Повернення Митрополита Володимира: Москва залишилася ні з чим?

Бліцкриг з різкого повороту церкви в лоно Москви під приводом хвороби Володимира дав збій. Травневий Синод на чолі з Митрополитом фактично  повернув ситуацію в церкві до статусу кво, який існував до хвороби Предстоятеля церкви.

Днями відбувся Синод Української православної Церкви Московського Патріархату. Митрополита Володимира після тривалої хвороби виписали з лікарні. І Предстоятель  Української Православної Церкви Московського Патріархату повернувся до виконання своїх обов’язків. Судячи з перших кроків, повернувся не номінальною, не декоративною фігурою.

На Синоді УПЦ МП, який відбувся 8 травня і де вже головував Митрополит Володимир, були скасовані попередні рішення, ухвалені за відсутності предстоятеля УПЦ. Нагадаємо, синоди, на яких головував митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел, та рішення, прийняті на них, викликали бурхливу дискусію у суспільстві. Тоді, навіть незважаючи на скасування Митрополитом Володимиром Синоду, призначеного на 21 лютого Агафангелом, єпископи все ж таки провели засідання, на якому обговорили ймовірність ліквідації Відділу зовнішніх церковних зв’язків, аби вивести зі складу синоду людину, близьку до митрополита Володимира, його прес-секретаря Олександра Драбинка і визнання недієздатним голови УПЦ МП. Врешті-решт Драбинка таки звільнилиз посади голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ та з посади головного редактора офіційного сайту церкви. За «смуту»...

Тепер, враховуючи покращення стану здоров`я глави УПЦ, члени останнього синоду вирішили «призупинити дію постанов Священного синоду Української Православної Церкви, які були прийняті, виходячи з ситуації, коли Блаженніший Митрополит Володимир не міг виконувати обов’язки предстоятеля УПЦ».

- Йдеться тільки про ті рішення, які стосувалися керування Церквою, управління Києво-Печерською Лаврою, духовними школи на період хвороби предстоятеля. Предстоятель одужав — ці рішення не діють. Ніхто нічого не скасовував. Це був звичайний Синод. Навіть більш звичайний, ніж попередній, - розповідає прес-секретар Предстоятеля УПЦ Георгій Коваленко.

Отже, “звичайний” синод, зокрема, скасував рішення «про тимчасово головуючого в засіданнях Священного синоду УПЦ на період хвороби... Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира» (йдеться про митрополита Агафангела). Також Синод скасував своє рішення про перевірку фінансово-господарської діяльності Київської Митрополії УПЦ та Київської єпархії за 2011 рік та рішення від 26 січня 2012 року «про тимчасове управління Київською єпархією».

Нарешті, ректора Київської духовної академії преосвященного Антонія призначили Керуючим справами УПЦ. Окрім основних обов’язків, він відтепер наглядатиме за діяльністю церковних установ, утворених Священним синодом та представлятиме предстоятеля УПЦ в державних, громадських та церковних заходах.

- Дуже добре, що Синод зібрався і дав відповідь Агафангелу, який незаконно скликав попередній синод і провів рішення в кадрових питаннях, що фактично не мають юридичної сили, - переконаний доктор філософії і богослов`я, експерт з релігійних питань Дмитро Степовик. – Ні для кого не є таємницею, що рішення синоду про усунення найближчого оточення архієреїв, які були при Володимирі (Сабоданові) і висунення навпаки промосковсько налаштованих єпископів - це було виконання політичного замовлення Москви і на це не було дозволу глави церкви... Тепер же бачимо, що хай і ослабленими руками, але Володимир нині керує церквою…

На тему: Хто ініціював непристойну бійку за місце глави УПЦ МП

- Митрополит Володимир повертається до виконання своїх обов`язків у повному обсязі. І ця сторінка з історією навколо церкви, пов`язана з попереднім Синодом, перегортається, - вважає релігієзнавець Юрій Чорноморець. - Церква  - це інституція, де не повинно існувати політичної логіки боротьби з супротивниками. Церква - це інституція, де існує взаємне прощення. Митрополиту Володимиру необхідні помічники, яким він повністю довіряє. І на сьогодні таких людей є доволі багато. Тож Синодом була обрана і затверджена одна з найдостойніших кандидатур — архієпископа Антонія (Паканича). Останній дуже багато років очолював особисту канцелярію Блаженнійшого до того, як стати єпископом і ректором, добре показав себе як ефективний менеджер, як вимоглива людина, яка наводить дисципліну і користується повагою всіх єпископів. Важливо також, що він ніколи не брав участі у жодному із неформальних угрупувань в церкві і залишився осторонь внутрішньо-церковної боротьби на будь-яку тему. Йому довіряють, в тому числі і Блаженнійший. І це дуже позитивне рішення для церкви, коли таку людину обирають на посаду найближчого помічника митрополита.

Чи має сьогоднішня ситуація в УПЦ МП аналоги в історії церкви?

Хоча в історії УПЦ МП вперше відбулося скасування попередніх рішень синоду, експерти зазначають, що відміна одного рішення собору чи синоду іншим — це звичайна практика, відома ще з часів ранньої церкви Христової.

- Найяскравіший приклад з давньої історії — це відміна Вселенським собором 787 року, який відбувся в Нікеї (неподалік від тодішньої столиці Візантії Константинополя) рішення попереднього собору 754 року, який, зокрема, заборонив шанувати ікони і постановив їх викидати і спалювати, - розповідає Дмитро Степовик. - На тому соборі 754 року не було жодного голови церкви — Константинопольского, Єрусалимського, Олександрійського патріархів, Папи Римського, тобто глав тих церков, які очолювали тоді весь християнський світ. І рішення цього собору втратили силу... Усунення Філарета у 1992 році з керівництва Української православної церкви підпорядкуванням Московського патріархату теж було порушенням, неканонічним і неправочинним рішенням. І прийде час, коли цей так званий Харківський собор теж буде скасований.

Дмитро Степовик наводить ще один приклад з історії церкви.

- Тільки коли помирає глава тієї чи іншої церкви, старшого серед єпископів обирають як наступника, так званого місцеблюстителя і наділяють його законодавчими функціями. Тож  в даному випадку таких функцій не мав і митрополит Одеський Агафангел, - каже Дмитро Степовик. - Приміром, дуже старенький сербський патріарх Павле, який помер кілька місяців тому, маючи вже великі літа - понад 90 років, - хворіючи і не маючи змоги повноцінно виконувати свої функції, кілька разів подавав до Сербської Православної церкви заяву про відставку, але синод вирішив за потрібне не прийняти цю відставку, тому що у нього було багато помічників і він міг виконувати елементарні функції.

Отже, травневий Синод на чолі з Митрополитом Володимиром фактично  повернув ситуацію в церкві до статусу кво, який існував до хвороби Предстоятеля церкви. Що це означає в загальному контексті подій в Україні? Бліцкриг з різкого повороту церкви в лоно Москви під приводом хвороби Митрополита дав збій. Чи означає це, що припиняться подальші спроби в  напрямку створення “Руского мира”? Більш ніж наївно було б розраховувати на таке. А це означає, що попереду багато непростих подій.

Яна Солнцева

УНІАН в Google News