У Києві пройшла фотовиставка проти ейджизму / фото УНІАН

«Я не боюся старіти». Чому варто відвідати фотовиставку проти ейджизму

20:21, 20.09.2019
11 хв.

В Києві відкрилась мотиваційна фотовиставка проти ейджизму, зокрема, трудової дискримінації за віком. Її героями стали «зрілі» люди - народні артисти України Володимир Горянський, Остап Ступка, Павло та Марина Зіброви та інші. УНІАН відвідав виставку напередодні офіційного відкриття, щоб розпитати героїв проекту про ейджизм та страх перед старінням.

До 27 вересня в Київському Річковому вокзалі в арт-просторі БУХТА проходитиме фотовиставка проти вікової дискримінації, створена в рамках соціального проекту #забутипровік від «1+1 media». Герої фотографій – відомі та пересічні українці віком 50+, які на власному прикладі доводять, що, незалежно від віку, можна та потрібно бути успішними та цікавими. 

З представлених на виставці портретів посміхаються народні артисти Володимир Горянський, Остап Ступка, Алла Кудлай, лідер гурту Воплі Відоплясова Олег Скрипка, кореспонденти ТСН Костянтин Грубич і Андрій Цаплієнко, акторка та модель Наталія Кара та інші. 

«В них всіх стільки сили та досвіду, таке насичене життя. Дивишся і розумієш, що з віком стає не страшно, а тільки краще. Мені навіть захотілося стати старшою», – зізнається авторка фотографій Вікторія Квітка.  

Відео дня

Загалом, тут представлено двадцять дев’ять світлин. Вхід на фотовиставку вільний. 

Альберт Єсаков ганяє на роликах та вважає себе щасливою людиною / фото УНІАН

Не боятися старіти

Герою фотовиставки харків’янину Альберту Єсакову 86 років. Але це не заважає йому ганяти на роликах парком, грати в аматорському театрі, зніматися в кіно, вести блог в інтернеті. Зі щирою усмішкою він розповідає, як починав писати свій перший роман ще до виходу на пенсію: «Дружина тоді заходила на кухню і скептично казала: «Світові шедеври створюєш?» А коли мою книгу «Дике поле» видали та оголосили про це на радіо, попросила підписати примірник для її начальника». Наразі Єсаков має вже три романи та полюбляє писати вірші. 

Про своє захоплення кататися на роликах розповідає, віджартовуючись: «Так сталося, я не винен (сміється). З дитинства катався на ковзанах, а після пенсії донька подарувала ролики. Купила б електрогрілку – лежав би та грівся. А «нерозумне дитя» подарувала ролики, не пропадати ж добру».

Вдягнутий у сучасне худі світло-сірого кольору, чоловік каже, що ніколи не боявся старіти: «Мене мій вік влаштовує. Настане час помирати – помру, це природно. Хоча, хотів би жити вічно».

На питання, що робив би з вічністю, відповідає: «Є ті, хто скаржаться на уряд чи маленьку пенсію. А мені подобається жити. Я щаслива людина. Як в пісні «я щасливий, як ніхто». Гарна пісня». Та, на жаль, давати поради, як насолоджуватися життям, чоловік не береться. Мовляв, не вміє. 

Народний артист України, 62-річний Павло Зібров, також ніколи не боявся ставати старшим. Співак стверджує, що про це ніколи не думав і не думає: «В мене одне гасло – аби було здоров'я. Якщо загалом почуваєш себе нормально, значить, ти живий. Тому радій».

Артист переконаний, що в старшому віці є чимало переваг. Мовляв, вже більш розважливо дивишся на свої цілі, не прагнеш постійно кудись бігти, можеш спокійно реалізувати задумане. Крім того, з’являється більше вільного часу, а поруч вже чимале сімейне коло – дружина, діти, онуки.

«За минулим не сумую і не відчуваю, що в мене вік якийсь особливий. Так, я пенсіонер. Отримую «солідну» пенсію – чотири тисячі шістсот гривень, – з посмішкою розповідає Зібров. – Але помру в сто три роки, не раніше. І то, через те, що на Бессарабці зваблю молоду дівчину, мене заберуть в тюрму, а там буде холодно».

«Яка ще дівчина на Бессарабці? А як ваша чарівна дружина?» – питаємо. 

«Ну, що ж робити», – зітхає Зібров. 

Павло Зібров за минулим не сумує і називає чимало переваг старшого віку / фото УНІАН

Героїня проекту, 60-річна модель Тіна Антуф’єва, на презентацію прийшла в надзвичайному червоному костюмі з прекрасно укладеним волоссям. Жінка каже, що старіння теж не боїться. Попри те, що в нашому суспільстві існує культ молодості. 

Тіна багато посміхається і дзвінко сміється протягом нашої розмови: «Коли мені було шістнадцять, теж думала, що в сорок два роки час помирати. Зараз це згадувати смішно. Тепер власним прикладом демонструю активність старших людей, своїм оптимізмом заряджаю інших».

«Між іншим, у мене день народження 22-го вересня. Мені буде 61 рік. В цей день гратиму у моновиставі «Три хвилини тиші» в арт-центрі ім. І. Козловського. Всіх запрошую», – додає Антуф’єва. 

Редакторка та героїня проекту, 52-річна Соломія Зінчук, впевнена, що, маючи здоров’я та віру у власні сили, після п’ятдесяти людина може знайти чимало можливостей зробити життя яскравішим. «Можна мандрувати Україною чи у рідному містечку знайти щось цікаве. Почати бігати, щось плести», – розмірковує вона.

Сама Соломія багато їздила світом, жила і працювала в Польщі, навчалася в Америці. Жінка розповідає, як на власні очі бачила життя пенсіонерів за кордоном. Як ті подорожують, маючи для цього гроші, здоров'я та страхування: «У наших пенсіонерів, на жаль, на мандри грошей немає. Але, повторюсь, що річ не тільки в грошах. Дуже багато залежить від особистості людини».

Жінка запевняє, що відчуває себе вдвічі молодшою за свій «паспортний вік». Як і раніше, любить активність, мандри, своїх друзів та роботу: «Коли перетинаєш півстолітній рубіж, час чомусь пришвидшується. Але мрії є, бажання є, ще багато хочеться встигнути». 

А от інший герой проекту, 50-літній актор театру і кіно Костянтин Данилюк, іноді переживає екзистенційні страхи: «Буває, «накриває», бо розумію, що життя має кінець, якісь ролі йдуть».

«Хоча, мені кажуть, що з віком я став краще і виглядати, і грати», – сміється актор.

Соломія Зінчук впевнена, що після п’ятдесяти є чимало можливостей зробити життя яскравішим / фото УНІАН

Бачити красу у своєму віці

Всі герої фотовиставки, з якими встиг поспілкуватися УНІАН, залишися дуже задоволені своїми світлинами. 52-річна редакторка Соломія Зінчук на своєму портреті тримає в руках книгу: «Це книга спогадів про мого батька, яку ми видали разом із мамою. Тому для мене це фото має особливу емоційну силу».

Альберт Єсаков переконаний, що проект може надихнути молодих та принести задоволення літнім людям: «Ви ж подивіться, скільки тут симпатичних облич на фотографіях. Це ж заряд бадьорості. Передайте авторові, що мені дуже подобається».

«Знаєте, щоб фотографувати молодих, не треба багато таланту. А спробуй шістдесятирічних чи сімдесятирічних сфотографувати так, щоб на знімках очі ближчали та життя вирувало. Для цього потрібно мати особливу майстерність та смак. У цієї дівчинки це є. Видно, що вона любить старших та літніх людей. І це важливо», – зауважує Павло Зібров.  

Фотограф Вікторія Квітка зізнається, що справді по-особливому ставиться до людей старшого віку: «Вони для мене дуже гарні: срібне волосся, красиві, щасливі». Саме тому, вона прагнула  зробити не звичайні портрети, а «зафільмувати» внутрішнє світло кожного з героїв. Щоб, споглядаючи їхні світлини, ставало зрозуміло - вік не важливий. 

Між іншим, модель Тіна Антуф’єва пригадує, як сама колись захоплювалася красою вже покійної матері, якій тоді було понад вісімдесят років: «Я дивилася на неї і казала: «Мамо, яка ви гарна». А вона соромилася: «Ти з мене глузуєш, в мене зморшки…». Але треба дивитися не лише на зморшки, адже краса людини в іншому, вона йде зсередини. Треба дивитися на міміку, погляд».

На думку Вікторії Квітки, цільова аудиторія фотовиставки – це не тільки люди 50+ / фото УНІАН

Виступати проти ейджизму

Найближча подруга Соломії Зінчук у віці 48-ми років майже два роки не могла знайти роботу у Києві. При цьому, вона - менеджер високого ґатунку, філолог за освітою та вільно володіє двома іноземними мовами. «Знаю також, як часто, чуючи про вік «за 45» людину навіть не хочуть запрошувати на інтерв'ю [співбесіду]», – додає Зінчук.

Товариші Костянтина Данилюка не з акторського середовища також регулярно стикаються з трудовою дискримінацією за віком. «Роботодавці хочуть, щоб людина була не старша 40-ка років, а краще молодша. При цьому, досвід роботи потрібен. Виходить, потрібні досвідчені, але не надто. А ситуація в країні з роботою не дуже добра, багато хто не може роками знайти роботу за спеціальністю», – нарікає актор.  

Чоловік додає, що в акторській професії також є запит на молоді обличчя: «Але я вважаю, що це не дискримінація, а нюанси професії».  

Данилюк зауважує, що був щиро радий взяти участь у соціальному проекті проти ейджизму. Адже прагне особистим прикладом нагадати, що життя не закінчується в будь-якому віці. Головне – намагатися не піддаватися екзистенційним страхам та поганим звичкам. «У наш час дійсно існує багато дискримінації за віковою ознакою. Сподіваюся, що цей захід допоможе суспільству замислитися над цим», – підкреслює актор, додаючи, що обов’язково приведе на виставку сім’ю та знайомих.

Про проект #забутипровік

Фотовиставка є частиною масштабного соціального проекту від «1+1media», мета якого – довести, що краса, віра, ідеї, бажання змінювати світ та підкорювати нові вершини абсолютно не залежать від того, скільки людині років. 

«Люди мають забути про вік, бо вік не має значення. Життя не починається і не закінчується, воно триває. І це – головний меседж нашого проекту», – пояснює член правління «1+1 media» та головна наставниця проекту #забутипровік Світлана Павелецька.

Десь з півроку тому в компанії зробили внутрішню аналітику та зрозуміли, що лише 12% співробітників старші п’ятдесяти років. «Ми замислилися, чому так? Зрозуміли, що багато проблем в нас. Бо ми не хочемо брати людей старшого віку. Але проблема і в тому, що люди старшого віку не вірять в себе і не відгукуються на вакансії», – розповідає Павелецька. 

Ба більше, згідно з соціологічним дослідженням, яке згодом також провели в компанії, саме вікова відмітка 50+ лякає українців найбільше. 

Щоб змінити уявлення людей про світ та про себе, «1+1 media» розпочали свій антидискримінаційний проект. Наприклад, провели спеціальний набір на програму стажування для людей 50+. «До нас надійшло понад тисячу резюме, серед яких ми відібрали чотирнадцять стажерів. Програма стажування ще триває, але колеги з творчих департаментів вже планують брати когось зі стажерів на роботу», – каже Світлана Павелецька.

Крім того, в компанії записали цикл мотивуючих історій та фоторепортажів з героями проекту. А оскільки зроблені світлини вийшли дуже круті, вирішили окремо організувати фотовиставку. «Коли дивишся на фото цих людей, як світяться їхні очі, то про вік взагалі не думаєш. І наша мрія – щоб не тільки ми так вважали», – підкреслює вона.

Між іншим, на думку авторки світлин Вікторії Квітки, цільова аудиторія фотовиставки – це не тільки люди 50+: «Навіть у 25-ть років людина може задати собі питання, що їй робити далі. Тому ідея про те, що все найкрутіше попереду, що не треба боятися змінювати сферу діяльності,  актуальна в будь-якому віці».

Ірина Шевченко

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся