Ігри з інтелектуальною власністю – 3
Ігри з інтелектуальною власністю – 3

Ігри з інтелектуальною власністю – 3

16:18, 20.04.2010
22 хв. 3528

Винахідницький рівень бажаючих отримати Держдепартамент інтелектуальної власності так зростає, що їм самим уже можна патентувати власну “рейдерську схему”...

Напередодні Міжнародного дня інтелектуальної власності УНІАН повертається до теми діяльності державної системи правової охорони інтелектуальної власності

ПОЛІТИКО-НЕПРАВОВИЙ ДУЕТ

УНІАН уже двічі за останні чотири місяці писав про те, як Держдепартамент інтелектуальної власності ставав об’єктом рейдерських атак з боку одного з народних депутатів, його помічника та співробітників юридичної компанії «Т…т». Держдепартамент відбивався завдяки репутації, захисту творчої та наукової інтелігенції (в УНІАН зберігаються всі листи від артистів та відомих учених на підтримку цієї структури). Але винахідницький рівень бажаючих отримати успішну державну установу так зростає, що їм самим уже можна патентувати власну “рейдерську схему”. А чому – ні? Укрпатент (єдиний заклад експертизи в нашій країні), який є найбільш потужним та фінансово спроможним підрозділом Держдепартаменту інтелектуальної власності, зробив би фахову експертизу такій схемі, адже, що таке “наїзд”, його співробітники знають, так би мовити, “емпірично” – за ці півроку мали справу з вимогами віддати статут підприємства, загрозами та обвинуваченнями.

Коротко нагадаємо перебіг подій. Кілька років тому голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Володимир Полохало та його помічник Петро Крайнєв, директор науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, раптом занепокоїлися рівнем правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Ця стурбованість призвела до того, що були проведені комітетські слухання, на яких пан голова говорив про загрозу національній безпеці, яку спричинить діяльність Держдепартаменту; була видана Біла книга, яка «працювала» на цю ж ідею; і наприкінці минулого року Полохалом та Крайнєвим була ініційована пропозиція ліквідувати Держдепартамент, замінивши його комітетом з подібною назвою під керівництвом Крайнєва. 

Ця ідея не знайшла підтримки ані в Уряді, який на той час очолювали однопартійці пана Полохала, ані серед науковців та винахідників, і перш за все через вкрай сумнівну репутацію помічника задіяного в конфлікті народного депутата. У попередніх статтях УНІАН  є матеріал, отриманий з вуст патентних повірених, які, не приховуючи своїх імен (на відміну від авторів сумнівних публікацій), докладно розповіли, що правовою охороною інтелектуальної власності в Україні хоче займатися людина з сумнівною репутацією.  Про “політико-правовий дует Крайнєва та Полохала” писали інші ЗМІ, саркастично зауважуючи, що авторів тепер буде захищати порушник авторських прав, який хоче посісти посаду голови Держкомітету з питань інтелектуальної власності (маючи на увазі Крайнєва)..

Через два тижні після виходу нашого першого матеріалу рейдерську атаку пережив Український інститут промислової власності, підкреслимо ще раз – один з найбільш потужних та фінансово спроможних підрозділів Держдепартаменту.

У середині грудня минулого року Міністерство освіти і науки України видало наказ «Про вдосконалення управління у сфері інтелектуальної власності», яким внесло зміни до статуту Укрпатенту, фактично вивівши його із системи управління Держдепартаменту... Тоді, користуючись посвідченням помічника колишнього міністра освіти, співробітники комерційної фірми «Т…т» і, зокрема, її голова Дмитро Г, увірвавшись у кабінет тимчасово виконуючого обов’язки директора інституту, фактично вимагали “переписати” на них усі права підприємства:

РЕЙДЕРСТВО ТЕПЕР НАЗИВАЄТЬСЯ РЕФОРМУВАННЯМ

Цікаво, що УНІАН намагався з’ясувати в колишнього міністра освіти та науки України Івана Вакарчука мету його наказу, а також суть подій і, зокрема, поцікавитися, чому наказ передати всі установчі документи Укрпатенту юрвідділу Міносвіти прийшов з електронної пошти «Т…ту» комерційної фірми. Але завжди уважний до прохань УНІАН пан Вакарчук після відправленого запиту цього разу не вийшов на зв’язок, а після виборів – перестав бути міністром. Тож нам невідомо, чи брав пан Вакарчук участь у вищезазначених подіях, чи ні, і чи знав він про існування своїх помічників взагалі…

Тема рейдерської атаки на Укрпатент викликала неабиякий резонанс та вибухнула масою коментарів. То тут, то там з’являлась інформація захисників та опонентів Держдепартаменту. Із журналістської цікавості я заходила на сайти та читала ці матеріали. Особливо пройнялася інтерв’ю тепер уже добре відомого нашим читачам Дмитра Гузія (сайт газети «Свідомо»).

Виявляється, головна мета таких активних громадянських дій молодих юристів комерційної фірми «Т…т» і пана Гузія – це, зокрема, бажання “реформувати” систему, про яку йдеться. Пан Гузій, за його словами, консультував Міністерство цілком безкоштовно, виключно з інтересу та любові до держави. Вигравши кілька судових справ, які стосувалися захисту авторських прав, пан Гузій зрозумів, що він є великим експертом патентної справи, долучився до Міністерства й вирішив взяти участь у “реформуванні” системи згори.

Те, що відбувається зараз навколо Держдепартаменту та Укрпатенту, напевно, слід назвати тепер уже не рейдерською, а  інформаційною атакою. Тобто методи атаки змінилися, але виконавці залишилися ті самі…

Спробуємо розставити крапки над «і» для тих, хто пером авторів, не підкутих ані знаннями, ані інформацією, усіма силами намагається посприяти «потрібному» розвитку подій у фінансових справах сфери правової охорони інтелектуальної власності й для цього чи то через власну недосвідченість, чи то навмисне плутає факти.

Опоненти Держдепартаменту звинувачували його у видачі знака для товарів і послуг «A…v» французькому заявнику Roumen A…v, який дійсно в 1996 році звертався до відомства з тим, щоб поширити дію міжнародної реєстрації на вказаний знак на території України. Але при цьому автор публікацій (прес-секретар колишніх керманичів Міносвіти, яка пропрацювала в ньому не один день і мала б бути більш обізнаною в цій справі) чомусь не вказує, що французам зареєстрували знак, однак з відмовою Держдепартаменту в застосуванні цього знака на повітряних та наземних транспортних засобах. Ще писали про незаконну видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг «L…A Л…А», виданому у 2008 році російському заявникові, хоча є українська співачка з таким сценічним ім’ям. Але ж російський заявник подав свою заявку раніше за українську співачку. Окрім першочерговості, патентознавці посилаються й на те, що на дату подання заявки в них були відсутні дані про українського опонента.

Серед різних звинувачень були навіть такі, що стосувалися дітей керівництва Держдепартаменту. В одній з публікацій стверджувалося, ніби ТОВ «Патентно-юридична фірма «P&M P…s» обслуговувала Держдепартамент завдяки тому, що в ній працювала дочка керівника Держдепартаменту Паладія. Проте в офіційному листі від цієї компанії (до якої ми зробили запит) сказано, що дочка взагалі не є її учасником або співробітником та не отримує з прибутків фірми жодних доходів чи інших винагород… Цікаво, що в Укрпатенті працює експертом і доволі успішно Олена Мельникова – донька самого Крайнєва, який мріє зайняти місце голови створеного його уявою Держкомітету з питань інтелектуальної  власності. Вінцем обвинувачень опонентів стало те, що Департамент Інтелектуальної власності звинуватили у тому, що вони видають патенти на вічні двигуни.

Оскільки тема виявилася надзвичайно резонансною, а ніхто з вищезазначених авторів публікацій чомусь не звернувся безпосередньо до експертів за роз’ясненнями, то я вирішила сама поцікавитися в співробітників Укрпатенту, чим вони займаються, як можна отримати патент і нарешті навіщо видають патенти на вічні двигуни. Нижче друкуємо їхні коментарі.

ВІЧНІ ДВИГУНИ ПАТЕНТУЮТЬ У ВСЬОМУ СВІТІ

Наталя Петрова, начальник відділення експертизи заявок на винаходи, корисні моделі та топографії інтегральних мікросхем

Я вважаю обмеженим та дещо агресивним зводити роботу такої структури, як Укрпатент, до реєстрування вічних двигунів, але, оскільки питання прозвучало, відповім спочатку на нього. 

Проблема патентування вічних двигунів є у всьому світі. У відомствах усіх країн  заявки на такі патенти подаються, і у всіх світових відомствах проблема видання або не видання такого документа залежить від того, що прописано в законі. І навіть у міжнародній патентній класифікації, якою користуються відомства всіх інших держав, є розділ з так званих «вічних двигунів». Це не означає, що цей двигун винайдений та працює. Це означає, що винахідники у всьому світі продовжують пошуки можливостей його створення. І відповідно роблять такі заявки на винахід, який суперечить законам фізики. Пояснюю, в Україні можна отримати патент на винахід та патент на корисну модель. Отриманню патенту на винахід передує проходження заявкою формальної експертизи та експертизи по суті. І на підставі висновків обох експертиз винахіднику або видається патент, або відмовляється у видачі охоронного документа. А ось за заявкам на корисну модель (до них належать і заявки на вічні двигуни) патенти видаються лише за результатами формальної експертизи. Підкреслю, за нашим законодавством патент на корисну модель видається під відповідальність заявника. Такі патенти на корисну модель ми називаємо “короткими”, тому що строк їх дії – 10 років.

Як взагалі видається патент на винахід? Експерт, отримавши заявку, перевіряє її за формальними ознаками та проводить екcпертизу по суті, а саме з’ясовує, наскільки новим є винахід, чи може він застосуватися в промисловості, яким є його винахідницький рівень. Для цього експерт повинен провести патентно-інформаційний пошук за міжнародними базами даних. Звичайно, охопити всю інформацію, яка є з теми заявленого винаходу, неможливо, тому кожне відомство світу має внутрішній наказ про те, який мінімум інформації повинен вивчити експерт, проводячи експертизу. Усі наші експерти повинні переглянути патентну літературу провідних країн світу – США, Німеччини, Франції, Америки, Японії, Росії, СРСР, України – плюс «непатентну» літературу за відповідними БД. Чим більше інформації проаналізує експерт, тим «сильніший» патент видається, тому Укрпатент щороку розширює список БД для проведення попереднього пошуку за заявками..

До речі, зараз намітилася цікава тенденція: якщо на початку створення нашої патентної системи люди патентували винаходи швидше для самоствердження, то тепер патент для винахідників стає продуктом, який повинен працювати на ринку.

ДО І ПІСЛЯ ПАТЕНТУ…

Неля Полонська, директор Українського центру інноватики і патентно-інформаційних послуг

Існує думка, що кожний може (без спеціальних знань) лікувати людей, виховувати дітей, знімати кіно, писати картини… До цього переліку зараз можна додати винахідництво та керування системою інтелектуальної власності. Підставою для такого твердження є неодноразові публікаціїв засобах масової інформації про охорону інтелектуальної власності і, зокрема, патентну систему України. А від однієї недавньої публікації «Игры умом. Государство окончательно утратило контроль над финансовыми потоками в сфере интеллектуальной собственности» («Деловая столица» №14 від 6 квітня 2010 року) в уяві постає відомий офорт Франциско Гойї «Сон розуму породжує чудовиська». Автор статті, не вагаючись, перетворює відомі фахівцям об’єкти правової охорони: «корисну модель» на «корисний зразок», «промисловий зразок» на «промислову модель», «патенти» на «псевдопатенти»; легко оперує поняттями «ідентичні назви», «торгові марки», «рецепти», і «моделі продукції», не заглиблюючись у їх зміст і не роздумуючи про доцільність їх використання. В осіб, які не знаються на патентній справі, створюється враження, що основною діяльністю фахівців Українського інституту промислової власності є «реєстрація і видача охоронних документів на об’єкти промислової власності», «надання інформації про ці об’єкти», «виготовлення копій документів». І така собі «примітивна» діяльність створює ефемерні грошові потоки, які рухаються «без нагляду» і при цьому «перетворюються в повноводні джерела»… Ніяково читати такі «шедеври». Найголовнішою проблемою, якою опікується автор статті, є «безконтрольні фінансові потоки», а не розбудова системи охорони інтелектуальної власності. У цьому проглядається популістський міщанський прийом: «публіцисти» звертаються до широкого загалу з метою збудити цікавість, зачіпаючи «смачні» теми, – гроші, скільки їх, чиї вони, куди витрачаються…

Ще Марк Твен віддавав належне важливості для країни наявності в ній патентної системи, коли говорив, що першочерговими завданнями кожної нової країни є створення державного апарату для керування суспільством, преси для висвітлення подій у суспільстві та патентного відомства для захисту інтелекту суспільства.

Добре, що патентна система вже існує в Україні, добре, що вона вже утвердилась і успішно функціонує, незважаючи на об’єктивні та на штучно створювані перешкоди сьогодення. До її складу, до речі, входить і Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг, що є філією Українського інституту промислової власності, створеною для надання послуг щодо об’єктів промислової власності. Як структурний підрозділ інституту Український центр інноватики має певний доступ до баз поданих до інституту заявок. Обсяг цього доступу визначений необхідністю надання послуг у рамках, установлених законами України про правову охорону об’єктів промислової власності. Крім того, фахівці Українського центру, як і всі громадяни, мають доступ через Інтернет до спеціалізованих баз даних, які містять інформацію про об’єкти промислової власності, відомості про які опубліковані в патентному бюлетені України. До відома читачів ці спеціалізовані бази на безоплатній основі розміщені за адресою www.ukrpatent.org разом з усіма нормативно-правовими та законодавчими документами щодо охорони промислової власності. Інформація в базах актуалізується своєчасно й сприяє розвитку інноваційної діяльності та створенню прогресивних технологій.

Стосовно платних послуг, що їх надає Центр інноватики, то, по-перше, навряд чи знайдеться в наш час організація, яка надає послуги безкоштовно, а по-друге, Центр інноватики, крім платних послуг щодо об’єктів промислової власності, надає громадянам безкоштовні консультації та безкоштовну допомогу в отриманні певної патентної інформації. Чому «обурена громадськість» мовчить про велику просвітницьку роботу з питань промислової власності, яка проводиться в Центрі інноватики? Чи існує в Україні інша організація, яка в складні часи кризи дбає про винахідників?

У Центрі інноватики зібраний великий фонд патентної документації, до якого входять патентні документи на паперових та магнітних носіях 58 країн світу та 3 міжнародних організацій. Цей фонд був створений як фонд громадського користування. Користуватися фондом можна безкоштовно. При цьому обслуговують відвідувачів спеціалісти, які володіють іноземними мовами, а тому можуть у разі потреби перекласти уривок опису чи реферат патентного документа. Для економії часу користувачів фонду співробітники підготували тематичні добірки патентної інформації за певними найбільш затребуваними темами. Добірки містять бібліографічні дані патентних документів. Завдяки цьому користувачі можуть підібрати цікаву для них інформацію з добірок за рефератами, а вже після цього ознайомитися з повними описами відібраних документів без проведення довготривалого пошуку за базами даних чи патентними бюлетенями. Користування добірками також безкоштовне.

На сайті Центру інноватики для допомоги винахідникам у пошуку потенційних інвесторів чи інноваторів також створена Інтернет-біржа промислової власності, яка несе користувачам інформацію про винаходи трьома мовами: українською, російською та англійською.

Корисною для громадян є також допомога фахівців нещодавно створеного в Центрі інноватики відділу сприяння вирішенню спорів між власниками охоронних документів і потенційними порушниками їх прав. Подібні структури існують також в інших країнах світу, є необхідними вони й для підприємців України.

У нас винахідники, які можуть сплатити вартість складання заявки самі, або за допомогою інвесторів, користуються платними послугами щодо складання матеріалів заявок, а незаможним допомагають скласти матеріали консультанти. Сплата за таку допомогу – мізерна, а в результаті – винахідник теж отримує патент на винахід чи корисну модель. Бо відомо, щоб скласти формулу винаходу чи корисної моделі, яка б давала можливість отримати правову охорону з достатнім обсягом прав, потрібні неабиякі знання й досвід. Чому про це ніхто не говорить сьогодні? Чому не говорять про те, скільки часу та коштів треба витратити, щоб забезпечити систему охорони інтелектуальної власності кваліфікованими спеціалістами?

Потік відвідувачів Центру не припиняється протягом усього робочого тижня, люди звертаються з найрізноманітнішими проблемами. Мені дуже хотілося б, щоб цей потік став «повноводним джерелом доходів» для розвитку діяльності Центру, а також, щоб талановиті, винахідливі й дотепні люди були матеріально багатшими, могли сплачувати вартість послуг і консультацій та отримувати повноцінну правову охорону результатів своєї творчої праці.

У читача може виникнути питання: за рахунок чого здійснює Центр інноватики свою господарську діяльність, якими кошами розраховується за оренду приміщень, електросвітло, телефон? А саме за рахунок платних послуг, які «рухаються без контролю громадськості». Але, що цікаво, громадськість, яка користується послугами нашого Центру, не висловлює нарікань на його роботу. Чуємо тільки вдячні висловлювання. Упевнена, що Центр і надалі буде успішно працювати для своїх клієнтів.

ЯКЩО МИ ЗАТІЄМО РЕВОЛЮЦІЇ, СИСТЕМА ПЕРЕСТАНЕ ПРАЦЮВАТИ

УНІАН також звернувся з проханням прокоментувати ситуацію та обвинувачення опонентів Президента Асоціації патентних повірених України заступника головного конструктора ДП «АНТОНОВ» Василя Краснікова

Я не знаю, чим пояснити черговий сплеск критичних публікацій на адресу  Держдепартаменту інтелектуальної власності та Укрпатенту. Інтерес до винахідницької діяльності є корисним, але мене турбують заклики до революційних змін існуючої в Україні системи правової охорони інтелектуальної власності, мотивовані виключно емоціями.

В одних викликають роздратування певні патенти на корисні моделі та винаходи, в інших – безпідставні, на їхню думку, реєстрації знаків для товарів і послуг, але ж це не може бути підставою для революції! Наприклад, Укрпатенту дорікають патентами на «вічні двигуни». У 1978 році я працював у ВНДІПЕ (Всесоюзному науково-дослідному інституті патентної експертизи – ред.). На опрацювання отримав заявку на вічний двигун. Відмовили заявнику за критерієм «новизна». Виявилося, що, зокрема, в США видається чимало патентів на вічні двигуни, знайшлась і відповідна рубрика в МПК (Міжнародна патентна класифікація – ред.). Зараз пошук виконувати простіше, зробити його може кожний бажаючий. Для цього достатньо зайти на сайт www.google.com/patents, ввести відповідні ключові слова англійською мовою, знайти, наприклад, «вічний двигун, винайдений винахідниками США», та вибрати собі модель до вподоби.

На сьогодні деякі українські винахідники теж продовжують винаходити свої, умовно кажучи, «вічні двигуни» й подавати заявки на видачу патентів на корисні моделі. Це не суперечить чинному Законодавству, а Укрпатент зобов’язаний розглянути всі подані заявки в межах чинного законодавства, прийнятого Верховною Радою.

Трапляється також досить багато публікацій, пов’язаних з дуже важливими проблемами виплати нагород авторам через організації колективного управління авторськими правами (ОКУАП – ред.). На мою думку, ці проблеми частково можна вирішити таким чином. Дії, які здійснюють ОКУАП, відповідають терміну «фінансова операція», визначення якого дається в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». Якщо погодитися з цією тезою, то ОКУАП повинні бути визнані фінансовими установами й стати в один ряд з банками, кредитними спілками, пенсійними фондами, страховими компаніями та іншими подібними організаціями. Така фінансова установа повинна бути неприбутковою організацією, а її діяльність має регулюватися спеціальним законом, подібним до закону про кредитні спілки. Державний нагляд за діяльністю таких організацій здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Вважаю, що таке розуміння діяльності ОКУАП сприяло б вирішенню значної кількості проблем, пов’язаних з виплатою авторських гонорарів. Своє бачення вирішення проблеми я надсилав голові Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради, але, на жаль, підтримки не отримав.

Щодо функціонування всієї державної системи правової охорони інтелектуальної власності, то, на мою думку, воно здійснюється цілком успішно. Не бачу жодних підстав для руйнівної реорганізації системи в цілому. Вважаю, що наслідки будуть аналогічними до наслідків адміністративної реформи 2000 року. Тоді ліквідація Держдепартаменту призвела до паралічу всієї системи, яка протягом двох років не функціонувала, а ситуація, що склалася, стала посміховиськом для всього світу. До речі, до реформи 2000 року причетні дехто із сьогоднішніх опонентів Держдепартаменту та Укрпатенту. Нині система працює ефективно, дає позитивний результат, патентні повірені розмовляють із співробітниками цієї установи однією професійною мовою й щиро вдячні їм за співпрацю.

І напередодні святкування 10-ї річниці Міжнародного дня інтелектуальної власності хочу побажати всім науковцям, винахідникам, раціоналізаторам, фахівцям з питань інтелектуальної власності та інноваційної діяльності невичерпного натхнення та нових творчих здобутків.

Леся Дідківська

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся