Україна - НАТО

Україна і НАТО: тихіше їдеш – далі будеш

На північному сході Брюсселя якраз навпроти штаб-квартири НАТО зводиться величезний новий комплекс – керівництво Альянсу має переїхати в нове приміщення за пару років. Можна з певністю стверджувати, що в нову штаб-квартиру НАТО в’їде без України у своєму складі. Але гарантувати того, що Декларація бухарестського саміту 2008 року про те, що Україна одного дня буде членом НАТО, ніколи не буде реалізована – напевно теж не можна.

Україна - НАТО

За президентства Віктора Ющенка членство України в НАТО було одним з головних зовнішньополітичних пріоритетів. Але у Бухаресті на саміті НАТО у квітні 2008-го Ангела Меркель ветувала План дій щодо членства для України і Грузії. І хто б міг подумати, що на саміті «Східного партнерства у Вільнюсі та ж сама Меркель, тримаючи келих шампанського, буде вислуховувати пояснення Віктора Януковича про те, що Україна опинилася між двох полюсів – Європою та Росією –  і тому він не може підписати Угоду про асоціацію з ЄС!.. Стався парадокс – раніше в України вистачало сміливості йти до «суперечливого» НАТО, а від «безпечного» ЄС Київ нині дистанціювався сам.

НАТО завжди в українському політичному дискурсі відігравало роль певної «важкої артилерії». Карта можливого членства в НАТО діставалася у вирішальні моменти і слугувала своєрідним «лякалом» для Росії. З приходом Віктора Януковича ці карта із зовнішньополітичної риторики відпала – але Москва не оцінила цього «належним чином», адже Україна Януковича чотири роки платила зависоку ціну на російський газ. Однак, стверджувати, що співпраця між Україною та НАТО за президентства Януковича зведена нанівець – не можна. Навіть навпаки! Тихою сапою Київ у багатьох аспектах співпрацює з Альянсом навіть активніше, ніж за президентства Ющенка. Просто, про це не галасують на кожному кроці.

Афганістан: контингент по максимуму

Афганістан є вже понад десятиліття для НАТО операцією операцій, яка висмоктує колосальні ресурси і увагу, адже саме там формується бачення того, яким буде Альянс у 21-му столітті. Тому НАТО так цінує внесок і своїх членів, і своїх партнерів в афганську операцію сил ISAF.

Україна активно допомагає НАТО в Афганістані / Фото: Міноборони

Цікаво, що минулого року Україна довела чисельність свого контингенту в Афганістані до максимуму, дозволеного Указом Президента від січня 2010 року – тридцять військовослужбовців. Серед них – медики, інструктори-вертолітники, фахівці з розмінування, експерти з логістики і штабні офіцери в Кабулі. І хоча цифра в три десятки порівняно невелика, однак, не варто забувати, що Україні треба було долати так званий «афганський синдром» - тобто, психологічно долати спадок невдалого радянського десятиліття війни в Афганістані і пам'ять про тисячі загиблих там українців у складі обмеженого контингенту СРСР.

Операція в Афганістані важлива для НАТО в контексті внутрішньої дискусії між так званими «традиціоналістами» та «глобалістами». Перші – за те, аби Альянс продовжував концентруватися на традиційному євроатлантичному ареалі. Інші ж виступають за більш глобальну роль НАТО як гаранта стабільності на планеті і розширення ареалу відповідальності.

Однак, 2014 – важливий рік для НАТО в Афганістані і з огляду на виведення з цієї країни левової частки контингенту. Чисельність сил НАТО рік тому становила понад сто тисяч вояків. Нині – 84 тисячі, а до кінця року Альянс зменшить свою присутність до 12 тисяч. Цей рік важливий також і через президентські вибори в Афганістані у квітні.

«Ми плануємо, що наші представники будуть залишені, хоча й відбудеться поступова ротація їхнього складу. Відпрацьовуються технічні угоди про подальше залучення українських фахівців. Треба думати над тим, як використовувати набутий там досвід і той рівень сумісності й співпраці, який був в ISAF», - розповів в інтерв'ю УНІАН глава місії України при НАТО посол Ігор Долгов.

Безробітні пірати

Минулого року Україна також вперше взяла участь в антипіратській операції «Океанський щит» поблизу узбережжя Сомалі, надіславши туди навіть флагман Військово-морських Сил «Гетьман Сайгайдачний». Цікаво й те, що за увесь минулий рік вперше сомалійським піратам не вдалося захопити жодного судна.

Фрегат ”Гетьман Сагайдачний” / Фото: sevastopol.info

«Це завдяки спільним зусиллям учасників операції «Аталанта» (НАТО + партнери), Росії та Китаю, які налагодили координацію дій в тому регіоні. Було десять спроб захоплення суден, але всі вони були відбиті», - стверджує Долгов.

«Гетьман Сагайдачний» брав участь в операції «Океанський щит» з 22 вересня минулого року по 3 січня 2014 року. Його похід був своєрідним дебютом Військово-морських Сил України в міжнародній операціях з умовами, максимально наближеними до бойових.  Стільки часу в міжнародній операції не проводив раніше жоден український військовий корабель.

Цікавий іще один факт: Україна самостійно фінансувала участь флагмана свого флоту в «Океанському щиті». «Ці фінансові витрати будуть компенсовані набутим досвідом і вишколом. Вже сам факт появи нашого флагмана під українським прапором в тому регіоні справив велике враження на інших партнерів. Не всі усвідомлювали наші можливості та ресурси», - наголосив посол Долгов.

Минулого року Україна долучилася до ще однієї операції НАТО. Корвет «Тернопіль» брав участь в антитерористичній операції Альянсу «Активні зусилля», патрулюючи Середземне море в жовтні-листопаді.

Не дуже афішуючи цей факт, Україна в 2013 також році збільшила свій контингент у складі миротворчих натовських сил KFOR у Косово у півтора рази – до 163 вояків. Інженерний підрозділ з важкою технікою мав перебратися до Косова пізніше, але НАТО попросило про завчасну передислокацію і Київ пішов на зустріч Альянсу.

Українці в Косово розблоковують дороги і барикади, зведені через протистояння двох громад – косовських албанців та сербів. Також українці здійснюють бойове патрулювання, супроводжують конвої і сприяють виборчій місії під патронатом Євросоюзу. Сам факт, що Київ дипломатично не визнав незалежність Косова не є перешкодою, запевняють українські дипломати – тим більше, що часто-густо місії виконуються на теренах, населених косовськими сербами.

Чи захоче НАТО бачити Януковича на саміті в Британії?

Нині НАТО готується до свого ключового саміту, який має відбутися в Уельсі в першій половині вересня. Саме тоді мають підбивати «афганські підсумки» і буде здійснена передача повноважень від нинішнього генсека Андерса фога Расмуссена його наступнику.

Андерс Фог Расмуссен засудив тиск на Україну

Сам пан Расмуссен, до речі, активно підтримував підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС, а кілька тижнів тому – вже після московських угод – заявив у Брюсселі: «Кожна країна має незалежне право вільно вирішувати, до якої організації належати. І ми повністю поважаємо право Україні на вирішення своєї долі. А коли хтось тисне на Україну – це порушує право вільного вибору. Росія тиснула на Україну та інші країні "Східного партнерства"».

«Є бажання провести засідання Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні, але рішення поки що немає. Ми вже поінформували штаб-квартиру НАТО про наше бачення. Доцільність є, адже попереднє засідання на найвищому рівні відбулося аж в Бухаресті на саміті НАТО в 2008 році», - міркує Долгов.

«Але саміт – це не захід заради заходу. Проте непроведення самітів не означає, що не було контактів на найвищому рівні між Україною та НАТО», - додає він, пояснивши, що востаннє Президент Янукович зустрічався з Расмуссеном у вересні минулого року під час Генасамблеї ООН у Нью-Йорку.

«Україна є єдиним партнером НАТО, який бере участь в усіх операціях Альянсу», - наголошує представник України, додаючи, що Київ не ставить питання про членство в НАТО, оскільки засади зовнішньої політики, ухвалені парламентом, передбачають позаблоковий статус держави.

Цікаво також буде подивитися, як розвиватиметься ситуація з ідеєю про можливі адресні санкції щодо представників керівництва України через застосування сили проти Євромайдану. Якщо й справді США і (в меншій мірі) ЄС пристануть до теми санкцій, то, звичайно, саміту Україна-НАТО у вересні не буде. Зараз головне, аби на Раді євроатлантичного партнерства, де лідери НАТО сидять поруч з керівниками країн-партнерів, не повторилася історія Праги-2002, коли українського лідера розсадили не за англійською, а за французькою абеткою…

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter