Перше випробування Обами в Україні – Венко проти Тимошенко?

Питання Венко лежить в центрі складного хаотичного перетворення України з авторитарної держави на демократію...

Під час президентської кампанії обраний віце-президент Джо Байден зробив свою відому заяву про те, що адміністрація Обами пройде міжнародне випробування протягом перших шести місяців правління. Кампанія МакКейна/Пейлін швидко внесла Україну до списку потенційних випробувань, причому кандидат у віце-президенти Сара Пейлін лиховісно попередила про неминуче вторгнення Росії до Криму. Більш досвідчені експерти, однак, припустили, що одним з особливих випробувань для Президента Обами стане прийняття рішення щодо того, чи буде США продовжувати підтримувати вступ України, і, в меншій мірі, Грузії, до НАТО.

Але, зважаючи на відсутність підтримки вступу в НАТО серед українських виборців (між 20-30 відсотками у більшості опитувань), здається малоймовірним, що це стане першим серйозним рішенням, яке доведеться приймати обраному президенту Обамі стосовно України. Натомість, він скоріш за все зіткнеться з більш скромним питанням, яке, тим не менш, чітко вкаже, яку “політику щодо України” обере адміністрація Обами.

Цим питанням може стати поточна міжнародна суперечка стосовно прав х’юстонської компанії «Венко Енерджи» на проведення робіт з розвідування покладів природного газу на чорноморському шельфі України. Те, яким чином Обама вирішуватиме цю проблему, може продемонструвати, чи дивиться новий президент та його адміністрація на Україну виключно через призму Росії та поставок енергоносіїв, а чи вважає цю країну демократією в стадії формування з довгостроковим потенціалом, яка може стати потужним союзником в Європі.

Як відомо, український уряд в травні цього року „анулював та розірвав” свою Угоду про розподіл продукції (УРП)  з «Венко Інтернешнл Лтд.», дочірньою компанією х’юстонської «Венко Енерджи Компані». Термін угоди становив 30 років та, за деякими повідомленнями, міг би принести до 15 мільярдів доларів інвестицій в український Чорноморський шельф.

Нещодавно один з українських олігархів, який діяв від імені Венко, найняв впливову вашингтонську фірму „Convington & Burling LLP” щоб вона представляла інтереси компанії перед американськими посадовцями. Серед адвокатів-лобістів Convington є двоє, які працювали в адміністрації Клінтона. Тобто, вони мають гарні можливості забезпечити допомогу США для тощо, щоб або скасувати, або підірвати рішення українського уряду.

Однак, якби США збирались це зробити, це стало б сигналом про схвалення сумнівних бізнесових практик у той час, коли Україна тільки починає боротись з укоріненою культурою корупції. Насправді, більшість компаній, які мають відношення до цієї угоди, не є американськими юридичними особами, і хоча поки що не було завершено повну експертизу угоди з Венко, доступна інформація викликає сумніви щодо способу укладання цієї угоди та її оформлення.

Розірвання УРП з Венко відбулося через кілька місяців після приходу до влади уряду Юлії Тимошенко. При вивченні договору новий уряд виявив, що права на проведення розвідувальних робіт на чорноморському шельфі були передані від компанії, яка отримала тендер, «Венко Інтернешнл Лтд.» (належить американцям, зареєстрована на Бермудах), якійсь новій дочірній компанії «Венко Прикерченська Лтд» (Британські Віргінські острови). Крім того, ця нова компанія частково належала одному з соратників колишнього прем’єр-міністра Віктора Януковича. Янукович схвалив цю УРП лише за кілька тижнів до того, як передав свою посаду Тимошенко.

Завдяки цьому схваленню, 25 відсотків прав Венко на проведення розвідувальних робіт було передано корпорації, яка належить олігарху-мільярдеру Рінату Ахметову. Корпорація Ахметова, «Донбаська паливно-енергетична компанія», була лише однією з чотирьох компаній, яка мала „паритетні” інтереси у «Венко Прикерченській». «Венко Інтернешнл» контролює 25 відсотків, так само, як і австрійська компанія „Integrum Technologies”  та „Shadowlight Investment Ltd.”, пов’язана з російським бізнесменом Євгеном Новицьким.

Лише «Венко Інтернешнл» завершила тендерний процес. І тільки після того, як до влади прийшов новий уряд, який почав вимагати пояснень, стало дещо зрозумілішим, кому належить «Венко Прикерченська». Проте, до цього дня залишається невідомим власник австрійської компанії „Integrum Technologies”. Це відображає труднощі, з якими раніше зіткнулась Тимошенко при встановленні власників австрійської компанії-газового посередника РосУкрЕнерго. Зрештою, було виявлено, що ними є Газпром та український олігарх зі зв’язками у владних колах Дмитро Фірташ.

Інтереси Новицького в цій угоді також стали предметом широких міжнародних дискусій. Мирослав Демиденко розповів „Eurasia Daily Monitor”: „Існують припущення, що Євген Новицький є членом або дуже наближений до російського злочинного угруповання Солнцевські.” Ці підозри вивчаються  Девідом Саттером в його книзі „Темрява на світанку – становлення російської кримінальної держави”, виданій в 2004 при Йельському університеті.

Новий уряд протестував проти нечесного укладання угоди Венко, заявив про конфлікт інтересів, вказав на порушення декількох законів в процесі проведення тендеру, та розірвав угоду. «Венко Прикерченська» подала апеляцію до Арбітражного суду Стокгольму, на даний момент обидві сторони розпочали довготривалий процес вибору міжнародних суддів та підготовки своїх справ.

«Венко Інтернешнл» заявляє, що УРП дозволяє їй передавати свої права дочірнім компаніям. Ці претензії неможливо перевірити, оскільки УРП не є публічним документом, але немає підстав для того, щоб ставити під питання таку заяву.

Свідоцтво про державну реєстрацію, яке бачив автор цієї статті, чітко задокументовує передачу прав. Воно підписане та завірене тодішнім віце-прем’єром Андрієм Клюєвим. Колишній віце-прем’єр-міністр є впливовим членом Партії Регіонів. Тому, хоча було підписано відповідний документ, сам підпис справляє враження – правильне чи ні – що якась особа (або особи), пов’язана з урядовими посадовцями, отримала вигоди від цієї угоди.

Тепер же американських посадовців просять виступити від імені «Венко Прикерченської», яка на 75 відсотків належить не американцям, а на 25 –дочірній компанії «Венко Енерджи Компані», зареєстрованій на Бермудах.

Цікаво, що втручання США просить не Венко. Згідно з документами, поданими відповідно до Закону про розкриття лобістської діяльності 1995 року, „Convington & Burling LLP” була найнята компанією «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ) яка, згідно з тими ж самими документами, на 90 відсотків належить депутату Рінату Ахметову. Незрозуміло, чому Ахметов вирішив найняти лобістську фірму через СКМ, а не через «Донбаську паливно-енергетичну компанію», яка є стороною в контракті, що розглядається.

СКМ представляє Посол Стюарт Ейзенстат, який при Президенті Клінтоні був Послом США в Європейському Союзі та заступником міністра фінансів. Посол також працював Спеціальним представником Президента та Держсекретаря з питань Холокосту та проводив з багатьма урядами переговори щодо договорів про відшкодування.

Йому допомагає Посол Алан Ларсон, заступник держсекретаря в адміністраціях Клінтона та Буша, а також поточний голова правління організації «Тренсперенсі Інтернешнл США».

Зіркові резюме та репутація їх обох мають допомогти Ахметову представити його справу американським урядовцям. Однак, точно невідомо, в чому саме полягає ця справа. Представники „Convington & Burling LLP” не змогли відповісти на це питання. Тим не менш, близькі до ситуації люди в Києві кажуть, що представники Ахметова та Венко попросили американських посадовців засудити дії українського уряду, щоб змусити Тимошенко поновити контракт. Співробітники «Венко Енерджи Компані», з якими вдалося зв’язатись, відкинули ці заяви.

Проте попередня лобістська діяльність американських посадовців у Києві припускає, що Венко та Ахметов насправді шукають допомоги американських посадовців проти  уряду (або принаймні проти справи уряду). Невдовзі після ануляції УРП Посол США в Україні висловив жаль з приводу такого рішення України. «Я дуже розчарований, що Кабінет Міністрів в односторонньому порядку розірвав Угоду про розподіл продукції, яку український уряд уклав з американською компанією Венко,» - йшлося в заяві посла Вільяма Тейлора. Пізніше, коли виникло питання про рівень втручання США у справу «Венко Прикерченської» та самої угоди, Тейлор помітно припинив обговорювати цю справу.

Зі свого боку, Тимошенко повідомила цього тижня, що її не залякаєш. Своєю постановою від 19 листопада уряд ще раз підтвердив, що він не відновлюватиме УРП з «Венко Прикерченською» та продовжує готуватись до судового розгляду.

Тимошенко закликає провести міжнародну перевірку цієї угоди, яке може торкнутись окремих осіб в Австрії, Росії, Україні та Сполучених Шатах. Вона твердить, що ця УРП була результатом «корумпованих домовленостей, укладених попереднім урядом». «Венко Прикерченська», тим часом, закликає до проведення нових переговорів.

Декілька осіб, знайомих з цією справою, зазначають, проте, що ніхто, включаючи урядовців, не вважає винною у цій справі «Венко Енерджи Компані». Вони вказують на цю угоду як приклад того, як американську компанію можуть занурити в брудне бізнесове середовище України, зокрема якщо до цього мають відношення владні політичні лідери. Та все ж, можлива мимовільна участь Венко не знімає багатьох питань щодо трьох неамериканських партнерів компанії.

Суперечка з Венко не включає напряму Росію. Тому посадовці, пов’язані з новою адміністрацією Обами, можуть не втриматись від спокуси звернути трохи уваги на це питання. Гірше того,  вони можуть не втриматись від спокуси покладатись на інформацію, яку їм надаватимуть колишні колеги або американські бізнесмени, пов’язані з цією угодою. Якщо так станеться, стане зрозуміло, що Вашингтон вже не вважає Україну потенційним демократичним партнером, а скоріше має намір просто приділяти їй увагу, якщо в гру вступатимуть інтереси Росії.

Але питання Венко лежить в центрі складного хаотичного перетворення України з авторитарної держави на демократію. Сумнівний бізнес та політичні домовленості підривають саму суть демократичного правління. Прозорість та чесність не зможуть існувати, якщо угоди укладатимуться в тіні. Це питання стане одним з найважливіших, з якими доведеться стикнутись Україні в найближчий час, - набагато важливішим для розвитку країни, ніж рішення по НАТО.

Безумовно, в українській політиці немає янголів, а деякі рішення уряду Тимошенко самі спровокували багато питань за останній рік. Проте рішення уряду рішуче поводитись в цій справі могло б послати важливий сигнал про нетерпиме ставлення до корупції в енергетичних питаннях, якщо ця справа отримає належну увагу міжнародних посадовців.

Доктор Теммі Лінч, старший науковий співробітник Інституту досліджень конфліктів, ідеології та політики Бостонського університету, США - для УНІАН 

Більше по темі читайте тут

УНІАН в Google News