Біло-сині і помаранчеві: гра в електоральні ворота

Виборча кампанія має власну логіку, далеко не завжди сумісну зі здоровим глуздом. І основний принцип цієї логіки: потрібно своїх піарити по-білому, а чужих – по-чорному...

Навіщо збирається нелегітимний парламент, розпущений Президентом через відсутність необхідних для його нормальної роботи 300 депутатів (31 народного обранця бракує)? Навіщо гучно приймається закон про скасування пільг та недоторканності народних депутатів, якщо він абсолютно точно не вступить в силу (Президент не підпише)? Навіщо голосуються зміни до Конституції, яких Конституційний Суд не прийме до розгляду?

З іншого боку, навіщо того ж дня Рада національної безпеки і оборони рекомендує уряду звільнити міністра з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича та міністра транспорту та зв’язку Миколу Рудьковського, навіщо їхні "голови" на засіданні цього органу вимагає сам Президент Віктор Ющенко, якщо заздалегідь було відомо: Янукович „своїх хлопців” не здасть?

Навіщо такі віртуальні і відірвані від реальної дійсності акції?

А відповідь дуже проста: виборча кампанія надворі. Вона має власну логіку, далеко не завжди сумісну зі здоровим глуздом. І основний принцип цієї логіки: потрібно „своїх” піарити по-білому, а „чужих” – по-чорному. При цьому для політиків анітрохи не важить, чи ті піар-акції хоч трохи співвідносяться з реальністю.

Ця звихнута на погляд нормальної людини передвиборча логіка невблаганно перетворює найвищі органи державної влади України на примітивні піар-майданчики. Ще б пак, адже кожне слово, сказане на засіданні ВР або РНБОУ автоматично отримує гучний резонанс у ЗМІ. От і починають депутати коаліції з парламентської трибуни голосно „соромити” опозицію, яка, мовляв, лише біг-борди розвісила про скасування недоторканності, а сама не прийшла до сесійної зали і не проголосувала. А Президент з командою „чмурять” на РНБОУ не останніх „біло-голубих” політиків, які, за словами глави держави,  „несуть пряму персональну відповідальність за серйозні провали у сферах їх компетенції".

І що цікаво: обидві сторони політичного протиборства чудово розуміють мотивацію такий дій, але... Але лише стосовно дій супротивників. У своєму оці вони ніяких таких „дровиняк” не бачать. Скажімо, В.Янукович прокоментував рішення РНБО наступним чином: "Якщо таке рішення приймається за 20 днів до виборів, воно є чисто політичним". У свою чергу, Президент наголосив на нелегітимності Верховної Ради і запевнив, що після цього зібрання депутатів "нічого не зміниться".

Але повної конгруентності між опонентами все ж таки не спостерігається. Адже основний месидж „біло-голубих” з докором „помаранчевим” „чому не прийшли?” є суто віртуальним. Як могли прийти і голосувати люди, які вже не є народними депутатами, які склали повноваження і здали свої посвідчення та картки для голосування? Нереально. А от месидж Президента, незважаючи на те, що названі міністри, звичайно ж, не будуть зняті до виборів, має абсолютно реальні підстави: "Рудьковський не вжив заходів для підвищення безпеки на залізниці, Шуфрич не зміг відповідально зреагувати на численні стихійні лиха, що відбулися останнім часом у багатьох регіонах України". А звідси і певний піар-виграш команди Президента і пропрезидентської політичної сили.

Адже надмірна віртуалізація піару надає месиджам „казковості”, а самих їхніх „продуцентів” іноді робить просто смішними. Зокрема, так сталося із знервованим після засідання РНБОУ Рудьковським. Коли міністр заявив про „підготовку секретаріатом президента масштабної катастрофи з людськими жертвами”, серед журналістів пролунали вибухи гомеричного реготу.

Цікаво, що в той же день 4 вересня секретар Київради Олесь Довгий заявив про перенесення 5 сесії цього органу на жовтень. Відтак, наступні пленарні засідання відбудуться уже після виборів. Привід – „деякі політичні сили мають намір використати сесійну залу для провокацій з метою дестабілізації роботи Київради”. Що ж, логіка у такому рішенні для команди мера Леоніда Черновецького очевидна., оскільки „черновецькі” дедалі більше програвали піар-війну: опоненти, використовуючи зал Київради, їх постійно і далеко не безпідставно звинувачували в масованому дерибані комунальної землі та власності. (Мабуть, це і є ті провокації, про які говорив О.Довгий).

Можливо, для команди мера самої по собі це і не дуже важило. А от по рейтингу їх політичних покровителів з Партії Регіонів било сильно. Театральний вихід фракції регіоналів із залу Київради на останній сесії „на знак протесту” ситуації не врятував. До того регіони з „черновецькими” голосували по всіх земельних та майнових питаннях душа в душу.

Певно, тому і було закрито на перерву піар-майданчик столичного масштабу...

Микола Писарчук

УНІАН в Google News