Бійтесь данайців, що дари приносять: навіщо Рада прийняла закон про референдум

Перед тим, як стати частиною історії, парламент зробив подарунок українцям: збільшив обсяг народовладдя, прийнявши закон про референдум. Потрібний, але так несподівано проголосований нормативний акт поставив чимало запитань.

Україна на своєму шляху двічі проходила через референдуми. Вперше – 1991 року, тоді обговорювалось одне питання: чи підтримують громадяни України проголошення незалежності.

Другий референдум проводився 2000 року. Цей референдум, котрий ініціював Леонід Кучма, аналітики називали президентською зачисткою парламентської території. Референдум був скерований на зміцнення президентської влади. Цікаво, що тоді серед адептів підсилення президентської влади був і голова Адміністрації президента Кучми, сьогоднішній спікер парламенту Володимир Литвин. На цей референдум 2000 року виносилися питання: чи може президент розпустити парламент, якщо парламентарі не сформували більшість протягом місяця, чи варто знімати депутатську недоторканість, чи доцільним є скоротити депутатський корпус та чи підтримують громадяни ідею формування двопалатного парламенту. На всі чотири питання населення відповіло ствердно, при тому, що владою не проводилося жодної інформаційної кампанії із пояснення, що таке двопалатний парламент. (Зайве підтвердження соціологічної максими, що на референдумі  можна отримати позитивну відповідь на будь-яке запитання). Цікаво, що коли цей референдум-2000 готувався, то туди планувалося внести й запитання, чи можна змінювати на Референдумі Конституцію та чи може населення виражати вотум недовіри парламенту. Але під впливом тих же парламентарів ці два питання були зняті.

Леонід Кучма

Втім, референдум-2000 так і залишився консультативним заходом. Тоді не існувало ані закону про референдум, ані інших механізмів, які би дозволили втілити народне волевиявлення у законодавство. На той момент референдум був «поза законом»: втілення проголосованих на ньому рішень в життя жодним чином не нормувалося. Отож, лише зараз, після прийняття відповідного закону, можна говорити про те, що референдум має шанси стати реальним засобом прямого управління державою для українців. Або – ефективним механізмом змін вітчизняного законодавства на догоду вправним маніпуляторам.

Нині питанням референдумів переймається Олександр Лавринович, юрист та законотворень досвідчений і далекоглядний. До того ж, нинішній Конституційний Суд, що міг би прокоментувати та розтлумачити новий закон та його застосування, у своїй політично-правовій гнучкості побив всі попередні «рекорди» нашого демократичного транзиту. Тому, нині навряд чи варто розраховувати на легковажне ставлення влади до результатів «народного волевиявлення» у випадку проведення такого.

А, оскільки закон прийняли, певно що потреба у проведенні референдуму з’явилась (не варто вважати нинішніх очільників держави людьми непрактичними, що приймають закони без наміру якнайшвидше використати їх норми для власних цілей).

Цікаво, що в цьому законі про референдумі є норма про Конституційний референдум, якою передбачається схвалення нової редакції Основного закону, внесення змін, скасування, втрата чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін через цей різновид волевиявлення. Ця норма робить абсолютно логічним висновок про те, що, можливо, у найближчому майбутньому нас можуть чекати зміни у Основному законі. Але, Венеціанська комісія вже встигла заявити, що Конституція має міняти парламент, а не референдум. 

Тож, під які ініціативи прийнято цей закон? Навіщо, чому саме зараз? Про це ми міркуємо разом із експертами.

РЕФЕРЕНДУМ ЯК МАНІПУЛЯЦІЯ КОНСТИТУЦІЄЮ

Олександр Мороз

Коментуючи статтю нового закону про Конституційний референдум, один із співавторів чинної Конституції Олександр Мороз категоричний: «Придумати таке може тільки або неадекватна людина, або зловмисник. Бо ця норма безмежна, під неї можна підвести будь-що, а, оздобивши питання «цукерочкою» на зразок скасування депутатської недоторканості чи скорочення чисельності парламенту, одержати більш ніж  стовідсоткову підтримку населення. Це вже було 2000-го року. Поставити народ під контроль влади, поставити повністю і остаточно – це ідея-фікс багатьох режимів. Український – не виняток. Відповідно, підготовлений закон про Всеукраїнський референдум – найкращий для того інструмент. До того ж, за цим законом в Україні не передбачається проведення жодного референдуму за народною ініціативою, якщо зміст його хоч трохи зачіпає інтереси влади».

