Ірина Хакамада презентувала в Києві SEX. Жіночий і чоловічий погляди

Вона всім своїм виглядом неначе натякає, що знає значно більше, ніж каже. Чи справді цю жінку втаємничено в якісь сфери, чи це саме лиш відчуття, сказати важко...

ЧОЛОВІЧИЙ ПОГЛЯД

Вона всім своїм виглядом неначе натякає, що знає значно більше, ніж каже. Чи справді цю жінку втаємничено в якісь сфери, чи це саме лиш відчуття, що виникає під дією фахового піару, сказати важко. А може, причиною тут специфічна зовнішність, адже Схід завжди криє в собі таємниці? Так чи інакше, приїзд російського політика і бізнесвумен Ірини Хакамади зібрав солідну громаду в клубі «Бабуїн». Зустріч була присвячена презентації книжки з інтригуючою назвою "SEX у великій політиці". Люди жадали дізнатися від компетентної особи (у минулому лідера партії Союз правих сил, міністра і віце-спікера Держдуми), як же йдуть справи з SEX-ом у верхніх ешелонах влади, хоч би і російських, як не тутешніх.

Проте любителі смаженого були дещо розчаровані: SEX для Ірини Мацуовни виявився дуже широким поняттям. Власне, сексу в книжці практично і нема. Ну, хіба коли йдеться про певні відносини державних діячів із своїм народом. Гостя розповідала про книжку і про себе, і до своїх переваг відносила створення жіночого образу сучасного політика. Взагалі Ірина Моцуовна – політик правого нахилу, а під словом «правий» в Росії розуміють людину, яка сповідує не консервативні, а ліберальні цінності. Ті самі цінності вона й проповідує в своїй книжці, яку тепер також можна придбати в Києві.

У Росії ж, за Хакамадою, справи з лібералізмом ідуть сутужно, і причина тут у чесності його симпатиків. Тут Ірина Мацуовна трохи схитрувала. Справді, сили ліберальної спрямованості сьогодні практично не представлені в російському парламенті. Але не треба будувати з себе ідеалістів в окулярах різночинців з мрійливим поглядом, все набагато прозаїчніше. Просто перед думськими виборами 2003 року дві партії - «Яблуко» і СПС - хотіли злитися. Обидві сили були пристрастними прихильниками ринкового ладу і західної демократії, обидві мали однакову електоральну базу. І хлопці з Кремля пообіцяли не заважати проходженню ні СПС, ні Яблука в Думу, але за умови, що ті не об`єднуватимуться. Праві повірили, і кожна з сил набрала щось близько чотирьох відсотків (це офіційно, скільки реально – ніхто не знає), а треба було п`ять. Одне слово, Кремль просто «кинув» лібералів, і вони потягнулися до України. Борис Нємцов став радником Віктора Ющенка, а Ірина Мацуовна – ось: презентувала у п`ятницю в Києві книгу.

Спостережливий відвідувач «Бабуїна» міг помітити, що більшість питань, які ставилися на заході, походили від жінок. Справді, можна зазначити, що чоловіча частина населення прохолодно сприймає Хакамаду. Зате вона імпонує представницям прекрасної статі, які бачать в ній зразок успішної жінки. Ця амазонка дотримується іміджу мадам, успішної не тільки в політиці, а й в особистому житті. Адже ще й каліграфією захоплюється, і фітнесом, і бігає по сім кілометрів (залишилося тільки “коня на скаку”). Раніше грала в теніс, але їй заборонили: сказали, що треба берегти праву руку. Що ж, якщо правому політикові порадили берегти праву руку лікарі, це знак, Ірина Мацуовна!

Хакамада роздавала автографи - люди трохи не зламали стіл. Лізли з криками: «Розпишіться! Це для молодого журналіста», «Поставте автограф: це для мого хресного. Він дуже великий ліберал!» Задоволена Ірина Мацуовна охоче розписувалася. Щасливчики, яким вдалося дістати її автограф, переконалися, що вона таки захоплюється каліграфією. А як ще, коли не ієрогліфом, можна назвати нервовий розпис Хакамади? 

Ось деякі фрази Ірини Мацуовни, що прозвучали на презентації «SEX у великій політиці»:

«Ця книжка... не тривіальна штука...», «Я не ставила за мету собі розповісти про те, яка я», «У сьогоднішній політиці таким, як я, в Росії робити нема чого». «Коли вона (книжка. – Авт.) потрапила на прилавки, вона стала розлітатися, як печені пироги», «Головний месидж моєї книжки – те, що політика в Росії абсолютно асексуальна», «Секс допомагає завжди. І чоловікам, і жінкам. Тому не забувайте їм займатися». «Вона (Тимошенко) кладе всіх на лопатки для того, щоб одержати те, чого вона хоче». «У політику йдуть не найрозумніші». «Мені пощастило. Я мислю дуже логічно». «Російська мова (у Криму. – Авт.) в напівнезрозумілому стані». «Американці теж уміють тиснути, коли їм щось не подобається».

Олексій Просєкін

ЖІНОЧИЙ ПОГЛЯД

«Вона приголомшливо класна тітка», так сказали б політично стурбовані представники молоді. «Вона розумниця», - сказали б небайдужі до політики домогосподарки. Чоловіки, здатні будувати паритетні відносини і визнавати жіночі права, поставилися б до неї з якнайглибшою пошаною. Чоловіки, в яких живе «патріархально-сексистський» ген, заходилися б шипіти і щось уїдливе казати про те, що місце жінці на кухні, в ліжку абощо.

Хакамада - молодець, тому що їй наплювати на схвалення і критику. Вона автономна і самодостатня. Під ледве помітним шаром гіпердорогого тонального крему не просто шкіра японки-напівкровки, там, даруйте, суперстійкий нечутливий мозоль, що утворився від багаторічних  нападок політичних опонентів. Жила б вона в Україні, їй велося б трохи легше, у наших жінок місце в суспільстві завжди було міцнішим, їм «байдуже, де у чоловіка тюбетейка», якщо йдеться про речі для неї принципові.

Ця яскрава представниця правих російських сил побувала нещодавно в Києві на запрошення Громадського активу Києва. У “Бабуїні” відбулася презентація її книжки «SEX у великій політиці». Ця книжечка вже давненько лежить у київських магазинах, але, побачивши її, я тільки скривилася, запідозривши, що зла після останньої політичної невдачі Хакамада вирішила написати щось про те, хто з ким і як там у Кремлі приятелює-кохається. Але коли книга потрапила мені до рук, я, відкривши її в метро, і продовживши удома читати, так до двох ночі і не відірвалася.  Це не жіночий роман. Це чудові нотатки про життєдіяльність російського чиновництва, це звичаї російської політичної еліти. Як вони їдять, скільки вони п`ють. Це прямі рецепти людям, які збираються в політику, про те, як слід поводится, коли і з ким першим розкланюватися, що дарувати. Як можна затримати на прийомі Путіна, як потрапити до прем`єра, коли в статусі опозиції до нього потрапити неможливо? Подібний етикет не описаний у закордонних підручниках, це тонкі уїдливі спостереження політика, вільного від улесливості, але упевненого, що знає, як облаштувати Росію.  Часом мені здавалося, що сам грибоєдовський Чацький, який «служить бы рад, прислуживаться тошно» перебрався в XXI століття  і ось розповідає про свої зустрічі з Єльциним і Путіним. Якщо бути відвертою, то навряд чи всю книгу можна вважати завершеним літературним делікатесом. Це – не делікатес. Деякі її місця нагадують мені слабку еманацію кастаньєдівського читва, деякі здаються чужорідними вкрапленнями, але це все неважливо. Тому що книга, весела і сучасна, тому що це і сатира, і публіцистика, тому що вона про демократію і ліберальні цінності, тому що вона нещадна і добра водночас. І швидше за все, в Росії вона в такому своєму жанрі єдина.

Що звідти цікаво знати українцям? Українським політикам цікаво буде знати про ринок російських політтехнологів. Хакамада детально і чесно розповідає про ринок цих послуг в Росії і дає ділові поради, як заощадити гроші і будувати відносини з людьми цієї професії.

Українським журналістам теж дещо цікаво дізнатися. Наприклад, що наш парламентський буфет, це просто – площа свободи і демократії порівняно з думським. Якщо вірити Хакамаді, в їдальні російської Держдумі лідери фракцій ніколи не їдять в одному буфеті. Ще корисно знати, що навіть на пристойних фуршетах відомі політики спостерігають, скільки ви п`єте і їсте. Тому краще обмежитися одним келихом і маленьким тістечком, щоб поберегти імідж і не викликати бажання «себе погодувати» після якогось інтерв`ю. Адже не найгірші у нас, журналістів, зарплати.

Чого не було в книжці? Хоча Хакамада і зізнається, що «книга не про мене», але все-таки книга - автобіографічна. І якщо вона претендує на відвертість, то могла б нам зізнатися, як їй допоміг у становленні її другий чоловік. Адже доводилося чути від поінформованих людей, що він дуже багата людина і «багато в чому зробив Ірочку». Це аніскільки не зменшило б її образ сучасного політика, але зняло б частину міфів, що гуляють навколо «бренду Хакамада». 

Якщо говорити про саму київську вечірку, то на цій недовгій зустрічі Хакамада сипала дотепами, відповідала на запитання, іноді вголос ділячи їх «на серйозні» і «вы что с луны свалились» і роздавала автографи. Попри демократичність в її манері відчувалася іронічна поблажливість. Але загальний «теплий градус» зустрічі це не знижувало. Ті, хто прийшов по  задоволення від спілкування з розумною жінкою–політиком, його, безперечно, одержали.

Лана Самохвалова

УНІАН в Google News