Фред Айзенбергер: Ви не відрізните українського канадця від інших, поки не запитаєте про його походження

"Доведіть бізнесу і суспільству, що місто рухається в правильному напрямку", - радить глава Канадського інституту урбаністики. Інтерв`ю "Профілю"...

Про вічне протистояння столиці і провінції дискутували днями учасники дебатів «Столиця – пріоритетний центр економічного розвитку країни», організованих у Києві Фондом «Ефективне управління» і британською компанією Intelligence Squared. Чи можуть столиці бути локомотивами зростання економіки держави в цілому? Чи справедливо концентрувати в столиці більший об`єм ресурсів, ніж в інших регіонах країни? Серед тих, хто відповідав на ці риторичні запитання, був глава Канадського інституту урбаністики Фред Айзенбергер. З 2006-го по 2010 рік він керував містом Гамільтоном – крупним портовим і промисловим центром у провінції Онтаріо. Помилувавшись літнім Києвом, пан Айзенбергер поділився з «Профілем» своїм досвідом градоуправління і поглядом на стійкий розвиток нашої столиці

Життя у великих українських містах давно перетворилося на боротьбу: автомобілістів і пішоходів, промисловості й природи, новобудов і архітектурної спадщини. А яка частка боротьби і гармонії в житті канадських міст?

Всі проблеми, про які ви сказали, добре знайомі й жителям Канади, навіть незважаючи на те, що наші міста досягли більшого прогресу. У Гамільтоні ми втратили багато пам`ятників архітектури, перш ніж усвідомили, що наша архітектурна спадщина – частина нашого майбутнього. Ми створили систему Metrolinx – мережу громадського транспорту, що сполучає різні муніципалітети, щоб інфраструктура сприяла рівномірному розвитку регіону, але проблеми з транспортом залишилися. Ми досі боремося за чистоту навколишнього середовища: величезна кількість машин як і раніше є головним джерелом забруднення. Ці проблеми спільні не тільки для Києва і Гамільтона, але й для провідних міст у всьому світі.

Гамільтон – також крупний індустріальний центр, де виробляється більше половини канадської сталі. Хто оплачує захист навколишнього середовища в регіоні міста?

Влада й бізнес працюють над цим скоординовано. Влада встановлює стандарти виробництва і контролю викидів, а промисловість ці стандарти приймає. Відповідальність лежить на виробнику, більш того, його відповідальність за продукт упродовж всього циклу від виготовлення до утилізації поступово росте. Нам є тут над чим працювати, але тенденція позитивна. Звичайно, це позначається на ціні. Виробництво сталі ресурсоємне, і виробники перекладають частину своїх витрат на плечі споживачів. Така колективна відповідальність – розуміння, що ми не можемо ігнорувати довгостроковий захист нашого навколишнього середовища. Тому що якщо ми будемо нехтувати цими питаннями, виростуть наші витрати на охорону здоров`я і, врешті-решт, страждатиме наше суспільство.

Українське суспільство знаходиться в початковій фазі розуміння того, що з економічних і демографічних причин нашій країні необхідні мігранти. Тим часом близько чверті населення Гамільтона не були народжені в Канаді. Як позначається на житті міста його мультикультурність?

Я сам – іммігрант, що народився в Амстердамі. Наше співтовариство, та й Канада в цілому залежать від імміграції як джерела кваліфікованої робочої сили, джерела зростання. Тому на національному, провінційному і міському рівнях у нас розроблена міграційна стратегія, яка надає іноземцям, які приїжджають до Канади, можливість знайти не лише роботу, але й розуміння, прийняття. Створення мультикультурного суспільства – один з успіхів Канади. Це не означає, що у нас не було проблем із різним рівнем толерантності, міжкультурного тертя. Але в цілому рівень толерантності в країні дуже високий, а люди зі всього світу можуть знайти можливості для роботи і самореалізації, зберігаючи і розвиваючи свою власну культуру. Я можу одночасно бути настільки голландцем, наскільки захочу, і канадцем, лояльним до своєї країни. Такий принцип працює дуже добре.

У провінції Онтаріо також давно живе багато українських канадців.

Українська діаспора дуже численна і дуже сильна. Її представники – канадці в другому і третьому поколінні, вони дуже глибоко асимілювали в канадське суспільство. Ви не відрізните українського канадця від інших громадян країни до тих пір, поки не почнете розпитувати про його походження. Українські канадці вийшли на лідерські позиції на міському, провінційному і національному рівнях – тим більше що у нас в управлінні повна національна і гендерна рівність.

З урахуванням міграції і мультикультурності, як ви думаєте, чи залишається у наших міст можливість створювати свою, особливу ідентичність? Чи можемо ми говорити про ідентичність киян і гамільтонців – або ж тільки про людей зі всієї України, що живуть у Києві, і людей зі всього світу, живуть у Гамільтоні?

Я думаю, у міст є така здатність, і вона реалізується. Гамільтон відомий своїм географічним положенням, індустріальною спадщиною. У нас є своя місцева ідентичність, якою ми можемо ділитися з людьми з інших регіонів Канади, та й з рештою всього світу теж. Промисловість і технологічна кваліфікація Гамільтона стали його візитною карткою. Торонто – фінансовий центр. Київ – столиця. Історія, культура, здатність вашого міста привертати інвестиції також стають його візитною карткою, не кажучи вже про велику кількість освітніх і наукових установ, що розвивають інновації. Отже ідентичність Києва дуже багатогранна.

Ви вже не вперше відвідуєте нашу країну. Яка ваша головна порада українським колегам з муніципального управління?

Є чотири-п`ять ключових питань, про які завжди повинні думати міста. По-перше, це довгострокове планування. По-друге, необхідність мислити на регіональному рівні – ви не можете ізолювати місто від регіону і сусідів. По-третє, імпульс: виберіть два-три напрями, які ви можете швидко розвинути, довівши бізнесу й суспільству, що місто рухається в правильному напрямку, підвищивши рівень довіри. Ну і звичайно ж, треба не тільки піклуватися про фінансові ресурси, але й реагувати на соціальні виклики, боротися з бідністю. А питання екології, які, здавалося б, можна легко відкинути на узбіччя, повинні бути пріоритетом.

Варвара Жлуктенко, «Профіль»

УНІАН в Google News