Директор Музею Голодомору Олеся Стасюк: Ми хотіли б більше пояснювати суспільству, що таке геноцид. Бо це не просто вбивство голодом

Про інклюзивні та цифрові проекти музею, правдиву історію та російські фейки про Голодомор, а також про те, навіщо та як розповідати дітям правду про цей злочин, УНІАН розповіла директор Національного Музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк.

В умовах пандемії культурні установи були змушені переглянути підходи до роботи та навчитися захоплювати відвідувачів, не відчиняючи для них двері. Наприклад, Національному музею Голодомору-геноциду карантин не завадив реалізувати два міжнародні та вісім всеукраїнських проектів. Більше про роботу в умовах пандемії, діджиталізацію та протидію російським фейкам очільниця музею Олеся Стасюк розповіла УНІАН.

Хто ядро вашої аудиторії? На який вік орієнтуєтеся?

 До пандемії 60% наших відвідувачів - це були іноземні туристи, а лише 40% - громадяни України. Під час пандемії співвідношення зберігається десь так само. Хотілось би навпаки.

Не скажу, що орієнтуємося конкретно на якусь вікову категорію. Це і молодь, і люди старшого покоління, і самі очевидці Голодомору. Через записи свідчень допомагаємо їм розповісти про свій біль. Щоб розуміли: їхні спогади важливі. Про їхні страждання та цей злочин будуть пам'ятати. Минулого року запустили єдиний онлайн-ресурс «Свідчення», спільно з волонтерами оцифрували та опублікували історії очевидців Голодомору та масових штучних голодів 1921-1923, 1946-1947 років.

Чи кожен українець має хоча б раз відвідати ваш музей?

Щоб зрозуміти історію України XX століття та що відбувається з нами зараз, однозначно. Українці мають знати правду про Голодомор-геноцид та чому цей злочин був можливий. Як казав Ленін: «Повторіть за десять років, а ще краще – потім ще за десять».

Цей злочин був апробований спочатку в 1921-1923 роках. Більшовики побачили, що завдяки голоду, українців можна поставити на коліна. Відповідно, Голодомор 1932-1933 років був підготовлений. В голодні 1946-1947 років, про які кажуть «післявоєнні», було те саме - розкуркулення, колгоспи, хлібозаготівлі. Не настільки масово, бо комуністична влада вже не мала потреби знищувати велику кількість людей. Їй треба було загнати українців в колгоспне рабство.

Чи мають батьки розповідати своїм дітям про Голодомор?

Так, дітям треба розповідати з 5-6 років. Тоді вони розумітимуть причини віддано берегти свою незалежність. Знання правди про Голодомор - запобіжник від неповторення в майбутньому. Адже ось, що можна зробити з людьми, коли країна окупована.

Між іншим, музей розробив презентаційний урок для учнів першого класу. Урок побудовано на темі прав людини, взаємоповаги. Але нам було складно знайти першокласників для пробного уроку, бо вчителі та батьки ставляться застережливо. Наголошую: у нас на уроці нічого страшного для дітей не лунає, діти залишаються задоволені. Найцінніше, коли за кілька днів приводять до музею своїх батьків.

Розповідаючи про Голодомор дітям вже в старших класах, треба апелювати до документальної бази. Переконувати підлітків, у яких могла сформуватися хибна думка щодо цього злочину.

"Деякі країни знали, що комуністична влада творить в Україні голод", - Олеся Стасюк  / фото УНІАН

В цьому році плануємо видати навчальний посібник «Голодомор - геноцид української нації» для 10 класу. Інститут дослідження Голодомору готував його кілька років, щоб викладачам не треба було шукати інформацію в інтернеті (може бути неправдива). До слова, торік стикнулися з появою «оригінального» сайту музею Голодомору, де поруч з нашою правдивою інформацією подавалися різні міфи. Наприклад, що був загальносоюзний голод, а не геноцид українців... З приводу цього сайту зверталися до правоохоронних органів. Зазвичай, ці сайти створюють в Росії.

Що сказати дитині, коли запалюєш вдома свічку пам’яті?

Найкращу відповідь дала моя трирічна донька, коли на день пам’яті ми прийшли до скульптури дівчинки з колосками. Вона сказала: «Ого, скільки їй поставили свічок і хліба. Мамо, якщо в неї буде стільки світла і хліба, вона ніколи не буде сумувати, що померла голодна. А якщо не будемо про них пам’ятати та запалювали свічечку, їй буде темно, страшно, вона буде плакати».

Навіщо до музею приходять іноземці? Це ж не їхня історія.

Але це історія Європи. В 30-ті роки зерно з Радянського Союзу продавалося на експорт. Деякі країни знали, що комуністична влада творить в Україні голод, тому відмовлялися від купівлі зерна у СРСР (Австрія, Швейцарія). Десь була реакція. Десь знали, але реакції не було. Наприклад, Німеччина купувала 70% зерна, яке в 33-му році експортував Радянський Союз. І це все - історія Європи. Вже сімнадцять країн визнали Голодомор геноцидом. В пам'ять про скоєний злочин інші країни теж мають визнати.

Що ще на, ваш погляд, Україна може зробити, щоб сприяти подальшому визнанню Голодомору геноцидом?

Потрібно розуміти важливість цього визнання та систематично працювати в кожній країні.  

Чи може невизнання багатьма країнами Голодомору геноцидом бути якось пов’язано з тим, що все менше живих очевидців?

Дуже прикро, що свідки відходять. У нас мало часу записати всіх. Однак свідчення очевидців збирали ще в кінці 80-х, у 90-х роках, сплеск уваги до теми був за часів президентства Віктора Ющенка. А проблема в тому, що правонаступниця Радянського Союзу - Росія продовжує заперечувати геноцид на міжнародних майданчиках. Наприклад, заявляють про «загальносоюзний голод», бо від голоду вмирали й на Північному Кавказі. Але насправді там були місця компактного проживання українців в Росії.

"Росія робить все, щоб відвертати увагу від головного", - Олеся Стасюк / фото УНІАН

Якщо був «загальносоюзний голод», то де ваші пам’ятники та місця масових поховань, чому не вшановувати жертв голоду?

Росія робить все, щоб відвертати увагу від головного. Але для нас це питання закрито. Стався геноцид українців, міжнародний злочин – це не предмет дискусії.

Чи варто пояснювати російською пропагандою можливе несприйняття Голодомору самими українцями?

Росія витрачала чимало сил, часу, коштів, щоб заперечити вчинений комуністами злочин. Було 70 років окупації та російської пропаганди, останню людину за згадки про Голодомор засудили у 1986 році. У нас колись була виставка «Люди правди» - особливе вшанування пам’яті тих, хто, ризикуючи кар’єрою, свободою або навіть життям, зробили все, щоб зберегти та поширити інформацію про Голодомор.

Наприклад, в кінці 80-х відомі дослідники Лідія Коваленко та Володимир Маняк написали «Чорну книгу» про Голодомор. Так от, пані Лідія розповідала колегам, що її чоловіка було вбито... Це не була автомобільна аварія, як повідомлялось. Їх залякували через дослідження теми Голодомору.

Несприйняття стає менше з кожним роком. Все більше українців вважають Голодомор геноцидом. Єдине, ми хотіли б більше пояснювати суспільству, що таке геноцид. Бо це не просто вбивство голодом. Геноцид - це знищення культури, знищення церкви, віри, інтелігенції, переміщення дітей з однієї групи в другу, русифікація і вже фізичне знищення або недопущення дітонародження. Якщо розумітимемо, що таке геноцид, і покажемо, як активно це відбувалося в 1932-1933 році, люди сприйматимуть сучасні події по-іншому. Хотіли б розповісти суспільству більше, ніж вони знають.

Що для цього потрібно?

Фінансова підтримка від держави саме на суспільні проекти (на будівництво чи на експозиції підтримка є). Можна створювати освітні проекти, телепроекти.

Торік були певні проблеми з фінансуванням будівництва другої черги музею. Як зараз?

Музей будівництвом не займається, працюємо над експозиційним наповненням другої черги. Наскільки знаю, все добре, будівництво триває.

Тобто експозиція має бути готова у 2023 році?

Так, ми планували до 90-х роковин злочину Голодомору-геноциду, до листопада 2023 року.

Зауважу, що за роки роботи наша команда усвідомлює проблеми та потреби музею. Наприклад, для нас є перемогою встановлення написів та назв на скульптурах музею, при вході у музей. Бо доводилося чути: люди вважають, що це музей Хіросіми та Нагасакі.

Олеся Стасюк / фото УНІАН

Також попросили будівельників встановити на вулиці конструкції під тимчасові виставки. Щоб люди, які вирішують прогулятися територію, могли дізнатися певну інформацію.

Вже встановили на вулиці екран, на якому можна подивитися анонси найближчих подій у музеї, новини, відеоролики. Адже бачили, як люди не заходять всередину музею, маючи певні упередження щодо експозиції. Наприклад, приходить навіть вчитель з учнями: «Діти, всередину не поведу, там страшні фотографії, як люди вмирали з голоду. Походимо по території, сам все розповім».   

Для світу 2020 рік – це про локдаун та карантинні обмеження через пандемію. Якими були головні виклики для музею?

Чи не найбільш резонансною подією став акт вандалізму проти скульптури «Гірка пам’ять дитинства» у ніч з 21 на 22 серпня 2020 року. Це обурило українське суспільство та світову спільноту, ми отримали велику підтримку з посольств та консульств різних країн. Миттєва реакція допомогла невдовзі відновити скульптуру. У зв’язку з тим, що відбулося, почалось обговорення ідеї призначити до музею почесну варту. Адже музей входить до церемоніалу протоколу президента України, перші особи інших країн відвідують музей з делегаціями.

Почесна варта силами МВС?

Так. Це можуть бути курсанти, виглядатиме красиво та надаватиме місцю більше статусності. Ми б хотіли, щоб почесна варта з’явилася якомога швидше. Будемо вести перемовини з МВС. У минулому році ми підписали з ними меморандум про співпрацю – передають нам розсекречені оцифровані справи з архівів МВС. Це унікальні документи, які стосуються «Закону про п’ять колосків», фактів канібалізму.

Олеся Стасюк: "Ми - перший музей в Україні, який переклав екскурсію на таку кількість мов" / фото УНІАН

Також торік відчули гостру потребу в діджиталізації. Щоб відвідувачі відчували себе захищеними. Тому зробили музей більш доступним онлайн. Створили відеоекскурсію та освітні тренінги, «Аудіогід для кожного» (40-хвилинна аудіоекскурсія перекладена на 33 мови світу). Ми - перший музей в Україні, який переклав екскурсію на таку кількість мов.

За підтримки Українського культурного Фонду (УКФ) адаптували нашу оглядову екскурсію для незрячих, а також сайт, відповідно до міжнародних стандартів вебдоступності. Це полегшить доступ до контенту серед слабозорих та незрячих відвідувачів.

Ви активно просуваєте цифрові проекти. Чи не хвилюєтесь, що відвідувачі перестануть фізично приходити до музею?

Не думаю, що онлайн проекти зменшать відвідуваність. Навпаки, ті, хто дивився інформацію онлайн, хочуть прийти в музей. Щоб більше побачити наживо, поспілкуватися з екскурсоводами.

Чи маєте подальші плани щодо інклюзивних проектів?

Продовжимо працювати. Хочемо зробити більш доступною першу чергу музею, зараз саме відбувається реконструкція. В залі поставити тактильні позначення для наших слабозорих та незрячих відвідувачів. Біля скульптур янголів, скульптури дівчинки з колосками та біля входу в музей встановити брайлівські дошки. Невдовзі плануємо презентувати онлайн-екскурсію жестовою мовою.

Як потрапити до музею людині на візку? Побачила у вас тільки сходи.

У нас є ліфт. Він зараз не реконструкції, але після її завершення проблем не буде.

Про які ще проекти музею хотіли б розповісти?

Торік у нас було два міжнародних та вісім всеукраїнських проектів. Вже згадувала «Аудіогід для кожного», завдяки якому іноземні туристи можуть слухати екскурсію своєю мовою. Пишаємося проектом-експедицією, який спільно з Ukraїner реалізували на грант УКФ, зібрали 120 відео-свідчень очевидців Голодомору та унікальні експонати. За можливості, звертаюся до ваших читачів – якщо маєте пам'ятки про Голодомор-геноцид, будь ласка, передайте до фондів музею. Гарантовано вкажемо історію експонату, з якої родини передали. Але цю річ побачить вся Україна і не тільки. Це важливо.

Також за підтримки УКФ створили мобільний екскурсійно-історичний додаток Track Holodomor History, що розповідає про Київ під час Голодомору.

Було презентовано дві виставки – «Марія» (канадської мисткині українського походження Лесі Марущак) та першу в світі картину про Голодомор «Рік 1933» і виставку про її автора, митця-емігранта Віктора Цимбала. Поповнили фонди Музею на понад двісті одиниць. Випустили п’ять видань з тематики Голодомору.

Чи можете залучати інвестиції до своїх проектів?

Не забігатиму наперед, але у минулому році почали вести переговори.

Чи є світові музеї, які вам варто наслідувати?

Нам цікаві підходи та формати різних світових музеїв, адже творимо новий музей. Але когось наслідувати не можемо, бо це - перший, єдиний та унікальний музей Голодомору-геноциду українців у світі.

Ірина Петренко

УНІАН в Google News