Через скандал навколо ОПЗ Україна може мати проблеми з МВФ?

З урахуванням кризи, за Одеський припортовий дали цілком адекватні гроші... Приватизація заводу була однією з умов Меморандуму України і Міжнародного Валютного Фонду... Інтерв`ю

Навколо продажу Одеського припортового заводу розгорається скандал. 29 вересня на приватизаційному конкурсі ВАТ "Нортіма" (Україна) придбало контрольний пакет ОПЗ за 5 млрд. грн. Ціна продажу перевищила початкову на 1 млрд. грн. Тим часом, комісія ФДМУ ухвалила рішення не визнавати «Нортіму» переможцем конкурсу у зв`язку з тим, що завод, за версією Фонду, нібито був проданий за заниженою ціною.

Ситуацію коментує керівник економічних програм Центру досліджень корпоративних відносин В’ячеслав Бутко.

Прем`єр-міністр Юлія Тимошенко і в.о. глави ФДМУ Дмитро Парфененко у якості причини невизнання результатів конкурсу з приватизації Одеського припортового заводу називали той факт, що запропонована переможцем ціна дуже мала. Що Ви думаєте з цього приводу?

По-перше, я думаю, що в нинішній ситуації 5 млрд. грн., запропоновані «Нортімою» за ОПЗ, є адекватною ціною. По-друге, висловлювання Тимошенко і Парфененка базуються на їх особистій, суто суб`єктивній думці. При подібній оцінці геть відсутній економіко-методологічний підхід, зате вдосталь емоцій. Складно побачити в них раціональну складову. Більш того, не виключаю, що формують причини для висунення подібних тез (про низьку ціну за ОПЗ) певні політичні аспекти. По-третє, трохи економічної теорії. Грамотним економістам відомо, що методи оцінки підприємств зазвичай групують у три класичні підходи:

- витратний, заснований на обліку витрат;

- прибутковий, заснований на обліку доходів;

- порівняльний, заснований на зіставленні об`єктів.

Не сумніваюся, що просте питання: із застосуванням якого з наукових методів можна стверджувати, що 5 млрд. грн. за Одеський припортовий завод - це мало, заведе у глухий кут і главу Кабміну, і керівника ФДМУ, і багатьох їхніх політичних сателітів разом з ситуативними союзниками. Упевнений, що оцінка поточної вартості будь-якого об`єкту повинна базуватися не на особистих суб`єктивних думках, а на основі професійних аналітичних досліджень.

А чи можна на простішому, популярнішому рівні поміркувати про ціну ОПЗ?

Безумовно, можна. Для цього, мабуть, краще за все оцінити перспективи ринку продукції, що випускає Одеський припортовий завод. Я маю на увазі основну продукцію, тобто, карбамід та аміак. Скажу відразу, оцінка перспектив ринків цих товарів дуже далека від райдужної. Для того, щоб надати ваги далі сказаному і по можливості прибрати суб`єктивну складову, посилатимуся на прогнози, які дають такі авторитетні структури, як Організація з питань сільського господарства і продовольства при ООН та Міжнародна федерація виробників добрив. Вони стверджують, що після рекордного урожаю зернових в 2008/09 маркетинговому році очікується зниження на 1,5-2% виробництва зернових у 2009/10 маркетинговому році. Повірте, в світових масштабах при переведенні з відносних величин в абсолютні це дуже серйозні об`єми.

А до чого це приведе?

Логічно припустити, що зниження виробництва зернових приведе до зменшення попиту на мінеральні добрива і сировину для їх виробництва, якими і є карбамід і аміак. Більш того, аналіз статистичних даних  від Міжнародної федерації виробників добрив показує, що ставлення фермерів до закупівель добрив кардинально змінилося за два останні  роки. Зараз  аграрії прагнуть відкласти закупівлю добрив на максимально довгий термін. З одного боку, фінансова криза, м`яко кажучи, не додала їм вільних оборотних коштів, а з іншого боку - відчувається, що фермери в усьому світі чекають подальшого зниження цін на мінеральні добрива. Найбільш це відчувається  там, де у трейдерів збереглися великі запаси куплених добрив. Відзначу, що це у тому числі й ті країни, куди експортується продукція ОПЗ - Туреччина, Норвегія, Греція, Словаччина (аміак) та Італія, знову Туреччина, Албанія, В`єтнам, Пакистан (карбамід).

Виходить, що ринкові перспективи ОПЗ не найкращі?

Я не хочу представляти стан справ виключно у негативному світлі, але, ймовірно, - так. Посилює ситуацію з перспективами ОПЗ той факт, що пожвавлення світового сільськогосподарського ринку, якщо слідувати консенсусу-прогнозу провідних профільних аналітиків, не слід чекати раніше 2012 року. Більш того, пригадується, що за пару тижнів до проведення приватизаційного конкурсу щодо ОПЗ в.о. глави Фонду Держмайна Д.Парфененко в ефірі програми «Свобода слова» (телеканал ICTV) повідомив про те, що в його розпорядженні є підготовлена авторитетними (у тому числі й іноземними) фахівцями аналітична записка, згідно з якою відновлення ринків карбаміду та аміаку відбудеться лише в 2013 році. До речі, таким чином і обгрунтовувалася стартова ціна за ОПЗ.

Чому тоді збільшення ціни покупки над стартовою ціною на 25% вважається урядом  чимось на зразок невдачі?     

Я вважаю, що тут у керівництва Кабміну присутня якась політична суб`єктивна складова, скоріше навіть геополітична. Певно, не втілилися в життя якісь плани. Ось тільки чи є подібне достатньою підставою для відміни результатів конкурсу? З юридичної точки зору - не є. Бо інакше особисті пріоритети тих або інших політиків можуть остаточно «підім`яти» як правові основи держави Україна, так і економічну доцільність.

Повертаючись до ціни ОПЗ, Ви вважаєте, що 5 млрд. грн. - нормальна ціна за цей об`єкт?

Вважаю, що в умовах світової економічної кризи, довгострокових негативних прогнозів розвитку профільних ринків, перманентно нестабільної політичної ситуації в нашій країні, ціну ОПЗ в 624 млн. дол. (по курсу НБУ на день проведення приватизаційного конкурсу) можна визнати адекватною. До речі, хочу звернути увагу на точку зору, яку висловлюють професійні учасники фондового ринку. Я маю на увазі аналітиків інвестиційних компаній. Так от, ціна в 5 млрд. грн. ними визнається цілком успішною. При цьому деякі найбільш песимістично налаштовані фахівці говорять про те, що зараз ОПЗ коштує 250-300 млн. дол. Звертаю увагу - це думка аналітиків фондового ринку, які не зловживають  голослівними твердженнями. Думка цих фахівців базується на використанні багато разів перевірених економіко-математичних моделей, які враховують усі чинники, що впливають на поточну вартість об`єкту. Думаю, що довіра до цієї оцінки повинна бути апріорі незіставно вищою, ніж до висловів політиків, які переслідують свої персональні інтереси.

Якими Вам бачаться наслідки скандалу з продажем ОПЗ? Чи є вихід з ситуації, що склалася?

На жаль, інвестиційна привабливість України, і без того вельми невисока, отримала сильний удар. Зовнішні й внутрішні інвестори в черговий раз відчули безправність перед владою, переконалися в тому, що їх права власності в нашій країні не захищені. Не важко спрогнозувати, як на це відреагує міжнародне інвестиційне співтовариство.

Крім того, можуть виникнути ускладнення і при отриманні четвертого траншу кредиту від МВФ. Нагадаю, проведення приватизації ОПЗ було обумовлене в Меморандумі про співпрацю України та Фонду. З урахуванням вкрай напруженої ситуації у фінансовому секторі нашої країни неотримання кредиту МВФ може мати вельми негативні наслідки.

А з погляду виконання державного бюджету, ліквідації його дефіциту, навіть не хочеться обговорювати відмову Кабміну від отримання 5 млрд. грн. Адже реальна вартість грошей у кризові часи незіставно вища, ніж за часів економічного розквіту. Вибачте за спрощене порівняння, але погодьтеся, що якщо людина кілька днів не їла, то вона віддасть перевагу тарілці борщу зараз, а не червоній ікрі через півроку.

Чи є вихід? Вважаю, що ситуація навколо приватизації ОПЗ дуже складна, але не безвихідна. Упевнений, що пошуки гідних варіантів вирішення проблеми повинні, в першу чергу, вести ті, хто цю проблему створив. Тобто, уряд і ФДМУ. Чи вистачить їм волі? Не впевнений, але це  саме той випадок, коли потрібно залишити емоції, особисті суб`єктивні уподобання і керуватися виключно раціональними практичними міркуваннями. Розвиток ситуації покаже, чи здатне на це керівництво виконавчої влади.

Бесіду вів Аркадій Мозур

УНІАН в Google News