РЕФЕРЕНДУМ ЯК РОЗХИТУВАННЯ ЧОВНА ТА ЗАБОРОНА НЕБАЖАНИХ ПАРТІЙ

Віктор Небоженко

Негативно оцінює дарунок Ради, що йде, і політолог Віктор Небоженко: «Я вважаю, що ця історія потрібна, щоб розкачати човен, коли праві нападають на лівих, ліві на правих. Націоналісти проти комуністів, все це підтримується пресою. І виходить президент та каже, наприклад: «Панове, давайте жити дружньо. Давайте заборонимо КПУ та Свободу». Ми з вами розуміємо, що ліві та праві нікуди не дінуться, але заборона всіх естремістських організацій правого та лівого фронтів може стати темою референдуму».

РЕФЕРЕНДУМ, ЯК ТАЄМНА УНІВЕРСАЛЬНА ЗБРОЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ БУДЬ-ЯКОГО РІШЕННЯ

Борис Беспалий

Відомий правник, народний депутат попередніх чотирьох скликань Борис Беспалий взагалі бачить дуже широкий спектр використання референдуму: «Закон про референдум потрібний владі, бо це – резервний інструмент в руках президента. Він може його використовувати зараз, а може мати в запасі. Це – таємна зброя, яка годиться на всі випадки. Закон дозволяє вирішувати усі питання на референдумі, а при тому, як врегульовані у нас процеси голосування, можна не сумніватися, що президент зможе протягти навіть рішення, що сонечко крутиться із заходу на схід. У законі є хитра норма – як ставити питання. Скажімо, завжди можна поставити питання – «чи хочете ви, щоб Янукович був довічним президентом?», та додати при цьому – «чи ви бажаєте, щоб не було війни і щоб люди були щасливі?». Таким чином, у президента в руках – потужна зброя. Закон написаний так, ніби в Україні нема Конституції. Взагалі, референдум – дуже демократичний інститут, але є обернена сторона. В перехідні періоди референдуми використовувалися для встановлення диктатури і ніколи не використовувався для демократичних реформ».

РЕФЕРЕНДУМ ПОВИНЕН ОСВЯТИТИ ЗВОРОТНЮ КОНСТИТУЦІЙНУ РЕФОРМУ

Віктор Мусіяка

Віктор Мусіяка, експерт-правник, вважає, що головна мета щойно прийнятого закону – легітимізація рішення Конституційного Суду дворічної давнини: «Після рішення КС, яким було повернуто в дію Конституцію 1996, Європа неодноразово ставила питання легітимності цього рішення. Саме референдумом буде затверджено  відповідність Конституції відомого рішення КС від 2010 року. До речі, для цього затіяли і Конституційну асамблею. Мета референдуму – легітимізація повноважень президента у їх нинішньому обсязі.

На основі антиконстиуційного закону про референдум це вдасться зробити, але я не вірю в те, що цей референдум допоможе досягти таких цілей, як обрання президента в парламенті».

РЕФЕРЕНДУМ, ЯК ІНСТРУМЕНТ ВХОДЖЕННЯ ДО МИТНОГО СОЮЗУ

Віктор Медведчук

Цікаво, що колишній голова СДПУ(о) та Адміністрації президента Віктор Медведчук (який останнім часом робить помітні спроби повернутись – якщо не в політику, то, принаймні, у велику політичну гру) завжди демонстрував велику любов  саме до такої форми народної демократії, як референдум. На різних етапах своєї кар'єри пан Медведчук створював ініціативні групи для плебесцитів щодо вступу України до НАТО чи ЄЕП, 2009 року навіть виграв суд у Ющенка щодо можливості проведення такого референдуму. Референдум також є рекламною фішкою, з якою по всіх білбордах тягався нещодавно лідер руху «Український вибір». Подейкують, що за десять хвилин після прийняття закону про референдум весь офіс Віктора Володимировича стояв на вухах, обмірковуючи масовану кампанію в пресі на тему переваг Митного союзу. Не виключено, що скоро почнуть працювати ініціативні групи для збору підписів щодо цього питання. Таким чином, плоди «народного волевиявлення» можуть зірвати не тільки ті, хто плекав в останні тижні деревце прямої народної демократії.

Але вихід є. Борис Беспалий у коментарі УНІАН заявив, що перша ініціатива, яку він планує виставити на загальне обговорення, користуючись законом про референдум, це питання скасування закону про референдум. ЗА/ПРОТИ?

Маша Міщенко

УНІАН в Google News