Мати згвалтованої Оксани Макар: Чикатило відпочиває

Тетяна Суровицька каже про те, що ніхто з родичів мучителів її доньки не зв`язався з нею, не запропонував допомогу... На заклик здати кров для потерпілої вже відгукнулося більше 150 людей...

Злочин, який навіть у наш жорстокий час, є жахливим, скоїли в Миколаєві троє молодих людей, вік яких 22-24 роки.

Увечері 9 березня вони напоїли 18-річну Оксану Макар, мешканку селища Луч Жовтневого району Миколаївської області, заманили її на квартиру одного з хлопців, поглумилися над нею, а потім, щоб приховати сліди лиходійства, намагалися задушити, підпалили і кинули на купі сміття у дворі найближчого довгобуду. Вона дивом не померла. Вже на ранок стогін дівчини випадково почув автомобіліст Олег Найда, чия машина заглохла недалеко від недобудованої будівлі. Він одразу викликав міліцію і швидку, яку, до речі, довелося чекати 40 хвилин.

Покидьків затримали швидко: їх зафіксувала камера спостереження, встановлена в кафе під назвою «Рибка», що на вулиці Дзержинського. Саме у цьому барі Оксана з друзями бувала досить часто. Того дня, чекаючи на подругу, вона сама підсіла до двох незнайомих молодих людей, які запропонували їй випити горілки. На честь свята. Дівчина вже встигла купити собі шейк, але від пригощання не відмовилася. Після недовгої бесіди хлопці допили горілку, і один із них запропонував усією компанією піти в гості до його подруги, яка нібито живе поряд. Оксані він пояснив так: «Познайомитеся, дружитимете». Дівчина й тут слухняно погодилася.

Будівництво, де була виявлена Оксана Макар. Фото: novosti-n.mk.ua

Вже пізніше, розмовляючи з журналістами, мама Оксани Тетяна Суровицька говорила, що дочка пам`ятала все тільки до цього моменту, а що було в квартирі потім – з пам`яті стерто. В інших інтерв`ю звучало, що Оксана пам`ятає все абсолютно. Чому вірити, зараз сказати важко. Але Тетяна Суровицька стверджує, що Оксана чітко сказала: душити її почали тоді, коли вона пригрозила гвалтівникам, що заявить у міліцію. Решта всіх подробиць події наразі невідома.

У вкрай важкому стані Оксану доставили в опікове відділення Миколаївської міської лікарні № 3. Всі, хто бачив її на той момент, отримали справжній шок: у дівчини 55% тіла пошкоджено опіками, причому більша частина з них - важкі – 3-4-го ступеню. Практично до кістки була обпалена права рука – «тільки попіл». Її вже видалили до ліктя. У дівчини також обвуглені тулуб, стегно, поясниця, стопи. За словами матері, спина – «суцільне м`ясо, попи – немає, нирки – зварені». Лікарі ніяких прогнозів робити не беруться.

Сильно обпалені стопи, особливо права. Головну небезпеку, за словами лікарів, зараз становить інтоксикація - отруєння організму продуктами розпаду відмираючих тканин. Щоб зменшити інтоксикацію, лікарі поступово видаляють обвуглені тканини, що омертвіли, – ця операція називається некректомія. Робити її доведеться ще не раз.

Тетяна Суровицька

Але є вже і хороші новини: на 5-й день після трагедії Оксана вперше нормально поїла, вона намагається повертатися. Весь цей час вона знаходиться при тямі і розповідає матері те, про що пам`ятає. Дивно, що навіть у такому важкому стані дівчина будує плани на майбутнє, мріє скоріше надіти туфлі на каблуках, а ще хоче швидше зробити протез руки: «Не хочу ходити з цією культею». 

В той же час не лише імена душогубів-недолюдків, але й досьє на кожного з них, дуже швидко з`явилися в Інтернеті. Євген Краснощок, Артем Погосян, Максим Присяжнюк.

Відносно одного з них, якого затримали першим, було прийнято рішення про утримання під вартою, двох інших слідчі відпустили на «підписку про невиїзд». Досі невідомо, чим керувалися міліціонери, приймаючи таке рішення, якщо врахувати тяжкість скоєного злочину, а тим більше, роблячи це без рішення суду. Новина про це буквально «взірвала» Інтернет.

Незабаром з`ясувалося і те, що затримані - сини впливових екс-чиновників.  Один із них – прийомний син колишнього глави Єланецької райдержадміністрації Людмили Присяжнюк. Причому хлопець, виявляється, активіст. Як пише сайт «Преступности. НЕТ», він брав участь у заходах, організованих найпопулярнішою партією на південному Сході України і навіть був довіреною особою одного з кандидатів в мери міста Миколаєва на виборах 2010 року. Інший, як стверджує сайт «Новости Н», - син колишнього прокурора Центрального району м. Миколаєва. І лише третій – «простий роботяга», живе в гуртожитку.

«Те, що справу намагаються «зам`яти» підтверджує і повна відсутність об`єктивної інформації з правоохоронних органів: хто відпустив підозрюваних у скоєнні такого тяжкого злочину? – задається питаннями кореспондент сайту. -  На якій підставі? Хто веде слідство? Добитися відповіді на всі ці запитання виявилося неможливим - глуха стіна». Цікаво, що рішення про кожного затриманого приймали чомусь різні судді, розбиваючи один злочин на різні епізоди. «Преступности. НЕТ»  відзначав, що на слідство чинять сильну дію – також із метою «зам`яти» злочин".

І тут сталося неймовірне. За одну ніч обурені миколаївці – в основному молодь - списалися по Інтернету і на ранок 13 березня зібралися на пікет біля будівлі Центрального райвідділу міліції, а потім біля – обласної прокуратури. Гучна акція протесту відбулася і в центрі міста, на площі Леніна. Пікетники вимагали затримати злочинців, а також притягти до відповідальності тих посадовців, які випустили їх на свободу.

Ще під час акції протесту в прокуратурі «дозріло» рішення про затримання злочинців, які гуляють на волі. Ініціатор пікету Юрій Круцилов розповідає: «Я вперше бачив, як за три хвилини з прокуратури подзвонили заступнику прокурору області, заступнику прокурору міста, прокуророві міста. Нам сказали, що прокурор Центрального району біжить сюди з особистою справою, щоб усе нам пояснити. Я бачив, як чиновники тремтіли, як начальники міліції реально боялися. Грубо кажучи, ми за півгодини акцією під прокуратурою все перевернули, і їх «закрили». Ми організовуватимемося, створюватимемо свою організацію і будемо все відстежувати повністю - кожен крок міліції і прокуратури, всі справи, всі запити, все! На даний момент ми все це починаємо робити».

На сьогодні троє зловмисників знаходяться в слідчому ізоляторі. Дуже багатьох людей у Миколаєві зараз об`єднує єдина думка про помсту: страшну подію обговорюють усюди, і вже не раз прозвучали слова про самосуд… у тому випадку, якщо не здійсниться правосуддя. Те, що насильники не зможуть спокійно ходити вулицями цього міста - це вже точно! Говорять і про те, що їм не вдасться сховатися навіть у в`язниці. Людей буквально переповнює обурення і лють.

Резонанс цієї справи вийшов щонайширший: про трагедію знають Президент України, Генеральний прокурор, міністр внутрішніх справ. Страшна подія стала предметом обговорення в парламенті. Новина облетіла всі українські інформаційні агентства і телеканали. А значить, про неї знають у всьому світі. Чи допоможе все це покарати недолюдків з усією суворістю закону?

Тетяна Суровицька каже про те, що ніхто з родичів мучителів її дочки не зв`язався з нею, не запропонував допомогу. А про самих злочинців: «Чикатило відпочиває. Це - нелюди. Я шкодую про одне: що відмінили смертну кару. А донька моя ще житиме, і вона буде ще дуже щасливою людиною!». У її словах - відчай і одночасно якась неймовірна віра в краще.

Ініціатори акцій на підтримку Оксани Макар вже організовують запис її свідчень  – ці свідоцтва, вважають вони, повинні бути, щоб потім у ході слідства жоден факт не був спотворений або випущений. Одночасно в Оксани – лише на четвертий день після трагедії – почали брати офіційні свідчення слідчі. Доти вони стверджували, що Оксана - непритомна.

Журналісти популярної програми «Пусть говорят» російського телеканалу ОРТ,  яку веде Андрій Малахов, знімаючи сюжет у лікарні, де лежить Оксана, запропонували перевезти її для продовження лікування до Москви. Лікарі категорично відмовили: поки Оксана в такому стані, що це просто неможливо.

…Кошти перераховуються і на картку Тетяни  Романівни. Але гроші ще знадобляться, і чималі: Оксана має не лише одужати, але і перенести не одну пластичну операцію.

До речі, Тетяна Романівна розповіла, що Оксана мріяла зробити собі «пластику». Що хотіла б змінити в своєму прекрасному юному тілі дівчина, невідомо, але як усе обернулося... Зараз вона знаходиться в обласному центрі термічної травми і пластичної хірургії.

«Мрії збуваються, але іноді зовсім не в той бік, - з гіркотою говорить Тетяна Романівна. – Але зараз головне, що вона дихає, живе. Вона у мене, як птах Фенікс, – повстала з попелу! Житиме! Ручки немає... Рятують її.  Немає різниці, чого немає,  зараз вона бореться за те, щоб жити. Раз вона живе і дихає, значить, усе буде добре!».

Тетяна Філіпова

УНІАН в Google News