Митний Союз: двоє проти одного

Митний Союз: двоє проти одного

Коли говорять про можливі дії з боку Митного Союзу через підписання Угоди про асоціацію з ЄС Україною та створення Києвом і Єросоюзом зони вільної торгівлі, часто-густо МС сприймається як щось однорідне, єдине і ціле. Однак, всередині цього утворення інтереси Росії з одного боку – і Білорусі та Казахстану з іншого – часто не збігаються і Москва не отримує від своїх союзників підтримки, на яку розраховує.

Минулого місяця, коли український шоколад накопичувався на складах в Україні, вже не маючи доступу на російський ринок, а на російсько-українському кордоні через нові російські митні правила почали скупчуватись вантажівки, відбулося дві події, які мало хто пов’язав разом, хоча саме так їх , мабуть, і варто було розглядати. З інтервалом в один тиждень в Казахстані побував глава української дипломатії Леонід Кожара, а потім прем’єр Микола Азаров завітав до Білорусі.

Одним із результатів візиту пана Кожари стала тоді його спільна заява з міністром закордонних справ Казахстану Ерланом Ідрісовим, в якій зокрема, йшлося і про те, що «дві сторони активізують контакти у тому, що стосується  співробітництва з ЄС» і було наголошено на «особливій зацікавленості» Казахстану  у тому, що стосується встановлення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

А в Мінську президент Олександр Лукашенко сказав українському прем’єрові, що  з боку Білорусі  немає проблем щодо підписання Україною асоціації з ЄС і вибору нею саме ЄС замість Митного Союзу.  Пізніше Лукашенко заявив, що  Росія та Казахстан також ведуть переговори про режим вільної торгівлі  з ЄС -- тому нападки на Україну не повинні мати місце.  Багатьом запам’яталась й інша фраза Лукашенки: «навіть якби Україна вступала в НАТО, то все одно з нею треба вести діалог»...

Інтереси Казахстану і Білорусі та Україна

І хоча Казахстан та Білорусь є членами усіх інтеграційних проектів під проводом Росії на пост-радянському просторі (СНД, ЄвразЕС, ЄЕП, Євразійський Союз, ОДКБ), а Білоусь ще й будує Союзну державу з Росією, однак ані Мінську, ані Астані не комфортно залишатись сам-на-сам з Москвою, не маючи якоїсь геополітичної противаги, якогось іншого центру тяжіння, з допомогою якого можна було б балансувати, знаючи, що Москва їх остаточно, так би мовити, не проковтне.

«Росія розраховувала на більшу підтримку своїх дій щодо України з боку Казахстану та Білорусі. Вона була розчарована тим, що ці дві країни-члени Митного Союзу не поспішають однозначно ставати на бік Росії. І Білорусь, і Казахстан маневрують, твердо не підтримуючи Москву», - сказав журналістам у Брюсселі професор Тартуського університету в Естонії Андрій Макаричев.

Казахстан є другим після Росії імпортером  українських залізничних вагонів.  Астана також має зацікавленість у модернізації своєї військової техніки – зокрема БТРів, літаків та систем протиповітряної оборони Україною. Казахстан також хоче, аби українські суднобудівні заводи збудували йому  кораблі для Каспійської флотилії, які б могли діяти в неглибоких водах північно-східної частини Каспійського моря, де якраз багато нафтових покладів належать Казахстану.

Маневрує і не дає однозначної підтримки Росії і Білорусь. Мінськ раніше не побоявся під час чергового загострення україно-російської суперечки щодо ЄС чи Митного Союзу взяти фактично в заручники генерального директора російського  «Уралкалія»  Владислава Баумгертнера, має й свої економічні розрахунки щодо України та ЄС.

Недавно офіційний білоруський орган «Совєтская Белоруссия» написав, що «планована Угода ЄС та України могла б допомогти Білорусі в її спробах потрапити на ринки третіх країн».

