Чи легітимні депутати-сумісники?

Сьогодні багато говорять про законність чи незаконність новопризначених урядовців, котрі досі не позбулися статусу народного депутата. На запитання УНІАН відповідає перший заступник міністра Кабінету міністрів Олександр Лавринович...

Сьогодні багато говорять про законність чи незаконність новопризначених урядовців, котрі досі не позбулися статусу народного депутата. Про нелегітимність нового уряду в цьому контексті заявляла лідерка опозиції Юлія Тимошенко. На запитання УНІАН відповідає перший заступник міністра Кабінету міністрів, колишній міністр юстиції Олександр Лавринович.

– Пане Лавриновичу, у якому разі постанова Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року про призначення Януковича прем’єр-міністром може втратити чинність? Чи достатньо тих підстав, про які заявляла Тимошенко?

 – За Конституцією, це може статися в цілком конкретних випадках: якщо Верховна Рада прийме постанову про відставку Кабінету Міністрів у зв’язку з власною заявою прем’єр-міністра; у зв’язку з неможливістю виконання ним обов’язків глави уряду за станом здоров’я або в разі його смерті; якщо буде прийнята постанова про висловлення недовіри Кабінету Міністрів за ініціативою 150 народних депутатів або Президента України.

Якщо ж говорити про підтекст вашого запитання – очевидно йдеться про Закон "Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності”... 

Цей закон регулює виключно відносини Президента України та прем’єр-міністра з народними депутатами, які були призначені на відповідні посади. Якщо конкретніше, закон відводить 15 днів народному депутатові для самовизначення, тобто для подачі заяви, і плюс 5 днів Президентові чи Кабінету міністрів на ухвалення рішення про звільнення особи, яка є народним депутатом, з посади. Тобто разом 20 днів, як і належить за Конституцією.

Цей закон регулює процедурні моменти, котрі стосуються втрати депутатських повноважень або втрати тих посад, на які призначено народних депутатів. Зокрема, встановлює, яким чином розглядається питання щодо депутатів-сумісників.

Проблему, яку окреслено у вашому запитанні, цей закон не зачіпає.

– Чи має заява Тимошенко про нелегітимність уряду Януковича хоч якусь правову основу? Чи можна в чинному законодавстві вишукати норму, яка б давала підстави вважати, що уряд утратив свої повноваження, зокрема через указані Тимошенко причини?

– Таких правових основ не існує. На мою думку, це виключно політична заява й не більше.

– Чи йдеться в Конституції щодо терміну, протягом якого Верховна Рада має припинити повноваження депутата у разі, якщо подано відповідну заяву? 

– Це визначається Законом „Про статус народного депутата України”, який регламентує порядок розгляду питання в Регламентному комітеті Верховної Ради та ініціювання подання до суду.

Але я не думаю, що політична ситуація чи навіть зміна конституційної моделі в Україні може ставити перед  Верховною Радою вимогу розглядати питання щодо депутатів-сумісників у міжсесійний період. Парламент сам визначає, коли мають бути розглянуті такі заяви, і міжсесійний період не входить у згаданий 20-денний період.

– Чи правильно я розумію, що відповідно до внесених у 2005 році змін до Закону ”Про статус народного депутата України” реєстрація заяви парламентарія про намір скласти з себе повноваження нардепа прирівнюється до складення мандата?

– Не думаю, що тут можна ставити знак рівності. З юридичної точки зору втрата повноважень народного депутата настає в момент набуття чинності відповідної постанови Верховної Ради. Народний депутат має протягом 20 днів виявити свою волю, визначитися з місцем своєї роботи, а Верховна Рада прийматиме відповідне рішення.  Тобто тут наявні суб’єкт, який має виявити волю, і є суб’єкт, який уповноважений приймати рішення. 

Але коли саме, протягом якої Верховна Рада це робитиме, – не регламентовано. І депутат-сумісник не може примусити парламент негайно розглянути його заяву та обов’язково проголосувати. Порядок денний сесії затверджується більшістю Верховної Ради, і ті рішення, котрі колегіально приймаються вищим представницьким органом, не можуть бути предметом регламентації. 

Водночас існує чинник політичної відповідальності. Він має наслідки не менш вагомі, ніж суто правові.

Ті партії, які потрапили в парламент, отримавши підтримку виборців, навряд чи підуть на свідоме порушення конституційних вимог і відмовлятимуться від розгляду питання в даному випадку про депутатів-суміжників. Усі, крім одного, депутати, котрі були призначені членами уряду 4 серпня 2006 року, того ж дня подали заяви про складання з себе депутатських повноважень, і це свідчить, що політична відповідальність для них – не порожній звук.

– Чи є правові підстави для розгляду  питання про неконституційність уряду Конституційним судом?

– Жодних підстав для цього немає, адже постанови Верховної Ради про призначення прем’єр-міністра та склад Кабінету міністрів були ухвалені, з юридичної точки зору, у повній відповідності до кожного пункту конституційних вимог.

Звичайно, якийсь конкретний акт чинного уряду може стати предметом подання до суду, але це вже інша тема.

– Повертаючись знову до заяв Тимошенко... Вона стверджує, що, оскільки збіг термін для складення депутатських повноважень, відповідно до Конституції Янукович не може підписувати рішення уряду й підписані ним рішення є незаконними. Чи є в законодавстві норма, яка підтверджує цю тезу?

– Не потрібно ставити  знак рівності між політичним змаганнями й реальними державотворчими процесами, між правовими  нормами та боротьбою за симпатії електорату.

Аргументи, викладені мною вище, дають, на мій погляд, вичерпну відповідь про те, що уряд Януковича є повністю легітимним, і всі його рішення є законними.

– Але Роман Зварич, який не склав депутатські повноваження, досі міністр. Тим часом відповідно до Закону "Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності" (цитую), дія акту про призначення особи, яка є народним депутатом, на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, втрачає чинність через двадцять календарних днів з дня його видання, якщо повноваження народного депутата України не припинені в установленому законом порядку.

– Я практично відповів на це запитання. Оскільки у відведений законом час народний депутат не зробив юридично оформленого кроку, який засвідчував би його вибір між посадами члена уряду й члена парламенту, виникли обставини, котрі надають право народним депутатам України ініціювати розгляд питання сумісництва, забороненого Конституцією  

Отже, на сьогодні можна говорити про наявність правових підстав  для звернення до суду щодо позбавлення цього депутата мандата через його небажання подавати відповідну заяву. Або ж ініціювати у Верховній Раді питання про звільнення його з посади міністра через порушення ним конституційної норми про неможливість суміщення мандата народного депутата з іншою діяльністю.

Розмовляв Олег Олійник

Малюнок на 1-й стор. Ігоря Лук`янченка, "Контракти"