Неділя,
20 серпня 2017
Наші спільноти

Корпоративне держуправління в Україні: метод Лукашенка?

Схоже, що поки громадськість із подачі регіонала Кушнарьова зайнята обговоренням «розсипання перлів» Тимошенко, можновладці вирішили зробити хід конем і кардинально змінити ситуацію в країні...

У Білорусі вже другий рік діє указ Лукашенка, який надає фантастичні можливості органам держуправління із застосування процедури «золотої акції» у госптовариствах. Такий порядок передбачає, що «рішення державного органу, державної організації, пов’язані з діяльністю господарського товариства, в якому запроваджено «золоту акцію», зокрема з питань, які належать лише до компетенції вищого органу управління господарського товариства, обов’язкові для виконання органами управління цього товариства. Такі рішення державного органу, державної організації оформляються органами управління господарського товариства у вигляді власних рішень у безперечному порядку, тобто без права їхнього відхилення чи скасування». Зазначимо, що, згідно з указом, «золоту акцію» було запроваджено в усіх видах господарських товариств, створених на основі державної власності (у процесі роздержавлення і приватизації чи наступної реорганізації роздержавлених підприємств).

Схоже, що лаври білоруського «бацьки» не дають спокою депутатам провладної фракції у Верховній Раді. Нещодавно в першому читанні було прийнято законопроект №1129, поданий народним депутатом від Партії регіонів Юрієм Воропаєвим. На початковому етапі документ містив тільки один пункт: знизити планку обов’язкової присутності акціонерів для правомочності загальних зборів з 60 до 50% (зміни в статті 41 і 60 Закону України «Про господарські товариства»). Проте профільний комітет парламенту вирішив доповнити його ще одним: цей Закон поширюється тільки на підприємства, де частка держави в статутному фонді перевищує 50% акцій. Для інших підприємств даний нормативний акт набирає сили з 1 липня наступного року.

Цікавий той факт, що висновок Головного науково-експертного управління парламенту, зроблений 15 вересня, мав негативний характер і стосувався першого варіанта законопроекту. Проте вже 30 вересня документ був схвалений першим віце-прем’єром Миколою Азаровим, 4 жовтня документ був доповнений другим пунктом і, в обхід всіх експертиз і погоджень, наступного дня був проголосований у парламенті. Джерела у Верховній Раді зазначають, що друге читання не за горами й у документа є великі шанси його пройти.

Реприватизація-2

Схоже, що поки громадськість із подачі регіонала Кушнарьова зайнята обговоренням «розсипання перлів» Тимошенко, можновладці вирішили зробити хід конем і кардинально змінити ситуацію в країні. Створити максимально сприятливі умови для перерозподілу власності. По суті, цим законопроектом міноритарні акціонери дискримінуються державою, яка опиняється в привілейованому становищі, і втрачають право на участь в управлінні підприємством.

Хоча Конституція в нашій країні вже давно є Основним Законом тільки для першокурсників юридичних вузів, все-таки її ст.13 передбачає, що всі суб’єкти права власності рівні перед законом. А ст. 167 Цивільного кодексу закріплює принцип рівності держави з іншими учасниками в цивільних відносинах. Не допускає створення переваг для держави й вимагає забезпечення іншим суб’єктам господарювання рівних із державою прав. У перекладі з юридичної на доступну це означає, що наше законодавство до 5 жовтня ц.р. захищало власників від появи в Україні білоруської процедури «золотої акції».

Економісти вважають, що у разі набуття чинності законопроектом пана Воропаєва уряд отримає можливість націоналізації (читай «регіоналізації») підприємств. Причому найпростішим шляхом: достатньо на зборах акціонерів прийняти рішення про проведення додаткової емісії акцій, скоротивши до мінімуму або ж узагалі позбавивши міноритаріїв прав на участь у прибутку того чи іншого підприємства. Хоча, як каже міністр палива та енергетики Юрій Бойко, «ми не очікуємо будь-яких різких націоналізацій, відбирання або вилучень чи різких кадрових змін після введення цього закону в дію, але ми вважаємо, що його існування є гарантом забезпечення прав держави в більшому обсязі», така норма про зниження кворуму буде як дамоклів меч нависати над міноритаріями.

