Яка ціна на російський газ для Києва краща: економічна чи політична?

В умовах дедалі гострішої політичної боротьби можуть бути зроблені такі кроки в зовнішній політиці, які геть унеможливлять будь-які поступки від Москви в газовому діалозі...

Звісно, нічого дивного немає в тому, що чим менше часу залишається до закінчення року, тим нервовішою стає обстановка в українському політбомонді з огляду на досі нез`ясовані і вельми тривожні перспективи щодо вартості імпортного газу для Києва на 2009 рік. Адже ціна питання – ні багато, ні мало – економічне благополуччя і, отже, національна безпека країни.

Проте дещо дивує, що в цій ситуації навіть перші особи держави, принаймні, деякі з них, і донині не мають чіткої позиції зцього питання. Про що стало, зокрема, зрозуміло із заяв Президента Віктора Ющенка, зроблених їм під час підсумкової прес-конференції наприкінці минулого тижня.

Ющенко вже не проти політичної ціни на газ?

Віктор Ющенко

Зокрема, якщо ще зовсім недавно – перед візитом 28 червня прем`єр-міністра Юлії Тимошенко до Москви – Віктор Андрійович наполягав -у своїх директивах –  на необхідності не політичної, а суто економічної ціни на російський газ, то тепер він припускає можливість вже обох цих варіантів. «Особливістю сьогоднішнього моменту поки що залишаються обставини, коли ми ще можемо аналізувати на рівні вигод національних політику адміністративного підвищення ціни або політику переходу на формулу ціни», - заявив з цього приводу журналістам глава держави. При цьому він наголосив , що в політичному й економічному підході до ціноутворення на імпортний газ є як свої недоліки, так і переваги. Проте, як вважає Ющенко, «глобальний інтерес полягає в тому, що Україна, як і інші країни - споживачі російського газу, які є нашими сусідами, на формульный підхід переходять з 2011 року».

З наведених слів Президента випливає, що він, начебто, змінив свою думку щодо газової проблеми: вона стала ближчою до позиції Юлії Тимошенко. Треба сказати, що первинна думка Віктора Ющенка про необхідність суто економічної ціни газу для України вже на 2009 рік видавалася вельми сумнівною. Оскільки ціна в 400 дол. за 1 тис. куб. м. (а приблизно така ціна на російський газ для Києва є зараз ринковою – порівняно з цінами для інших європейських держав) означала б для української економіки навіть не стагнацію, а глибоку рецесію - внаслідок неминучості в цьому випадку величезної інфляції, різкого збільшення імпорту і зниження експорту, швидкої девальвації гривні та інших бід.

Утім, схоже, що далеко не по всіх аспектах газової проблематики погляди Президента і уряду схожі. Зокрема, Віктор Ющенко критично оцінює можливість підвищення Києвом ставки за транзит російського газу до Європи територією України. Він присвятив цьому питанню чимало часу, намагаючись пояснити журналістам свої аргументи.

Незручне правило транзитно-газового важеля

Глава держави розповів, що через територію України перекачується 126-130 млрд. куб. м газу з Росії до Європи, при цьому довжина трубопроводу трохи більше 1 тис. км. З Середньої Азії до України постачається менше газу – близько 55 млрд. куб. м, зате відстань його транспортування до українського кордону приблизно удвічі більша – близько 2 тис. км. Тому від підвищення тарифу за транзит російського газу Україною, яке одразу ж викличе у відповідь збільшення ставки за доставку газу з середньоазіатських країн до російсько-українського кордону, Київ, мовляв, нічого не виграє.

При цьому Віктор Ющенко наголосив, що питання підвищення ставки за транзит російського й іншого газу українською територією до європейських держав може виникнути тільки за умови переходу на формульний розрахунок ціни імпортного газу для Києва.

Варто зазначити, що міркування Президента щодо довжини газових трубопроводів, а також зроблені на їх підставі висновки про невигоду для української сторони підвищувати транзитні ставки – зовсім не нові. У минулому вельми активно ці доводи використовував і уряд Януковича, відповідаючи на критику тодішньої опозиції за нерівнозначне підвищення ціни на газ для України і ставки за транзит для Росії. Нагадаємо, з січня 2007 року газ для України подорожчав на 37% - з 95 до 130 дол. за 1 тис. куб. м., тоді як ставка за транзит російського газу українською територією до Європи підвищилася лише на 6% - з 1,6 до 1,7 дол. за 1 тис. куб. м. на 100 км.

До речі, своє нове бачення щодо поведінки української влади в питаннях зміни транзитної ставки за прокачування російського газу територією України виклав того ж дня, коли про це розповідав на підсумковій прес-конференції Віктор Ющенко, і колишній міністр палива і енергетики Юрій Бойко.

Він знову таки заявив, що Україна не може «підвищувати транзитну ставку у себе в країні, тому що такою ж відповідь буде з боку середньоазіатських партнерів». Але тепер, вважає Бойко , прийшов час взагалі відходити від концепції закупівлі середньоазіатського газу – якщо він перестає бути дешевшим російського. Якщо ж відмінити прив`язку до середньоазіатського газу, то, на думку екс-міністра, аргументом української сторони в переговорах про газ з Москвою стає і питання ставки транзиту вже російського газу через нашу територію, і питання українських газових сховищ, і питання вартості російського газу.

Як бачимо, і Президент Ющенко, і опозиційний уряд припускають за певних умов можливість підвищення в майбутньому ставки за транзит російського газу, як аргумент в переговорах з Москвою про ціну на газ для України. Відмінність цієї їх позиції від думки прем`єр-міністра Юлії Тимошенко полягає лише в тому, що вона вже давно заявляла про намір саме так ставити питання у разі різкого підвищення вартості імпортного газу.

Нагадаємо, в січні цього року на засіданні Комітету з питань закордонних справ Європарламенту голова українського уряду розповіла, що, починаючи з 2006 р., Росія підвищила ціни на газ в 3,5 разу. «З іншого боку, ціни на транзит, які Росія платить за свій експорт до Центральної Європи, залишилися майже без змін. Ми не повинні дотримуватися подвійних стандартів. Якщо вже Росія хоче встановити ринкові ціни, то вони повинні поширюватися на всі товари і послуги - у тому числі і на транзит і зберігання газу в наших сховищах», - повідомила вона тоді. Крім того, трохи раніше Юлія Тимошенко заявляла про можливість підвищення тарифу за прокачування російського газу з нинішніх $1,7 до $9,32 – тобто, майже в 5,5 раза!

Газові інтереси сторін – діаметрально протилежні

Переговори ж про ціну на газ для України на 2009 рік, звичайно, будуть дуже непростими. Тоді як наміри всіх зацікавлених сторін гранично ясні. Туркменістан, Узбекистан і Казахстан, природно, прагнуть наближення ціни на свій газ до середньоєвропейської (мінус витрати на транспортування російською територією).

Олексій Міллер

До речі, наприкінці минулого тижня глава Газпрому Олексій Міллер таки підписав в Ашгабаті угоду про принципи ціноутворення на туркменський газ. І, хоча на сайті згаданої російської компанії і з`явилася інформація про цей візит Олексія Міллера і про його зустріч з президентом Гурбангули Бердимухамедовим (під час попереднього візиту Міллера - 3 червня - Бердимухамедов його навіть не прийняв), але ніяких подробиць, крім слів про «ринкові принципи ціноутворення» і «довгостроковості контракту», там не міститься. Утім, у російських ЗМІ вже з`явилася інформація (з посиланням нененазване джерела в Газпромі) про якусь складну схему ціноутворення. Виходячи з цих даних, ціна на туркменський газ може зрости з нинішніх $140 за тисячу кубометрів до $295. Отже, на українському кордоні він коштуватиме $350-360, що майже відповідає європейській ціні, і лише підтверджує обгрунтованість ідеї про відмову Києва від середньоазіатського газу.

Ну, а Україна вкрай зацікавлена в поетапному переході до європейських цін на газ - щоб змогла адаптуватися економіка. І, знову таки, неважливо – російський це буде газ чи середньоазіатський. Наприклад, Білорусь і Молдова купують саме російський газ, при цьому згідно з домовленостями з Москвою вийдуть на середньоєвропейські ціни ці держави лише 2011 року. Київ же має не менші, а навіть більші права на поступове підвищення цін, ніж зазначені країни, оскільки саме завдяки українським трубопроводу і унікальним українським газовим сховищам Газпром заробляє щорік десятки мільярдів доларів від експорту свого газу до Європи.

Проте рішення Москви про поетапний перехід України на європейські ціни за російський газ – зрозуміло, політичне. Піде російське керівництво на такий, не вигідний їй з економічного погляду, крок лише за певних умов. І в цьому полягає, мабуть, головна складність питання.

Московські зичливі аванси й погрози

Путін, Тимошенко

Заяви прем`єр-міністра РФ Володимира Путіна, зроблені ним під час червневого візиту до Москви Юлії Тимошенко прозвучали вельми обнадійливо для України. Він, принаймні, підтвердив право Києва на поступове підвищення ціни імпортного газу. При цьому залишається лише здогадуватися, в який спосіб змогла добитися прихильності свого російського колеги Юлія Володимирівна.

Але, як кажуть, рано радіти. Займається зовнішньополітичними питаннями в Україні не прем`єр-міністр, до того ж невідомо як довго Тимошенко утримається в своєму кріслі. А в умовах дедалі гострішої політичної боротьби та неузгодженості дій різних гілок української влади можуть бути зроблені такі кроки в зовнішній політиці, які геть унеможливлять будь-які поступки від Москви в газовому діалозі.

Гострим сигналом в цьому плані стали нещодавні події в Україні і жорстка реакція на них Кремля. Нагадаємо, минулої п`ятниці Посол України в Москві Костянтин Грищенко був запрошений до МЗС Росії, де йому були висловлені дуже різкі претензії російської сторони . Йшлося про «нешанобливе ставлення до керівництва Російської православної церкви» під час заходів з нагоди 1020-річчя Хрещення Русі, про подальше мусирування українськими представниками питання про терміни перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України і про «обурливий» факт видворення з території України 25 липня Костянтина Затуліна.

Мабуть, для кожного очевидно, що на тлі викладених фактів вдале проведення українським урядом переговорів про майбутню ціну на російський газ (закінчити які Віктор Ющенко закликає, до того ж, протягом місяця) видається вже вельми проблематичним. Такі події в Україні цілком можуть покласти край тій приязності, яку ще недавно Кремль демонстрував до українського прем`єр-міністра. З усіма пов`язаними наслідками...

Юрій Глухов