторінок я знайшла сторінку російської Вікіпедії, яка мала ілюструвати важкий шлях боротьби російськомовної “меншини” за статус другої державної. Читаючи повну маніпуляцій та суб`єктивних оцінок історію кривавої боротьби російської народу проти українського поневолення на теренах держави Україна серед іншого, мене цікавило, яка сума федерального бюджету Російської Федерації витрачається на проект під назвою “боротьба за другу державну”, скільки конкретно грошей виділяється на медіа-супровід боротьба за другу державну та й, зокрема, на написання такої історії. У цій історії з небуття витягують якісь проросійські політичні мікроблоки та якісь диванні партії, назви яких автори сторінки навіть не здатні розшифрувати. Тут описують прихований конфлікт на “языковой почве” та описуються всілякі там смс-реферндуми та іншу художню самодіяльність всіляких “русских общин” про другу державну мову. Цікаво, що Галичину тут називають “субрегион Галиция”.

Одним словом, якщо раніше, я була переконана у тому, що “введення другої російської мови” це виключно передвиборчий заїжджений інструмент українських політичних партій, аби сподобатися Південному Сходу, то сканування Інтернету переконало мене, що “боротьба за двомовність” залишається інструментарієм російської зовнішньої політики. Двомовні журналісти України не дуже всерйоз сприймали боротьбу російських можновладців за права “русскоговорящих”. Автор цих рядків колись іронічно відповів російському МЗС, що російськомовних громадян України ніхто не дерусифікує і живуть вони із російською мовою у повній згоді.

Цікаво, що нібито обіцянка президента другої державної з`явилася акурат в той самий день, коли письменник Максим Кідрук виклав в ютуб ролік, де веселі аборигени з Намібії весело виспівують: “Азаров, ай-яй-яй. Азаров, коли ти вивчиш мову”.

Але, як показують події: жарти перестають бути жартами, коли маніпулювати починають словами президента.

Першою реакцією, після того, як я прочитала, що президент пообіцяв російській мові статус другої державної було бажання набрати телефони наших культурних діячів, авторитетів та інтелектуалів аби ті із властивою їм прямотою та щирістю нагадали Віктору Федоровичу, що він президент держави Україна. Деяким з них навіть направила листи. Потім, зібралася набрати політологів, які б нагадали президенту, що рік тому 9 березня 2010 року він заявив, що українська мова буде розвиватися, як єдина державна.

Потім, я пригадала, що наш президент України Леонід Кучма умів з`їздити до Москви так, що все Росії пообіцяти: і ЄЕП і другу державну, а потім подзвонити Путіну та сказати: “Вибач, я хотів всією душею, але парламент не згодний”. Першою ластівкою-ознакою подібної поведінки стала заява Олександра Єфремова, лідера фракції Партії Регіонів, який сказав, що він в парламенті не бачить трьох сотень голосів для надання російській мові статусу другої державної.

 Цікаво, що раніше нардепи не виключали, що для внесення змін до Конституції, для зняття мораторію на продаж землі триста голосів би знайшлося, а для другої державної, ну ніяк.... Потім я зайшла на сайт президента, який оприлюднив повний текст інтерв`ю і теж не побачила прямої обіцянки ввести другу державну мову. Там є цілком обтічне формулювання про те, що в в Європі прийнята Європейська хартія про мови, по-моєму, Росія її ратифікувала й Україна теж. І відповідно до цієї хартії прийнято закон. “Пристрасті навколо цього питання розпалюють політики. Цей закон зареєстрований, його буде розглянуто і прийнято. І в цьому зацікавлена Україна, її населення, яке розмовляє здебільшого двома мовами - українською і російською”. Коли я читала відповіді президента, що в Україні “немає, і не існує в нас цієї проблеми”, то це скидалося на старі інтерв`ю Кучми, який розмірковував про двомовність, а потім “динамів” Кремль .

Я для цікавості набрала набрала телефони наших правників, запитати, чи бачать вони план реалізації впровадження російської мови, як другої державної.

- Відповідно до 10 статті Конституції єдиною державною мовою в Україні є українська мова, - сказав один з найбільш шанованих експертів-правників Олександр Барабаш, — Чи можливо ввести в Конституцію другу державну? Для цього необхідно внести зміни у Конституцію у порядку, передбаченому законом. А процедура прийняття змін до Конституції передбачає особливий порядок внесення. Президент або 300 депутатів повинні внести цю поправку. Ця поправка повинна пройти читання на двох сесіях парламенту. Потім обов`язковий референдум. Будь-який інший механізм внесення змін буде натикатися на суперечність із Конституцією. З цього приводу вже були рішення КС. Інакший спосіб прийняття поправки призведе до політико-правового конфлікту .

Я вважаю, що питання двомовності - це чиста спекуляція. На Заході у цивілізованих країнах двомовність зобов`язує усіх чиновників, поліцейських, поштарів, суддів володіти двома мовами. Це не право чиновників говорити однією (у нашому випадку російською мовою), а обов`язок володіти двома мовами. Тобто громадянин може вибирати будь-яку з двох мов. І тому, коли хтось з чиновників каже про другу державну, я хочу сказати: “Вивчи українську”. Двомовність така, якою вона є в Європі, передбачає прийняття всіх документів, всіх нормативних актів одночасно на двох або на трьох мовах і всі вони повинні бути ідентичними до останньої коми, бо всі мають однакову юридичну силу. Ви б бачили, наскільки складним є прийняття законів у Швейцарії, все одразу ж приймається на трьох мовах. Там же потрібно не лише прийняти документ, а й забезпечити ідентичність у різних текстах. Якщо технічна сторона нікого не засмучує, то - прапор в руки. Чиновникам - вивчити українську мову, а потім перевести нормотворення на дві мови. Президент повинен видавати укази на двох мовах — одночасно. Кримським міським радам необхідно перейти на нормотворення на двох мовах — одночасно.

А наші політики подають двомовність, як дозвіл російської одномовності. Ті, хто сьогодні не знає та не хоче знати української мови хочуть, щоб їхні незнання відповідали нормам закону. В європейській практиці це право громадян, але це обов`язок для чиновника. Якщо у Львові ви звернетеся до чиновника російською мовою, то будь-який чиновник відповість вам або російською або українською. А ось у Севастополі навряд чи на моє запитання української мені будуть здатні відповісти українською. Двомовність вже існує. Правда, з ухилом у російську.

Віктор Мусіяка, один з батьків Конституції:

Я не хотів би вірити, що президент міг би такі речі заявляти про дві офіційні мови. Мова міжнаціонального спілкування у нас - російська, державна - українська. Якби президент щось таке сказав, то це означало, що він не державознавець. І це міг би бути страшний прокол... Це означало міняти Конституцію. Звичайно, за роки його правління ми неодноразово приймали закони із антиконституційними положеннями. Можливо розраховуючи оці антиконституційні положення закріпити новою Конституцію... Але виробляти таке із десятою статтею Конституції здається мені просто неможливим. Я не вірю, що хтось може ініціювати такі ідеї... Хоча перед виборами окремі політики могли би робити що завгодно, щоб потрафити уявному електорату. Але привнесення таких ідей може викликати непередбачені процеси у суспільстві.

***

Оскільки президент, цілком туманно відповідаючи на питання щодо другої державної згадував Європейську хартію про мови, яка нібито допоможе прийняти статус російської мови, як офіційної, то ми зв`язалися із народним депутатом України Романом Зваричем, який був доповідачем в парламенті при ратифікації Європейської хартії . Ми поцікавилися, чи існує правовий механізм, який зможе надати російській мові статусу офіційної російської мови.

- Якщо існує правовий механізм введення другої офіційної мови, то це для мене це велика загадка. Хартія не дає механізму запровадити другу офіційну мову. До речі, я не знаю, що таке “офіційна мова”. Десята стаття Конституції передбачає існування державної мови і в частині другої цієї статті написано, що це українська мова. Фактично окремим статусом наділяється російська мова.

Тобто Конституція дає юридичне елегантне трактування, обіцяє вільний розвиток російської мови. Ніде не згадується, що таке офіційна мова. У Хартії передбачається можливість наділяти особливим статусом не мови національних меншин, а, назвемо так “меншинні мови”. Так воно називається в оригінальному документі. Тобто, держава обіцяє захист мовам, які є на межі зникнення. Це чітко визначено у вступній частині. Російська мова у ратифікаційному документі значиться як така, що держава бере обов`язок її захищати, разом із шістнадцятьма іншими мовами. Російська мова за цією хартією не має окремішнього статусу. Можливо, президент у своєму інтерв`ю мав на увазі, що він планує використати механізми Хартії, щоб серед тих шістнадцяти мов, які ми зобов`язалися захищати, виділити російську мову, наділивши її якимось окремим статусом, який би казав про те, що це є офіційна мова. Серед країн, які ратифікували Хартію, немає такого випадку, щоб держава наділяла мову, яка зникає, якимось офіційним статусом. Але хоч і з певною натяжкою можна говорити, що російська мова і зараз має офіційний статус, про який говорить президент. Більше того, у Хартії майже в імперативній формі сказано, що розвиток отих “меншинних” мов, не повинен відбуватися за рахунок (чи на шкоду) державній мові. Що мав на увазі президент, коли казав про зв`язок Хартії та так званого офіційного статусу російської — не знаю. Я дуже поважаю цю державу і мені не хотілося би думати, що її президент не знає таких елементарних речей. Те, що робили оці обласні ради, які носилися із регіональними мовами говорить про їх невгамовний юридичний нігілізм.

Ми спробували сьогодні додзвонитися до членів фракції Партії Регіонів із проханням потрактувати слова президента, та відповісти, чи було твердження про двомовність вільною інтерпретацією російських медіа. Втім мобільні телефони не відповідали. Але оскільки опозиційні політики вважали, що обіцянка двомовності це передвиборчий хід президента, то ми вирішили поцікавитися, чи здатне зараз питання двомовності мобілізувати електорат Партії Регіонів.

Соціологічний моніторинг «Українське суспільство»,зроблений фахівцями Інституту соціології НАН України, показав, що більшість українців не є прихильниками ідеї надання російській мові офіційного статусу.

Ми поставили це саме запитання соціологу Євгену Головасі, який відомий м`яким ставленням до двомовності:

Впровадження другої державної мови не здатне серйозно вплинути на рейтинг Партії Регіонів. Це не таке нагальне, життєво необхідне питання. Це навіть для електорату Південного Сходу не надто важливе запитання. Тож навіть її запровадження не подіє на громадську думку. Та принципово це не змінить ситуацію. У мене завжди було м`яке ставлення до двомовності, але я не вважаю, що зараз час піднімати цю тему. Російська мова не має в Україні жодної загрози. Але позитивне вирішення питання ще тісніше прив`яже нас до Росії. І проблематизує питання євроітеграції. Викличе зворотну реакцію у західних регіонах, центрі поглибить диференціацію. Моя позиція незалежно ні від чого полягає тільки у тому, що країна інтегровано може прийти лише до ЄС. Оскільки проти цього не виступає жоден регіон України. А що стосується Росії, то якщо є її підтримка у одному регіоні, то в іншому - нема.

Мова це глибинно чутлива тема. Мова - це спосіб самовираження, тож коли кажуть, що твій спосіб самовираження робить тебе недопатріотом, то це дуже ранить. Колись я сказав: “не варто брати за язик”. Але навряд чи мова зараз може об`єднати людей.

Зараз людей цікавить: куди ми йдемо. Щодо мене особисто, я завжди під час президентства Ющенка говорив в ефірах, на вчених радах російською мовою. А зараз, відколи знову включили двомовність як політичний інструмент, то перейшов на українську.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News