Білорусь має інтерес в доступі до українських чорноморських морських портів,  обміну нафтопродуктами, але, найголовніше, бачить в Україні гарантію не цілковитої ізоляції на тлі дії політичних санкцій з боку ЄС через внутрішню ситуації в тій країні. Тобто, що поруч – окрім Росії – є ще хтось «великий і слов’янський», з ким можна мати стосунки.

Раніше Росія вже неодноразово вказувала Казахстану й Білорусі  на те, що вони зловживають свої членством у Митному Союзі, допомагаючи деяким забороненим українським товарам – тому ж шоколаду «Рошен» – потрапляти на російський ринок.

Лебідь, рак та щука

Останній саміт Митного Союзу наприкінці жовтня у Мінську, який відбувався одночасно із самітом СНД,  мав би продемонструвати успішність євразійських інтеграційних проектів.  Тим більше в контексті підготовки вільнюського саміту «Східного партнерства», – а з Мінська до Вільнюса ближче, аніж до будь-якого з білоруських обласних центрів. Однак білоруський та казахстанський лідери висловили цілу низку претензій до  російського керівництва.

«І хоча процес інтеграції успішно скасував митні кордони, привів до ухвалення єдиного митного кодексу,  створив спільний ринок робочої сили та вільний її рух, тим не менше, існує ціла низка обмежень», - вважає аналітик варшавського Центру східних досліджень Агата Вєжбовська-Міазга.

Нині існує понад сто винятків для Біллорусі і Казахстану в плані спільних митних тарифів. Ситуація майже дзеркально відображає ту, що існує із зоною вільної торгівлі в СНД,  де також Росія запровадила  понад сотню винятків – зокрема, на товари, які представляють ключовий інтерес для її партнерів – енергоносії.

Лідери Білорусі та Казахстану висловили, за словами польського експерта, «вимоги, які включали усунення бар’єрів у співпраці в енергетичний галузі, зокрема вимоги, аби Білорусь платила експортні мита  за продукти своєї нафтопереробки з російської нафти до російського бюджету, а також дозвіл на транзит енергоносіїв та електроенергії з Казахстану через Росію».

Недавно Президент Лукашенко взагалі заявив, що, якби не вимога Росії платити експортні мита на переробку російської нафти на білоруських нафтопереробних заводах (а Мінськ експортує до Європи нафтопродуктів на суму в 4 мільярди доларів щорічно), то, мовляв, «білоруський рівень життя був би вже на рівні Еміратів...».

Цікаво й те, що під час саміту в Мінську навіть було зіпсоване офіційно-урочисте оголошення в сімейному колі лідерів наміру Вірменії приєднатися до Митного Союзу.

«Баку має тісні зв’язки з Казахстаном та Білоруссю. Після того, як Вірменія захотіла приєднатися до Митного Союзу, Назарбаєв і Лукашенко під час останнього саміту СНД говорили, що при розгляді цього питання будуть зважати на інтереси Азербайджана», - сказав на конференції по Кавказу у Брюселі аналітик Заур Ширієв з Центру стратегічних досліджень у Баку. Враховуючи, що Вірменія та Азербайджан мають невирішені територіальні питання щодо Нагорного Карабаху, фактично, Астана та Мінськ натякнули Москві, що можуть заблокувати євразійську інтеграцію Єревана.

В політичному вимірі лідери Білорусі та Казахстану критикують сильну домінацію Росії в усьому інтеграційному процесі, який, зокрема, «найбільше виявляє себе у моделюванні регулятивних актів  Митного Союзу на російському законодавстві, -  зауважує польський експерт Агата Вєжбовська-Міазга. – Назарбаєв також виступає проти політизації інтеграційних структур з боку Росії, а також проти підпорядкування Кремлю офіційних представників Євразійської Економічної Комісії, які формально мають бути незалежними».

Відтак, коли Росія запрошує Україну до Митного Союзу, намагаючись змусити Київ відхилити Угоду про Асоціацію з ЄС, ситуація у Митному Союзі після гіпотетичного приєднання України й справді могла б виглядати за формулою 3+1, де «три» - це, насправді, Україна, Білорусь і Казахстан, які будуть грати в свою спільну гру проти одного...

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter