Батьки моряків “Фаїни” бояться психологічної атаки на дітей і звинувачують владу

Дуже незвичайно було чути від Президента і Карпачової привітання зі звільненням... А що вони для цього зробили?.. Брехня на брехні... Хто дав викуп, досі невідомо...

Дуже незвичайно було чути від Президента і Карпачової привітання зі звільненням хлопців... А що вони для цього зробили?.. Нічого!.. Брехня на брехні... Хто дав викуп, досі невідомо...

– Ми хочемо розказати вам правду, як усе було, – розпочав у п`ятницю прес-конференцію в УНІАН Віктор Шаповалов, батько моряка з екіпажу “Фаїни”, яку 5 лютого нарешті було визволено від сомалійських піратів після більш як чотирьох місяців полону.

– 25 вересня “Фаїну” захоплено піратами, – каже пан Шаповалов. – 27 вересня у ЗМІ з’являються про це повідомлення. 1 жовтня перші матері приїжджають до Києва й починають обхід державних установ з проханням про допомогу. З’являються повідомлення у пресі, але вони швидко сходять нанівець і наступає повна інформаційна блокада. Український народ вважає, що епопея “Фаїни” давно скінчилася і заручники вже на свободі. 9 січня ми знову починаємо, але вже відкриту боротьбу за наших дітей. Деякі українські канали дають відверто “беззубу” інформацію про те, що ми гуляємо по Києву, стукаємо в якісь кабінети. Але не публікують ті заяви, які ми робили… 22 січня ми збираємося в цьому залі (в УНІАН. – Авт.) і розповідаємо про те, що відбувається насправді. 25 січня ми отримуємо першу можливість зв’язатися з нашими дітьми. 5 лютого приходить довгоочікувана звістка про те, що наші діти вільні”.

Зліва направо - батько Дениса Шаповалова, члена екіпажа судна ”Фаїна” Віктор Шаповалов, мати моториста Артема Гіржева - Ольга Гіржева, мати стюарта Роланда Мгеладзе - Світлана Мгеладзе, мати матроса Сергія Саранчі - Любов Саранча на прес-конференції в УНІАН

Моряки “Фаїни” вільні від піратського полону, але не від своїх страхів, поневірянь, залежності від водної стихії. У кращому разі, якщо вдасться запустити двигун судна після тривалої стоянки, вони дістануться кенійського Момбаса через три дні. Якщо доведеться скористатися буксиром, це може тривати всі шість діб.

– Ми вимагаємо, як тільки судно дійде до Момбаса, одразу ж зняти екіпаж, – заявляє Ольга Гіржева, мати моториста Артема Гіржева. – Ніяких обслідувань людьми, яких ми не знаємо, яким ми не можемо довіряти, ніяких “психологів” коло наших дітей ми не хочемо бачити... Ми найкращі психологи і психіатри для своїх дітей. Коли ми побачимося очі в очі – їм уже ніякі спеціалісти потрібні не будуть.

Родичі моряків вимагають максимально узгодити з ними формування групи супроводу моряків під час повернення в Україну. Вони виступають категорично проти включення до складу такої групи державних “медиків” і “психологів”.

Пані Ольга розповідає, що нещодавно з Харківського інституту катастроф до них зателефонував психолог-експерт, який має їхати в складі групи супроводу, і сказав, що їх зовсім не цікавить, хочуть цього батьки чи ні – вони все одно поїдуть. Але, як вважають батьки, у цьому інституті готують психіатрів, які спеціалізуються на нейропрограмуванні, і родичі бояться “психологічного кодування” моряків.

– Ми боїмося, що наші діти можуть забути про деякі моменти свого полону, – сказав Віктор Шаповалов.

– Кращий психолог – це сім’я, це відомо давно, – розповідає УНІАН голова Асоціації психіатрів України Семен Глузман. – Люди повертають у свій світ, свій побут, до своїх близьких. Психолог не може насильно допомогти. Це наша дика держава, яка нічого не зробила для того, щоб їх звільнити свого часу, зараз намагається продемонструвати, що піклування в нас чудове. По-перше, моряки мають право відмовитися від допомоги. По-друге, психолог може знадобитися лише одній людині з усього екіпажу.

Але правозахисник не поділяє побоювань батьків щодо нейро-лінгвістичного програмування і виключає можливість психологічного кодування моряків.

– Психологічні впливи можливі лише за умови, якщо дві сторони цього бажають. Якщо ви чините опір психологічному впливу, то на вас нічого не подіє. Якби це відповідало дійсності, уже були б Нобелівські премії за здатність змінювати поведінку, тоді ми б могли позбавляти і від наркозалежності, і від ігроманії, але ж ми не можемо. Це просто переляк батьків, які не дуже на цьому розуміються. Але найголовніше для моряків зараз – повернутися в теплу родину.

Родичі також наголошують на включенні їхніх представників у склад групи супроводу моряків до України. Але перший заступник секретаря РНБО Степан Гавриш у коментарі УНІАН заперечив таку можливість. За його словами, суто технічно буде важко оперативно організувати переліт до Кенії групи людей, які не мають відповідних віз.

Також Гавриш зазначив, що навряд чи представники української влади зможуть виконати вимогу родичів не проводити жодних медичних обстежень, консультацій моряків з психологами після прибуття до Кенії, мовляв, є певна усталена міжнародна практика, яка передбачає медогляд постраждалих у таких ситуаціях. При цьому він відкинув підозри родичів щодо можливих спроб чинити через відповідних фахівців психологічний вплив на моряків, додавши, що самі члени екіпажу, звичайно, мають право відмовитися від надання медичної допомоги.

“Мамо, ми вільні”, – це були перші слова, які вчора почула Світлана Мгеладзе від свого сина Роланда.

– 25 січня був перший зв’язок з нашими дітьми. Наші діти – наймолодші члени екіпажу – добре трималися. Вони казали, ми витримаємо, ми повернемося живі, тільки ви тримайтеся, – розповідає пані Світлана. Учора ми розмовляли, у всіх був схвильований голос. Голос тремтів від усвідомлення того, що вони вільні.

Пані Світлана спитала в сина, що йому привезти. І у відповідь почула: “Мамо, у мене навіть взуття нема”. Пірати відібрали все – від ноутбуків до штанів.

Ольга Гіржева теж спілкувалася зі своїм 21-річним сином Артемом після звільнення судна від піратів.

– Після розмови зрозуміла, що це вже не хлопець, а справжній чоловік, – ділиться жінка. – Я це відчувала в кожній нотці його голосу. Він дуже впевнено говорив і чомусь весь час заспокоював мене. Під час телефонної розмови 25 січня він сказав, що в них дуже обмежена кількість води, вона поганої якості, багато хімікатів. І навіть цю воду вони використовують дуже обережно, щоб її вистачило. Вони не знали, скільки їм ще доведеться бути в полоні... Зараз у Артема проблеми зі шлунком.

На сьогоднішню прес-конференцію родичі запросили державних службовців, які мали опікуватися долею моряків протягом чотирьох місяців полону. Серед запрошених були голова СБУ Валентин Наливайченко, омбудсмен Ніна Карпачова, голова МЗС України Володимир Огризко. Звісно, ніхто не з’явився. Для батьків це було ще одним свідченням того, що держава їх “просто ігнорує”.

– Нас ігнорували всі 133 дні, – обурюється Ольга Гіржева. – 133 дні мук, страждань... Звісно, їх не можна порівняти з тим, що перенесли наші рідні, але нам було не легше. Найважче було те, що нас ігнорували на кожному кроці, показуючи, що ми ніхто і звати нас ніяк... Дуже незвичайно було чути привітання Президента, виступи Карпачової, які вітали з перемогою, вітали з тим, що хлопці вже вільні. Але що вони для цього зробили? Нічого! Нічого, за що ми могли б їм сказати “спасибі”. Можливо, на заключному етапі вони підхопили цю хвилю і сьогодні хочуть зібрати вершки, “які ми гарні”, – хай це буде на їхній совісті.

Родичі постраждалих моряків критикують українського омбудсмена, яка не надала жодної допомоги морякам.

– І зараз, коли ми чуємо, що “члени екіпажу їй подякували” за те, що вона постійно їм допомагала... Цієї брехні вже настільки багато, що просто неможливо... – обурюється Гіржева. – Як вони могли телефонувати й підтримувати екіпаж, якщо зв’язку не було? Усі структури нам сказали: додзвонитися до екіпажу неможливо. І водночас учора вона (Карпачова. – УНІАН) заявляє, що вони постійно спілкувалися з екіпажем. Брехня на брехні. Вона телефонували їм, коли була в Кенії, це був перший місяць захоплення їх. Але всі чотири місяці ніхто з ними не зв’язувався. І вийшла з ними на зв’язок тільки зараз.

Хто ж винен у тому, що процес звільнення моряків був настільки тривалим, родичі не можуть відповісти однозначно.

– Судовласник відповідає за екіпаж, за судно, але вантаж був державний... Вони повинні були вирішувати це разом.

4 лютого сомалійські пірати отримали 3,2 млн. дол. викупу за “Фаїну”. Чиї були ці гроші, достеменно досі невідомо.

– Це трішки дивує. Чи ви звернули увагу – ніде не йдеться про те, хто їх передав, – ділиться з УНІАН Шаповалов. – Нема переможних реляцій, ніхто не б’є себе в груди й не каже: ось це я зробив, судовласник, ось це я – державний орган України. Цього нема...

Анна Ященко