Тимошенко взяла самовідвід? Невже?

Зварич чув, що у Тимошенко немає президентських амбіцій... Регіонали кажуть: для неї політика – це війна... Гриценко врятував країну від хаосу: спочатку він не хотів голосувати за Тимошенко, але передумав...

Зварич чув від Тимошенко, що у неї немає президентських амбіцій. Регіонали стверджують, що для свіжовибраного прем`єра політика – це війна. У Секретаріаті Ющенка ще раз нагадали про відміну депутатської недоторканності, а також про нову конституційну реформу, заплановану на 2008 рік. Гриценко врятував країну від хаосу: спочатку він не хотів голосувати за призначення Тимошенко, але передумав...

“На зустрічі нашої фракції з Тимошенко, тоді ще кандидатом на пост прем`єр-міністра, якраз було поставлено питання – чи відмовляється вона від президентських амбіцій на наступних виборах. На що Юлія Володимирівна відповіла дуже чітко, що так, у неї не немає ніяких президентських амбіцій і вона робитиме все можливе, щоб наша команда працювала на єдиного кандидата – Віктора Ющенка», – про це заявив нардеп від «Нашої України» – Народної самооборони Роман Зварич в ефірі “Свободи слова” на ICTV. «Зараз можна говорити, що Юлія Володимирівна де-факто узяла самовідвід, тому що з погляду демократичних сил кандидатом на пост Президента на майбутніх виборах є нинішній Президент України», – додав депутат.

На це Зваричу можна було б нагадати широко відому приказку: поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Або, скажімо, справа недалекого минулого: внесення прізвища Тимошенко як кандидата в прем`єри до коаліційної угоди НУ–НС і БЮТ. Тобто для повної(?) упевненості з Юлії Володимирівни слід було б вимагати розписку.

До речі, важливий чинник, який теж не можна скидати з рахунку, – час. Знову-таки, на жаль, в Україні для жінки-політика зовнішність набагато важливіша, ніж для чоловіка. А з віком, і це справедливо для всіх жінок, незалежно від роду занять, тільки дерева в парку гарнішають.

Також варто було б врахувати ще і той незаперечний факт, що Юлія Володимирівна – не просто амбітний політик, але й чи не набільш вольовий в усьому українському владному бомонді. Вже до першої п`ятірки (без урахування статі і віку) так точно потрапляє. І чекати, що вона обмежиться передостанньою сходинкою ієрархічних сходів, не спробувавши піднятися на самий верх піраміди влади в умовах, коли у неї для цього є і потенціал і ресурс, було б ну абсолютно нелогічно.

Недивно, що і всередині НУ–НС, яка все ніяк не може перетворитися на єдину партію Ющенка, немає поголовної упевненості в тому, що в 2010-му Тимошенко не претендуватиме на перше крісло України.

Павло Жебрівський

Скажімо, нашоукраїнець Павло Жебрівський на вихідних заявив, що незабаром (на думку політика, в червні), «почнуться протиріччя, зіставлення Юлії Тимошенко Віктору Ющенку». «Я усвідомлюю, що, швидше за все, Юлія Тимошенко буде невдовзі Президентом України, проте я розумію, що це приведе до згортання демократії в Україні, і для мене це – жах», – додав політик. Жебрівський уточнив, що на момент голосування за призначення Тимошенко прем`єром він розумів «необхідність цього на сьогоднішньому етапі, проте усвідомлював і загрозливі наслідки цього кроку, які будуть через півроку, через рік».

Також слід зазначити, що у лавах парламентської фракції НУ–НС катастрофічно множиться число нардепів, які голосували за Тимошенко «виключно через необхідність». Причини наводяться різні.

Анатолій Гриценко

Ось екс-міністр оборони Анатолій Гриценко заявив, що рятував країну від хаосу. Дослівно було сказано наступне: «Коли ми вперше говорили про уряд на фракції, я заявив, що утримуюсь від голосування. Але коли в день голосування я побачив, що фактично у нас 226 за прем’єра, я свідомо змінив свою позицію». А мотиви такої зміни позиції Гриценко пояснив таким чином: «Коли склав повноваження Віктор Янукович, коли склав повноваження попередній уряд, якби було зірвано голосування по новому складу уряду, ми мали б у країні хаос. Я не дав можливості реалізувати цей сценарій».

Зрозуміло, з припущенням про те, що у разі другого «прольоту» Тимошенко повз крісло в країні почався б хаос, категорично не згодні опозиціонери-регіонали. На думку Вадима Колесниченка, хаос тільки починається, тому що «Тимошенко сповідує тільки один принцип: політика для неї – це війна, ніякої співпраці, розуміння і бажання почути кого-небудь, у неї немає». Єдине, в чому регіонал погодився з нашоукраїнцем Жебрівським, так це в тому, що правління Юлії Володимирівни приведе до згортання демократії в Україні.

«Влітку цього року Тимошенко сказала чудову фразу, яку золотими літерами потрібно внести до політики України: «Я дуже жалкую, що коли я була прем`єром, ми остаточно не розібралися з цією опозицією». Сьогодні Юлія Володимирівна намагатиметься довести цю справу до кінця, щоб ніхто на території України і слова не змів сказати», – заявив Колесніченко.

На це більшість абсолютно справедливо відповідає, що меншості, мовляв, пропонують прописати в законі про опозицію дієві механізми контролю за владою (правда, закон все одно пройде в такій редакції, в якій його побажає побачити більшість, і з цим не посперечаєшся), а принцип «можу копати, а можу і не копати, хоча мені противне і те, і інше» давно вже нікому не цікавий. Регіонали, здається, вже навіть готові «копати», в сенсі контролювати.

Віктор Янукович

Ось екс-прем`єр Віктор Януковичконтроль аж до масових акцій протесту. Правда, хвилює його чомусь поки виключно політична люстрація в міністерствах і відомствах: «Кажуть, ваша влада пішла, і ви повинні піти», – цитував Віктор Федорович якогось неназваного чиновника. Ні, нібито, майбутня ревальвація гривні, яка неминуче вдарить по всіх громадянах, що зберігають гроші «в матрацах», ні, очевидно, президентські амбіції Юлії Володимирівни, які мають місце бути, (і пов`язані з цим можливі проблеми вищого ешелону української влади) найбільшу з опозиційних партій поки не хвилюють. Втім, друге, швидше за все – не їх проблема. І не стане такою ще довго.

Юлія Тимошенко

Разом з тим виступ Тимошенко на Інтеріу четвер, яке в ЗМІ помилково було названо «зверненням до народу України» (у Секретаріаті Президента пізніше пояснили, що право на «звернення» має тільки Президент, і аж ніяк не прем`єр-міністр), за змістом і стилем своїм було певним міксом прем`єрської і президентської риторики. Скажімо, досить різке «міністерства транспорту в цій країні просто немає», обіцянки провести антикорупційну експертизу всіх попередніх дій Кабміну і міністерств, внести проект бюджету-2008 до кінця року, прийняти новий податковий кодекс «зі зниженими і спрощеними податками» – це поза всяким сумнівом парафія прем`єра. Але «хаосу в країні більше не буде – буде порядок»; «ми зробимо все для того, щоб підняти Дух і Духовність нації»; «я хочу, щоб ви відзначили в календарі сьогоднішню дату – це день, коли влада повертається обличчям до людей», – подібні глобальні речі, хай пробачить автора Юлія Володимирівна, все-таки це – прерогатива Президента.

Ігор Пукшин

Секретаріат Віктора Ющенка, мабуть, готує хід у відповідь. Заступник Віктора Балоги Ігор Пукшин від імені Віктора Ющенка ще раз нагадав, що в 2008-му Президент разом з відміною депутатської недоторканності чекає від парламенту конституційної реформи. Втім, чи можна це вважати заходами, які допоможуть Віктору Ющенку вдруге поспіль зайняти перше крісло держави, – це ще велике питання. Очевидно, що зниження «престижу» депутатських мандатів і передача частини повноважень прем`єра назад Президентові (а в Секретаріаті говорять саме про зміцнення президентської вертикалі і розширення повноважень гаранта) повинна стимулювати найбільш амбітних політиків скерувати свої «жадібні погляди» саме на президентське крісло.

До сказаного залишилося додати тільки одну деталь. 23 грудня Тимошенко вже як прем`єр-міністр України поїхала в Донецьку область, щоб зустрітися з сім`ями шахтарів, загиблих під час аварії на шахті імені Засядька. Без сумніву, в нашій країні інтерес перших осіб держави до проблем постраждалих громадян – важливий чинник, який дозволить постраждалим не залишитися наодинці зі своїми проблемами. Проте проблему шахтарських сімей і ліквідації аварії давно вже взяв під особистий контроль Віктор Ющенко. І навіть розвинув тему до такого рівня, до якого Тимошенко ще не дійшла, – запропонував прийняти закон про метан у вугільних родовищах, покликаний, на думку Президента, забезпечити безпеку шахтарської праці. Президент жваво бере участь і в обговоренні проблеми закриття хронічно аварійної шахти. І особисто її відвідував відразу після аварії, щоб підтримати сім`ї загиблих і оцінити хід аварійно-рятівних робіт.

І ось, як говорили свого часу інститутські викладачі, «питання на п`ять балів»: чи дійсно так необхідно прем`єру, на якій сьогодні висить бюджет наступного року, програма дій уряду і обіцяна нею ж відміна призову в армію (і все це протягом тижня) фактично дублювати роботу, яку вже робить Президент? Та ще й заявляти, що відтепер бере під особистий контроль ситуацію у вугільній галузі?.. Призначати своє власне, ще одне, розслідування причин аварії?.. Розносити в вщент висновки попередньої комісії, з якими вже погодився Президент?.. Невже Тимошенко не довіряє Ющенку? Думає, що в такому питанні він здатний схалтурити? Або ж справа в чомусь іншому?

Олена Перегуда