Ігор Щупак вирішив залишити Кіану Рівза для того, аби простежити, наскільки уважно читають підручники / фото: facebook.com/igor.shchupak

Ігор Щупак: Щодо певних тем гумор, меми, анекдоти чи сатира у підручниках є неприйнятними. Але ніхто не казав, що вивчати історію має бути сумно

Науковець, автор підручників Ігор Щупак пояснив УНІАН, навіщо використовує у шкільних книжках анекдоти, карикатури та залишив мем з Кіану Рівзом, а також чому для ефективного навчання дітям досі потрібні паперові книжки.

Ігор Щупак вирішив залишити Кіану Рівза для того, аби простежити, наскільки уважно читають підручники / фото: facebook.com/igor.shchupak

Ви розповідали, що навмисно розмістили мем з відомим актором Кіану Рівзом у підручнику.

Я його помітив в оригіналі макету, який показав дизайнер. Вирішив залишити, щоб простежити, наскільки уважно читають підручники. Чи взагалі працюють над ілюстраціями, які є її складовою частиною теми. При цьому, зауважу, що мем ніяк не заперечує зміст теми про економічне зростання в США, яку ілюструє фото з будівельниками хмарочосу. Він нікого не ображає і не завдає шкоди.

Між іншим, вперше мем помітив один учень наприкінці минулого року (отримає від мене книжки у подарунок за уважність). А накручений скандал та галас зараз, на мою думку, має певні причини. Це пов’язано і з певними перетвореннями в структурі Міністерства освіти і науки (але я про це поки не говоритиму), а також з конкурсом підручників історії для сьомого класу, в якому ми з партнерами також беремо участь.

Що цікавенького буде в цьому вашому підручнику?

Боюся порушити якесь правило проведення конкурсу, адже він анонімний. Якщо скажу, які там є елементи, то можуть зняти з конкурсу. А ви ж бачите, яка вже кампанія розпочалася. Хоча, навпаки, тепер маємо збільшення інтересу до викладання історії та до підручників. 

Ви реально думаєте, що Кіану Рівз цікавить сучасних дітей? Вони його можуть навіть не знати.

Так, Кіану Рівза частина учнів може не знати. Але є ті, хто знають. Чимало дітей досі цікавляться «Бітлз», є фанами Джона Леннона та Пола Маккартні...

Між іншим, в новій програмі для одинадцятого класу є обов'язкова для вивчення тема неформальні рухи, зокрема, гіппі. А кожне слово в навчальній програмі – закон для автора підручника. Тому, серед іншого, я говорю про рух, про музику, про Бітлз. Звісно, роблю важливі зауваження щодо наркотиків, через які чимало лідерів того руху померли у двадцять сім років (навіть є певна теорія про фатальний вік 27). При цьому, інші зробили свідомий вибір – Білл Клінтон, який став президентом США. Чи Хав'єр Солана, який очолював Раду Європейського Союзу.

Мем про Кіану Рівза у підручнику, на думкую Щупака, нічого у змісті не змінює / фото: facebook.com/igor.shchupak

Тоді прокоментуйте поширену у соцмережах претензію до історії з мемом. Мовляв, немає приводу для гумору, підручник створюється, щоб навчати, а не вводити в оману.

Є теми, щодо яких гумор, меми, анекдоти чи сатира у підручниках є неприйнятними. Це те, що стосується людських страждань, воїн, національної трагедії українського народу. Це зрозуміло. Але якщо мова йде про створення позитивного тла для навчання та використання ігрових елементів там, де це прийнято – все це збільшує інтерес дітей та ефективність навчання. Ніхто не сказав, що вивчати історію має бути сумно. Навпаки, це має приносити задоволення. 

Ще раз скажу, що саме цей мем з'явився випадково. Я просто його залишив. Але він нічого у змісті не змінює. Ми ж не скажемо, що мем з Кіану Рівзом щось змінив у ставленні до економічного зростання чи ролі людини в економічному піднесенні, чи ставленні до самого Кіану Рівза? – Це смішно. Інша річ, що під ілюстрацією не було навчального завдання, як в моїх інших карикатурах чи анекдотах – поясніть сенс чи знайдіть помилку.

Також нагадаю, що більшість підручників радянської доби виглядали, як суцільний текст. Ні за що не зачепитися оком. Про такий підручник один фахівець з історії та методики викладання якось сказав: «Це не підручник, а лист одного академіка до іншого. Скажіть, будь ласка, до чого тут діти?»

Прочитала у фейсбуці, що наразі ви пишете методичку до підручника з історії.

Можливо, методичка охоплюватиме не тільки один підручник десятого класу, а кілька класів. Адже мова йде про загальні підходи у навчанні, які я пропоную вчителям. Наприклад, як працювати з дітьми над поняттями. Бо деякі складні поняття треба викладати у вигляді схеми, яку треба зрозуміти, а не вчити. Є речі, коли поняття треба формулювати через розуміння походження слова. Інколи складаю якісь історії чи анекдоти, як зрозуміти сутність поняття. Це один з елементів підходу. Інший елемент – алгоритм вивчення історії. І звичайно, як користуватися гаджетами, як використовувати QR-коди в друкованих підручниках.

В майбутньому Україну чекають інтерактивні підручники, стверджує Щупак / фото: facebook.com/igor.shchupak

Чи є взагалі сенс сьогодні у друкованих підручниках? Можливо, варто перейти на електронні чи якісь відео-ролики? Адже для сучасних дітей реальне і віртуальне не роз’єднане. Цифровий та реальний світ – це сув'язь.

Спосіб мислення сучасних дітей справді не такий, як у старшого покоління чи навіть у молодої людини, як ви. Я б назвав це «кліповим мисленням». Крім того, у них інше ставлення до інформації. Діти зараз набагато менше читають, але це не означає, що вони отримують менше інформації. Насамперед, вони отримують інформацію через інтернет – ресурс, який колись не використовували.

Безумовно, попереду нас чекають інтерактивні підручники. Наскільки я пам'ятаю, в Австралії в деяких університетах вже поставлено завдання паперові підручники біології замінити інтерактивними підручниками з елементами доповненої реальності. Але це не означає, що текстових підручників не буде, бо їх щось замінить.

Взагалі, еволюція засобів пізнання мені нагадує іншу еволюцію…. Коли з'явилося кіно, казали, що воно знищить театр. Існує і театр, і кіно. З'явилося телебачення, казали, що знищить кіно. З'явився інтернет, чекали, коли він знищить телебачення…

Звичайно, сучасні форми навчання отримують свій шанс. Те ж стосується нових підходів у написанні підручників, спрямованих на зацікавлення дітей. Однак зміст навчання обов'язково має бути на науковому ґрунті. Треба намагатися зробити так, щоб діти все-таки читали. Книжки та читання – це основа для знань та побудови особистості інтелігентної людини. Звісно, маємо зважати на інтереси дітей, і я намагаюся використовувати це у підручниках.

Наприклад?

В підручнику для п'ятого класу є ілюстрації нашого талановитого художника Богдана Маслюка, які поєднують реальне та вигадку. Діти мають визначити зайві фігури на малюнку (зображено гладіаторський бій, де зайвим є київський князь та Наполеон Бонапарт).

В підручнику для шостого класу використовуються QR-коди, через які даємо інформацію щодо певних історичних подій та явищ. Ролики тривалістю кілька хвилин, щоб можна було використати на уроці, за бажанням вчителя. Крім того, передбачені завдання, які діти можуть виконати зі смартфоном. Наприклад, розставити в хронологічній послідовності історичні події. З гаджетом вони робитимуть це з більшою радістю, ніж у зошиті.

Використовую в підручниках різні меми щодо суміші епох. У підручнику для шостого класу людина-неандерталець запитує, чи треба віднести вогонь до храму. А на ілюстрації зображено античний храм. Чи Одіссей на малюнку каже: «О, тепер маю селфі на фоні піраміди». Учні мають помітити та зрозуміти невідповідність.

Щоб прагнення вчителів навчити учнів збіглося з бажанням дітей вчитися, педагогу треба бути в тренді та використовувати у роботі мультимедіа. Наприклад, через QR-коди можна програвати музику чи подивитися репортаж про картину, вивчаючи непросту тему культури. Вчителі, які погано орієнтуються в гаджетах, можуть звертатися з завданням до самих учнів (наприклад, хто перший просканує QR-код). Навіть діти, які більше цікавляться комп'ютерами, ніж історією, навипередки починають робити. Потім перекидаємо ролик на великий екран, аналізуємо, робимо завдання. 

В підручниках Щупак використовує і карикатури, які допомагають зрозуміти сутність теми / фото: facebook.com/igor.shchupak

Також широко використовую карикатури, які допомагають зрозуміти сутність теми. Наприклад, для подій 20-го століття поруч з ілюстрацією карикатури західного світу буде радянська. Щоб учні могли порівняти сенси. Коли мова йде про демонізацію ворогів під час Першої світової, то є карикатури американців, на американців, на німців, на Росію. 

Між іншим, в підручнику, де дев'яносто відсотків журналістів побачили тільки один мем, карикатури також є. Наприклад, від Антанти та учасників Троїстого союзу.

Я почав використовувати навіть історичні анекдоти там, де це прийнято. Наприклад, у підручнику для одинадцятого класу анекдоти щодо Радянського Союзу пояснюють, що таке дефіцит, особливості політичної системи. Тему Чехословаччини викладаю, використовуючи поруч з оригінальними світлинами та документальними матеріалами, карикатуру, як Брежнєв придушив «Празьку весну». Перед учнями поставлене завдання зрозуміти сенс карикатур. Є навіть чеський дуже сумний анекдот: «Якщо вночі чеху сниться танк, то зранку він має чекати великого друга».

Чи проводите ви певні фокус-групи з учнями для розуміння, який гумор їм «зайде»?

Зауважу, що навіть студенти не сприймають певний гумор. Наприклад, характеризуючи радянську систему, колись на занятті спирався на «Золоте теля» та «12 стільців» Ільфа і Петрова. Цитував речі, які були смішні моєму поколінню, а студенти... мовчали. Вони не розуміли, про що йдеться. 

Тому те, про що ви кажете, безумовно важливо. І ми це робимо. Проводимо десятки чи навіть сотні семінарів із вчителями та учнями. В тому числі за новими підручниками. Наприклад, зараз можемо перевіряти на семінарах з дітьми в невеличких групах деякі фрагменти з підручника історії для сьомого класу, не порушуючи жодним чином умови анонімності конкурсу. Ми це робимо з задоволенням, дітям подобається. 

Раніше ви сказали, що учні мають зрозуміти сенс карикатур, мемів…А чи всі вчителі зможуть пояснити учням закладений сенс, або ж навіть зрозуміти самі? 

Не всі вчителі можуть пояснити ілюстрації. Але так само вони можуть не пояснити текст чи документ, схему. Вчителі є різні. Більшість сучасних вчителів розуміє, що треба шукати до дітей сучасні підходи. Але є ті, хто працює без особливого натхнення. Втім, перш, ніж засуджувати, важливо зважати на соціальне становище вчителя, скільки має часу на підготовку до уроку, яка заробітна платня? Може приділити роботі всі зусилля, чи має шукати підробітки? Звісно, це інші проблеми. Ми ж маємо орієнтуватися на рух вперед, на нові форми подачі матеріалу, які можуть зацікавити учнів. Зрозуміло, що когось зацікавлять, а когось – ні. Всім не зможеш догодити.

Для мене дуже важливо, що кажуть, насамперед, колеги історики та вчителі. Певна частка все критикують. Але абсолютна більшість схвалюють, бо знають контекст системи, яка існує в підручниках, які ми робимо з заслуженим учителем України Оленою Бурлакою та учителем-методистом з тридцятирічним стажем Іриною Піскарьовою.

Звісно, не всі вчителі можуть зрозуміти сенс мему та використати це в навчанні. Так само я не все можу зрозуміти. Наприклад, в польських підручниках є цикл коміксів по таємному розстрілу поляків, відомому під назвою Катинська трагедія. Я не хочу і не буду використовувати карикатури на трагічні сторінки історії, поки в суспільстві не буде чіткого розуміння щодо події. Поки не буде атмосфери толерантності сприйняття різних точок зору.

Між іншим, я також працюю в українсько-польській комісії експертів щодо удосконалення змісту шкільних підручників з історії і географії (українські підручники аналізують польські експерти і навпаки). Так ось, польські експерти казали, що класних підручників подібної якості у Польщі немає. І мені було напрочуд приємно це почути, бо ще п'ять-сім років тому ситуація була геть інша. При цьому, польські підручники мають багато переваг. Зокрема, для них використовують нормальний білий папір, а не, вибачте, туалетний жовтий, пояснюючи це тим, що він, мовляв, не псує дітям очі. Мабуть, у польських дітей інші очі, які не втомлюються від яскравого паперу. 

Також мене вразило використання у підручниках західного світу коміксів. Очевидно, що ми теж маємо подумати, бо це популярно серед певної категорії дітей.

Якщо в підручнику є принципові фактологічні помилки, це погано - Щупак / фото: facebook.com/igor.shchupak

Після історії з вашим підручникам та мемом з Кіану Рівзом, в соцмережах обговорювалась ще одна тема – використання мапи з комп'ютерної гри у підручнику з географії. Що про це думаєте?

Якщо в підручнику є принципові фактологічні помилки, які міняють уявлення про предмет вивчення помилки, це погано. Якщо є граматичні помилки, погано. Але якщо слово на різних сторінках написано по-різному, то такого не бути не може. Це людський чинник. Немає жодної книжки без помилок, включно з енциклопедичними виданнями. Можуть проводитися тисячі перевірок десятками нових інститутів, але все одно помилки будуть. Сакраментальний вислів щодо цього було колись написано на огорожі: «Чілафєку свойсенна ашибаца». 

Тепер, якщо говорити про карту (хоча я цієї ілюстрації не бачив), у молодших класах є тема, пов'язана з картографією. Навчальна програма вимагає показати, якою в різні часи була картографія, як вона змінювалася, як виглядає карта давньогрецького історика Птолемея тощо. Наша ілюстрація цієї карти у підручнику, певно, є неточною. Хоча ми зображуємо різні цікаві елементи. Тому я не бачу злочину в тому, щоб використати віртуальну карту з гри для пояснення, наприклад, як позначаються річки, гори чи рівнини. Звичайно, якщо замість реальної карти дана фантастична – це помилка. Але загалом кожен має спеціалізуватися на своєму, і це питання не до історика. Нехай методисти з географії скажуть, припустимо це, чи ні.

Міністерка освіти України Гана Новосад у себе в фейсбуці заявила, що новостворений Український інститут розвитку освіти має серйозно переглянути критерії відбору та експертизи підручників. Що думаєте щодо перспектив роботи цієї установи? 

Не можу говорити про перспективи роботи установи, яка тільки створюється. Це некоректно. Але очевидно, що прикута до окремих ілюстрацій та окремих речей в підручниках увага пов'язана з тою реорганізацією ІМЗО (Інститут модернізації змісту освіти), яка планується в Міністерстві освіти та науки. Можливо, ця реорганізація буде конструктивною і вдалою. Але в будь-якій комісії та будь-який центрах працюватимуть живі люди. Це будуть фахівці, професіонали, історики, педагоги, психологи, безліч редакторів тощо. Але це не означає, що можна убезпечити себе від помилок, яких без спеціальної вказівки ніхто не помітить. Хоча, загалом, вважаю реформу в рамках проекту НУШ однією з найбільш демократичних в Україні, адже всі можуть взяти участь в обговоренні змін.

Укладаючи підручник, зважаєте на те, скільки часу діти мали б витрачати на домашнє завдання?

Щупак вважає, що вміст підручників треба скоротити через великий обсяг / фото: facebook.com/igor.shchupak

На це треба зважати, але обсяг та зміст матеріалу визначає навчальна програма. А в ній - сотні фактів та десятки імен, які я хотів би скоротити через великий обсяг. На жаль, у нас досі переважає когнітивний підхід до навчання –  знати ось це і це, і це. Сотні термінів, дати, теореми, факти щодня, попри те, що є межа сприйняття матеріалу. Ми перетворюємо дітей на ходячі енциклопедії. А щоб навчитися чомусь, достатньо обраних фактів.

Не можна ставитися до навчальних програм та підручників як «поганий турист», який бере з собою все, що може знадобитися. «Гарний турист» бере тільки те, без чого не обійтися.

Укладання підручників – це взагалі прибуткова справа?

(сміється) Говорити про суми гонорарів для авторів, мабуть, не коректно. Але це смішні суми, у порівнянні з іншими країнами. Ба більше, гонорар автора підручника не залежить від накладу. Міністерство освіти та науки виплачує те, що має, виходячи зі своїх ресурсів.

Тому матеріальний чинник – це не те, що зацікавлює авторів. Олені Бурлаці та Ірині Піскарьовій, з якими працюю, цікавий процес вдосконалення себе та свого продукту, спроби зробити щось гарне для школи, якій всі ми віддали десятки років життя. Наприклад, я понад двадцять років працював у школі, п'ятнадцять – у вищих навчальних закладах. Тому, сподіваюся, що нам з моїми колегами-партнерами вдасться знаходити спільну мову з колегами-вчителями надалі. 

Ірина Шевченко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter