Хвостаті цілителі: як собаки допомагають у реабілітації військових

Для покращення психоемоційного стану військових в Україні, серед іншого, застосовують метод каністерапії – позитивного впливу через спеціально навчених собак. УНІАН дізнавався про його користь та ефективність з медичної точки зору.

Богдан Мулярчук – зв’язківець в артилерійському дивізіоні родом з Тернопільщини. До лав ЗСУ долучився на початку повномасштабного вторгнення, а вже за кілька місяців разом зі своєю бригадою виконував бойові завдання на Луганщині, у місті Сєвєродонецьк. 20 червня 2022 року, під час виконання бойового завдання, внаслідок розриву ворожого снаряда Богдан отримав уламкові поранення ніг. 

Найбільше припала до душі біла швейцарська вівчарка

Богдан вважає, йому пощастило: бійця швидко евакуювали та надали першу медичну допомогу… Надалі воїна чекав довгий шлях лікування та реабілітації – Лисичанськ – Краматорськ – Дніпро – Київ – Рівненщина. Саме під час реабілітації у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни Богдан спробував метод каністерапії.

"У Клевані з перших днів, як сказали, що є каністерапія, я почав туди ходити. Мені подобаються собаки, котиків також люблю...", – розповідає військовий. 

Каністерапією називають метод психологічного й фізіореабілітаційного впливу на людей, які цього потребують, через спеціально керованих, навчених собак. Зв’язок з такою собакою вважається ефективним в тому сенсі, що відволікає людей, які страждають від психічних розладів, депресії, або тих, хто просто вважає себе самотнім. Крім того, терапія с собаками може бути частиною реабілітації людей з інвалідністю… 

Богдан Мулярчук зізнається, що в глобальному сенсі нові активності для нього нічого не змінили, однак заняття дійсно допомагають відволіктися, розслабитися та приємно провести час: "Коли поранений приходить в коло інших людей і бачить, що у когось можуть бути набагато більші проблеми, і як він це проходить, то задумується над тим, що у нього взагалі все ок. Тому такі заняття позитивно впливають на сприйняття проблеми. Це спілкування з новими людьми, нові емоції, дівчата завжди готують прикольні ігри, психологи щось підказують. Активізується розумова активність. Це тільки користь".

Він зауважує, що усіх поранених військових важливо активізувати, не жаліти, а підбадьорювати, щоб вони не закривалися у собі. Зокрема, разом з іншими трьома військовими Богдан взяв участь у благодійному проєкті "Незламні" – фотосесії для календаря на підтримку каністерапії, організованої ГО "P4P".

"Іон і Толік були на своїх двох, Рома на милицях, я – на візочку. Такий баланс, включили всі групи поранених… Атмосфера була ненав’язлива, було комфортно, – розповідає Богдан про фотосесію. – Собаки там всі класні, прикольні, кожна особлива по-своєму. Але мені найбільше припала до душі біла швейцарська вівчарка. Мабуть, ближче до мого образу підходила саме вона".

Собака як додатковий метод впливу та взаємодії

Каністерапевт, психолог Вікторія Кузьменко, яка представляє організацію ГО "P4P" та приїздить на заняття до госпіталю на Рівненщині з власними собаками, зазначає, що серед переваг каністерапії  – покращення фізичного здоров’я, емоційного стану та соціалізації людини.

"Це не просто погратися з собачкою. Воно так виглядає з боку, але насправді таке наповнене життям заняття стимулює хлопців спілкуватися з психологом, навіть тоді, коли вони не хотіли цього. Після цих занять вони відкриваються, – говорить пані Вікторія. – Ми не замінюємо ні ліки, ні фізіотерапію на 100%, але ми досить добре доповнюємо психологічну і навіть фізіологічну реабілітацію".

Саму терапію проводить спеціаліст, а собака виступає як додатковий метод впливу та взаємодії з людиною. Каністерапевт запевняє, що цей метод розкриває військових, розслабляє та підвищує їхню довіру: "У військових собаки викликають додаткові почуття: "собака ніколи не зрадить", "собака не обдурить, не підставить", "це друг, який завжди мовчки вислухає"... Якусь таку особливість та емоції вони викликають у більшості чоловіків".

За словами Вікторії Кузьменко, у своїй діяльності каністерапевти спираються на норми європейських організацій і безпосередньо на стандарти Міжнародної асоціації організацій людино-тваринної взаємодії (IAHAIO). Бійцівських порід, за нормативами, в каністерапії бути не може. Тож частіше долучають собак-компаньйонів, зокрема лабрадорів, вівчарок. 

Втім, все залежить не стільки від породи, скільки від самого собаки, його характеру та поведінки. Одними з головних критеріїв є відсутність агресії, фізичних та психологічних хвороб/відхилень, максимальна соціалізація, дружня налаштованість, знання базових команд.

"Собаки не роблять якогось дива. Вони просто є істотами, яким дуже подобається взаємодіяти з людьми. Є собаки, які не люблять спілкуватися з хлопцями та чоловіками, працюють тільки з дітками, або, навпаки, є ті, які бояться дітей. Ми обираємо тварин, яким подобається те, що ми пропонуємо, і вони просто живуть собаче життя, слухаючи свого провідника, наставника чи власника. Собака цю людину знає, довіряє їй, контактує та виконує все, про що її просить психолог", - пояснює Вікторія. 

Вона зазначає, що у таких собак має бути три-чотири робочі дні на тиждень та три заняття вдень тривалістю до 45 хвилин кожне. Між заняттями чотирилапий партнер має право на відпочинок, особистий простір та фізіологічні потреби. А вже після насиченого робочого дня – прогулянки, розвантаження, заспокоєння, їжа і пиття.

Ціна заняття – посмішки хлопців

Попестити, погладити чи погодувати собачку – дуже важливі дії для сенсорної інтеграції, оскільки в такі миті нервова система людини отримує інформацію від рецепторів усіх відчуттів та інтерпретує їх в цілеспрямовану діяльність. Взаємодія з собаками, зазначає каністерапевт, може допомогти військовим зменшити симптоми ПТСР та тривоги, позбутися страху, почувати себе менш самотніми та відчувати підтримку. Правда, є особливий "бонус" – слина та шерсть. Тому жодне заняття не обходиться без рушників, розповідає пані Вікторія.

Кістяк команди – власні собаки каністерапевтів, однак до роботи залучають і чотирилапих-волонтерів, які також обізнані у цій справі. На заняттях завжди різна кількість військових - від 4 до 20 осіб. З огляду на це, представники організації оцінюють ситуацію і підлаштовують під свій графік прописані типи занять.

"Ми їдемо на годинку, а проводимо там у два рази більше часу. Зазвичай після занять хлопці не розходяться, залишаються поговорити, настільки їм подобається взаємодіяти, щось питати", – говорить каністерапевт. 

Завдяки одному з таких занять у госпіталі відбулася зустріч двох побратимів, які до того моменту вважали себе єдиними, хто вижив з батальйону.

Вікторія говорить, що багато хто з бійців стали їхніми друзями, підтримують зв’язок, а після занять іноді влаштовують "солодкий стіл". А нещодавно один з військових подарував жінкам власноруч створені шеврони і назвав їх "Ментальними воїнами".

Позитивні зміни від процедур каністерапії

Психолог Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни Софія Гладюк розповідає, що майже рік тому вони вирішили спробувати каністерапевтичні заняття, щоб подивитися на реакцію військовослужбовців, які проходять лікування в закладі. Ефект не забарився.

"Ми побачили гарний результат від каністерапії. У нас були пацієнти з симптомом уникання, соціальної самоізоляції. Вони практично уникали роботи з психологами, але погоджувалися на взаємодію з собаками, – розповідає пані Софія. – Приходили на каністерапевтичні заняття, після яких розкривалися, їхні захисні механізми ставали не такими жорсткими, вони дозволяли з собою спілкуватися, розповідали багато про себе. Після цього ми вирішили, що це має ефект, дуже гарний та видимий. Тому каністерапія лишилася у нас у закладі, ми продовжуємо її застосовувати".

Серед тих, хто долучається до занять, військовослужбовці зі спінальними та тяжкими черепно-мозковими травмами, ті, які мають значні комунікативні порушення, з ампутаціями, з розладами адаптації, із симптомами посттравматичного стресового розладу, з "невидимими травмами війни", акубаротравмою тощо.

За словами психологині, окрім самої взаємодії з навченими і спеціально підготовленими собаками, на заняттях впроваджуються вправи, які покращували б когнітивну сферу, адже після ЧМТ багато скарг на погіршення уваги й пам'яті. Також учасники групових занять багато взаємодіють один з одним. І це все проходить в атмосфері довіри, іноді з жартами та сміхом.

Зараз, говорить пані Софія, у госпіталі навіть впровадили індивідуальну форму роботи - для тих пацієнтів, яким дискомфортно бути в середовищі з великою кількістю людей.

"Один з наших пацієнтів мав достатньо виражені симптоми посттравматичного стресового розладу, і власне з собакою він почувався безпечно, нарешті у нього з’явилося задоволення від чогось. Військовому було достатньо комфортно у цій ситуації, оскільки у кімнаті фактично перебували лише каністерапевт, собака та він. Саме задля того, щоб отримувати такий позитивний ефект в реабілітації, ми й проводимо ці заняття", – зазначає Гладюк.

Психологиня додає, що під час каністерапії військові відволікаються на собаку, на тактильну взаємодію з твариною, і водночас здатні розповідати свою історію і не мати тяжких симптомів при спогадах.

"Психологи, військові психологи з інших країн, зокрема Ізраїлю, діляться своїм досвідом. Я надихнулася словами Алекса Гальчинського про те, що у реабілітації

військових найперше – це взаємодія з природою, тваринами. І тільки після цього - психологи та їхні інтервенції. Ізраїль набагато довше перебуває у військових діях, ці програми вже апробовані і показують результати. Наприклад, вони створювали спеціальний проєкт: походи в гори, максимальна взаємодія з природою… Опираючись і на цю точку зору, можна говорити, що терапія за участі тварин має свій сенс. Так, у протоколах первинного застосування каністерапії немає. Адже, дійсно, спочатку має бути медикаментозне лікування, стабілізація стану. Однак каністерапію можна застосовувати як вторинний метод, бо справді є результати", – підсумувала психолог медзакладу.

Недоказовий метод

Очільниця державного Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів "Лісова Поляна" Ксенія Возніцина вважає, що візити собак до шпиталів та заняття з ними – ще не привід називати це каністерапією.

"Каністерапія – це окремий напрям роботи з певними інтервенціями та дихальними практиками. Це не просто гарні собачки коргі, які прийшли погратися з хлопцями у шпиталь, це навчені, сертифіковані собаки-каністерапевти зі своїми тренерами, – відзначає пані Ксенія. – Іноді спеціальна собака готується для того, щоб віддати її військовому чи ветерану вже додому у користування. Це - справжня каністерапія".

За її словами, така терапія рекомендована міжнародними протоколами як додатковий метод, який не є добре вивченим і не має великої доказової бази.

"Є визначені терапевтичні методи, які лікують психологічні проблеми. Це психотерапія, медикаментозна терапія. І певні методи, які розглядаються як додаткові. Сюди входять анімалотерапія (терапія за участі собак, дельфінів, коней), голкорефлексотерапія, нейрофідбек тощо. Всі ці методи описані як додаткові, і вони не є доказовими. І це не позиція МОЗ, це світові протоколи, якими ми користуємося у лікуванні посттравматичних стресових розладів та інших травм", – зазначає пані Возніцина.

Вона розповідає, що до центру часто приводять собак, які наповнюють реабілітаційний процес емоційною підтримкою. Пані Ксенія порівнює це з візитом дітей чи співаків. Тобто, це допомагає відволікати та розважати поранених.

"До нас у центр постійно ходять собаки, їхня роль - викликати емоції, підтримувати. Але тварини навіть з мегагалактичними навичками не можуть вилікувати людину. Особливо, з травмами війни. 95% – це робота дуже тямкого психотерапевта разом з психіатром та фізичним терапевтом. А все решта може бути додатковим елементом, рекреаційною терапією (влаштуванням терапевтичного дозвілля)", - переконана Возніцина.

У будь-якому разі, комфортне спілкування та позитивні емоції – те, що допомагає в реабілітації військових. 

УНІАН в Google News