Можливий і інший варіант розвитку подій, коли держава своїм рішенням призначатиме «свій» склад правління і спостережної ради, фактично переводячи підприємства в державне управління. Про «ефективність» державного менеджменту можна писати досить довго, але комерційний результат від цього все одно не поліпшиться.

Складається враження, що прем’єр-міністр Віктор Янукович або лукавить, або не знає, до яких дій вдасться його фракція в парламенті, заявляючи перед дипломатичним корпусом, що в Україні ніколи більше не проводитиметься реприватизація. «Уряд має намір зробити Україну інвестиційно-привабливою, послідовною і передбачуваною», — зазначив прем’єр у своєму виступі. Цікаво, як співвідносяться з висловленнями прем’єра наміри парламенту з наступного року позбавити прав міноритарних акціонерів усіх підприємств?

Або ж передбачається, що держава (читай — нинішній уряд) почне нарощувати у всіх підприємствах, де залишилася державна частка, акції до контрольного пакета, із наступним їхнім використанням у власних вузькокорпоративних інтересах? Наприклад, в електроенергетиці.

Нещодавно президент України Віктор Ющенко скасував указ Леоніда Кучми від 22 січня 2004 року, яким було створено НАК «Енергетична компанія України» (НАК «ЕКУ»). У результаті розвивати цю галузь ПЕК знову передбачається за рахунок залучення інвестицій на підприємства. Директор Міжнародного інституту приватизації, інвестицій і менеджменту Олександр Рябченко, коментуючи РБК-Україна президентський указ, зазначив, що передусім можна очікувати виведення на продаж акцій теплових електростанцій, а також блокуючих пакетів обленерго, де держава ще зберігає за собою активи. Природно, що в спонсорів Партії регіонів є схема й кошти для консолідації контрольного пакета цих об’єктів у руках держави. А оскільки електроенергетичні активи вважаються одними з найпривабливіших сьогодні в Україні, може бути реалізована цілком законна схема акумулювання і наступного продажу пакетів обленерго іншим власникам, а нинішні акціонери цих підприємств, що залишилися в меншості, можуть відстоювати свої права до повної перемоги судової реформи в Україні.

Локальні конфлікти

Експерти наполягають на тому, що прийняття законопроекту №1129 може призвести до масових корпоративних конфліктів і агресивнішої поведінки міноритарних акціонерів, які більш жорстко відстоюватимуть свої права на участь в управлінні підприємствами. Є всі підстави стверджувати, що з його прийняттям кількість рейдерських атак на підприємства почне зростати в геометричній прогресії. І вирізнятимуться вони більшим цинізмом і рішучістю дій рейдерських команд. Причому, якщо раніше це були недружні поглинання чи захоплення, спрямовані проти добросовісних власників, то нині в ролі замовників захоплення можуть опинитися позбавлені прав мінорітарії, які мають намір відновити статус-кво.

— Реалізація зазначеного проекту і внесення запропонованих змін до Закону України «Про господарські товариства» може істотно змінити усталений порядок у корпоративних правовідносинах в Україні, — зазначає Руслан Шинковенко, спеціаліст із корпоративних правовідносин юридичної компанії «Омельченко і партнери». — Але для чого такі зміни? Для того щоб міноритарні учасники (акціонери) були ще більш обмежені у своїх правах і можливостях впливу на діяльність товариств, на прийняття певних рішень найвищим органом управління таких юридичних осіб. Таким чином, замість того, щоб кардинально змінити існуюче на сьогодні корпоративне законодавство, реалізація проекту №1129 фактично дасть можливість усувати багатьох суб’єктів від реальної участі в товаристві; статус учасника (чи акціонера) залишиться лише на папері.

По суті, Україна виходить на свій особливий (схожий на білоруський, але більш жорсткий) шлях розвитку корпоративних взаємовідносин між акціонерами і державою. Цілком допустимим показовим прикладом є можлива ситуація з ВАТ «Укрнафта», де на сьогодні держава володіє контрольним пакетом, а понад 40% належить власникам, афільованим із Приватбанком. Низка експертів одразу після проходження першого читання законопроекту заявили, що цей документ є частиною плану взяття під контроль регіоналами фінансових потоків і найпривабливіших підприємств у вітчизняному ПЕК. І «Укрнафта» — один із таких активів.

Останні кілька років, відтоді, як до управління прийшов менеджмент, близький до міноритарних акціонерів, «Укрнафта» рік у рік нарощує і виробничі, й фінансові показники. Тільки за 2005 рік чистий прибуток компанії становив близько 1,9 млрд. грн., а до державного бюджету було сплачено майже 3 млрд. грн. податків і близько 1 млрд. грн. — як дивіденди на державний пакет акцій.

Результати попереднього (державного) адміністрування досить добре відомі фахівцям галузі, коли прибуток підприємства ледь дотягував до 450 млн. грн., а заборгованість по зарплаті сягала восьми місяців. Цілком природно, що міноритарні акціонери компанії не мають жодних ілюзій щодо перспектив розвитку «Укрнафти» у разі прийняття законопроекту та встановлення тотального контролю держави над підприємством. Природно, що ми можемо мати потенційний конфлікт, який виникне на українському підприємстві, що абсолютно успішно працює передусім на державний бюджет, і, швидше за все, призведе до зниження рівня капіталізації компанії.

Зниження ж ринкової вартості компанії може досить непередбачувано позначитися на фондовому ринку України. Попри те, що автори законопроекту наполягають на тому, що в розвинених країнах кворум зборів акціонерів коливається в межах 25—50% акціонерів, необхідно враховувати, що міноритарні акціонери там захищені низкою інших законодавчих норм. У нашій же ситуації падіння котирувань згаданої «блакитної фішки» позначиться і на фондовому ринку, і на підприємницькому кліматі в країні загалом. У результаті і без того тонкий струмочок іноземних інвестицій зовсім може пересохнути.

Властеліни «золотих акцій»

Існує ще одна причина, через яку регіонали так уперто намагаються пролобіювати цей законопроект. Перебуваючи сьогодні при владі, функціонери Януковича поставлені перед необхідністю доводити ефективність економічної політики, яка здійснюється в державі. Нині її результати поки що маловтішні, чого варте одне лише зростання тарифів. Експерти вважають, що за час перебування біля влади Віктора Януковича уряд так і не заклав фундаменту для подальшого зростання економіки.

За даними прес-служби Фонду держмайна, річний план приватизації в Україні за підсумками дев’яти місяців поточного року виконано на 15,2%, повідомило агентство «Інтерфакс-Україна». Відповідно до заяви ФДМ, надходження до держбюджету України від приватизації державного майна (без урахування регіонів) за цей період становили 323,085 млн. грн. Нагадаємо, що, відповідно до закону про держбюджет України, надходження від приватизації в 2006 році мають становити 2,122 млрд. грн.

У проект Державного бюджету України на 2007 рік закладено 10,02 млрд. грн. приватизаційних надходжень. Прийняття законопроекту пана Воропаєва знецінить невеличкі (менші за 50%) пакети акцій державних підприємств, які мають виставлятися на приватизацію. У результаті до кінця наступного року в держбюджеті може утворитися дуже неприємний для уряду розрив. Для його подолання Кабміну доведеться розстатися з контрольними пакетами найліквідніших держпідприємств. Цей же законопроект дасть змогу зробити це з максимальною легкістю відносно як існуючих активів, так і реприватизованих за новою схемою контрольних пакетів у ПЕК.

Щоб не вдаватися в апокаліптичні прогнози розвитку ситуації, зазначимо, що парламенту були запропоновані інші варіанти модифікації корпоративного законодавства. Зокрема, у висновку науково-експертного управління парламенту йдеться про те, що кворум може бути зменшений у випадку повторного скликання зборів, якщо акціонери перебувають у конфлікті між собою. Інший варіант передбачає диференційовану систему визначення кворуму загальних зборів акціонерів залежно від ступеня важливості питань, внесених до порядку денного.

Однак хоч би які варіанти пропонувалися, за відсутності політичної волі керівників країни і безмежного переважання бізнес-інтересів над соціально-економічними резонами розвитку держави жоден із них не досягне своєї мети. Тоді Україна цілком може стати наступною пострадянською країною «золотих акцій», які належать виключно українським бізнес-«бацькам».

 Євген СМИРНОВ, "Дзеркало тижня"    

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку