Пісня року в Палаці Україна: Орбакайте втекла, Кіркоров нахвалював Ані Лорак
"Чоко бамба" – це просто світова бомба, – самозакохано переконував Нарцис. – А що воно означає – один Бог знає..." Шматок цієї фрази я б узяла як головний лейтмотив нашої "Пісні року"...
Ольга Горбачова |
Окрім "місцевих" зірок, на "Пісню року" обіцялися з’явитись і зірки закордонні, власне – російські. Зрештою, і сам концерт чомусь від самого початку позиціонували як аналог російської "довгожительки" – "Пісні року" (хоча, як відомо, свою "Пісню" Україна мала, здається, ще з 2003-го, проте торік її чомусь закрили). Утім, невибагливим глядачам було, очевидно, не до таких тонкощів – зал хоч і не був забитий вщент, та публіки зібралось достатньо.
Цього разу організатори обійшлися без несподіваних сюрпризів і таки довезли до нас майже всіх, кого обіцяли.
Крістіна Орбакайте |
Непомітно з’явилися за лаштунками такі російські співачки, як Тетяна Буланова й Катя Лель. Виконавши зі сцени по кілька попсових пісень, запам’ятати які, чесно кажучи, непросто, артистки, роздаючи направо й наліво яскраві усмішки, поїхали собі додому. Інших заїжджих гостей, на кшталт "Отпетых мошенников" чи "Премьер-министра" взагалі складно було ідентифікувати – надто вже вони схожі одне на одного...
Водночас неможливо було не помітити головного "шоколадного зайця" Росії – випускника "Фабрики зірок" П’єра Нарциса. Разом із чотирма худорлявими дівчатами (чи то "Шпильки", чи то ще якісь "Булавки") заспівав новий хіт – "Чоко бамба". "Це не тільки український чи російський хіт, це просто світова бомба", – самозакохано переконував усіх Нарцис. А потім чомусь додав: "А що таке "Чоко бамба" – один Бог знає..." Шматок цієї фрази я б узяла як головний лейтмотив нашої "Пісні року"...
І правда – один Бог знає, куди котиться український шоу-бізнес. Скажете, надто гучна заява? Хай так, але, читаючи список гостей "Пісні року", я довго намагалася пригадати, хто ж такі, приміром, В.Савенко, А.Юрпалов, А.Гоман, Ю.Грозная, Т.Комащенко, а тим паче – "Допинг" чи "Ассорти". Оцінювати репертуар наших "найбільш талановитих" виконавців було б, мабуть, ще цікавіше, але слухати їх я вже, зізнаюсь, не змогла...
А.Р.М.І.Я |
Ірина Білик |
Одне слово, можна сподіватися, що на нашій сцені поки ще не все втрачено. Та якщо рухатимемося в такому ж напрямку й далі, то дуже скоро на "Пісню року" запрошувати буде нікого. А якщо й виступатимуть на ній артисти, то "один Бог знає", якого рівня.
Тетяна Данилова