Марта Чумало / фото ivetta.ua

Правозахисниця Марта Чумало про домашнє насилля: Система каже жінці: "Це твій хрест і ти повинна його нести"

13:48, 16 грудня 2020
10 хв. 3817 Інтерв'ю

Правозахисниця, співзасновниця організації «Жіночі перспективи» Марта Чумало у грудні цього року отримала щорічну премію Тюльпан прав людини від Посольства Нідерландів. В інтерв’ю УНІАН вона розповіла про психологію кривдників та чому локдаун у 2021 році може стати страшнішим, ніж весняний карантин.

Як карантин в цьому році вплинув на ситуацію з домашнім насильством? Наскільки погіршилася ситуація?

Львівська область дає статистику, що за 9 місяців кількість звернень до поліції від жінок, які постраждали від домашнього насильства, виросла у три рази у порівнянні з минулим роком. По Україні цифри менше, але також є зростання.

Подібна ситуація і зі зверненням у наш центр «Жіночі перспективи». До нашої організації у травні звертались удвічі більше, ніж минулого року. У 2019 у нас було 66 нових клієнток, у 2020 році - 140.

Це має свої пояснення. Коли був жорсткий локдаун, жінка опинялась у замкнутому просторі з кривдником на 24 години.

На що не скаржаться українські жінки?

Ми майже не маємо звернень про сексуальне насильство у шлюбі. У нас лише у період психологічної допомоги з'ясовується, що він її ґвалтував, але було соромно про це зізнатися комусь із близьких.

Немає скарг на економічне насильство. Хоча, є дослідження, які кажуть, що насильство у 93-95% випадках супроводжується економічним насильством. 

У мене е клієнтка (ми працюємо вже кілька років), викладачка одного з університетів у Львові, офіційно отримує зарплату на картку. Чоловік працює ситуативно, має свої проекти, але вони не кожен день. Вона не знала й не знає, скільки він заробляє. Його вклад у сімейний бюджет для неї загадка. Він забрав її картку та видає кошти навіть мінімальні покупки, на продукти, на проїзд. Одного разу я запитала: «Ви не думали заблокувати картку? Зробити іншу?». Вона каже: «Я колись так зробила. Він прийшов у магазин, виявив, що картка заблокована, та покарав». Він її побив так, що вона опинилася в лікарні. Бив головою об стіну. Після того вона навіть думати боїться про другу картку.

Чумало у грудні цього року отримала щорічну премію Тюльпан прав людини від Посольства Нідерландів

Вона зверталась у поліцію?

Коли жінка потрапляє до лікарні, в реанімацію, медики повідомляють у поліцію. Слідчий приходить, відкривається провадження, починається розслідування. А далі може бути по-різному.

Що стосується моєї клієнтки, то, по-перше, було багато спроб вплинути на неї: «Ви розумієте, у вас дитина! Може, ви подумаєте?». Але вона відразу подала на розлучення. Коли чоловік про це дізнався, то заборонив наближатися до сина: «Йди, куди хочеш. Але дитину я тобі не віддаю». А син під його впливом почав говорити: «Мама, він випадково. Він більше не буде. Ти розумієш, він образився на те, що не міг заплатити карткою». Кривдник вирішив грати роль «ідеального тата», почав з сином ходити на піцу (за її кошти). Вона, врешті-решт, забрала заяву.

Ми маємо два полюси щодо економічного насильства. Є дуже бідні сім'ї, в яких все ускладняється частими кредитами, тиском з боку ломбардів, напівзаконних, чи взагалі незаконних служб, які витрушують ці борги. З іншого боку багато кейсів з дуже багатими кривдниками.

У нас у Львові динамічно розвівається IT-сектор, IT-бізнес. Програмісти заробляють великі суми. Серед них є кривдники, яким потрібні влада і контроль. Вони так кажуть дружинам: «Ти не маєш працювати. Навіщо тобі ті шість тисяч гривень, коли я тобі на день можу стільки дати? Краще ти будеш доглядати за нашим домом, дітьми». Через деякий час така жінка опиняється в ізоляції. Вона стає прикрасою. А якщо вона вирішила розлучитися, то з'являються дорогі адвокати, які відсуджують аліменти (офіційна зарплата програміста може бути невеликою). Є декілька випадків, коли викрадали дітей. Сам чоловік живе у Львові, а дитина - у його мами. Там мурований паркан, зла собака… Ніяка поліція не може виконати рішення суду.

Марта Чумало: "Був час, коли треба було пояснювати, що таке насильство" / фото zaxid.net

У нас у притулку є жінка, чоловік якої - дуже багата впливова людина. Ця жінка працювала у приватному медичному закладі на досить добрій посаді. Коли захотіла від нього піти, то перше, що він зробив, – домовився з начальником закладу, в якому вона працювала. Той сказав: «Не хочу псувати стосунки з твоїм чоловіком. Напиши заяву «за власним бажанням»». І все. Вона почала шукати нову роботу. І куди б вона не зверталася, чоловік вже там був. Її не брали на роботу навіть з невисоким, із середнім рівнем оплати. Жінка з медичною освітою і досвідом роботи врешті пішла продавати меблі. Вона не знайшла роботу в місті, в якому десятки медичних закладів та дефіцит кадрів.

Тобто так теж буває. Він - впливова особа, а у неї немає грошей на фахових адвокатів, вона - сам на сам з проблемою. Її дуже легко знищити.

Що в головах у таких кривдників?

Є дослідження канадських психологів Добашів, які вирішили дослідити, що ж  об’єднує всіх кривдників. Дослідниця працювала у Канадській тюрмі для вбивць, надавала їм психотерапевтичні послуги. Там сиділи не лише кривдники, ті, хто вбив людину при пограбуванні, у кого було ДТП зі смертельними наслідками, і т. д. І вона за поглядом впізнавала тих, хто вбив дружину, партнерку: «Він дивився зверху вниз. Він не сприймає будь-яку жінку як рівну. Думає: «Що ти тут взагалі можеш?»». Психологи дослідили 105 кривдників.

Є припущення: «Якщо хлопчика бити в дитинстві, то він буде бити свою жінку», «Якщо бачив, як тато б'є маму, то він також буде бити», «Якщо його зґвалтували, він також стане ґвалтівником». Все це не підтвердилося. Були різні бекграунди у цих чоловіків. Хтось ріс у неповних сім'ях, хтось - у повних. Були ті, кого били в дитинстві, і ті, кого не били. Повний спектр.

Об'єднували цих 105 вбивць своїх дружин тільки ряд переконань. По-перше, вони були впевнені, що жінки використовують своїх чоловіків: чогось вона «хоче» - або грошей, або сексу, або ще щось. І коли людина живе у такій реальності, її психіка перебуває в тонусі, чоловік не розслабляється, постійно очікує, що його використають. Друге глибинне переконання про жінок: всі кривдники точно «знали», що поведінка жінки дискретна - або вона «принцеса», або «повія». Мовляв, тільки чоловік може її втримати у одній ролі і не дати скотитися до іншої. Тобто кривдник бачить себе такою силою, яка врятує.

Бувають випадки, коли жінка у нас, ми її представляємо у суді. Він дзвонить: «Ви не розумієте. Якщо вона зі мною жити не буде, то вона може скотитися нижче плінтуса». На підсвідомому рівні є потреба контролювати, коли він жінку втрачає, йому зносить дах.

І останнє переконання кривдників: «Кожна жінка має обов'язок обслуговувати побутові та сексуальні потреби чоловіка».

Чого ви чекаєте від локдауну в січні?

Влітку у нас був випадок: жінка вийшла з дому, а коли повернулася, виявилося, що син випив. Він вигнав її, закрив двері. Вона викликала поліцію, вони стукали, син не відкрив. Сусідка не захотіла пускати, бо усі були перелякані новинами про коронавірус. Донька була на самоізоляції, - повернулась із Польщі. Ми знайшли хостел, щоб вона ніч переночувала та вже зранку розв’язувала проблеми… Це було влітку. Але ж зимою на лавочці, на вокзалі не пересидиш.

Ми мали й інші виклики по локдауну. Дуже багато жінок, які працювали у неформальному секторі, були звільнені, не мали можливості заробляти гроші. Були клієнтки, які втратили можливість оплачувати оренду житла та повернулись до кривдників. Були проблеми з доступом до медичних послуг. Наприклад, відмови від гінекологів. Нам розповідали про такі діалоги у поліклініках: «Ви вагітна?» - «Ні» – «Не обслуговуємо».

Були проблемі з транспортом, з тим, щоб доїхати до наших притулків з районів Львівської області. Був цілий трилер з тим, як сільська голова одного з населених пунктів на своїй машині відвозила жінку від кривдника до нас.

"Якщо насильство не зупинити, воно збільшується, йде по ескалації", - правозахисниця / фото facebook.com/marta.chumalo

Була проблема з доступом до правосуддя, купа справ відкладалась. Ми не могли отримати рішення про розлучення, або про аліменти. Навіть коли вже були рішення, час на апеляцію відкладався до кінця карантину.

І на тлі цього жінки, часом, чують від поліцейських та представників соцслужб: «Може, ви примиритесь? Може, ви його пробачите?». Боюся, що такого буде більше. Взимку ситуація може ускладнитися.

«Примирення» може закінчиться досить плачевно. Якщо насильство не зупинити, воно збільшується, йде по ескалації. У мене була клієнтка, у якої від першого удару чоловіка до другого його удару пройшло два роки. Потім вони відбувались все частіше й частіше. Поступово насильство переходить у систему.

Жінка, яка звернулася за допомогою та почула: «У вас же діти!», може розчаруватися. Зникне надія, що система може допомогти, що ситуацію можна змінити. Постраждала перестає звертатися за допомогою, виникає симптом навченої безпорадності.

Як в Україні змінюється ставлення до насильства у сім'ях?

Я спостерігаю за цим понад двадцять років, система дуже змінилась. Був час, коли треба було пояснювати, що таке насильство. Представники держави казали: «Ні! Це десь там, за кордоном. У нас - повага до жінок. У нас – матріархат». Але step-by-step, все змінюється.

Відношення до насильства залежить від багатьох факторів. Наприклад, від того, наскільки традиційна громада. Чим далі у села, особливо села Західної України, в яких сильний патріархальний уклад, сильний вплив церкви, тим гірше. У нас був один кейс, коли жінка з дітьми втекла від чоловіка-священика. У нього була парафія в одному селі, вона звідти перебралася в інше село. Він знайшов, де вона є. Отримав там нову парафію, почав знову кривдити дружину з дітьми. Ми дізналися про неї від соціальних служб, адже сама вона за допомогою не зверталась. Чим сильніше патріархальні, стереотипні взаємодії, тим складніше жінці захистити себе. У неї навіть ідеї не виникає захистити себе. Система каже: це твій хрест і ти повинна його нести.

Але чим більше місто, чим більше там молоді, тим сильніше реагують на те, що відбувається на їх очах. Люди стали менш байдужі до чужого болю. Вони реагують, пробують втрутитися. Раніше було: «Чужа сім'я – темний ліс», «Не моя справа», «Не треба виносити сміття з хати». Зараз люди починають реагувати. Система змінюється дуже суттєво.

Влад Абрамов

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

+
Погоджуюся
Продовжуючи переглядати www.unian.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом , і погоджуєтеся c Політикою конфіденційності